Не роздумуючи, пішов добровольцем. Історія загиблого прикарпатського бійця Володимира Витошка

Повернувся з-за кордону, аби боронити Україну від окупантів. 5 листопада 2022 року під час ворожого мінометного обстрілу села Яковлівка біля Соледара загинув старший солдат 109 батальйону 10 гірсько-штурмової бригади з Івано-Франківщини Володимир Витошко.

Спогадами про чоловіка, сина, дядька та наставника із Суспільним поділилися рідні та близькі бійця, передає Фіртка.


Його важко було зупинити


Володимир Витошко народився 9 квітня 1991 року в селі Підгір'я на Івано-Франківщині. Мати бійця Наталія пригадує, її син пізно почав ходити та говорити, а коли пішов і заговорив — то його важко було зупинити.

Не роздумуючи, пішов добровольцем. Історія загиблого біля Соледару бійця Володимира Витошка
Володимир Витошко в дитинстві. Фото: Суспільне Івано-Франківськ

"То була чудова дитина — активна, весела, добра. Володя вмів жартувати від маленького.

Він брав участь у різних заходах, займався боротьбою та вчився грати на гітарі в музичній школі — словом, його всюди було повно", — розповідає Наталія Витошко.

Після закінчення військово-спортивного ліцею Володимир вступив на історичний факультет Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Отримавши повістку в армію, Витошко пішов без вагань. Сестра Марія пригадує, що йому завжди боліло за Україну. Тому після початку російсько-української війни у 2014 році хлопець рвався у бій.

"Вони мали вже вирушати на передову, коли вийшов закон про заборону залучати до бойових дій строковиків. Багатьох хлопців-контрактників з його частини привозили мертвими.

Це його дуже засмутило. Якби він не був строковиком, то точно воював би", — каже сестра солдата.

Не роздумуючи, пішов добровольцем. Історія загиблого біля Соледару бійця Володимира Витошка
Володимир Витошко (крайній праворуч) — випускник Прикарпатського військово-спортивного ліцею. Фото: Суспільне Івано-Франківськ

Дядько Володимира — один із засновників професійного альпінізму на Прикарпатті Іван Мартинюк — змалку заохочував племінника до походів у гори. Тож Карпати до кінця життя залишилися його пристрастю.

Не роздумуючи, пішов добровольцем. Історія загиблого біля Соледару бійця Володимира Витошка
Володимир Витошко (крайній праворуч) з дядьком Іваном та другом Тарасом під час зимового походу. Фото: Христина Мельникович

"Поряд з дітьми він і сам ставав дитиною"


Під час навчання Володимир Витошко став постійним вожатим у спортивно-оздоровчому комплексі "Смерічка" від Прикарпатського національного університету. Наталія Витошко каже, що навіть після армії, працюючи за кордоном, її син щоліта повертався у табір.

Не роздумуючи, пішов добровольцем. Історія загиблого біля Соледару бійця Володимира Витошка
Володимир Витошко щороку працював вожатим у таборі "Смерічка". Фото: Суспільне Івано-Франківськ

"Не знаю, чи він би пов'язав своє життя з учителюванням у школі, але "Смерічку" він би ніколи не залишив.

Володя дуже любив дітей, вкладав у них душу. З ними він сам ставав дитиною. Казав, що діти — найкращі психологи.

Вони вірять тобі тоді, коли ти щирий", — говорить мати захисника.

Валерія Ковальчук познайомилася з вожатим Володимиром Витошком понад 10 років тому у таборі "Смерічка". Дівчина каже: назавжди запам'ятає його добрі очі, щире серце, неймовірне почуття гумору та усмішку на обличчі.

"Володимир Петрович — це Людина з великої букви, яка завжди кохала Україну.

Він завжди казав: "Життя цікаве, хоча й несправедливе". І ми всі, як ніколи, зрозуміли цю фразу", — ділиться Валерія Ковальчук.

Володимир Витошко тісно приятелював з двома іншими вожатими — Тарасом і Степаном. Дружина захисника Христина Мельникович пригадує, для дітей хлопці були уособленням трьох козаків з однойменного мультфільму Володимира Дахна. Після "Смерічки" друзі набили символічні татуювання з цими персонажами.

"Степан — високий та мужній хлопець, тому він відповідав найбільшому козаку. Тарас завжди був інтелігентом, як і середній козак.

А Вовчик — найменший і найвеселіший. Його друзі казали: "Ти — найменший, але ти — найсміливіший", — пригадує дружина полеглого воїна.


"Ми знали, що будемо чоловіком та дружиною"


З майбутньою дружиною Володимир Витошко познайомився у січні 2018 року в соцмережі. Христина Мельникович пригадує, першим повідомленням від нього було: "Юна леді, ми з вами незнайомі. Але я б дуже хотів з вами познайомитися".

"Всі його сюрпризи, приємності і подарунки були такими ж неординарними, як він. Ми знали, що будемо чоловіком та дружиною.

Я усвідомила це трошки пізніше. А він казав, що знав це з першого дня, як тільки мене побачив", — розповідає Христина.

Через рік закохані почали жити разом. Дружина бійця каже, у цей період щовихідних вони ходили в гори — незалежно від того, яка була пора року.

"Як не дивно, чоловік мені освідчився в горах. Ми з друзями піднялися пофотографуватися на вершині — позували, дуріли й жартували.

Я задивилася на захід сонця, а повернувшись, побачила, що Вовчик стоїть на коліні з обручкою", — пригадує Христина.

У травні 2021 року Христина та Володимир одружилися. Опісля чоловік ненадовго поїхав працювати за кордон.


Дев'ять днів без зв'язку


Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Володимир Витошко повернувся з-за кордону. Попри відмовляння рідних, 4 березня чоловік пішов воювати добровольцем.

"Коли проводжала його, він сказав, що знає, куди й на що йде. А я цього не усвідомлювала. Піддалася ейфорії, як і всі, що ще тиждень або місяць — і все має закінчитися.

Моментами досі не вірю, що це все зараз відбувається з нами", — ділиться дружина Володимира.

У складі 10 гірсько-штурмової бригади Володимир Витошко обороняв від російських окупантів Київщину. У період деокупації Бучі та Ірпеня військовослужбовець дев'ять днів не виходив на зв'язок.

"Ці дні були дуже страшні. На дев'ятий я приїхала вранці на роботу, виходжу і бачу на заставці Вовчика.

Коли він телефонував, то завжди казав: "Привіт, моє коханнячко". А тоді декілька секунд ні він, ні я не могли розмовляти", — розповідає Христина Мельникович.

Після звільнення Київської області бійців "десятки" ненадовго відпустили додому. Христина каже, відчувала, що її чоловік теж повернеться.

"15 травня, перед річницею нашого одруження, він зателефонував і попросив впустити друга, який мав передати мені квіти.

Я відчинила двері і побачила Вову з букетом бузку. Він сказав: "Вибач, то вже пізно, ніде не міг купити квіти", — пригадує Христина.


"Поранення не завадить мені захищати Україну"


У травні після триденної відпустки військовослужбовець поїхав воювати на Донеччину. 1 червня його позиції обстріляли з ворожого міномету. Володимир Витошко отримав уламкове поранення в руку та груди.

Після двох операцій боєць місяць перебував на реабілітації.

"Тоді ми розмовляли про те, йти йому чи не йти. Хоча у нього завжди було "йти". Він сказав, що поранення не завадить йому виконувати свій обов'язок. Він був упертим.

Його неможливо було переконати, тим паче в такому питанні", — каже дружина Володимира Витошка.


"Були моменти, коли вони з побратимами між собою прощалися"


У вересні Володимир Витошко повернувся до побратимів на Бахмутський напрямок. Бойовий медик його роти, який з міркувань безпеки не назвався, згадує, як воїн відрізнявся допитливістю під час занять з медицини.

"Найбільше приємно — це коли ти навчив людину і вона з цими знаннями рятує життя.

Під час бойового завдання наш побратим отримав поранення і Вовчик не розгубився. Згадав, чого я його навчав, і врятував життя", — пригадує військовослужбовець.

Востаннє перед загибеллю захисник розмовляв з батьками 22 жовтня — у річницю їхнього весілля.

"Він, як завжди, сказав, що у нього все добре: "Мамо, все є. Нічого не треба. Мені тепло. Подивіться, яка в мене борода вже!" Щоб підбадьорити, сказав: "Я повернуся. Думаю, до квітня все закінчиться і буде День перемоги на мій день народження", — пригадує матір бійця Наталія Витошко.

Остання телефонна розмова між Володимиром та його дружиною Христиною відбулася напередодні мінометного обстрілу, який став останнім у житті захисника.

"Ми трішки довше говорили, як зазвичай. В його голосі відчувалося, що йому важко. Вовчик сказав, що багато його побратимів загинули і ситуація складна, тому він не знав, як все складеться.

Він сказав, що дуже мене любить, і завершив словами: "Якщо щось, не плач". Поки що це я не можу виконати", — каже Христина Мельникович.

З її слів, побратими, які прийшли попрощатися із Володимиром, розповідали про його добру вдачу та жартівливу натуру.

"Він завжди підтримував бойовий дух, хоча насправді важких ситуацій було дуже багато.

І були моменти, коли вони між собою прощалися, бо думали, що ніхто звідти живим не вибереться", — каже дружина полеглого воїна. 

10 листопада 2022 року Володимира Витошка провели в останню путь. Захисника поховали в рідному селі Підгір'я.

"Найбільше, чого хочеться зараз, щоб він мені приснився. Він сниться всім друзям та знайомим і уві сні каже, що в нього все добре, сміється.

Я так хочу з ними поговорити, почути його", — говорить Христина Мельникович.

На сайті Президента України зареєстрували електронну петицію про присвоєння Володимиру Витошку звання Героя України посмертно.

 

Редакція Фіртки висловлює щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу непоправної втрати. Світла пам'ять Героям України!


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Війна: як пережити смерть рідних


Коментарі ()

31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2474
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1322
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2626
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1712
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1792
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2232

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

462

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

596

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1809

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

1191
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29266
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11145 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5149
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23382
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1583
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

6107
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

2190
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

820
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1145
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2116
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2580