З абсолютно здорової людини я став зовсім безсилим, – історія чоловіка, хворого на розсіяний склероз

Статистичні дані свідчать, що в Україні близько 20 000 хворих на розсіяний склероз. Проте точна кількість хворих достовірно невідома. Статистика щодо інвалідності хворих на розсіяний склероз у нас також не ведеться.


Герой цього матеріалу – 35-річний Юрій Веретко живе з розсіяним склерозом з 19-ти років. Він, як ніхто інший, знає, що розсіяний склероз – це не про втрату пам'яті. Єдине, що починає забувати чоловік – як повноцінно бачити та ходити.


У нас з вами є можливість допомогти молодому чоловіку дати відсіч хворобі. Оскільки наука не стоїть на місці, з'явилися ліки, які здатні, якщо не вилікувати, то принаймні зупинити розвиток хвороби. Курс дороговартісний, але разом ми зможемо зібрати цю суму.

Допомогу можна надсилати на картку ПриватБанку:

5168 7450 1597 0210 – Веретко Юрій Петрович.

Пам'ятайте: все, що можна купити за гроші – вже дешево.


Історія Юрія

До того часу, як дізнався про свій діагноз, я встиг закінчити Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Я – інженер-геодезист, і навіть трохи попрацював за спеціальністю. Пам’ятаю, як ми їздили у відрядження, лазили по горах... Вже тоді мені ставало недобре. Я пропрацював три роки, але при цьому відчував, що з кожним днем мені стає все гірше і гірше. Я точно не знав, що зі мною, але був у пошуку лікаря, який би пояснив, що зі мною відбувається. Я жив у невідомості до 26-ти років, бо мені ніхто не міг поставити діагноз. 

Коли мені сказали, що у мене розсіяний склероз, життя розділилось на «до» та «після» – як мінімум я припинив працювати. Я відчував себе розбитим, адже тільки починав жити, будував кар’єру, мріяв про сім‘ю. Але доля приготувала для мене інвалідність, пенсію, тростину та гормональну терапію раз на рік. Я не можу контролювати своє тіло: моя права сторона, зокрема, рука та нога не працюють. Я зрозумію, що хтось торкається мене у цій частині, лише якщо побачу це. Часом я намагаюсь пройтись без тростини, але вдається мені це не довго.


Розсіяний склероз – невиліковне неврологічне захворювання, при якому пошкоджуються нерви головного і спинного мозку, що веде до інвалідності. Це хвороба молодого віку. Найчастіше початок хвороби припадає на 30-40 років, рідше – 20.


Той день закарбувався у моїй пам’яті. Як би я не хотів, але навряд чи колись його забуду. Я з хлопцями грав у футбол – і раптом мені почало паморочитись в голові, а мої руки та ноги не слухали мене. Я бігав наче п’яний. Тоді я не розумів, що зі мною, але це був перший дзвіночок. Він з’явився у моєму житті, коли мені тільки-но виповнилось 19. А вже згодом я почав хромати, моя мова стала нечіткою та уповільненою, зір впав, а втома стала «вірною супутницею». Знаєте, ця хвороба перевернула усе з ніг на голову, адже до цього часу я жив звичним життям:  вчився та працював, займався спортом, ходив на дискотеки та залицявся до дівчат. Я був здивований, як швидко розсіяний склероз з абсолютно здорової людини зробив мене зовсім безсилим. Він забрав у мене не тільки усю енергію, а й усі мрії.


Буває, лікарі, розуміючи, що є ознаки розсіяного склерозу, щоб не травмувати хворого, довго не можуть поставити точний діагноз.


Протягом дев’яти років я ходив по лікарях, але мені не могли поставити діагноз. У 26 років я відвідав лікаря – і він мені сказав, що в мене одне з двох: або пухлина в мозку, яку ми видаляємо, або розсіяний склероз, який є невиліковним. Я почав проходити обстеження – і другий варіант підтвердився. 

Насправді, до початку моєї хвороби, я нічогісінько не знав про неї. Воно й не дивно, на сьогодні ця хвороба так і залишається невідомою для багатьох. Коли я говорю, що у мене розсіяний склероз, то люди думають, що я миттєво усе забуваю, тобто маю проблеми з пам’яттю. Мені дуже хотілось би, щоб наше суспільство зрозуміло, що склероз не в мене, а в моїх клітин, які забувають, що вони мають повноцінно функціонувати.


Запитую у Юрія, чи толерантне наше суспільство до хворих на розсіяний склероз.


Люди бачать, що тебе закидає і ставляться до тебе з осторогою – часто шепочуться, що я нетверезий, тикають пальцем або обертаються. Проте я втомився комусь щось пояснювати. Я людина не конфліктна, але беру все близько до серця. Та що лукавити, для хвилювання мені вистачає навіть того, що на мене якось не так подивились. Я знаю, що будь-які нерви погіршують мій стан, але ще не навчився не звертати уваги на думку інших. Люди різні. Звісно, хотілось би, щоб усі були якомога толерантнішими, але бувають не дуже приємні ситуації. Для мене це дійсно болючі моменти життя. 

Ось, наприклад, десь рік тому друг дитинства сказав мені, що боїться від мене заразитись. Мені неначе цеглою по голові дали. Це було дуже образливо. Я нічого не став пояснювати –  ми не спілкувались певний час. Тепер я з цією людиною близько не спілкуюся, не довіряю. Мені сумно, що наші люди так мало знають про цю хворобу, не намагаються розібратися та не думають, що їхні слова можуть образити.


Психологи говорять про важливість соціальної підтримки. Справді, здорові стосунки з родиною, друзями та соціумом загалом позитивно впливають на людське життя. Запитую у Юрія про людей, які не дають йому опустити руки та дарують відчуття важливості.


Позаминулого року я був у санаторії, і там познайомився з дівчиною з Києва та її мамою. Ми зідзвонюємось майже кожного дня. Вони стали мені дуже близькими. Ці люди дуже мені допомагають: підтримують не тільки словами, а й вчинками. Перший допис у Facebook з проханням матеріальної допомоги виставила саме ця дівчина.

Я живу без батька з п’яти років, але у мене є мама та старший брат. На жаль, підтримки від них я не відчуваю: на мою хворобу не сильно звертають увагу. Відверто кажучи, вони навіть не знають про збір коштів, який зараз триває. Кажуть, що чужа сім’я – то темний ліс. Ми зараз проходимо випробування, але кожен живе своїм життям. Чомусь так в нас склалось. Я знаю, що буде багато зайвих розмов, якщо я розповім про цей збір. Люди допомагатимуть мені боротись з хворобою, а треба буде поділитись з мамою та братом. У мене така сім’я. Я не хочу нервового перенапруження, тому відгороджуюсь. Коли треба щось допомогти, я, звичайно, допоможу. Але якщо це не в моїх силах, то вибачте, але я цього не зроблю.

Я більше відчуваю підтримку від друзів, аніж від сім’ї. Так склалось моє життя, що часом я допомагаю друзям, часом вони мені. Хоча зараз здебільшого вони допомагають. Мені сумно, але, на жаль, ніхто від такої біди не застрахований. Знаєте, у розмовах з іншими я постійно намагаюсь бути собою – не прикидатись кимось, а щоб любили мене, такого, як є. Я вважаю великим щастям те, що в мене є люди, які люблять мене, як і я їх, нічого не вимагаючи взамін. Так, хвороба багато забрала в мене, але дала чітке розуміння того, хто щирий друг, а хто був поряд тільки для власної вигоди.


Кажуть, що на душі стає тепліше, коли є можливість поспілкуватися з людьми, які тебе розуміють.


Зараз у моєму колі знайомств купа людей з такою ж хворобою. З ними я познайомився у лікарні. І дуже радію, адже у більшості з них ця хвороба не забрала шансу побудувати щасливу сім’ю. Мій товариш, хворий на розсіяний склероз, працює, має дружину та сина. Я ж кажу, що на кожний організм хвороба по-різному впливає. У кожного організм по-різному воює з нею. Мені поки що доля ще не усміхнулась. Зараз похмуро у моєму житті, але я чекаю і вірю, що скоро вийде сонце.


Фізична активність позитивно впливає на перебіг хвороби. Цікавлюсь у Юрія, чи займається він спортом.


Кожного ранку я розминаюсь та роблю руханку, інколи займаюся на турніках. Це мене заряджає позитивними емоціями. Я стараюсь не засиджуватись – часто ходжу пішки. Намагаюсь постійно рухатись, бо хвороба дуже підступна. Я боюсь, щоб мені не стало гірше.


Попри те, що хвороба невиліковна, сьогодні існують напрями терапії, які підтримують недужого й уповільнюють прогресування.


Ніхто не знає звідки ця хвороба. У світі немає ліків, які виліковують цю хворобу. Мене це, звісно, сильно демотивує. За ці роки я вже й не пригадую, як це бути здоровим. Проте, на щастя, наука не стоїть на місці – з'явилися ліки, які позитивно діють на більшість пацієнтів. Вони зупиняють розвиток хвороби, що вкрай важливо.

Лікар, який веде мене десять років, вже знає, як і на що реагує мій організм. Він розповів про ліки та запевнив, що у мене є шанси зупинити розвиток хвороби. За статистикою, ці ліки допомагають сімом людям з десяти. Це дуже непогано, як мені здається. Курс коштує близько 430 000 гривень. Зокрема, така вартість чотирьох ампул «OCREVUS», а також сюди входять дві ампули, які обіцяли надати безкоштовно. Я дуже хвилююсь, щоб ця акція не закінчилась, бо якщо за чотири така вартість, то заплатити ще за дві мені просто не вистачить. Ця сума для мене непідйомна, та хіба, коли стоїть питання людського життя – це така велика сума?


Часто пацієнти змушені лікуватися власним коштом або ж брати участь у клінічних дослідженнях.


Я брав участь у різних медичних програмах, де видавали ліки. Там я виступаю у ролі «піддослідного», який ніколи до кінця не знає, що пє або що йому вводять – відповідно не знаю, чи ефективно це взагалі.

До речі, навіть була державна програма, яка мала на меті лікування саме препаратом «OCREVUS». Я намагався на неї потрапити – проходив різноманітні обстеження, але на програмі хотіли, щоб організм мав мінімальні ураження внаслідок розсіяного склерозу, був ледве не ідеальним. Розумієте, я хворий, у мене не може він таким бути, тому маємо реалії, під час яких я розраховую на ліки, але не можу отримати їх.


Наразі певна група препаратів для лікування забезпечується на державному рівні. Але в Україні мізерний відсоток хворих отримують ліки безкоштовно.


Як на мене, найголовніша проблема для людей із розсіяним склерозом в Україні – те, що держава не забезпечує нас ліками. І, знаєте, я змирився з цим та зрозумів, що потрібно діяти самостійно. Я вірю, що мені вдасться зібрати необхідну суму, якщо люди підтримають мене у цьому.

У нашій країні також не надається якісна паліативна допомога. Ось, наприклад, є хворі люди, які без сім'ї, нікого не мають, що робити їм? Я можу обслуговувати себе сам, але я не уявляю яким буде моє життя, якщо у мене цієї змоги не буде.


Життєве кредо Юрія – радіти життю та всупереч усьому рухатися вперед.


Вірю, що усе в руках Бога. Я оптиміст, дивлюсь на світ реалістично і живу «сьогодні», бо «завтра» у мене може й не бути. Не відкладаю нічого на потім, але й ні за чим не женусь. Я живу моментом, радію тому, що дає мені новий день, живу поки маю сили, на жаль, їх менше з кожним днем.


Коментарі ()

30.11.2020
Олена Британська

Що робити, зіткнувшись з хворобою? Чого очікувати та до чого варто бути готовими? Про це ми розпитали у прикарпатців, котрі перехворіли на коронавірус та погодились розповісти про свій досвід.

482
29.11.2020
Тетяна Дармограй

Героїня цього матеріалу – 36-річна Лідія працює на улюбленій роботі, живе в достатку та разом з чоловіком виховує 5-річну доньку. Сьогодні їхнє життя схоже на щасливу казку, проте так було не завжди.

5031
25.11.2020
Остап Микитюк

Оксана Лозинська — яскравий приклад сильної жінки й людини, яка досягла успіху за межами рідної країни. Вона не випадково стала нашою сьогоднішньою гостею.   

1113
20.11.2020
Тетяна Дармограй

У нашому суспільстві до татуювань різне ставлення: одні милуються, інші засуджують, немало – дивуються. Проте, погодьтесь, що красиві малюнки на тілі часто викликають цікавість в інших.

3016
17.11.2020
Сліпенчук Наталія

Останні вихідні як представники громадськості та бізнесу, так і влади усіх рівнів зустріли у стані підвищеної емоційної турбулентності. Загальний хаос формується практично на усіх рівнях обговорення.

1387
13.11.2020
Тетяна Дармограй

В Івано-Франківську безліч оголошень з обіцянками допомогти у будь-якій складній життєвій ситуації. Так, вірити в це чи ні – вибір кожного, але заперечувати той факт, що ворожіння почасти межує з шахрайством – вкрай складно.  

5328

Хто і для чого ринок заграбастав? Чому про це "не знає" міста ГОЛОВА? Про небезпеки, загрози, бенефіціярів і співпрацю – з прізвищами, назвами та вірогідними мотивами…

591

Тема статті випливає з відношення президента України до розгляду моїх звернень стосовно неефективного адміністрування законодавства та корупції у галузі мисливського господарства. Я направив через електронний кабінет урядового контактного центру біля 5 зв

558 1

Скільки б ми не опиралися, але локдаун – це поки що єдиний ефективний засіб проти пандемії ковіду. І це довели в ряді країн світу, які наважились та запровадили його. Але в Україні не підуть на такий крок і ось чому.

1397

 Івано-Франківське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Івано-Франківськоблагроліс», засновником якого є Івано-Франківська обласна рада, повідомило, що на площі 53728 га лісового фонду ведеться мисливське господарство, але плата за їх використання не береться 

2230
29.11.2020

В Україні замість індексу БігМака використовують індекс борщу, за яким легше відстежити коливання вартості базових продуктів, а також купівельну спроможність середньостатистичного українця.

528 1
07.11.2020

Переїдання може стати справжньою проблемою для людини, яка працює у віддаленому режимі.

6202
31.10.2020

Ідеальний десерт для вечірки на Геловін - гарбузовий кекс, який виглядає точнісінько як гарбуз. Щоб надати випічці правильної форми, використовуйте округлу форму для випікання діаметром 21 см з вертикальними смужками,  інформує Фіртка&n

2243
28.11.2020

Сьогодні, 28 листопада, у християн східного обряду розпочинається Різдвяний піст. Цей піст встановлений, щоб люди до дня Різдва Христового змінилися духовно. Сприяє в цьому молитва, покаяння, утримання від пристрастей, справи милосердя. Наприклад, допомога хворим, самотнім, нужденним людям та сиротам.  

1113
12.11.2020

Акція проходитиме в рамках відзначення Всесвітнього Дня убогих та буде безстроковою.  

1423
05.11.2020

Віддавна в нашому народі існує набожна практика почитання Першої п’ятниці місяці.  

1806
03.11.2020

Щомісяця, в ніч з 29 на 30 число, у родинному селі блаженного Симеона Лукача – Старуні відбуваються нічні чування.  

2000
01.12.2020

Google представив рейтинг найпопулярніших відео 2020 року на YouTube, які зібрали найбільшу кількість переглядів в Україні.  

125
24.11.2020

За тиждень в Дубаї ексчиновник витратив річну зарплату в люксовому готелі. Про це пише Фіртка з посиланням на Коментарі України. Колишнього заступника голови Офісу Президента Сергія Трофімова бачили в готелі Mandarin Oriental Jumeira в Дубаї, де ві

684
24.11.2020

Адміністрація загальних служб (GSA) повідомила новообраного президента Джо Байдена та його команду, що адміністрація Трампа готова розпочати процес передачі влади.  

741
16.11.2020

Дональд Трамп вперше фактично визнав, що на президентських виборах переміг його ‎суперник Джо Байден.‎  

1360
10.11.2020

Комітет Європейського парламенту із закордонних справ розкритикував Україну за недостатні зусилля із реформування судової влади та кволу боротьбу з олігархами.  

1597