На-Пеклоїн

 

 

 

                                                                                                                                         

 

В ніч з 31 жовтня на 1 листопада завершувався світлий і  починав свій відлік темний календар. Дім  кишів переодягненою нечистю: відьми мітлаті, відьмаки хвостаті, вампіри, вовкулаки, привиди, зомбі,  темні феї, мавки і русалки, гади і кажани, маніяки і біснуваті,  чарльзи менсони і мериліни  менсони і закривавлені в білих платтях мериліни монро, інші  монстри – Дім здригався від гульби, інакше бути не могло в цей день !   

 

Та Дім, таке враження, для повної гарнітури і гарніру, чекав ще одного гостя шоу, який чомусь запізнювався. Несподівано, вхідні двері розчахнулися,  і в  геловінський Дім увійшов довгожданий гість зі своєю свитою. Його маскарад налякав навіть найлютіших  почвар. На ньому викрашалися дорогий костюмчик, марки Бріоні, годинник – Ролекс, акуратно до видовженого черепу прилизана зачіска, а в очах виблискував викличний,  упевнений погляд, ба більше – самовпевнений. Зліва, де серце, і де ще донедавна «обліплювало» синтетичне червоненьке  серденько, тепер «обліплював» суцільний металевий червоний значок без абревіатури. А справа від серця «обліплював» значок-металевий – жовто-блакитний, без будь-якої абревіатури теж, як і годиться в таких і інших випадках. І галстук, кольору веселки…   

 

 

Респектабельний гість поважною ходою, майже як павич, руками і тулубом почав жваво пробивати уперед собі дорогу поміж монстрами, зухвало розштовхуючи тих, здебільшого управо, тримаючись лівого краю Домика.   Дійшлі, досвідчені монстри, бачачи як він то робить.., відразу втрачали і страх, і інтерес до нього. А от мала нечисть, монстрики, неабияк дрижали і скреготали від гніву зубками-іклами.

 

Дорогою за ним обабіч тяглася свита, звита із маленьких людей, - карликів, гномів, ельфів, -  котрі на показ і пафос усім несли в руках здоровенний плакат, на якому зображувався їхній шановний і високий Добродій в позі святкової жертви: пекельно червоний, розшалілий, пулькатий дідько з рогами на кшталт серпа і молота, із чистого золота, душив пазуриськами Його, але Той  чинив завзятий опір, трясця  !!!  Ще й щось промовляв у відповідь писаними буквами, трясця !!! Ті послужливі маленькі люди приставали до ще менших людців, як правило, не у масках бабусь і дідусів, трактористів і доярок, запрошених міріадами і мільярдами (?!)  з нагоди свята, що вже було і наближалося,  і викрикували « голоси або смерть !», «цукерки або звіздєц!», «конхвети або капути без капусти !». Більше галасував за них тільки сам імпозантний гість. І Він категорично відмовляв перехожим знатникам погадати йому на яблучній шкірці  чи яєчній шкаралупі  – він і без них все знав. Навіть міг пообіцяти, який нечистий вхопить тих магів, в разі якщо вони будуть надто балакучими… міг, міг.

 

Коли він і його свита скінчили шарварок серед шарварків, шароварних і на шару для шарів і Lа шарів..,  візитер залишив товариство своє рідненьке, густе і рідкеньке, і сам-самісінький, лише в супроводі монстрів-смотрящих, піднявся сходами до центральної кімнати Дому – Чорного Покою, царства Мертвих, Бездиханних-Здиханних, проте тілесно Існуючих за рахунок всюдисущого Духу Зла і його еманацій.     

 

Чорний Покій володів всіма зовнішніми рисами демонархії. Там  були, вилиті  з чорного золота, затужавілі, великі статуї  демонів Амана, Вельзевула і Бафомета. Багато павутини, не набагато менше, до речі, ніж на нижчих поверхах, декоративних і ні павуків, портрет Дракули (або, судячи з виконання, стилю і естетичної вартості – автопортрет ?) на стіні  і найголовніше – катастрофічно мало світла і незмірно – затхлості та сирості. Дуже в такт інтер’єру грала цвинтарна музика, і володарів ЧП  вона аніскільки не гнітила, позаяк ті вголос розмірковували, що якщо Реквієм Моцарта, загальновизнаний е-вропейський шедевр, то апріорі і автоматично ані їх, ані Нік-Ого – турбувати і дратувати не може !!! Будучи за своєю природою, правду кажучи,  бідно обізнаними у природі класичної, високої музики  і їх геніальних творців, вони гадали і не гидували озвучувати, що тихий ді-джейський, навіть дизжокейський, ремікс на Моцарта – то вже сам власне пан Моцарт ! Із Моцартових доробків, окрім Реквієм, вони щонайменше цінували  «Чарівну Флейту», віддаючи перевагу «Донові Жуану» і особливо «Весіллю Фігаро», ой, ще й як «Фігаро» !  

 

А в принципі, для цвинтаря мало би вистачити, це ж не весілля, йов-кі-пав-кі…!   А може Батьків Великої Класики зовсім не бісило  надмір  цвинтарю, якщо враховувати, що в них своєї, не зовсім за канонами класики, і теж похмурої, останнім часом, какофонічної поліфонії вистачає ?..       

 

Підлогою були розкидані людські кості і черепи (ціла купа !), з дірами різних розмірів, від завбільшки мало не самий череп, до крихітних.., голочкою.., - ліворуч від столу, за яким сидів Головний Володар – грізний ісполін, котрий не боявся вогню, та страх-страхіття як лякався світла в Домі і Чорному Покої. Праворуч від ГВ доволі яскраво вирізнялися  чучела впольованих тварин: кабани, вовки, лисиці, ведмеді, - вибачте, ведмедик… та й той, гібрид малайського із малою пандою.., а видавався  за грізного  гібрида бурого-білого-грізлі; а також, здається – пітони, крокодили, алігатори, мамонти і динозаври… У чотирьох кутах ЧП догоряли потрійні смолоскипи. Все помітніше сутеніло і сиріло в ЧП, музика, навпаки, гучнішала. А сам ГВ виглядав  суворо і бундючно, не як мєлкий бєс, котрий гонить бєса.., а як повелитель і павєлітєль самого С.  Перпендикулярно до ГВ знаходився в Чорному Покої великий маг Гаррі Поттер, в чорній-пре-чорній мантії, сидячки за чорним-пре-чорним столом, заваленим вщент чорними-пре-чорними папками і паперами, а з його білого-пре-білого обличчя, рікою струменівся чорний-пре-чорний піт, дивом дивної алхімії вмить перетворюючись в товсті золоті прямокутники, і магією, чорною-пре-чорною, і, білою-пре-білою,  ніяк не корилася його вольовим чарам  чорна-пре-чорна брова, на білому-пре-білому обличчі. Поруч, лівобіч диво-волшебніка Гаррі, котрий далеко за межами ЧП і Дому славився тим, що вмів приборкувати і запирати в темниці саму Фе-Ю, якимись незбагненними для простих смертних, довжелезними заклинаннями (трахті-бідохті… чи шо ??)…- здималася чорна-пре-чорна статуя фіолєтової богині, Котра  Могутньою і  Непіддатливою Правицею Тримала Терези. А Терези прогинала купка золотих прямокутничків (та до дірки ще ой далеченько !), роду чорно-пре-чорно-потового-патового, інкрустованими фасадними пластиками  – написами: «Добро». А вічі у неї були зав’язані світлою-пре-світлою пов’язкою.

 

 Гість у костюмчику і веселковій краватці, весело всміхнувся до ГВ, і бадьоро гайнув з розтиснутою і випрямленою горизонтально  рукою до нЬого, гадаючи, що враз втопиться в його кріпких обіймах, як наречена в шлюбну ніч, але тут же його випередила чорна охорона ЧП – Дарти Вейдери йкісь два із темно-світловими мечами –  і недвозначно вказала – не рипатися, зафіксувати міцно і щільно ступні на нижній чакрі і дихати ротом й вухами. І лише кліпати, за командою… 

 

 «Хто, хто тут демон Бегемот, а-у-а-у-я-тєбя-всь-равно-найду ?!?», - спитав-проспівав чолов’яга у костюмі Бріоні, безбоязно кидаючи вічі на охорону.   

 

«Я-Я-Я-Я-Я-Я !», - хором, мовби навипередки, відповіло багатоголосе «Я». – «Мара-Шиза ?», - мовчки подумав мужчінка, - «Чи в ХХХаті демонократія замість демонархії  править ?».                                                                           

 

Але чорна магія ЧП давала можливість наочно споглядати лише одне «жир-не-Я», мовчазне,  що сиділо власне за столом, що на курячій ніжці. А біля курячої ніжки, під столом,  зручно розміщувалися лепрекони в зелених капелюхах і костюмах із відбитками дяді Франкліна і цифри сто. Вони не галасували, як ті темні гномики, свита накрохмаленого чоловічка, а, маючи кожен по глечику золота, а дехто не по одному,  тільки кидали, насмішкуватим тоном, короткі і лаконічні фрази: реалізовуємо три бажання за Монтеск’є - ов-є-Є-! - а якщо вас не влаштовує наше і наша Є, то йдіть …до болотяного озера – вловлюйте золотих рибок – але вудочки у нас за золото і зелень продаються – ги-ги-ги – у нас всі пироги – …ми вам не вороги !!! Неподалечку від курлапки і лепрекончиків, під чорно-мохнатим деревцем, ..паімені йолка,  без дзеркальних сфер, блискучих гірлянд –  і не без толка, з перевернутою п’ятиконечною зірочкою на вершечку, бавилися машинками і олов’яними солдатиками, під машинками.., малі  бабайки, золоті дітки великих Бабаїв – що прийдуть на зміну Їм, великим і страшним, коли зубки  мудрості і страху підростуть і підточать до гідного рівня і градусу !! До слова, Бабаями і бабайками лякали порядні батьки чемних дітей на нижніх поверхах Дому. Та й менш порядні, нечемних, також, на всяких..  

 

І пазуриста ніжка цей стіл, трикутний-косокутний, гойдала, ніби в темпі колискової і легкого бризу, проте невидимим шквалом буйно здуваючи документацію, писану чорним по чорному, на чорну-пре-чорну-і-багряну підлогу, а багаторогі і безхвості пацюки миттю їх поцуплювали і ще блискавичніше зникали в стінних нірках, віртуозно оминаючи мишоловки з сиром і мертвими невезучими хвостатими і «лисими» мишками, і хижих чорних котів, оминаючи ;  різнобічно гойдала, проти годинникової стрілки, і десь, вряди-годи, за годинниковою.  Вінець високої царської спинки чорного крісла, з мертвотного дерева із дев’ятьма  гнилими дуплами, сховищами для чорних птахів і рептилій, оздоблювала фігурка дуже агресивного вужа жовтобрюха, що мислить себе у позі кобри. До маніпулятора-ніжки вишиковувалися шеренги тарганів, які кусали  один одного, лизали один одному, зі своєю різно-і рівновеликою сукупною хаотичною і нормалізованою  ієрархією. 

 

«Над-Я», - додав елегантно костюмований на не своє багатоголосе «Я-Я-Я-Я-Я-Я».

 

«Правильний пароль», - Щось, десь сказало у відповідь йому.

 

«Вітаю у Вашому Чорному Пречорному Царстві Вашу Шляхетність, о мій Повелителю Деміургічний і Казковий», - нарешті безперешкодно вклонився васал сеньйору. « Чи Ваша Непохитність Накаже Цілувати Ручку Вам чи може Щось Інше, о Жахітно Владний мій ??».

 

Жахітно Владний спідлоба тупився на нього з надутими губами, нахмуреними бровами, безперестанно длубався великим пальцем, оперезаним великою печаткою із 69-ма небілими знаками, в  носі і не відповідав.  На цьому святі поторочі і страху Він був одітий у костюмі Ніндзі-Черепашки й іменував себе Чорним Лицарем на Білій і Пухнастій Лашадці, Яку Можна Доїти Обраним і Ніззя Трогать Я Сказав  немитими руками Зібраним –для вас Вона Корова Священна, тармазітє і гальмуйте на дірявих дорогах - рєзон чи шансон не в унісон?

 

«Обкатати мене, - басовито відповів Володар. – Не тут і не зараз..», - зупинив він радісного і вже готового слугу.  «Ти знаєш –де, як і скільки, ти знаєш…».

 

«Знаю ! Знаю !» - пострибав від радості на чакрах-п’ятках васал. 

 

З невимовно щасливим обличчям видобув з внутрішньої кишені скручену жіночу світловолосу косу.

 

«Копія скальпеля», - сяйливо вимовив, щоб піддобрити свого ГВ.

 

Почав приміряти косу на себе, не гідно мужчині кокошився, манірничав, крутив задом, походжаючи туди-сюди,  твердо встановленим йому вузьким периметром, поки ГВ не гавкнув.  

 

«Приступаю, приступаю, до ритуалу, ги-ги»,

 

Розпростав косу на всю довжину – дуже довгу довжину – і сакральним клинком, аль-дамом, на більш-і-менш рівні шість частин  порізав колишню сакральність теперішньої «ай-дами» - той відрізок, що виляв обплетеннями і що світло-фарбований.., а темніші і пряміші, природніші, довжини волосся – посік на сім грубих часток.  На що Володар виміг, щоб він ще додав щонайменше п’ять врізаних кусків коси, там де прямо, без заплетень, проте …так, ..щоби там, і там …декілька волосин, коротше, не обрубувати, …хай тягнуться від обрубаних і не обрубаних волоски… не ясно як це має виглядати…але хай буде так  - все може бути на цьому (Чорт !) Білому Світі.  Уволив Усний Указ – УКРоїв. Собі одну закручену волосину   поклав до кишені, решту п’ять елементів поклав на стіл Великому і Страшному, туди ж прямі, в приблизно в такій геометрії, як лише ритуалом вимагалося від – нього.  Подав і решту коси і того, що залишилось від – неї.  

 

ГВ гидливо жбурнув косу геть з-перед очей з-за спину, а та зачепилася на верхівці трону, де був увінчався вуж , що косить під кобру.., так і зависла там, замоталася – великим дискомфортом Йому, по-очам і по-спині, в очі і в спину... І чому Він це діло не хотів розмотувати, цікаво, чому мучив і мучився???

 

ГВ якийсь час доскіпливо і з напругою творця Франкенштейна  вивчав «коски», вказуючи стиха про себе  на деякі нерівномірності і відмінності у волосинах; десь там, десь сям підфарбовуючи їх на …ясніший і навпаки … темніший кольори. І добавив волосинам трохи живих бліх з власної шевелюри. Служник заздро пошкріб  голову, і сильно зрадів, коли ще раз і ще раз пошкріб. 

 

« Приступай до наступного ритуалу – твоє місце Там. Ти заслужив», - наказав ГВ, вказуючи на золотий унітаз в кутку кімнати.  

 

З гордою готовністю камердинер не пішов, а полинув до туалету.  Підняв кришку – а там страшна  і темна, як Покій, купа не змитого…!   Він вже норовив спустити штани.., як гучний бас перепинив його «ще не заслужив до гурту !». Він хтів по-маленькому, бас-кара-бас  знову рявкнув « рано !». …Плюнути – і того нема. «А що ж тоді, Пане ?».   

 

«Змити і витерти, до грамульки !»

 

«Так точно !»

 

Краєм ока чиститель і зачищувач  чужого  уздрів, що в Чорному Покої золотих унітазів не бракує.., - цей неминучий факт сильно заохотив його динамічніше і ретельніше  виконати свою роботу. А до решти сральників і сцяльників, йому  наблизитися не дозволили, хоч як він не рвався, благав.. –  не ублагав. Так і пішов від ЧВ, роздвоєний – ображений і щасливий, через вихідні двері, чорний хід-т – труну з подвійним дном, сходами униз.  Перед тим він попросив  додатковий подарунок-бонус від ЧВ Джека Світильника – гарбуза з вирізаними пульками і писком. І не один ! Один для «Аза-зеля», інші для народу-коханого. А останні його слова були звернені до ЧВ і ЧП в цілому:    

 

« З нами Б-г, з нами У-їна !!».

 

Від цих слів, немов заклинань, замовкло і знерухоміло геть усе, навіть куряча лапка стола, навіть, таке враження, посвітлішало там, і звідусіль виникли вирячені очі в його напрямку, і очі вія – і ніхто не вмер!

 

« Ну, ну…», - похитав головою ГВ. - «Не дуркуй і прєдохраняйся», - дав останні на сьогодні настанови Ніззя-Черепашка.

 

Він йшов на зустріч своїй мрії і своїй свиті, що вже чекала його у підворітній Дому, попередньо зібравши достатньо «цукерків». І бабусь, звичайно, з доярками було не злічити. Підігнали вороного коника – чорний джип з чорними вікнами і хелл-о-вінець заскочив в нього.  А на дворі світало, що знаменувало незабаром починання   ДНЯ УСІХ СВЯТИХ. А відразу  за ним – ДЕНЬ УСІХ ПОКІЙНИХ.

 

 

 


02.11.2011 Яв Назар 1432 0
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

585
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1781 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1100 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

530
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6877 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11331 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

308

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1039

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1091

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1084
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

250
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1054
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

822
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

701
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

646
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2919
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4416
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18413
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

277
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

330
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

640
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

741