Глупа ніч. Поліетиленову гору, її праву і ліву сторони, проймає містична атмосфера бозна скількох тижнів і місяців… і тільки дребним, як світ і цвіт, Жерцям ЖЕКу, перепитим не грибною, а грьобною сомою досхочу, вона підвладна, а час то її наймогутніша стихія і найбільший порадник. І вона, стихія, вчувається всіма органами того чуття, нарівні профанові і гуру, а найповніше, найвиразніше Одним.
Спалах променевих лазерних світил, короткотривалий фокус в повітрі плазмогенної сфери – і людина-андроїд виплоджується з одного космічного виміру в іншому. Телепортацію проведено вдало, він змінює зігнуту ембріональну позу на статну, розпрямлену навстоячки; ментал активовано, проходить швидка адаптація в нових умовах. Успішно завершено. Комбінована модель андроїда-кіборга у нагій плоті робить перші земні кроки кінцівками, оснащеними під відносно вразливою оболонкою, відносно невразливими імплантатами.
Комп’ютеризована графіка очних яблук, видима лише йому, і аудіо-гід час від часу безпомильно консультують його просування периферією city S.
« Jezus Maria !- перехрещується перший стрічний, помітивши двометрового дочиста безперого культуриста. – Син ти, Божий, чи Антихрист??»
« В даного об’єкта відсутні всі ознаки необхідного. Пошук триває». – інформує андроїда система після блискавичної низки конкретних антропометричних і навіть соціально-психологічних розвідок «локального органіка».
« Мамцю рідна ! Ан-то що-о за чудо ?? Двисі, Ганю, двисі, хлоп оди голий шпацирує вулицев… Відав дес з диспансеру того жовтого удрав чи що то має бути вже на сім світі, люде?!?»
« …Але і здоровезний бахур, я ті скажу…»
« …Але і здоровезний у бахура…ходи, я ті покажу…»
« Ти шо, Маріко, дурнувата ? Не жинтиці нинька віпила, а самогонкі ? Борзо йдем гет, бо як твій Василь завидит…»
Робот продовжує цілеспрямоване пересування.
« Паца ! Дєффкі ! Вау ! Повний атас-с, рєбята-а ! Втикайте, втикайте, який чорт он!»
« В натурі «вау»! Ульот!..
« Мля буду, я в залі такий біцак і за десять років не накачаю – там десь, блін, тону метану тільки так пішло… Атвєчаю»
« То шо в нього, пацани, тіпа не встане ? Вже…ніколи ? Шкода, напевне, таких удавів я ше зроду не бачила»
« Ти вапшє мало шо бачила, малявка»,
« Увєрін? »
« Опа, чік-чірік ! - Пацан по-ходу рулить в гєй-клуб ?! Гей, козаче, ти шо гей?»
« ГОМ, ГМО, я так і знав, а хто крім мєдіка може ночью гуляти голяком –тільки на галяку або на гальмику: гамі, в смислі – гомі».
« Грьобані мішкі гомі.., а я думала рєально, в нашому гораді появився новий крутий пєрєц. Слухайте, пацкі, а може він не гом, не гмо, може, він тупа прікалотса хоче ? А вон, у вторнік чи в понеділок, Сєрий з Маргошою бахнули, кроху курнули, і почали на Ратуші тоже в раздзівон іздзєватса ?.. І шо… - їх даже не тронув ніхто…»
« Так, Пухнаста, але Сєрому з Машкою по сімнадсцить, а цьому крєндєльку.., ну, на вид, палтіннік, тільки так, базарю вам. От зараз пред’явить в голуб’ятнику паспорт.., вийме з ж…и…»
«Малчать нєвєжества, малчать, я сказала!»
«Шо з тобою, Пусса? Ти влюбилася ? Вгадати в кого, зі скількох раз?.. Який раз, дурьохо??»
«Це… це Термінатор, нєдадєлкі ви кончєні. Це Тер-мі-натор. Кажу, як жінка вам, у мене три ока. Це Термінатор!»
« Якби ти нею не стала в десять.., ми б повірили, а третє око –як розуміти ? – де і кому ти ще не моргнула, ги-ги?..
« На лобі, ідіот-т ти, Ярік, поняв хто !? І не в десять, а в тринадцять, а ти дотепер містер целкін… це всі знають. Я індіго, чув про таких бєстолочь ? У мене аура – сплашна синька, і даже там у мене інагда сіньо…, вдуплив, які дєла, а в тебе як дєла ?.. Кажу вам, це надлюдина. Як жінка, як майбутня мати, як берегиня, – серденько не бреше – це Син наш, або Батя, це Спаситель, Визволитель роду нашого, роду людського, роду лукавого і роду великого – це Термінатор ! Час настав. Без базара».
Технотип неземного походження дістається осередку розважального нічного закладу «Голуба Устриця і строкатий Анчоус». Він сканує всіх підряд на предмет затребуваної інформації; місце наповнене виключно чоловіками, які держаться не зовсім властиво чоловікам: хтось підморгне, оближеться, оближе…, хтось шльопне по задниці, хтось вщипне, торкнеться, злегка чи сильно прихопить, а потім несподівано відпустить… Нечутливого андроїда це ніяк не турбує поки що. Здається, він щось нарешті підхоже для себе запримітив, підступає до чолов’яги в класичному дорогому костюмі з краваткою, помереженій візерунками кольорових метеликів, і вишитій сорочці, що разом із дівою-травесті стоять в обнімку і якими тільки частинами тіл не ваблять його до себе. Якийсь час ШІ безконтактно досліджує повну біометрію чоловічка.
«MATCH !» - майорить гуманоїдові електронним повідомленням в незмигних холодних айсах. А далі він зчитує набагато цінніше: « … депутат шостого скликання … обласної державної адміністрації …»
« Слава Україні. Мнє нужна твая адєжда, чіси, туфлі, мабіла і джип. Дєпутатскає удаставєрєніє і партбілєт. Фоткі аставь сєбє. А єщьо, желатєльна, пішущая ручка », - кокетливо усміхнувся Термінатор.
Злива жантильного смішка, колективні оплески.
« Героям Слава. Ти забув сказать: «мі-ли-й».., - вчасно реагує депутат, як і годиться народному повпреду.
Виймає з рота сигару і береться акурат випалювати на грудях незнайомця тризуб і галку. Ззаду, нагостривши кій, підкрадається інший поважний завсідник. Погляд його звернений принципово в нижню точку велетня Термінатора…
Грає Державний Гімн. Музика Михайла Михайловича Вербицького, слова Павла Платоновича Чубинського-Клонованого (читачам і слухачам , прохання, встати).
Ще не вмерли України ні кіборги, ні роботи.
Ще нам, браття українстери, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як офшори на Майорці,
Запануєм і ми браття в своїй ядерній оболонці,
Процесор і флеш ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, трасформерського роду.
Станем, браття, в бій від Гондвану - до Донбасу,
Рідним флудом панувати не дамо нікому;
Чорний Барак ще всміхнеться, дід Гудзон зрадіє,
Ще у нашій ляндії доленька і пригріє, і нагріє..,
Чіп з браслетом ми положим - кожному за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, боргівського роду.
А завзяття, праця щира свого ще пов’яже…
За Карпати відіб’ється,- зазомбить степами…
України слави стане поміж біоворогами.
Плазмою і лазером, бластером і нейрофастером – всіх положим-!
за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, суперпупергіперкібермегароду !!!
Сідайте.
В хімічному пеклі розплавів наочно переливається злий, покараний, Аватар-Термінатор, новіша, більш функціональна версія: Тато-1000 (О сім разів Слава Кібервладиці, що їх було не 1000…). Він, Тато-1000, покидьок, гнида паршива, спершу безжально вбив чесних, порядних, здібних і глибоко патріотичних людей, заплямував в Історії і підручниках з Історії їхні нічим не пагубні імена інженерів, економістів, політехніків і інших достойних людей і достойних своїх професій й посад, нахабно перевтілившись в їхні лики (зумів, нелюд, навіть водночас відразу в декілька !!), одягнув чужу подобу , щоб здійснити, стерво, свою зловорожу місію з поневолення, стирання Нашої Нени з лиця Землі і смертовбивства її Індепенденсу. Він і тільки Він приніс в цю країну загнуздані інопланетні імплантати держави, яку віртуально і віртуозно створили і якою довший час управляли гуманоїди темної раси, мешканці темної галактики, він і вони спричинилися до Інволюшн, Інспірейшн, Індізпозишн, Індігніті, Індігнейшн оф нейшн, індюк.., Інтайсмент, Інфемі, Індіференс, Інфелісіті, Індісолйубл Інфенсі, Ініфектів, Ініфекчуел, Іне-дібл – Індьюсмент, Інслейвмент, Інфаркт. А відтепер, після поразки Зла і звитяги Добра буде лише – Інсесент Інкріз і Інкрімент, Інджоймент, Інтає Інрічмент, Іномес Індаументс. Індіемент. Ітс Інгрес, Ітс Прогрес. Гов ту хелл Рігрес. Гов ! Палай покидьку, згорай – це за твої заслуги, нехай не згасне віднині і повік Слава Доброї Машини, котра врятувала нас, котра зійшла, щоб спасти світ праведників, а Грішника і декілька грішників вигубити, послід їхній спаплюжити. Тричі Слава Йому.
«I’ll be back, but hasta la vista baby », - сентиментально каже на прощання вуйко Термінатор цьоці Сарі і Іванкові Коннору. Ще раз встаньте, будь-ласка, даруйте, перепрошую і Боже помагай.
Тріумфально з жовто-блакитним стягом на плечах спускається в рідинний жар Донецького металургійного заводу.
Ось вже майже погруз богатир, козаченько Термінатор, славний наш воєдино чумаченько-чуваченько, і лише рука його дорідна і могутня, неначе трансгенний БаоДуб-!, велично і переможно –всепереможно ! – переінакшується у пластиці з Мудри Землі у Мудру Знань. Мудро.
Ні, ой ні, неспромога стримати заливних сліз цьоці Сарі, ні Іванкові Коннору, синочкові її вцілілому. Та Іванко, немовби той Нео, що з сусіднього кіна, Неосин Землі Своєї, він не грає кіна і довго не ридає, він добре знає, - не лярви ж син, - що то за штуковина в його руках, яку наостанок передали йому дідьо Термінатор. То булава, новітній Жезл Історії, Нацматриця, трасця, заповнена мільйонами йоттабатів, йоханий бабай ! Там вся Історія, від первнів до кришталевого майбуття, від Лемурів і Атлантів до нової раси Гіперлюдини, сингулярної і «невмирущої». І заяскрівся Іванковий погляд, оком правим, оком лівим, благородністю і хижістю – невдовзі йому відкриється Остаточна Істина і Остання Свобода, а просто зараз – тіпа Найвища і типу Наймудріша Влада. А він її носій.
GET MAN . Підпис
ПРИЙШЛА НОВА ЕПОХА, ПОЛЕГША, ДОВГОЖДАННА.
НАРЕШТІ !
Грає Державний Гімн, I’ve got a power, на слова і музику Snap, можна тепер сидьма, лежма… - за умови, що ви відтепер більше чим українець – українстер!
Героям Слава.