Підсумки і засновки Вогнехреща 19 січня 2014 року

 

Спочатку підсумки:

Після розгону "студентського" ЄвроМайдану та об'єднання "студентського" та "партійного" майданів формально Майдан дозволив підкеровувати собою тим, хто стояв на сцені і очолював три головні парламентські партії.

Однак сам Майдан постав не з волі ні цих, ні інших політичних партій. А тому він сам по собі, як самоорганізація громадян, був і є структурою достатньо самостійною.

Хоча без постійної партійної підтримки йому було б сутужно.

Впродовж двох місяців опозиційний тріумвірат все більше западав в ілюзію, що Майдан є тільки клоном їхніх партійних структур.

Тоді як там нуртували цілком інші і абсолютно від них незалежні середовища. Від різних відламів громадського сектору Майдану, успішних молодих партій на кшталт Демократичного Альянсу аж до конгломерації правих організацій таємниче названої Правим Сектором. Всі вони, а також багато інших середовищ і земляцтв від тріумвірату були і є абсолютно незалежними.

Та три кандидати на кандидатів на президента України цього не зрозуміли. А тому відчайдушно конкурували між собою, а тому донедавна так і не спромоглися осмислити, сформулювати і запропонувати Майдану реального порядку дій для виходу з щораз більш патової ситуації.

Таємниче – "ви стійте, бо ми знаємо що діється, і маємо якийсь таємничий план, якого навіть ми достеменно не бачили", спрацьовувало щораз менше.

Не додало авторитету й затягнуте в часі і "спущене зверху" від партійних верхів формування ГО Майдан. Саме формування якогось самоврядування Майдану, яке могло б поширитися на всю країну витало в повітрі. Однак його за формалізували і спробували зробити допоміжним для правлячого тріумвірату проектом. І врешті процес формування ВО Майдан зайшов в глухий кут, з нього почали виходити знакові громадські активісти. По-суті цей орган Майдану не запрацював на повну силу.

Цим успішно скористалися опоненти з влади, які вдруге впали в ілюзію, що народ після двомісячного "стояння" знову розчарувався і заснув. А тому вирішили закріпити "успіх нічогонеробіння" опозиційного тріумвірату з допомогою шокової терапії. І вдалися до демонстративно брутального ухвалення дискримінаційних законів 16 січня. Це переповнило чашу терпіння.

Почалися розмови про те, що тріумвірат чи хтось з його членів на догоду владі просто нейтралізує чи стримує Майдан. Невдоволення ставало все більшим. Однак все більш очевидним це невдоволення було для майданарів на площі, але не для лідерів на подіумі.

І після двох місяців "стояння" на морозі Майдан збунтувався.

Такі підсумки.

А тепер засновки:

Влада, будучи свято переконаною, що народ спить, отримала свій ЄвроМайдан 1 грудня 2013 року.

Натомість гіпотетичні кандидати на кандидатів в президенти України отримали свій Майдан 19 січня 2014 року.

Він набрав форми несприйняття Майданом їх чергової невизначеності. І врешті демаршу найбільш некерованої ними частини Майдану – Правого Сектору. За Правим Сектором потягнулися індивідуальні радикали і невдоволені. В тім і з їхніх партій також. Зав'язалася сутичка, яка шокувала лідерів.

Які це має наслідки?

Ігнорування вимог майданарів щодо програми дій та визначення лідера спротиву узурпації влади призвело до делегітимізації їх як провідників Майдану.

Кожного по-різному. За результатами подій 19 січня, коли частина Майдану самостійно прийняла рішення про самостійні дії на вул. Грушевського, місце проводу Майдану явочним порядком стало вакантним.

Тріумвірат і далі міг стояти на сцені. Але вже як непотрібний антураж. Театр політичного протистояння різко відхилився у бік вул.Грушевського та вільних радикалів. Всі очі були звернуті не на тріумвірат, а на Грушевську.

Майдан остаточно втратив свій загальновизнаний провід.

Так, 19 січня на Майдані було проголошене створення Ради Майдану. Але його ще немає. Не йдеться про Раду ВО Майдан. І Безумовної легітимності лідерів теж немає. Що створило вкрай небезпечну для майбутнього всього Майдану ситуацію.

Щоправда певну легітимність в очах головних акторів – вільних радикалів – величезним зусиллям зберіг Віталій Кличко, який ледь не в останню чергу зорієнтувався (точніше – його зорієнтували), що ще півгодини і він теж опинився б там, де й його побратими по тріумвірату. Тому він і кинувся на вул. Грушевського. А потім поїхав до Міжгір'я і т.д. Одним словом ввійшов в реальний політичний процес.

Тоді як два інші просто випали з цього політичного процесу. Правда на той момент.

Чи вони мали поступати інакше, ніж так, як поступили, запитаєте ви? Очевидно, що ні. Але це "ні" витікає з логіки їх правильних на певну мить підходів. І різних причин:) За мить політична логіка змінилася, а вони цього не зауважили. Очевидно, що консультанти Кличка спрацювали блискавично.

Однак не маймо ілюзій. Кличко, за станом на сьогодні, так само є напівлегітимним лідером Майдану. Його приймають. Однак йому не улягають. Він ще має доказати, що він здатний на реальну дію. І тоді його визнають лідером.

Так само, як визнають лідером і будь-кого іншого, який реально очолить і поведе. Це тавтологія. І трохи містика. Однак без містики лідерів не буває. Бухгалтери лідерами не бувають.

На цю мить Майдан у реальній небезпеці. У Майдану насправді немає єдиного проводу. Навіть у вигляді тріумвірату. І не тому, що два інші заздрісно спостерігають, як росте довіра до третього. Ще не кінець історії. Багато може змінитися за одну мить.

От ВО "Свобода" пробує показати свою принциповість і не йти на перемовини з владою. Це теж спроба перехопити ініціативу у Кличка.

Яке головне завдання на сьогодні?

На сьогодні завдання полягає у тому, що різні сектори Майдану мають визначити чи створити легітимний центр і спосіб прийняття рішень. А також визнати зверхність цього легітимного центру прийняття рішень. Ним може бути або легітимний орган (скажімо Рада Майдану), або загальновизнаний лідер спротиву.

Тому на сьогодні головне завдання, це консолідація Майдану.

Вона має пройти у три етапи:

• через легалізацію центру прийняття рішень через створення Ради Майдану (але не під "чуйною" опікою партійців та депутатів ВР, хоча безперечно за їх участю);

• через легалізацію лідеру спротиву – лідера Майдану;

• через добровільне самопідпорядкування всіх сегментів Майдану легітимним Раді та лідеру.

Печальне

Чую скрежет зубовний та плачі тих, хто ніяк не може позбутися ілюзій щодо своїх політичних перспектив. Тому всіма можливими способами гальмує процес консолідації Майдану. Навіть до саботажу вкрай потрібних нації кроків.

Печально, але за станом на сьогодні ситуаціє видається такою. Мені, принаймні. Зможете – переконайте мене у зворотному. А заодно і весь Майдан.

Разом з тим, хай не тішиться "щасливець долі", який вчора уник остракізму. Для того, щоб стати реальним центром консолідації, він повинен здійснити неймовірне – зшити абсолютно різні сектори Майдану. В тім не лише домогтися, щоб Правий Сектор визнав його "своїм". Але й вирішити питання з іншими двома членами тріумвірату, без яких нічого не вийде. Однак які явно не щасливі від такого розвороту подій.

Але й вони мають зрозуміти, що так лягла карта. Хоча доля попереджувала вже давно, що карти кине саме так. От і кинула.

І на це йому насправді Бог відвів Кличку кілька днів. А може статися, бо вже вечоріє, то йкілька годин.

Переговори з владою все більше виглядають на "розводілово". Ситуація доволі невизначена. Страшно. Справді страшно. Однак виклик кинуто – години чи дні.

Якщо не вдасться, то політична стагнація і затухання. Зірки загораються. І гаснуть.

Варто про це пам'ятати всім. З тих, хто хоче бути зіркою. Я не хочу. Ну і не можу, звісно:) Бо не є членом чи прихильником жодної з партій – в тім і вище згаданих:)

 

Тарас Возняк — головний редактор

Незалежного культурологічного журналу «Ї»


20.01.2014 Тарас Возняк 833 0
Коментарі (0)

19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2002
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1105
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1257
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1704
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2882 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3976

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1191

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

682

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

458

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1213
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5827
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5376
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10777 2
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

1595
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1497
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7662
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

1217 1
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

16005
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

582
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1579
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2029
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1926