Після повномасштабного російського нападу на Україну Івано-Франківськ став надійним тилом для військових та прихистком для тисяч внутрішньо переміщених осіб.
І хоча сьогодні в жодному регіоні України неможливо почувати себе у повній безпеці, адже в будь-який момент по місту можуть завдати ракетний чи авіаційний удари, Івано-Франківськ продовжує жити та розвиватись. Сьогодні усі разом працюють на перемогу України.
Про те, чим та як живе Івано-Франківськ після семи місяців повномасштабного російського вторгнення в Україну та як реагує місцева влада на виклики пов’язані із війною, журналістка Фіртки поспілкувалась з міським очільником Русланом Марцінківим.
Далі подаємо пряму мову.
Наскільки місто адаптувалось до функціонування в умовах воєнного стану?
Якщо у перший день повномасштабної війни, 24 лютого українці відчули шок та розгубленість, то сьогодні можна сказати, що місто адаптувалось до життя в умовах воєнного стану. Найважчими місяцями були — останні дні лютого, березень та квітень, коли російські війська частково зайняли Київщину та Чернігівщину.
Тоді складно було спрогнозувати, де зупиниться ворог, яких ударів завдаватимуть окупанти та, чи не опиниться Івано-Франківськ передовою, а не тилом, як є тепер. Завдяки нашим Збройним силам України, волонтерам та усім, хто долучився до спільного знищення ворога, нам вдалось вистояти та сьогодні піти в контрнаступ.
Ми віримо, що все буде гаразд й нам вдасться повернути усі території, хоча, звісно, це буде нешвидко, тому потрібно бути готовим до «довгої дистанції». Й відповідно захід України, зокрема й Івано-Франківськ, мають певну функцію — бути стабільним українським тилом.
Також Івано-Франківськ прихистив чимало внутрішньо переміщених осіб. Пік був у перші місяці повномасштабної війни — 60 тисяч людей, сьогодні ця цифра складає приблизно 35 тисяч людей. Як бачимо, кожен дев’ятий в Івано-Франківську — є внутрішньо переміщеною особою.
Це для нас стало навантаженням, адже потрібно знайти, куди поселити людей та шукати шляхи, як їм допомогти. У цьому напрямку на базі Центру надання адміністративних послуг ми створили Центр підтримки військових та вимушених переселенців.
Спільними зусиллями там налагодили механізм приймання допомоги, її сортування, облік та передачу тим, хто потребує. Цей Центр дійсно допоміг нам у перші місяці повномасштабної війни оперативно реагувати на виклики, що перед нами постали.
Паралельно у місті також активна волонтерська діяльність. Потрібно розуміти, що у перші дні повномасштабної російської агресії майже нічого не було у наших військових частинах — й Івано-Франківськ став таким місцем, де ми допомагали формувати та укомплектовувати ті чи інші структурні підрозділи Збройних сил України, які базувались у місті чи обласному центрі.
Це, і найнеобхідніші речі, і різна амуніція, транспорт — усе те, що наближає перемогу України. І що важливо — ця допомога має бути постійною. Сьогодні, наприклад, гостро постала потреба забезпечення бійців зимовим одягом. Ми власним коштом розв’язуємо це питання — шиємо цей одяг.
Водночас, щоб налагодити та спростити процес доставлення посилок військовим, які захищають Україну в гарячих точках, працюємо зі «Спілкою волонтерів Прикарпаття». Зокрема, в Івано-Франківську працює Логістичний центр, волонтери якого регулярно, ризикуючи життям, їдуть в гарячі точки й безплатно доставляють бійцям пакунки від близьких.
На початку тижня через соціальні мережі вони повідомляють, куди їхатимуть. Розуміємо, що це величезні ресурси коштів — довезти та привезти, тому місцева влада допомагає з пальним. Передати можна не більше п’яти ящиків (до 100 кг). З продуктів — лише ті, які не псуються.
На жаль, минули часи, коли все необхідне містяни зносили в ЦНАП лише, аби передати хлопцям. Також менше вже допомоги надають й міжнародні організації, волонтерська допомога з-за кордону поступово зменшується. А близькі завжди підтримуватимуть та передаватимуть потрібні речі, якщо знатимуть, що передача точно потрапить до адресата.
Саме тому ми й вирішили, аби саме такий Логістичний центр в Івано-Франківську функціонував, адже рідний ніколи не залишить рідного.
Більше читайте у матеріалі: «В Івано-Франківську по окупантах стріляли б з кожного вікна», — Руслан Марцінків про те, як живе місто під час війни.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
