З одного гаманця випала Монета. Довго котилася вулицею міста, аж раптом її ногою зупинила циганка.
- О, гроші! – вигукнула радісно. – Це ж треба: нічого не робила, а вже заробила! – подумала, йдучи на центральну площу міста.
Але в натовпі циганка загубила Монетку. В кінці дня, в стоптаній траві, підняв її жебрак. Неохайно жбурнув до решти нажебраних копійок. Але й тут вона довго не затрималася, бо шапку з грошима, які бідолаха напросив, поцупив невідомий.
Той же, краденим грошам швидко знайшов призначення – віддав борг, який був винен цареві.
- Яка цікава Монета! – звернув свою увагу монарх, перераховуючи гроші. – Треба покликати нумізмата, він таке любить!
Колекціонер пильно розглядав її під лупою, потім сказав:
- Я в тебе її куплю.
Цар любив грошенята. Залюбки погодився на пропозицію. Замість однієї маленької копійки отримав більшу купку грошей.
Вдома нумізмат почистив Монету, акуратно відполірував і поклав ще один безцінний експонат до своєї колекції.
- Ти пройшла через віки! Тому твоє місце тут! – шанобливо промовив чоловік.
Інколи цінність речей залежить від того, в чиїх руках вони знаходяться.
Аудіо слухати тут: http://music.i.ua/player/8100250/102570/1162209/
© Юлія Головчин «Притчі»
