фото: МВС України/збір ДНК з тіла полеглого
Вибухи, обвуглення, тривале перебування тіла на відкритому повітрі — усе це значно ускладнює процес упізнання загиблих.
Втім, навіть у таких випадках фахівці можуть встановити особу людини, хоча це потребує більше часу та ресурсів.
Про це журналістці Фіртки розповіла проректорка з наукової роботи Івано-Франківського національного медичного університету, професорка кафедри судової медицини Наталія Козань.
За словами експертки, найскладніше — коли відсутні зразки ДНК загиблого або його родичів у базі. У таких ситуаціях ідентифікацію можуть ускладнювати також сильні ушкодження чи втрата супровідної документації.
"Ми застосовуємо мультидисциплінарний підхід — поєднуємо різні методи ідентифікації. Це дозволяє підвищити шанси на точне встановлення особи", — пояснює Наталія Козань.
Проте іноді, навіть за наявності результатів ДНК-експертизи, родини не готові визнати загибель близької людини.
"Це дуже емоційно складно. Люди сподіваються на диво. Тоді ми проводимо повторні експертизи або залучаємо додаткові методи", — розповідає експертка.
Водночас процес ідентифікації — це не лише технічна, а й глибоко людська робота.
"За кожною справою — батьки, діти, побратими. Ідентифікація — це шанс на прощання, на гідне вшанування пам’яті. Це наш обов’язок", — каже спеціалістка.
Під час експертиз фахівці встановлюють не лише особу, а й причину смерті. Найчастіше — це мінно-вибухові травми або вогнепальні поранення. Більшість загиблих — військові, які полягли під час боїв.
"Буває, що тіла залишаються на тимчасово окупованих територіях, і лише згодом їх вдається повернути для проведення експертиз".
Більше читайте у матеріалі: «Іноді процес триває місяцями»: як в Івано-Франківську ідентифікують загиблих воїнів.
