Будь-хто може стати жертвою булінгу. Досить опинитися в слабкій позиції або перейти комусь дорогу.
Проте в більшості випадків в категорію жертв потрапляють діти, які так чи інакше відрізняються від своїх однолітків: фізичними даними, успішністю в навчанні, матеріальним станом, чи навіть характером.
До такої категорії "інших дітей" свого часу однолітки віднесли й дівчину Тетяну, яка розповіла Фіртці свою історію пережитого шкільного булінгу.
Нині дівчині 23 роки, здавалось би, що все найгірше вже позаду, однак шкільні роки дівчина не може згадувати без сліз.
"Моя вина була в тому, що мати працювала у школі. З цього все й почалось: цькування, насміхання та ігнорування.
Бувало й таке, що з усього класу, який налічував 20 учнів, зі мною спілкувались дві людини. Діти дуже жорстокі, якщо зараз я відпустила цю ситуацію, то в малому віці мій ранок починався зі сліз та благання не відпускати мене в школу.
Мій клас не був дружнім, всі розрідились на декілька груп спілкування, зі мною не хотіли сидіти за партою, бо моя мати працює у школі. А це зі слів однокласників, незаслужені оцінки та багато привілеїв для мене.
Тетяна не була відмінницею, однак дуже старалась вчитись. Проте у спину постійно чула, що не заслуговує на чесно зароблені бали. Такі слова боляче ранили, відбирали бажання вчитися, ба більше, робили дитину агресивною й породжували ненависть до школи.
"Я ненавиділа свою школу, звинувачувала маму в тому, що відбувалось, адже чи не щодня переживати одні й ті самі емоції, було нестерпно. Останньою краплею стало шкільне свято, яке ми разом з класом повинні були готувати.
Однокласники все зробили за моєю спиною, домовляючись про всі деталі окремо від мене, так, щоб я про це не дізналась, ігнорувавши мене. Після цього в класі відбулась революція, вмішались вчителі, дирекція та відповідні органи, а я втомилась терпіти це й вирішила перевестися в іншу школу.
Це було найкращим рішенням, адже я потрапила в колектив дружніх, творчих та цікавих дітей, з якими в мене не виникало ніяких проблем, ми були справжньою сім'єю. Шкодувала тільки про одне, що не зробила цього раніше.
Сьогодні мені 23, все позаду, я не тримаю зла на дітей, з якими починала свій шлях навчання, однак не побажаю нікому пережити такі напружені шкільні роки. Раджу жертвам морального насильства не мовчати, не тримати в собі, не боятися звернутися за допомогою та не терпіти.
Це частково знищить вас в малолітньому віці, але загартує надалі. Потрібен тільки час, сили та терпіння. Пам'ятайте, ви не винні, якщо ви інакші", - каже Тетяна
Психологиня Валерія Худзіцька додає, також булінг може виражатись у фізичній агресії (штурхання, плювання, удари), сексуалізованому переслідуванні (підіймання спіднички, сексуалізовані образи, облапування), ізоляції та ігноруванні, словесних образах, кібербулінгу тощо.
"У випадках булінгу завжди присутній дисбаланс влади і сили між постраждалим учнем і його кривдниками.
Також фактором, який підтримує булінг є відсутність санкцій, відповідальності та покарання кривдників.
А основним мотивом кривдників є самоствердження та авторитет. Це власне основні джерела виникнення булінгу", - каже психологиня.
Як протистояти цькуванням у школу читайте у матеріалі: Жертвою може стати будь-хто: що таке булінг та як йому протистояти
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну
«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
