Розлади аутистичного спектра — це особливості розвитку, а не хвороба. Аутизм неможливо вилікувати, проте з часом можна скоригувати та адаптувати людину до соціального життя. Чим раніше почати, тим краще.
Батьки діток з РАС нерідко стикаються з осудливими поглядами та нав'язливими порадами від незнайомих людей.
Очевидно, що батьки також потребують психологічної підтримки. Відтак, ABA-терапістка та ESDM-спеціалістка Вікторія Романюк розповіла журналістці Фіртки, як дорослим подбати про себе.
"Якщо є фінансова можливість, найкраще відвідувати психолога. Дуже важливо мати ресурс, не витрачати його у перший рік, а правильно розподіляти свої сили.
Окрім цього, шукайте однодумців, які зможуть вас підтримати. Надихайтесь позитивними історіями батьків, які виховують дітей з РАС.
Батькам надзвичайно складно. Насамперед батькам треба одягнути кисневу маску на себе, потім на дитину. Після підтвердження наявності розладу перший рік-два батьки витрачають ледь не увесь свій ресурс, адже їм здається, що ось-ось вони з дитиною піднатиснуть та за рік наздоженуть ровесників. А час йде, чим старшою дитина стає, тим більше вона відрізняється від інших. І тоді батьки діток з РАС ще сильніше відчувають на собі ці косі погляди, ахкання, закочення очей, непотрібні поради.
Саме тому я раджу незнайомцям, які бачать істерику чужої дитини, не втручатись зі своїми порадами, а найкраще — пройти повз або ж запитати у дорослого, чи потрібна їм якась допомога.
Не усі розуміють, що, можливо, дитина влаштувала істерику на вулиці не тому, що вона невихована, а тому, що її нервова система просто не може заспокоїтись, якби не старались дорослі".
Коли батьки дізнаються про діагноз дитини, вони відчувають величезний спектр емоцій — від розгублення, суму та страху до відчаю. Це абсолютно нормально. Вкрай важливо мати чіткий план дій, щоб розуміти, куди рухатись далі та як найкраще допомогти своїй дитині.
"Не витрачайте шалені кошти на сумнівні методи лікування: дельфінотерапію, іпотерапію, голковколювання, стимулюючі апаратні методики тощо. Шукайте кваліфікованого спеціаліста та одразу починайте займатись, аби розвинути необхідні навички для соціальної взаємодії, де є дефіцити.
Заглиблюйтесь в тему, чим та як займається дитина. Так, батьки — не фахівці, втім, чим більше залучена сім'я, тим кращі результати дитини.
Вмійте перемикатися та не картайте себе за це — неможливо постійно бути напруженою. Не бійтеся говорити про діагноз дитини, не закривайтесь вдома та за можливості ведіть звичне життя, подорожуйте".
Більше читайте у матеріалі.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
З абсолютно здорової людини я став зовсім безсилим, – історія чоловіка, хворого на розсіяний склероз
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну
