Основне – Інстинкт

 

 

 

Вона зайшла до напівтемної кімнати легкою, впевненою, ба навіть дещо показово домінантною  ходою і з таким самим загальним видом, де на неї, хто нервово морщачись, хто кружляючи від стіни до стіни, вже чекали  відразу кілька допитувачів-детективів з хижуватими  поглядами скоса і спідлоба. 

 

 

Детективи миттєво  командно зайняли бойові позиції напроти з очиськами замість карабінів.  І лише одному – з фотокамерою – було велено сісти трохи на відстані позад неї. На ревне запитання головної фігурантки, для чого це потрібно, їй було сухим звуком  мовлено, що, мовляв, кімната то не її  приватна власність і тому запрошуємо, кого хочемо, і фоткаємо, що хочемо… - любителів приватного live фото та відео не відбити – такий закон, малої економіки і тим паче великої. Ну а для людей закону, зрозуміло, що його твердість та гнучкість воєдино закон – без промаху і прогріху священний.  А потім їй без коментарів усяких  замінили ширше крісло на вужче, зі все ще стриманою вимогою скоріш всадитися в нього і не затягувати час.      

« Дивно, чому не прив’язуєте і де шолом на голову !..» - страдницьки зітхнула жінка,  скинула дороге  фешенебельне біле пальто, здається, від Луї Віттона чи щось таке,  і тепер постала  у всій красі і грації  приталеного, теж білосніжного,  плаття з червоним сердечком в проміжку закритих грудей. Цнотливо й мовби боязко присіла на вузеньке кріселко, трішки пойорзавши на ньому, тоді розслаблено  закинула ніжку на ніжку. Очікувально погойдувала каблучком.  Детективи синхронно поправили галстуки. Оператор без галстука заду налаштував об’єктив і теж щось там собі поправив.                                                                                                                  Це була знаменита  письменниця на ймення чи під псевдо – достоту ніхто ще не встановив – Джульєтта. Проти неї було порушено відразу ряд, і майже водночас,  кримінальних справ за фактами …  « Загрожує». «Заважає». «Багато знає». «Надто відома і досі читабельна». Зараз здебільшого вона писала прозу в жанрах і піджанрах  реалізму, натуралізму, хорорр, саспенс, детектив ( писання і читання детективів не  може залишити нікого байдужим, так вже повелось ) паропанк, кіберпанк і посткіберпанк,  і чомусь останнім часом, на жаль, не безмірно затребувану читацькою аудиторією (чи не тому, що ще донедавна вона успішно вправлялася в романтизмі, фентезі, сам Толкін  відпочиває, і ненауковій фантастиці ?), час від часу перебиваючись на поетику а-ля Тарас Григорович, Петефі і Шеньє. До того як її потіснив з письменницького олімпу представник ньюсоцреалізму  пісатєль, прозаїк без Прозака, піїт, великий дослідник і знавець творчості Анни  Ахматової і Антона Чехова, теоретик , практик і блюстітєль   кіноматографу і драматургії старєйшо-новєйшої  хвилі, співвидавець і шеф-редактор журналу «Саврімєннік», дісідєнт двухтисячнік, пальот-в’язень і ульот-узнік  2004-2010 (з переривом у 2006-2007 рр.)   і просто красавєц Віват Проффесоровіч, Джульєтта, кажуть авторитетні критики, залишалася поза конкуренцією, і мріяла залишитися ще бодай на п’ять рочків, та, не громом серед ясного неба, а сонечком серед похмурих туч і легесеньких хмаринок,  вийшов у лютому 2010 року довгожданий улюбленими читачами і шанувальниками творчості Вівата фатальний  роман «Донбастер Індіго. Почую кожного, воістину і без базара» - на «воістину», подейкують, наполягла літературний негр Віви Проффесоровіча Жанна Г’ерк.  Знані літератори відзначають, що роман не являє собою еталон вершини мистецтва: надміру рясніє гіперболами, гротеском, недоладною фантастикою, пародією і фанфіком                     ю-Пітєрського, пастишами Бацьки, не без грішків плагіату, патоком нєзнанія, загальним, відірваним від контексту  і дуже абстрактним місивом жанрів, стилів, інтернаціоналтекстуальністю, ампліфікаціями аплікацій,  а ще там забагато крові, жорсткої і не дуже еротики (Віват поважає свого читача, і сего, і тего)  і, головне, примітивно нелогічний хеппі-енд. Так кажуть знаючі.  Карочє, фабула наступна: головний герой – мужисько двометровий з горою м’язів і модернізованою гвинтівкою Драгунова, котрий не затинаючись декламує Вітмена, Гете і Пушкіна, трошки навіть Лі Бо із Тагором, мовою оригіналу щонайцікавіше, і про Гоголя не забуває, мовою оригіналу що не дивно – ворогів своїх всіх перемочує по черзі  і разом, неначе аргонавт безстрашно дістається берегів неміфічної країни Білого Каменю і 583-с-проби-золотої Бєрьозки, що безпардонно і пердонно – порфао, о «Донно» ! – міфічно косить під 999, - там домовляється з її суворим і впертим правителем про Халь-А-Ву (гримуар, давня арабська магічна книга, що містить таємні знання про те як керувати свідомістю мас і виробляти егрегори, щоб таким робом спрямовувати їх у вірному напрямку), звідтам вирушає до союзу країн Алмазного Руна (що старається стати діамантовим)  і інколи Чорного Сонця.., пам’ятаємо про таке, і теж вмить вирішує, наче руками дітищ свого «колеги» Террі Пратчета – фей магічних, про все на світі і за один раз, а наприкінці, Одіссей звитяжний, перепливає брасом океан, причалює до берегів могутньої Атлантиди – гульбан, пляски, пляцки, пір, мір, транс і – транш…! – звільна на спинці  через океан повертається назад.    Почесть!! Слава!! Фанфари !! Цілує сплячу красуню – красавєцу –  землю, та, канєшно, воскресає, в неї прорізається потєряний в тисячолітній сплячці голосок « Я бісь Матушка Русь, іжи оттєперъ і вовэкь всъо будєтъ – да будєтъ ! –  …бісь !» - далі сценка сексу, пристрасного, динамічного, брутального, із шпіцрутенами і в латексових трико (не важливо, хто актив, хто пасив – всьо на балансі і в валюті, всьо чотко, гуляй-нє-хуляй страна !);  потім ратоборець влучно стріляє з лука чи то стрілою, чи то стрєлкою, нєпанятка, на кінчику з присоскою  в жабу, що згідно з фен-шуєм – на бабки.  Її не цілує – на фік ?!? – вже й так бабла хоч бери та й шахтьорам зарплати підвищуй, а тут ше трусись, шоб ропуха блін  в китайця не перетворилась і чєлавєчєскім голосом враз зараза заявила: « Гони, то лі Царєвіч, то лі Князюшка, праценти за крєдіт на чай –Чайна нє шутіт, Чайна не Атлантіда, Чайнікі».    І вже згаданий хеппі-енд.  Що й казати, книга розійшлася рекордно шаленим темпом, всього за три тижні, правда, до того спонсори книжки вгрохали на славу в промо рукопису.                                                                                                                                                                                Рукописи нє гарят ?  Ага, фіг там, може  в Гоголя й нє, а в Проффесоровіча, б‘ють на сполох книгопродавці і розповсюджувачі pulp fiction, істотно обпопелилися, та ще не повністю згоріли, бо, лунають чутки,  письменник замірився зробити кроки, покликані відновити пальму першості в своїх руках, - видрукувати покетбуками, дешевенькими тонкими збірочками і роздавати людям «за безцінь» - сам Дімка Тю-Тю-нник, відомий історіограф, філрусоф, мисливець за галками і апологет Галкіна, давно взявся за цей справунок,-  а також  додати  більше жесті, драйву, крові, мочилова, криму і Крима…і прочьої тарантіновщіни і стівенкінговщіни  в пісаніях. Презентація, за добромисним посередництвом деяких головних героїв творів, успішно відбулася 9 травня у Львові.  Самі Герої… вже видаються в палітурках, ще й про пергамент  всерйоз помишляють, – так кажуть. Да, да.                                                                                                                                                                                              А письменниця, що зараз переживала творчу кризу за себе і, за її словами, за всю читацьку країну ( а в нас, не зважаючи на деякий спад активності, читаючих все ще немало), і переживатиме ще щонайменше, за її ж зізнаннями, чотири - плюс-мінус пару місяців - рочки,  зазнавала зухвалих переслідувань і цькувань з боку літературних агентів, і їх агентів,  основного конкурента.                                                                                                                                                                        Найбільше запитальних претензій викликав  останній роман Джульєтти – Труба, що вийшов в 2009 році в одному грандіозному і без перебільшення культовому російсько-українському видавництві, ще не оповитий майже правдомовними проріканнями Піфії, більш властивими сьогочасній манері письма, подейкують, аж накладом 450 примірників на метр кубічний ! Суть висунутої їй провини полягала у тому, що нібито Джульєтта і індустрія, що на неї працювала, перевищила всі допустимі норми на витрати зі спілки письменників на закупівлю паперу закордоном, а тепер бач, нема де взяти паперу і за що взяти... Ну, а далі «відповідно до закону…». А Джульєтта мала тепер доводити, що то була ринкова ціна і не нею встановлена, і, що не зі спілки письменників, а з асоціації…і до того ж українських письменників. Опріч цього вона мала вразумітєльно пояснити слідакам, яким таким чином  вона блискуче і точно спрогнозувала в своєму останньому епічному романі Труба-2, що вийшов в тому ж насиченому, багатому на події лютому 2010 відразу в декількох видавництвах, таких як Лілея НВ, Кальварія, Галлімар і Marvel Comics – з додатками Still Super Woman, і підвищення збору з середньо статистичного читача, і читача, що читає 60 слів за хвилину, і освітню реформу із запровадженням в примусовому порядку перегляду фільму Брат-2,  підвищення пенсійного віку Пагодіну, Дідицькому, Щєрбіцькому, Лєніну і Сталіну, і  повернення до Всенародної Читанки для дітей і тата зразка 1996 року,  і власне саму Трубу, два, три, чотири, п’ять, і ще багато чого аж до сто.   Взяв своє вагоме слово і комітет з питань мортальної моралі і іммортального моралізаторства, який висловив своє «фе» описам в творах Джульєтти сцени насильства над «думаючими і довгодумаючими» читачами, сексуальних актів переважно садо-мазохістського гомосексуального характеру, закликами до тотального привселюдного спалення зловорожих манускриптів  визискувачів чужої слави. Однак в Джульєтти був неабиякий козир – провідні Західні видання вчинили аналогічно щодо сцен в доробках Віви Проффесоровіча і наближених. А з гігантами, хіть-не-хіть, а рахуватися потрібно було.                                                                                                                                                                    Деякі законотворці, під’юджені першими і контрольними Читачами їх опусів,  роздумували, чи бува не прийняти нам закон – одразу в першому читанні – про інквізицію, бо щось тут темне і неладне завелосі в нашій прихватизованій Бібліотеці і Нечитальній Залі.   

Джульєтта вирішила скористатися підготовчою паузою детективів:

 

- В когось знайдеться сигаретка, мужички ? – спитала вона без вагань навпрямки . - Пріму і Bond, бидло, нє прєдлагать, попереджаю.

- Тут не палять. - рішуче опротестував один з-посеред декількох  детективів.

- Ага, тут спалюють…, я в курсі, - взялася мовчки добувати з кишеньки пальта люльку і пуделко, повне тютюну. – Хіба я винна в тому, що хлопчики курять і завше на моїй пам'яті  курили дамські і бамбук ?! – виправдувально розвела вона руками в їх бік.                                                                                                                                                             Синьо-жовта бриарова козацька люлька, еклектично вимережана узорами гуцульських мотивів. Вона засипала дещицю тютюну в чашку люльки, запальничкою, стилізованою з одного боку білоголовим орланом , а з іншого дванадцятьма зірочками колом на синьому фоні (це відверто напружило детективів), збурила вогник в нескладному механізмі. Яскраво-помаранчевими  напомадженими  устами делікатно ввібрала мундштук –  пар вийшов, геометрією білих, уловимих носом,  сердечок в розсіяно струменистому напрямку спантеличених буквариків закону.     

-  Гмм, кху-кху-кху, тут не палять, повторюю. – це повторяв залізякою в гландах detective, що сидів посередині, точнісінько, немов по лінії, супроти неї – саме тому, мабуть, головний серед них,  а ще й тому, що бородатий був і облизувався він «навпростець», і частенько при погляді на неї, на відміну від його безбородих і безвусих колег, що порівнюючи з ним, помітно силкувалися стримувати всі свої флюїди різношерстих спрямувань і призначень.

- Тоді заарештуйте мене за патріотизм, за цінування власних споконвічних традицій, що не перевелися ще і, допоки я жива, то не дозволю цьому справдитися, цій ганьбі і цьому ганебному зазіханню на нашу славу, культуру, історію, звичаї наших предків, неповторні і самобутні, - вона, складалося враження, запалилася дужче за тютюн свій, - заарештуйте мене за берегиню в серці, за правду, справедливість, честь, волю, незрадливість, свободу… – не ту, що Ватру курить в файці.., на людях, а вдома Пріму з мрією про Мальборо..,–  заарештуйте мене, найголовніше,  за  любов до Батьківщини !!

Детективи перезирнулися поміж собою з фізіономіями  вже не всезнаючих профі, деякий час радилися, кудись, комусь телефонували, а опісля  одностайно вирішили, що не будуть…  Головний з-поміж них заперечно похитав головою на її адресу.

- Чому-у ???

- Є інші діла, давайте, нарешті, до них і перейдемо.

- Ну давайте, переходьте мені дорогу.., - розчаровано видихнула Джульєтта  і затяглася глибше куривом. – Але пам’ятайте, шановне панство: я тимчасово  пішохід, прийде час –  і я таки стану шофером КАМАЗУ, а ви –  лежачими поліцейськими… Бі-бі. – хі-хі.                                                             

Сидячі поліцейські водномить здригнулися. Та зуміли взяти себе в руки, не без певних труднощів.

- А як же дорожні знаки ?? – здав під навалою тиску один із них, той, що по праву руки сидів від головного – певно  був його правою рукою, і триденну щетину мав. (Може просто хтів сподобатися, мачо ?..)

- …Перепишемо, відмінимо, виправимо – елементарно, Ватсон, спитайте в Холмса і в Холмса вашого Холмса, аж до верховного Х… – хі-хі. Вона, вочевидь, почувала себе, як не дивно, значно комфортніше за них.

- Малиш, цить ! Успокоївся ! Не нюнькайся – про стаж, зарплату і надбавку згадай. Бери приклад з Шаріка, як  триматися, соовладєвать собой, так сказать, в абстрактному екстрімі, - трохи визвірився на «праву руку» головний, очевидно, що був ліваком – огрядний круглолиций детектив кивком голови подякував йому пошанівок. - Згадай наше правило…, - Шарко, яке там  по счьоту в Кодексі Джедая ?.. А в Кастанеди ?..  Забув ?? Не сіпайся, не потій відразу, шо ти… Спокуха, мать вашу !! Розслабон !! Лише не нірвана зразу, пацани, не нірвана.., хоб вашу…, шо з вами є сьогодні ?!?  Востаннє наказую: взяли себе в руки, гуртом. Малаточки, так би зразу. А ви, мем, - грізно насупив брови начальник, - не займайтеся ПУПалізмом  в даному місці і за даних обставин – КАМАЗ зі спущеними колесами вам не ПУП, землі. Накачаєте, за пару рочків, знімете з ручніка, заведете, розбиретися, хто газ, хто цеплєніє, а хто тормоз.., рушите… - оттоді й поговоримо про знаки, реформи дорожні.  Ага, і про ремені безпеки не забудьте, чужоземних  даїшників тьма тьменна розвелося, їх не всіх розведеш і вздрючиш на «рот закрий», «більше так не буду», « ім’я, прізвище, по-батькові» , а ви, чув і знаю, завжди мріяли про кругосвітню подорож на КАМАЗі ? Аптєчка є ? А що з номерними знакам робити ? А з СО2 ?   А давно вже мода закордоном на кабріолєти, мінімітражки, мілімітражки і альтернативку ?..  Думали, що: шини люкс, нові титанові диски – і полний пірьод ??...  Так вони ж з брильянтами…, диски ! А в принципі,  між нами кажучи,  - пацани, закрили вуха ( пацани миттєво уволили, тільки «ліва рука» затулив ліве), - в разі чого, - підморгнув він їй, – не буду проти з вами проїхатися трошечки..., коли  і не в кабміні, то в кузові…фурі…  Атбой, пацани. А зараз, вельми звиняюся, – мужнійте.  Ясно ??

- Ці чоловіки, ці – деякі чоловіки.., - я не феміністка, ні, ні, - тільки-но   звільнять їх від  пуповини, як вони тут же самі мнять себе ПУПОМ. Мама вас в дитинстві мало била. – образилася Джульєтта, не без вогнику надії в очах. Плавно і глибоко потягла  вогник.    

  Головний утримався від реагування, як і тепер, резонно, його підопічні.     

- Отже, - перейшов володар похмурої кімнати до безпосереднього аспекту зустрічі в даному приміщенні. – В якому жанрі і стилі ви пишете ?

- В якому читають, в такому й пишу. Я не винувата. – на диво у короткому  стилі ( і жанрі ?) відрізала Джульєтта.  Вона з тривожно-вмілим і не гідним подиву гідним обличчям зорила в стелю, злегка потягуючи рурку, не забули.   

- Ви письменниця, переважно орієнтована на маси, чи не так ? – продовжив думку шефа «ліва рука».

- Знаєте що… Ден Браун і Даніелла Стіл, до прикладу, дуже і дуже  непогано заробляють зі своїх історій, при тому-всьому, що їхній читач позбавлений тієї нудьги головоломної і безсюжетної, суцільно описово-рефлексивної і невмотивовано багатослівної, іноді аутично суб’єктивної, що з-під пера Віко U-co лилось і ллється вряди-годи ще й понині. Та все ж мій читач – це мислячий читач, а особливо в порівнянні з автором нашумілого-відшумілого  Донбастер Індіго… Моє чтиво – це розважливо-розважальне чтиво. Отак би я охарактеризувала, задовольнила відповіддю сповна ?

- Як сказати…- перехопив естафету «права рука». – Невпинно подейкують, що ви заодно ще й елітарна прозаїчка, поетичка і театралка ?!?.. Що ви, так би мовити, окрім наявного широко кола читачів, ви, либонь, маєте пристойне – внутрішнє коло читачів, з важкодоступною люмпенській свідомості текстуальністю, для обраних, посвячених !

- Якщо ви, добропорядний і люб’язний пане, у всій своїй іманентній почтивості і набутій непересічній обізнаності в сегменті літератури, велесловите  про внутрішнього читача, то він у мене – читач – один-однісінький, запевняю вас. - і вказала Джульєтта пальчиками на рум’яне серденько білої сукні в проміжку закритих грудей. – Він перед вами, «внутрішній читач», готовий розкрити всю правду і нічого більше крім правди. - тихим, супокійним, чарівливим голоском прощебетала вона і так щиросердо склала рученьки побіля серденька. – Візьміть його, -  мов берегиня-мати, простягла вона до них руки з уявним сердечком, а їм бачилось аж два явні..., - не цурайтеся Вкраїни своєї, Землі своєї рідної, єдиноутробної, не порізненої, лелійте її ніжно, і палко, і ненаситно, і до гробу. І без гробу…, але  з легким грьобом.  Берете ? Я ж даю…!

- А всім, без розбору і кольору ?? -  спалахнув лупатими і облизався «Шарік».

- Ні, не всім. З певних пір – сто процентів, не всім, більше так ніззя – за…бали, зрадливі, тріперно-сіфілісні, хай їм грець і рано чи пізно мрець. Великий, загальний п…ць ! – вернулася у попередню позу і попередній вид Джульєтта. 

- Давайте, пані Джульєтто,  знову … до «не всім», - взяв і собі слово «великий палець лівої руки». – То що ви дійсно до свого існуючого тайкома внутрішнього кола не залучили бодай кількох рицарів, якщо вже не ідеально круглого, то еліпсного столу ? Що, можна подумати, високочолі, елітно-елегійні-релігійні трувери і труба-дури не поповнили ряди ваших перших і найперших читачів, собі і вам письменників, га-а, па-ні Джульєтто ?...

- Лицаря Ордену Рідної Сталі, Великого Магістра Чорного Золота, Коломийського, знаєте ? – «впритул» прямо  спитавсь «вказівний палець правої руки». 

- Зроду не була в Коломиї. – ствердно заперечила Джульєтта.  

- А в Буковелі ?... – «вказівний палець лівої руки».

- Де це ?

- То ви, сяка-така і така-сяка, не знаєте, де файні Надвірнянсько-Яремчанські  Карпатські краї.., то ви, курча мама ваша була.., по Мальдівам і Канарам колесите, замість того, аби хоч раз в життю ади сісти та й поїхати до гуцулів, світа Божого увидіти, воздуха свіжого дихнути, ромашок, ріпаку і джинджури візбирати, лісу трохи вірубати, - полум’яно ганив вздовж і впоперек  «середній палець правої руки» - певне, мав  діда або вуйка, може, нанашка, з Франківщини;  може бути й таке, що просто молоко, сир, сметану, яйця звідтам  на гвинтокрилі брав. Може бути, – світ вузький, хоч бєнзін дорогий. – Чо-сте пані ніц не знаєте про край люд-ский, а оди вижу файну файку гуцульську курите, вішіванок купу маєте ? Шо-сте  з ними робите ? Нащо стриха ломитьсі ? До чого прикладаєте, як болит ?  - не вгавав патріотично налаштований хлопійко, йой, не вгавав. 

 - Як-як ви кажете ,«Бу-ко-вель» ? А-а, Буковель ! – стукнула себе по чолі Джульєтта. –   Івано-Франківська область, 30 кілометрів від славного міста Яремче, неподалік Поляниці – населення 622, поштовий індекс 78593, телефонний код +38003434, географічні координати 48”21’03” північної широти, 24”26’38” східної довготи, телефон сільської ради: 3-72-40; голова Никольцьо Поляк – всі в селі дуже файні люди, всі-всі, без винятку, - Бодзьо також, шо живе двадцять років в хаті без фіртки, гоне гребучу, як амазонський клімат, самогонку, б’є регулярно жінку і голосував за регіони,  а в Буковелі – в основному погані, бо вони, гади і стерв’ятники, визискують порєдних гуцулів, забирають і скуповують в них землі за гріш, а їх теж безбідні клієнти потім жирують цілодобово під гучну музику з заїжджими і місцевими  довгоногими моделями – Юбєнті прівєт.    

- Шеф, вона не винна, бігмебоже ! – осяяв твердою вертикаллю «середній палець» в бік обличчя шефа.  

- Бризни собі в вухо самогонкою Бодзя без фіртки, бєзтолоч. – не схвалив одверто шеф віраж підопічного.  - В Буковелі, коли, скільки, з ким і для чого бували ? –  пішло по-другому колу від голови.

- Та багато разів бувала.., та з компанією в основному.., та каталися…

- На лижах, санчатах ?

- На сноуборді, дітваку.

- В сніжки гралися ??

- Била дєла…

- Дітваки. А ви знаєте, шановна Джульєтта, що з легкої, закутаної в рукавичку, руки, що, безсумнівно, належить вам – можемо звірити відбитки пальців, – було здійснено безпрецедентно зухвалий замах на життя якогось там … заступника, якоїсь там … субординації … якоїсь там  ОДА (не франківської, ні, ні) під час цього ігрища в сніжки ?   Не один він, додаю, стверджує, що бачив і вчував…

- Брехня. Провокація. Заступники ОДА відпочивають не в Буковелі, а в Куршавелі, - це загальновідомо і навіть тривіально, а от, пане всевидючий і всевчуваючий детективе, чому не кримінально, дайте відповідь ??.. Очна ставка буде зі «скривдженим» джентльменом ?

- Поки що, ні – око болить джентльмена, але запевняємо: загоїться, поможемо, в нас Теофрасти Бомбасти Парацельси такі працюють, що  перетворюють не лише олово в золото, але й охололу оливу в десятикратний  кип’яток. На зуб даю.

- А в мене характерники, і вони нальоту ловлять смертовбивчі ворожі кулі зубами, тими ж зубами, ті ж кулі, повертають з лихвою в груди ворогів. 1:0.

-  А мольфари ! Мольфари ! –  дався чути голосисто товариш, нанашко якого, гіпотетично, має цупке коріння на Гуцульщині.   

- І мольфари, ая, ая. 2:0.

Глава детективів  в цей мент робить кислу, як лимон (червоний лимон), фізію, без перебільшення лиховісно оскалює зуби, і ліктем безжально запендюлює в свою «ліву руку», паралельно промовляючи: «передай дальше». Вчасно усвідомлюючи, що спересердя трохи помилився «рукою» - буває, лиш би не « з рукою» -  швидко виправляється: запендюлює ліктем в «праву» з тим самим красним слівцем «передай дальше».  Ту  ж словесну і  не вербальну формулу ієрархічно-зворотно  і невідкладно застосовує «права рука»  до свого колеги, а вже потім плющиться від болю (йому є що доводити, сидячи справа, шефові-шульзі) і, отак коротеньким боковим гусачком,  до крикливого «середнього пальця». Коли  винуватець, йойкається, тримаючись за ребро, ледаче здимається на ноги Шарік, «ліва рука», і за себе і за ТОГО хлопця додає ліктем в ребро, а контрольний удар, зрозуміло, робить центральний,  і за себе, і за всіх хлопців.                                                                                                                 - Заберіть його до мольфарів, хай перекодують наново, - наказує шеф.  

-   Істинно кажу тобі, сьогодні ти будеш зі мною в раю, - забирай трудову книжку без вагань, хлопче. – чуйно звертається Джульєтта  до  жертви кімнати №2.                                                                                                                                                                                                  За руки, за ноги, на раз-два-три, моментом притомного від слів Джульєтти, зламаного «пальчика» викидають з уже більш ніж напівтемної кімнати.  Темрява боїться незаповненості, і на його місце незабарно появляється «мізинець», - судячи «па-па-ходці», бритви в руках не тримав, але вже брив.   Не люблять, курва, западенців, не люблять, навіть гіпотетичних, за сир, сметану чи за яйця, гади ?                                                                                                        «Мізинчик»  своєю з’явою одразу приніс користь, зробив кімнату світлішою, замалим не світлу, - увімкнув другу лампу.

- Молодець, догадався, путящий пацанок, будуть люди з тебе, шо то значить молодь перспективу вирощувати, відбирати, рекрутувати – підростає нова формація – еліта ! майбутнє наше! Україна має талант !  – не забарився з похвалою кмітливості безвусого бос.

-   А я думав, шо там патрон перегорів…- знизав безпорадно плечима «ліва рука».                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

- Не каркай, патрони не згорають, згорають лампочки, і сотки теж дуже часто, завваж.., - пронизав  поглядом  помічника – «в руці» аж затерпло.  - Тепер, пані Джульєтто, і вас краще видно, і ми вже не такі страшні, - казати правду можна…, - чи ще страшніше стали ?!..

Хлопці хутко стали енергетичним колом, зчепленим способом поручкалися, викрикуючи: АДІН ІЗ УСЄХ І ВСЄ ЗА АДНАВО ! 

- Державною мовою, будь-ласка. – підловила їх Джульєтта.

 

Вдаючи, що не чують її, повернулися на пости.

 

- Говоріть державною мовою, будь-ласка, чому ви не розмовляєте мовою своєї країни ? – невідступно вчепилася Джульєтта.  

- А патаму шо ми дєржаву здєлалі – імєєм права. І права імєть, імпєратівноє.  – чи не хором відповіли їй.

- А ви забули, що ВОНА ЦЕ УКРАЇНА, що ВОНА ПРАЦЮЄ, досі !!

- АДНА ЗА ВСЄХ І ВСЄ ЗА АДНУ. АНА, АНА. АДНА. – заспокійливо проказав центральний. 

 

На Джульєтту  подіяло магічно, умиротворилася, відлягло від серця,  розквітла на широке око і у весь рот.   

 

- На чому ми зупинилися ? – спитав бічних магістральний. – Ок, проїхали, поїхали далі – на вільну тему, рєбята.                                                                                       

- Яким дивом – з якого дива, я ж бо знаю – ви так реалістично-буквально описали у своєму останньому романі, задовго як це мало місце в реальному житті,  вбивство кимось головного редактора Саврімєнніка, коректора фінансів, коректора економіки Саврімєнніка  і пару перекладачів з англійської, французької, німецької і навіть коли-не-коли братніх слов’янських  (!), технічного і художнього редакторів, а головне, звідкіля і як передбачили, що  часопис і фабрика Русская беседка по-зрадницьки обійдеться з нами щодо ціни на папір, попри те, що Саврімєннік  погодився на пролонгацію русскої абетки в українському матірному слові до 2042 року ?!?   А про трубу звідки дізналися ? Зізнайтеся – це ви спричинилися до цього всього, це – ви винні, ви –  убивця ! Ви – підступна, кровожерна маніячка ! Ви і тільки ви, я наполягаю на цьому !! Ну, зізнавайтеся, леді, вас викрили ! - рвучко і сміло стартував «мізинець», чим викликав їдку і відразливу міну у «лівої руки». Йому було мало гласної і мовчазної похвали глави, він не вщухав, він мітив на більше: –  Хто ви, пані-вамп  чи куховарка ? Гетера чи одаліска ? Клеопатра чи Крупська ? Ліліт чи Єва ? Дочко, Соломона чи Солона ?.. Хто-о ???

- Я ДАМА-ХАЗЯЙКА.   Соломона, але  не Соломея. САЛО-МІЯ.

З-за вікна  стало раптом чутно багатоголосе скандування : ДЖУЛЯ ! ДЖУЛЯ ! СВАБОДУ АНДЖЄЛЄ ДЕВІС І МАРІЇ АНТУАНЕТТІ !!

- Чуєте  ? Чуєте добре ? – звернулася до допитувачів. - На ешафот, мужчінки, дам вперед не припускають, руку дамі не подають. Ось я відповіла, здається, на ваші питаннячка остаточно ?

- То бабці зібралися на гільйотину подивитися, вони за вами ні на лезо, ні під лезо не полізуть, їм шо до смерті, шо до пенсії – однаково недовго чекати, позбудьтеся ілюзій. – прокоментував начальник.

- До пенсії, підозрюю, таки довше… - прокоментувала допитувана.

- Поговоріть, поговоріть.., – договоритися, не з тими. - … «мізинець» не міг не заступитися за патрона. 

- Я так поняла, Одувань-чик, сьогодні відвезеш додому мене – ти… Ти молодий.., ти багато говориш.., ще не завжди  по темі: палаженіє льожа,  не настільки вміло, як ти вважаєш, але ж кількісно…- появилися нотки грайливості в її жестах і голосі. – Мені подобається ті, які багато говорять… і покрикують…

- Вона назвала його Одуванчиком ! – півшепотом заздро збаламутилися чоловіки. 

- Я не Одуванчик ! Я Ваньчик ! – підскочив на ноги  …ваньчик.  – Ви хочете мене зачитати донезмоги, ви хочете мене – вбити !! Ви – ненаситна !! Я знаю, я дивився той фільм, де ви з грузином тим.., шо трилери пише…, бачив ! І в інтернеті читав про вас, будьте певні. Я вивчив кожний міліметр вашого … почерку. Ви гола… - голий лист паперу для мене й так, я… стримую себе, я не піддамся, ні-і !! Хоча, … я бачу букви невідомі…, мєлкий чорний шрифт п’ятиденної нестертості … червонуватим кеглем заголовок… інтерліньяж, очевидно, глибокий… -  я забув, розучився читати…  

 - І ти, Одуваньчику, і ви всі, тут і там присутні чоловіки, та й, до слова, не тільки, вважаєте, що  ви –  це традиція, я ж бо запевняю вас, кохані-любі,  - вона робить широкий жест, реверанс ніжками, від якого чоловіцтву мову відбирає і в піт кидає люто, - ви всі трендиція.  Трен-ди-ція. А тому не трендіть, трендиціонали і трендинаціонали, бо тільки справді обрані – традиція.  – З багатозначною ледь помітною усмішкою на личку і бєсиками в очках повертає собі попередню позу і маленький борг.

 

- Бос, - каже зіпрілий до нитки «ліворукий» в близькому до стопорного стані, – я думав главний тута – ти. А в неї, бач, теж гордість є… Ти ж то бачив, бос, чи мені прив


20.06.2011 Яв Назар 1178 5
14.05.2021
Вікторія Богдан

За місяць блогер-мільйонник заробляє від 10 тис доларів. Як прикарпатським блогерам вдалося досягти успіху та зібрати багатотисячну, а то й мільйонну аудиторію, дізнавалися журналісти Фіртки.

525
13.05.2021
Остап Микитюк

Часом так буває, що на нас нападають «нечитуни». В такий час головне не панікувати, розслабитись, відпочити, а тоді… глянути на свою книжкову полицю або ще краще — замовити собі щось цікавеньке в українських видавців.

686
12.05.2021
Лідія Вітранчик

Ніхто і гадки не мав, що «Прикарпаття», яке ще рік назад дивувало своїх вболівальників перемогами та досягненнями, зараз буде вести таку складну боротьбу за виживання і своє заслужене місце в лавах елітної Першої ліги.     

959
11.05.2021
Ліля Горковенко

Міський голова Руслан Марцінків став лідером серед українських мерів за кількістю заступників. В останній місяць 2020 року очільник міста зробив собі подарунок і у два рази збільшив їх штат.

1473
08.05.2021
Катерина Черкашина

Кореспондентка «Фіртки» побувала на головних подіях святкування Дня міста. Як він пройшов – у її репортажі.

1754
29.04.2021
Андрій Кецмур

Про пригоди впродовж дворічного робочого відрядження "Фіртка" поспілкувалася із франківцем Юрієм Войчаком - фахівцем у банківській сфері, міжнародним експертом з кредитування бізнесу. Ділимося з вами його «нотатками мандрівника» про дивний для українця світ Непалу.

3126

Днями відвідала унікальний фестиваль борщу в селі Кричка Солотвинської територіальної громади, який є не тільки рекреаційним заходом, а й чудовою соціальною атракцією для розвитку «зеленого туризму» у громаді.

430

Про нічний клуб - просто в серці COVID-реактора; відставки; очікування шалених фінансових стягнень і вірогідно - міжнародний скандал...

6877

Під час останнього пленарного засідання четвертої сесії Івано-Франківської обласної ради створено депутатську групу  «СТРАТЕГІЯ ПРИКАРПАТТЯ-2050». До її складу ввійшло кілька депутатів з різних фракцій. Я стала ініціатором та головою ново

6461

[оновлено!] Жаху в Україні - можна було уникнути! ІФ не став би COVID-Чорнобилем, а статистика (яку після локдауну вже неможливо приховувати) - мала б зовсім інший характер, якби... Саме про це - дана публікація.

9089
22.04.2021

Про це йдеться у звіті Міжнародної організації виноградарства і виноробства.

2817
16.04.2021

Пагони цибулі - унікальна комбінація корисних речовин, потрібних саме навесні, і їх набагато більше навіть ніж у цибулі ріпчастій.

3666
15.03.2021

Великий піст у 2021 році налічує 47 днів. Відомо, що у цей проміжок часу треба дуже прискіпливо ставитись до харчового раціону...

6058
05.05.2021

У третій день Великодніх свят Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин завітав на парафію святого Апостола Юди Тадея, що в Івано-Франківську, на вул. Стуса, 29.  

1511
03.05.2021

Поливаний понеділок у 2021 році відзначають 3 травня, на другий день після Великодня.  

2005
02.05.2021

На Христове Воскресіння, яке відзначається 2 травня, очільники Православної церкви України та Української греко-католицької церкви звернулися до українців зі святковими посланнями.  

1623
02.05.2021

У переддень світлого празника Воскресіння Христового Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин звернувся до вірних з Великоднім привітанням.  

1682
10.05.2021

Активісти в Німеччині домоглися офіційного визнання нічних клубів країни культурними установами. Раніше їх класифікували як розважальні заклади нарівні з букмекерськими конторами та ігровими залами.

899
30.04.2021

Вона визначала життя в Німеччині майже 16 років. Але зараз політична стабільність, якою країна користувалася так довго за часів Ангели Меркель, підходить до кінця, політик готується відмовитись від посади канцлера.  

2392
25.04.2021

Міністерства закордонних справ Литви, Латвії та Естонії 23 квітня оголосили у своїх країнах персонами нон ґрата чотирьох російських дипломатів.

2678
15.04.2021

Президент США Джо Байден оголосив про запровадження у США загальнонаціонального надзвичайного стану у зв’язку з "надзвичайною загрозою" через зовнішню діяльність уряду Російської Федерації.  

4199
11.04.2021

Велика Британія та США вважають, що Росія повинна негайно «послабити напругу» і жити у відповідності з її міжнародними зобов’язаннями.  

3778 1