Всіх зараз цікавить одне: а що буде робити , і як, найголовніше, Надія Савченко? І чомусь не так багато стурбовані її, якщо не фізичним станом після двох років кацапської буцегарні, то психологічним?
Кожен фаховий психотерапевт, незалежно від приналежності до шкіл, ліній, практик, скаже, що людині, навіть психічно сильно стійкій, після подібного пережитого, потрібно щонайменше місяців зо два на відпочинок і щонайменше два-три на професійну адаптацію. А якщо ще врахувати, що Надія Савченко не має ні крихти досвіду парламентської діяльності і потребує на загал ширшого поля освіченості, грамотності, ніж на даний час має, то ж які, вбіса, пардон, «Надія – давай уже рубай!».
Рубати дрова, це професійно-українська риса, ліс дрімучий і квітучий: сосна, калина, верба і дуба врізати мож… У нас вже є контингент, і то не куций кількістю, який всерйоз вважає, що майбутнє української політики - має суцільно ось так виглядати. А тих, хто вважає, що Савченко – наступний президент, і то є дуже добре, треба примусово госпіталізувати…
У принципі і в цілому бажання Путіна і Медведчука збігаються з бажаннями тих, для кого нова ідея фікс – Савченко Великий і Найбільший Політик в Україні з точним прицілом на президентське крісло після дострокових.
Надія Савченко – у перспективі – великий генерал Армії, ще й перша жінка на такій посаді, якщо більше знань і досвіду набуде і в цій царині. Вірю, що – чудовий громадський діяч, як людина із психотипом «вольовий прямий правдоруб». І це тільки великий плюс, що у неї є і ще буде, дай Боже, депутатський мандат. Але політик – вона, піцот пардонів, не зовсім техпридатний, як виглядає на годину цю. Тому що це не лише у вітчизняній політиці політик це сума не тільки світлого і темного, шляхетності і лицемірства, майстерності і аматорства, це ще безліч компромісів, на які Савченко, принаймні поки, не готова йти, що не є погано аніскільки, якщо тільки всі власні максими і поняття вона вважає безпомильними і неухильними. Залізна авторитарність вдачі це не є в усьому корисно, навіть в тій самій армії.
Маємо вже наглядний приклад, який політик вийшов із непоганої, чи навіть чудової журналістки Тетяни Чорновіл – часто однобокий і часом істеричний. Переважно такий. А які подавала надії дівчина ?..
Савченко теж однобока, тільки її однобокість більш благородна, не проолігархічна, істино народна. І схоже у Верховній Раді їй теж доведеться істерикувати, як би ж то з поламаними чужими носами, але без поламаних правил, які в нас ще не сформовані, але помалу формуються. Правила становлення сильної української державності.
Ці правила варто би засвоїти вчасно кожному – і сформувати у відповідності до здорового глузду – патріоту України з не фейковим чи менш фейковим, аніж в Ляшка, брендом «радикал». Вони прості: бий ворогів України і не убий України.
Мабуть тільки лінивий з українського політикуму, включаючи і опозиційні, і пропрезидентські сили, не спробує поманіпулювати простою і благородною Надійкою, використати на шахівниці під назвою Україна у своїх всуціль чи половинчасто корисливих цілях. Провокацій від ворожої держави-сусіда теж не уникнути, хоч повна маячня, що Савченко може бути інспірована Путіним напряму чи опосередковано. Шиза…
Юлії Володимирівні головного болю Надія Вікторівна таки напевно додасть, ох ці як не Віктори, то Вікторівні… Нема вікторії через них. В Юлії Володимирівни, як у сильної жінки, природно не завжди були і залишаються приязні стосунки з особами одної статі і схожого «силового поля», ще й тому, що вони жінки, а жінки, як відомо, жінок… Коротше, з косою чи під мальчіка , а жінки.
Але чомусь мені здається, що епоха Тимошенко семимильними кроками наближається. Її перші ознаки соціологічно і логічно вже відомі: як би вибори відбулися зараз – і до парламенту, і президентські – то б перемогла Тимошенко, так і сяк. Напевно, вона правильно і акуратно приборкати Савченко(а не «тупа убрать») і направити її потужну і нестримну енергію в правильне русло зуміє. Ми вже спостерігаємо серіал «Битва за Савченко», що не поступається за драматичністю і гостросюжетністю серіалові «Ігри Престолів». Савченко, як той персонаж «ІП» Джон Сноу, для когось вмирає, для когось воскресає. Цікаво, який телеканал найпаче запустить цей серіал ?...
Виклик перед Тимошенко воістину великий стоїть і їй потрібно його розумно подолати, позаяк вже тепер, а в майбутньому ще очевидніше, постане виклик горизонтального суспільства – волонтерів, громадських діячів без грантів від олігархів і всіх тих, хто сповідує принципи «правова держава - для всіх, крім попирачів права». А з такими викликами, як із викликом на ймення Надія, однією хитрістю не справляються – справляються покорою. Розумною покорою. Та, яка бажає влади найбільше з усіх, скориться, повірте, найшвидше.
Коли б ті українці скорилися далекоглядності, власній чи чиїсь, які віднині пророчать Надії Савченко корону і величають місією. Вони так само шапками закидали колись Ющенка, потім сказали – зрадник; потім з другою революцією появився Ярош-визволитель, поколихали, і сказали: продався Бені. І так не одного батька наш брат, зрадливо чи не зрадливо, затаврував «ганьба», забракував на фірмі «Нація». Чи не так поступлять вони аналогічно з Надією ? Це залежить також і від самої Надії. Божевільну з неї вже пробують робити певні ЗМІ.
Надія Савченко справді носійка архетипу Незламної України і трохи дикої України – у двох сенсах дикої,з різними конотаціями. Навіть в спекулятивно-езотеричному сенсі, це добре, що вона на волі і більш-менш здорова, а в Рашці поцріоти біснуються, називаючи Пуйла майже ла-ла-ла. Тепер би цей архетипчик в конструктивчик і саму Надійку туди ж. Героїня заслуговує на маєстат довгожителів, а не на палацик одноденок, бо дійсно героїня.
Два роки минуло як героїчно на чолі держави став Петро Порошенко. Що Петра Травневого споріднює з Жінкою травня(власне травень видався урожайним на жіночі успіхи, що підтверджує тезу геоастрологів про знаходження України під знаком Тельця і частково Близнюків, як між іншим, США, тільки зі значним переважанням у тих зодіакальності Близнюків і зодіаку Рака ) ? їх обох споріднює необхідність завести персонального психолога.
І якщо за Надію особисто я менше хвилююся, як за гіпотетичного не майбутнього президента, то за долю чинного і реального президента тривожно. Петро Олексійович в очах більшості співвітчизників, не наближених до нього в офісі, йде хибне шляхом. Веде-то то він її у правильному напрямку – західному, але ті методи, які він обрав і як він ними оперує, називаються часто-густо фуфелястим факелом – більше димить і пече, ніж осяює шлях.
Причина, наполягаю, психологічна. Він, як людина, що народилася як президент в проміжжі тих часів, які китайський мудрець і державник Кун Фу-цзи, більш відомий масам як Конфуцій, називав змінами і не радив навіть ворогу народжуватися в них, якимось дивним чином, що межує з магією, а не наукою прикладною, хоче народитися двічі: і як успішний президент, що впроваджує, очолює демократичні зміни, саджає двох друзів і тд. , і як шахрай у галстуку, який підминає під себе клани і маніпулює усіма в цій країні і поза її межами у свої потребах.
А ще в нього є особистий комплекс - він хоче всім подобатися: нам з вами, Обамі з Меркель, Савченко згаданій, вахтьорам і мажорам, любим друзям і атошникам і навіть путіну, інколи. Виходить у підсумку те, що мудрі знають давно і попереджають, – нікому. Може йому дівки колись багато не давали, чи навпаки забагато, але голий факт залишається прикрим фактом.
Якщо він і надалі буде займати вичікувальну позицію і не переборе в собі нарешті «золотистого жлоба», а точніше, не викине пріоритет «власний бізнес сьогодні і завтра, щоб не забрали вороги не помстилися» на користь пріоритетові «увійду в історію і не влипну», то всі знаємо, що скаже Надія Савченко і що буде… Краще йому поспілкуватися з психіатром Глузманом.
Порошенко намірився покарати Міхо Саакашвілі. Непрямими залякуваннями від Юри Луценка. Юрась Луценко прочитав 201 книжечку і зафонтанував афоризмами: ні від кого не залежати будеш – щасно й чесно жити будеш (побічно і призначив Петра Шкутяка наглядати за внутрішніми ділами ПРКРТР). Прокуратура бореться зі злочинністю і з ще не створеною партією Саакашвілі. По-суті прокуратура бореться з тим, чого нема, принаймні зараз, з ейдосом, ідеєю. Для цього треба мати щонайменше філософське ставлення до життя: сьогодні ти – завтра тебе. І як сі здає, тамка всі фільософи, бо не можна так зухвало сповідувати філософію пофуїзму і не боятися смерті. А про суди вже й не кажу… А хто буде боротися з тим, що є ? Партія Саакашвілі, якої нема. Яка, сподіваємося, буде.
А Коненко-Грановський, базисна опора на сьогодні Порошенка, у чому, крім психологічної, на жаль, достоту нам не відомо, не менше сподіваємося, будуть в еміграції , десь Ізраїлі чи Австрії, поближче до Хвірташа. У московію прямим рейсом теж можуть потрапити. А Порошенко буде в психолога чи психіатра, ми це вияснили.
А поки хтось десь буде, наш голова ОДА Гончарук вже є – у топ-десятці мільйонерів-губернаторів. Ось так ми радіємо за жіноцтво в травні, а мужланів травимо ?.. І як тут не зрадіти до стелі головою, якщо губернатор Каліфорнії (найбагатшого за основними показниками штату Америки) не мільйонер, а наш … !
Його вже стільки разів відправляли у відставку, а він все ще тут, успішний і багатий, просто-таки ходяча Галицька Мрія без голлівудської посмішки. Без ніякої вапшє. Серйозний.
Пройде ще час, і може навіть з’явиться вулиця на його честь –«Гривнева». Напевно, таки «Гривнева», щоб ще чого, у майбутньому не було плутанини – бізнесмен Долар не подарує. У майбутньому Франко-Станіславі більшість вулиць будуть саме такі: «Фунтова», «Єврова», «Юанська», «Єнська», «Золота», «Срібна», «Діамантова», «Ляпіс-Лазурова» і дві Шевченка.
P.S. Слава країні і краю у всі пори року. І побільше б доброї, не іронічної слави.