У Коломиї на Івано-Франківщині троє ветеранів працюють у ліцеї № 8 — осередку громади, де навчають дітей захисту України.
Ярослав Атаманюк до повномасштабного вторгнення росіян працював викладачем фізичного виховання в одному з коледжів міста. Маючи групу інвалідності та бронювання, чоловік пішов служити — пройшов навчання і отримав військову спеціалізацію «сапер». Зі слів Ярослава, він розміновував території на Донеччині, а потім на лівому березі Дніпра Херсонської області, у Кринках. Саме за виконання бойових завдань на цих напрямках нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Андріян Сілецький розпочав свій шлях в освіті у вересні 2024 після поради психолога, щоб адаптуватися до цивільного життя. Ветеран не має педагогічної освіти. Він очолює осередок «Захист України» у Коломийській громаді. Андріян Сілецький воював з квітня 2022 року: спочатку на посаді начальника продовольчої служби, потім став керівником групи розвідки 201 батальйону 102 бригади Сил ТрО. Виконував бойові завдання у Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях. Під час служби отримав акубаротравму, тому зараз через втрату слуху користується слуховим апаратом.
Богдан Бурдяк із 1992 року працює вчителем у школі. У 2015 році його мобілізували. Пройшовши навчання у Львівській області, чоловік вирушив у зону бойових дій. Там прослужив пів року на посаді командира вогневого взводу мінометної батареї 80 десантної-штурмової бригади. У вересні того ж року повернувся до педагогічної роботи і викладає дисципліну «Захист України».
Про історії педагогів-ветеранів розповідає Суспільне, пише Фіртка.
Ярослав Атаманюк з 2011 року працює у педагогічній сфері. Чоловік розповідає, що викладав фізичне виховання у школах Коломийського району, згодом — в одному з коледжів міста. Однак у лютому 2022 року вирішив стати на захист України.
«Кажу: я йду служити.
— Ні! Ви — вчитель, у вас — бронювання.
— Треба йти служити, захищати Україну.
І так я вирішив стати до лав Збройних сил України», — говорить Ярослав Атаманюк.
Наприкінці травня 2022 року Ярослав Атаманюк розпочав службу. Вчитель отримав військову спеціалізацію «сапер». Служив у морській піхоті, виконував завдання на Донецькому напрямку, а потім — у Кринках на Херсонщині. Саме за бойову роботу на тих територіях його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Ходили по водах у Кринки дуже часто, перетинали ріку: холод, вода, і воно далося взнаки. Поранення в руку було і поранення з FPV-дрона також у надбрівну частину. Отримав сім контузій», — розповідає Ярослав Атаманюк.
Після демобілізації воїн повернувся до вчительської роботи. Спочатку — у коледж, однак, каже, через погіршення стану здоров'я працювати викладачем фізкультури вже не міг. Перекваліфікувався на вчителя предмета «Захист України» і другий рік викладає його у Коломийському ліцеї № 8.
«Спочатку було важко. Там зовсім інакше: одна ціль, одна мета — вижити. А тут усе по-іншому. Дуже важко повернутися назад до такого життя. Але з часом, з допомогою мами та жінки все потрохи налагоджується. Ділюся своїм досвідом з дітьми», — говорить Ярослав Атаманюк.
Його учениця Емілія Мацьків розповідає, що їй подобаються практичні заняття зі стрільби та цікаво слухати розповіді викладача про його досвід.
«Мені дуже подобається стріляти, дуже цікаво слухати історію викладача, історії з його досвіду. Цікаво сидіти на уроках, слухати», — каже Емілія Мацьків.
У нас — дуже хороші діти, найкращі. Вони сприймають з таким великим захопленням, коли ти їм розказуєш щось цікаве. Щось деколи не розуміють, а ми стараємося ще раз пояснити, щоб кожна дитина зрозуміла, що це є важливо. Ми вчимо їх і стрілецької підготовки, як поводити себе з дронами, які є їхні види.
Розповідаємо, що є дрони денні, а є нічні, які оснащені тепловізорами. Зараз це потрібно, щоб кожен підліток знав. Також є домедична підготовка: працюємо з дітьми за теорією MARCH. У нас повністю все обладнання є для цього», — розповідає Андріян Сілецький.
Коломиянин Андріян Сілецький — за освітою економіст. Разом із дружиною мали сімейний бізнес — студію декору. Коли розпочалася повномасштабна війна, чоловік вивіз сім'ю за кордон, а сам спочатку долучився до патрулів самооборони в місті, а згодом і до Збройних сил України.
Андріян Сілецький каже, що колись навчався на військовій кафедрі й мав звання молодшого лейтенанта. У березні 2022 року через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки він потрапив до 201 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони. А наприкінці квітня того ж року вирушив на Схід.
«На час "повномасштабки", маючи офіцерське звання, раніше складаючи присягу на вірність українському народу, нарешті до мене дійшло, що потрібно якимось чином цю присягу виконувати. Час настав», — каже Андріян Сілецький.
Спочатку у війську він був начальником продовольчої служби. Та приблизно за рік вирішив перевестися на бойову посаду — став начальником групи розвідки батальйону. Виконував бойові завдання у Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях. Під час служби отримав контузію.
Однак її наслідки проявилися не одразу, каже ветеран. Зараз Андріян через втрату слуху користується слуховим апаратом. Звільнився зі служби чоловік через сімейні обставини у званні старшого лейтенанта у лютому 2024 року. Нині він викладає предмет «Захист України» у Коломийському ліцеї № 8 та завідує осередком із його вивчення у громаді.
«Я доєднався до вчительської родини після того, як повернувся зі Сходу. Пропрацювавши якийсь час з психологом, мені потрібно було навчитися наново комунікувати з людьми, бути в соціумі. І випала нагода піти викладати. Тим паче, "Захист України".
Практичні, теоретичні навички в мене є, то чому б не навчити дітей на своєму прикладі, на реальних історіях, на реальних знаннях? Планував, що піду десь на рік, і на цьому моя вчительська кар'єра закінчиться. Але вже пішов третій рік. Можливо, це — моє покликання. Може, ні. Я не знаю. Побачимо», — розповідає Андріян Сілецький.
Вчитель каже, що хоче виховати своїх учнів патріотами України. За його словами, важливо пояснювати дітям історію України, зокрема те, що російсько-українська війна триває з 2014 року, а також передавати їм знання про українську культуру, історію та національну ідентичність.
«Зараз дуже важливо пояснити дітям і навчити не робити ті помилки, які колись робили ми. Наші батьки жили ще за Радянського Союзу. Відповідно, для нас було нормально слухати російський контент, дивитися російські передачі, російські фільми. Від 2014 року, коли розпочалася в Україні війна — АТО/ООС, так само не дуже звертали на це увагу.
Напевно, для мене зараз це є головним завданням — пояснити дітям, що у нас війна з 2014, а не з 2022 року. Потрібно показувати дітям, що ми, українці, — нація з багаторічною історією, культурою. Це потрібно любити, прививати і передавати наступним поколінням», — говорить Андріян Сілецький.
На заняття до Андріяна Сілецького ходить Лада Бордун — донька загиблого на війні начальника управління освіти Коломийської міськради Любомира Бордуна. Десятикласниця каже: знання, які отримують на уроках захисту України, потрібні не лише під час війни, а й у мирний час. А можливість здобувати їх від учителів з бойовим досвідом — це особливо цінно.
«Мені подобається, як Андріян Володимирович проводить уроки, адже він не тільки розповідає нам, а й дає право висловити свою думку. Також ми можемо з ним не погоджуватися. Я вважаю, що професію вчителя недооцінюють. Це насправді дуже великий вклад в учнів, у свою роботу. Для цього справді потрібно бажати навчити когось», — каже Лада Бордун.
Третій рік у Коломийському ліцеї № 8 викладає «Захист України» і Богдан Бурдяк. Він є випускником історичного факультету. З дітьми, каже вчитель, працює з 1992 року.
Під час навчання в університеті Богдан Бурдяк закінчив військову кафедру за спеціальністю «Управління підрозділами артилерії». Він розповідає: у 2015 році його мобілізували. У зоні бойових дій чоловік служив пів року на посаді командира 1 вогневого взводу мінометної батареї 3 батальйонної тактичної групи 80 окремої десантно-штурмової бригади.
«Ми виконували різні завдання. Прикривали напрямки. В один період захищали Вуглегірську ТЕС», — говорить Богдан Бурдяк.
Влітку 2015 року, каже Богдан Бурдяк, Верховна рада звільнила від мобілізації учителів. Тоді він повернувся до педагогічної праці. Вчитель пояснює: ліцей № 8 у Коломиї став осередком вивчення захисту України для старшокласників громади. З його слів, там цей предмет викладають шестеро педагогів, троє з них — учасники бойових дій.
«Більше уваги це привертає, коли кажуть: "Він воював, виконав свій обов'язок перед Батьківщиною". Можу з власного досвіду наголошувати на різних моментах, нюансах, які більше потрібні солдатові. Здебільшого, юнакам. Зараз ми цей предмет вивчаємо спільно — і хлопці, і дівчата», — розповідає Богдан Бурдяк.
Його учениця Софія Андрійчук каже: досвід учителів, які були на війні, допомагає отримувати додаткові практичні знання.
«Вони з нами діляться, ми можемо почути те, що насправді відбувається. Те, що не прочитаємо у підручниках. Дуже важливо, навіть якщо ми не плануємо пов'язати життя із військовою діяльністю, вміти орієнтуватися, спокійно поводитися у небезпечних ситуаціях», — каже Софія Андрійчук.
Богдан Бурдяк додає: для дітей важливо не лише знати правила чи опановувати практичні навички, а й розуміти ціну захисту своєї держави. Саме тому, переконаний ветеран, підготовка молоді має бути невіддільною від патріотичного виховання.
«Майбутнє України у руках дітей, які зараз навчаються у школі, які закінчують ліцеї. І тому, звичайно, треба передусім їх виховати патріотами, бо людина, яка любить свою країну, у випадку необхідності, у випадку потреби стане на її захист. Так було у 2014 році, коли добровольці з Майдану прямо йшли на Схід захищати нашу Батьківщину.
Так було й у 2022, коли під будівлями тодішніх військкоматів стояли черги з добровольців. Власне, ці люди першими виступили на захист своєї країни, і вони зупинили ворога», — каже Богдан Бурдяк.
