32 секунди було потрібно депутатам Верховної Ради України, щоб проголосувати в першому читанні проект закону «Про засади державної мовної політики».
Інформація про можливість прийняття законопроекту викликала хвилю критики й могла стати відправною точкою для тактичного тріумфу опозиційних сил. Напередодні вони зорганізували гучну акцію протесту із метою недопущення реалізації задуму прибічників «Русского міра». Під стіни українського парламенту з усіх регіонів на заклик «лідерів опозиції» підтягнули «масовку» - сюди з’їхалися депутати місцевих рад на підтримку своїх київських колег, які мали ситуативний план як не допустити голосування у Раді.
Зранку в день голосування заїжджав у Верховну Раду і Секретар Радбезу Андрій Клюєв, відомий своїми «організаторськими здібностями» та вмінням переконувати і витискати потрібний результат в голосуваннях Верховної Ради. Те, що пробув він у ВР (за інформацією Української правди) всього лише 8 хвилин могло означати, що всі голоси пораховані і законопроект про мови набере більшість голосів. Це мало б насторожити опозицію, якби вона направду хотіла не допустити результативного голосування.
Опозиція попередньо нібито і планувала зірвати голосування щодо мовного законопроекту, однак, як твердять джерела Української правди, свідомо не зробила цього: "Попередній план був такий, що під час сигналу для початку голосування 30 осіб (з БЮТ і НУНС) мали кинутися у сектор тушок і повиривати картки з гнізд. Однак, коли пішов сигнал, ніхто цього не зробив", - зазначив співрозмовник УП. "Це повна здача мовного питання, яка відбулася з вини опозиції", - додав він, - Знаєте, що вони обговорювали в залі до голосування? Чи виходити до людей на мітинг після того, як законопроект буде прийнято. Тобто вони не допускали думки, що голосування буде зірвано", - додав він.
Інша версія плану блокування голосування – перед голосуванням БЮТівець Кожем'якін мав подати спікеру заяву про оголошення перерви, а потім дати команду блокувати трибуну. Якби «регіонали» повелись на вибігання опозиціонерів до трибуни й рушили туди ж, то колеги Кожем'якіна мали б кілька секунд, аби вирвати картки із тих гнізд на пультах депутатів-тушок, які б ті залишили без догляду.
Однак Кожем'якін чомусь не дав сигнал на блокування трибуни. А в кількох «помаранчевих» нардепів тремтячі (з похмілля?) пальці чомусь натиснули, як вони потім виправдовувались, «не на ті кнопки». Дитячий садок, інакше не скажеш! Або ж «тихий вплив» конвертиків з грошима, що ймовірніше. Як би там не було, 5 травня стало ще одним днем провалу тепер вже об’єднаних українських опозиціонерів. 234 голосами законопроект у першому читанні було прийнято. Чечетов та його однопартійці з Партії регіонів впевнено переконують, що і в наступних читаннях закон Ківалова-Колесніченка «пройде». Й щось таке шкребучи підказує нам, що Чечетову можна повірити.
Тим часом переможені опозиціонери ніяково розводять руками, на яких виблискують швейцарські хронометри вартістю як цілий поверх квартир в будинках, де мешкають їхні виборці. ЗМІ коментують: опозиція вкотре продемонструвала свою неорганізованість (у кращому випадку) й популістські наміри (а хто сумнівався?).
Тарас Чорновіл, якого цитує Gazeta.ua, перконаний: "Тупо здали це голосування, воно всім вигідне. І опозиціонерам політично воно вигідне, і владі. Вони нічого не прогавили, в них так все і було задумане. Вони збиралися тихенько все це допустити, щоб все так і відбулося. Там подвійне дно".
"Зараз будуть показувати, як "регіонали" пруть, як Україну зраджують. Який тиск, Україну русифікують, голосуйте за нас. До цього відчуття загрози було менше, а зараз дивіться - це реальна загроза, хто ж, крім нас, може протистояти цьому. Хоча вони й не дуже протистоять. Про Яценюка "регіонали" кажуть, що "він договороспособний", - сказав Чорновіл.
За його словами, зараз важко сказати, чи проголосують за законопроект у другому читанні.
"Не знаю, про що там домовлявся Яценюк із керівництвом держави. Як на мене, там за загальною нормальною логікою їм ліпше тепер цей законопроект тягнути до осені, потім знову затягувати. Перед виборами знову показувати, що вони найбільше хочуть його відстояти, але це їм не вдається і на цьому будувати виборчу кампанію. Але логіка там сьогодні не діє", - додав він.
Також Чорновіл зазначив, що опозиція легко могла протистояти голосуванню.
"У принципі, протистояти цьому голосуванню можна було. У сусідньому секторі з опозицією, у тій глухій кутовій ложі десь 18 карточок, які належать позафракційним депутатам чи тим, які взагалі не ходять до Ради. Там можна було заблокувати і не дати можливості проголосувати", - зазначив він.
"Плюс теж на стику бютівського сектора - два десятки колишніх бютівців та їхні карточки. Це позафракційні, які те ж зараз не ходять на засідання. На них було накинуто кілька "регіоналів", які натискали кнопки... Там спокійно можна було повисмиктувати ці карточки. Але вони домовилися і відверто продали цей закон", - зауважив депутат.
Роман Ткач та деякі прикарпатські нардепи ретранслюють версію подій авторства «від Турчинова», пояснючи те, що сталось тим, що, мовляв, хитрі «регіонали» переставили питання у порядку денному. Хоча, зауважимо, у статті Сергія Лещенка на УП ця версія вже документально спростована.
Р. Ткач висловив кореспонденту «Фіртки» свої припущення щодо того, чому не голосували окремі депутати-регіонали з Прикарпаття: «Ніхто не «здавав» ніякого голосування, - каже нардеп, - Ну принаймні я про це не знаю. Я не вірю в те, щоб Яценюк «здавав» голосування. Чого відбувся зрив блокування? Ми розраховували на те, що дійсно блокуватимемо трибуну, президію. Литвин у звичному для себе стилі швидко провів питання і просто ми може навіть не були готові до того, що він так швидко поставить питання на голосування. І воно пройшло. У нас дійсно була така ідея, що ми маємо блокувати карточки депутатів. Але все відбулося надто миттєво? 25 секунд? 30 секунд? Й нам нажаль не вдалося цього зробити. Хоча ми знали, що вони назбирали 230 голосів, розподілили хто буде голосувати, хто не буде. Для прикладу, Чуднов, Писарчук «випросили», щоб вони не голосували з відомих причин, бо їм потрібно іти по округах. Найбільша наша вина у тому, що ми не застосували силу. Команда до перешкоджання була перед голосуванням, але все відбулося миттєво. І десь на якомусь ланцюжку не спрацювало хто займає яку позицію».
В той же час, про те, що команди до блокування таки не було розповів «Фіртці» інший депутат із табору опозиції Зіновій Шкутяк: «Щодо того, чому план не був реалізований мені важко казати. Тому, що не всі приймають участь у його розробленні. Я його деталей не знаю, але він не був виконаний. Як я зрозумів, не була дана команда до виконання».
Зрозуміло, що окремі «регіонали» не голосували для того, щоб не ставити себе у невигідне положення на майбутніх виборах. Адже традиційно патріотичні щодо української мови прикарпатці вже через декілька тижнів, коли розпочнеться передвиборча кампанія, можуть пригадати (вірніше: обов’язково пригадають!) кандидатам-мажоритарникам оте їхнє голосування. Таким чином, виглядає на те, що і львів’янин Петро Писарчук, і Василь Чуднов (який не зліг на лікарняний, а голосував «проти»!!!), і Валерій Келестин, який не голосував, - просто убезпечили себе. Тим більше, що голосів для проведення законопроекту, як тепер зрозуміло, вистачало. А ще ж нагадаємо, в декого пальці пхалися «не туди».
Василь Чуднов пафосно прокоментував нам свою поведінку при голосуванні закону про мови «яко справжній герой»: «Я голосував проти, бо для мене є засадничі, принципові речі, які не підлягають обговоренню. Все, що стосується державності, мови й інтересів мого регіону, в якому я народився, живу, де живуть мої діти й внуки – це для мене святе. Тут настає межа моїм компромісам. Що стосується мови – це святе для Гуцульщини. І тому я навіть не сумнівався у своїх діях. Я заздалегідь попередив керівництво партії і фракції, що голосуватиму проти прийняття цього законопроекту. А що стосується дій опозиції, то у мене склалось таке враження, що вони і не збирались іншого робити, а їм навпаки було вигідно, щоб закон був прийнятий і вони мали що обговорювати і на чому піаритись». Але ми чомусь сумніваємося, що В. Чуднов дозволив би собі таку «вільність», якби не отримав на неї дозволу…
Те, що нардеп-регіонал – В. Келестин – не прийняв участі у голосуванні також «наштовхує на роздуми»... Враховуючи, що в Партії регіонів нічого «випадкового» не буває, тому що нічого випадкового бути в них не може за визначенням, припустимо: Келестин, як і Чуднов, отримав «високий дозвіл» не голосувати. Значить, скоріше за все, він буде йти в нову ВР. І зовсім не виключено, що по Калусько-Рогатинському мажоритарному округу. А де ж ще? А Насалик? – запитаєте ви… Відповідно, Насалику «старші товариші», радше за все, порадять «притлумити амбіції». Інакше, з чого б йому така маза? А може його і на Франківськ відправлять? Загалом цікавих версій-роздумів за результатами голосування мовного законопроекту «ще буде»...)
Депутат від Партії Регіонів Ігор Зварич, який, як подейкують, висуватиметься за партійним списком (швидше за все в його непрохідній частині – після шоферів і охоронців київських лідерів та донецьких олігархів Регіонів), проголосував «за», пояснюючи свої дії «необхідністю врегулювання мовного питання в Україн»і. Називаючи законопроект таким, що «поки що не на часі», він, одначе, прогнозує прийняття закону в цілому Радою наступного скликання.
«Перше читання? – перепитує нас нардеп, - Це ж не прийняття закону в цілому. Для того, щоб його розглянути в другому читанні необхідно внести всі зауваження і пропозиції. Зокрема, це стосується зміцнення статусу української мови як державної, узгодження тих положень, що місцеві ради не наділені повноваженнями приймати рішення про той чи інший статус мови. Тут неможливе делегування, а все відбувається виключно на основі закону. Статус тієї чи іншої мови в конкретній території також потрібно вирішувати законом. Для того, щоб прийняти закон у другому читанні й в цілому, потрібно розглянути висновки міністерства фінансів у тому плані скільки необхідно коштів. Тобто потрібно всебічно розглянути даний законопроект. І тільки тоді стоятиме питання про його прийняття. Як на мій погляд, ще потрібно дати багато відповідей на усі запитання. Але проблема дійсно існує. Привернення уваги до цього питання призведе до конструктивних конкретних змін і поправок до цього закону, які можна буде прийняти вже в наступному скликанні. Думаємо, якщо врахувати усі проблеми, які нині є в мовному питанні, то можна чітко врегулювати усі нюанси».
Ми ж побачимо для Ігоря Зварича проблему в подальшому спілкуванні з прикарпатським електоратом. Майже без сумнівів – І. Зварич був змушений проголосувати «за», оскільки дозволу на інший варіант поведінки не отримав… Не пощастило…
Як технологічний програш й неможливість консолідованих дій нинішньої опозиції, події у Верховній Раді розцінюють й українські політологи.
Зокрема, Володимир Фесенко, вважає, що не потрібно узагальнювати всю інформацію й говорити про те, що опозиція «злила» голосування.
«Я б не казав, що опозиція здала голосування, - припустив Фесенко в розмовы з кореспондентом «Фіртки», - Це був тактичний і організаційний програш. На жаль, і організаційний, і морально-психологічний стан нинішньої опозиції далеко не кращий. Ми побачили підтвердження цьому. Це був тактичний програш плюс, думаю, що влада достатньо ефективно вплинула на деякі фігури в керівництві фракції. Підозри щодо Кожем'якіна, який повинен був дати команду для дій колегам, але практично не зробив цього, потрібно розслідувати. Громадськості потрібно пояснити ситуацію, у протилежному випадку буде дуже багато підозр. Адже відповіді на питання чому так сталося й досі немає. Те, що там поміняли порядок голосування законопроектів, - такого пояснення замало для українців. В опозиції повинен бути і план А, і план Б, і план С».
Щодо майбутнього законопроекту, то, на переконання політолога, він буде проголосований в цілому у найкоротші терміни. Адже його слід розцінювати як передвиборчу електоральну технологію. Це творення матриці поділу на своїх і чужих, своєрідний тактичний хід для ідентифікації виборців на майбутніх виборах.
Ще одна важлива мета для нинішньої влади - це демонстрація своєї сили, що вони сильніші за опозиціонерів. Таким чином закон є ще й чинником деморалізації опозиційного середовища. Проте, Фесенко, розглядає й варіант не набуття чинності законом, оскільки після виборів політична кон’юктура, в тому числі й зовнішньополітична може змінитися. Отож, події із голосуванням за мовний закон продемонстрували неготовність опозиції до системної роботи. Мова ж у цьому випадку просто перетворилася на «ручний засіб», вигідний для маніпуляції у політичному середовищі й загравання із потенційним електоратом.
Аналітична група "Фіртка-Магус"
