Мало хто знає, що в с. Приозерному Рогатинського району Івано-Франківської області стоїть палац ХVІІІ-ХІХ ст., що позитивно вражає своїм зовнішнім видом глядача.
Приозерне, яке станом на 2001 р. налічувало 462 людини, відоме ще з ХVІІІ ст., хоча звісно село є набагато старішим. До 1961 р. Приозерне звалося Псарами. Першим відомим власником цього села був галицький підканцлер Юзеф Яблоновський, з яким і пов’язана певним чином історія палацу. Він же будує в другій половині ХVІІІ ст. і перший в Псарах палац, що був в стилі класицизму. Про цю будівлю збереглося дуже мало свідчень: відомо про колони, дерев’яний портик тощо. Після смерті Яблоновського його маєток через різні шлюби успадковує його правнучка Вільгельміна (з роду князів Глоговських), дружина графа Станіслава Рей (1833-1873). Саме з аристократичним родом Реїв найбільше пов’язують палац в Приозерному. До речі, рід Реїв є одним з відгалужень відомого магнатського клану Потоцьких.
В 70-х рр. ХІХ ст. за розпорядженнями графині Вільгельміни Рей(1849 – 1907) ведеться будівництво нової садиби. Архітектором її виступив відомий львівський фахівець Юліян Захаревич. Цікаво, що будуючи нову садибу, старий палац не розбирали аж до 1880 р.. У 1880 р. старий палац в стилі класицизму розбирають. В 1882 р. будівництво нового «графського гнізда» в еклектичному стилі було завершено. Навколо нього було закладено парк площею в 30 га. Там росли дуби, клени, липи, модрини, ясени. А ще були мальовничі ставки, по яким можна було поплавати з вельможами на човнах. Після смерті графині село стає маєток переходить до її синів. Один з яких Людвік Рей (1896-1978) стає власником садиби. Аристократична садиба приваблювала бомонд з усього регіону. Так було до 1939 р., поки не прийшла Друга Світова війна. Зі смутком граф Людвік назавжди виїхав до Франції.
За Радянського Союзу графський шедевр архітектури використовували в господарчих цілях, а саме у ролі колгоспного свинарника. Потім влаштували тут психіатричну лікарню. В 1955 р. тут заселили студентів Рогатинського зоологічного ветеринарного комплексу. Цікаве призначення пам’ятка архітектури отримала за незалежної України, а саме тут до 2004 р. функціонував жіночий монастир. Пізніше садиба стала власністю УПЦ Київського патріархату. В 2008 р. за не зовсім встановлених, «туманних» обставин садибу Реїв купили невідомі громадськості приватні особи. Сумно, що держава на цей продаж історичної спадщини ніяк не відреагувала.
Наш час. Палац стоїть та милує своїм оком туристів, але тільки зовні. Всередині – картина жахлива. Нажаль, останні власники не потурбувалися про належну реставрацію історичної спадщини українського народу. Крім палацу цікавим об’єктом є в’їзна брама, яка побудована аж в 1822 р. Колись в’їзний проїзд був наскрізним, однак в 1970 р. він був замурований місцевими радянськими функціонерами. Причина – гарне місце для пам’ятника Леніна. Можна також простежити під’їзну дорогу до помешкання Реїв. Збергелися до наших днів паркові дерева, зокрема, столітні липи. А ставки сильно вже позаростали. Загалом, треба сказати, щось є в цьому палаці містичне. Особливо страшно в ночі. Тому голлівудські режисери фільмів жахів могли знайти гарне місце для своїх зйомок. Головне ж, що треба нині робити, то це рятувати цю пам’ятку архітектури. Бо простояти вона довго без реставрації не зможе.
Для туристів та подорожуючих
Координати: 49°24′54″ пн. ш. 24°28′04″ сх. д.
Дорога. З Івано-Франківська через Рогатин в сторону Львова, проїжджаємо мела Черче та Підкамінь (зовсім інше село, а не о, що відомо багатьом туристам). Радять після Підкаменя повернути з траси в ліву сторону та їхати лише прямо дорогою. А потім побачите металеву браму та занедбаний КП.
Зі Львова в сторону Нові Стрілища, Фрагу, а потім згадуваний Підкамінь і повернути праворуч з траси.
