Рано чи пізно це мало статися. Перша катастрофічна хвиля пробудження глибинних народів після Першої світової привела до влади комуністів і фашистів.
Теперішня хвиля цього ж пробудження, пов’язана з соціальними мережами як інструментом «прямої демократії» також приведе до влади комуністів і фашистів.
Вони називатимуть себе інакше і ходитимуть під іншими прапорами, але їхня ідейна сутність буде тією ж, що й в комісарів у шкіряних куртках та штурмовиків у коричневих сорочках.
Хтось покаже пальцем на «технофашистів» або на тих ліваків, яких шейхи мають за балакучі памперси. Насправді, вони лише предтечі справжніх буйних абсурдистів.
Чому глибиняки завжди приводять до влади тоталітарну погань?
Тому що глибиняки одномірні. Вони голосують за «своїх». За тих, з ким би їм було комфортно пити пиво в дешевій забігайлівці і терти щось «про тьолок».
За тих, котрі «мурчать» і говорять шаблонами, як невстигаючі з молодших класів загальноосвітньої школи – без складних слів, без метафор і «без вимахонів» (тобто без термінів).
За тих, хто пропонує прості і зрозумілі рішення.
За тих, хто каже глибинякам: «Вони у вас все вкрали, вам усі винні, вас не поважають, ми з вами вічні страждальці».
За тих, хто пообіцяє невдахам, чорноробам і бідним, що багаті будуть плакати, успішні засумують, а «чужі» підуть лісом.
Зрештою, за тих, хто не читає книжок, а розглядає прикольні картинки.
Раціональність примітивних людей завжди вагітна абсурдом. Тому світ «мережевої диктатури», світ простих реакцій простих людей – це світ абсурду.
Це світ, де в центрах прийняття рішень волею глибиняк опиняються маразматики, психопати та безглузді популісти.
Це світ, де століття інтелектуальної роботи пущені котам під хвости.
Це світ, де не працюють договірні конструкції, відшліфовані з часів Тридцятилітньої війни.
Світ, де потужна техніка перебуває в руках людей без інтелекту, совісті та культури. Де культура зведена до смаків завсідників пабів, а під традицією розуміють весільні танці та обрядові дійства, перетворені на естрадно-шкільний фольклор.
На нас чекає кілька «темних десятиліть».
Звісно, десь буде повна ніч, а десь сіренькі присмерки. Проте тіні впадуть на усю земну кулю. Все це не триватиме довго, бо абсурд швидко приводить своїх адептів до вигрібної ями історії. Перша хвиля вичерпалася десь за чверть століття. Друга, за підтримки ШІ, може протривати трохи довше.
Незважаючи на минущість темряви, теперішній молоді лише поспівчувати. Її соціальне становлення припаде якраз на ті десятиліття глобального фестивалю абсурду, де пануватимуть покручі і монстри. Де слава і гроші відкочують до плоского царства продавців лайна. Й не всі, далеко не всі, доживуть до повернення Світла.
