Військовослужбовець Збройних сил України Леонід Бойчук з Івано-Франківщини заявив про побиття у Верховинському районному територіальному центрі комплектування.
Він стверджує, що у серпні 2025 року під час проходження військово-лікарської комісії його побили представники ТЦК та СП за відмову проходити флюорографію, а після цього — проводили з ним «виховні роботи».
З його слів, участь у побитті брав нині підозрюваний у перевищенні влади підполковник Верховинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Анатолій Ч. Після мобілізації Леоніду Бойчуку зробили операцію, зараз він проходить лікування.
Про це військовослужбовець розповів Суспільному, пише Фіртка.
Мобілізували у Косові та відвезли у Верховинський районний ТЦК та СП
До редакції Суспільного звернувся житель села Старі Кути Косівського району Леонід Бойчук, нині — військовослужбовець однієї з військових частин, що дислокується у Львівській області. Він каже, що 11 серпня 2025 року його мобілізували у середмісті Косова, неподалік будівлі районного суду. У той день чоловік йшов туди, оскільки працює адвокатом. Леонід говорить, що у розшуку через ухилення від мобілізації він не перебував.
«Приблизно о 8:30 мене зупиняє екіпаж поліції й невідомі люди, працівники ТЦК чи хто вони, на автомобілі зеленого кольору Ford Galaxy. Вони мені не представлялися, хоча одного з них я знав, оскільки ми разом служили в армії. Він був прапорщиком, а я — солдатом. Ініціатива фізичного впливу була з його боку, щоб я сів в автомобіль.
У всіх було порушення форми одягу. Кофта — одна, штани — інші, взуття — не "по формі". Спочатку підійшов поліцейський і сказав: "Сідайте в авто". Вони мене заштовхнули туди. Просто так, без нічого — без протоколу затримання. Я не міг боронитися, бо їх дуже багато було», — розповідає Леонід Бойчук.
Упродовж 30 хвилин його перевозили в зеленому автомобілі по Косову. Чоловік пригадує, що присутні розмовляли з кимось телефоном. Після цього його повезли у старий будинок у селі Вербовець. Дорогою Леонід Бойчук зателефонував на лінію «102» і повідомив, що його везуть у невідомому напрямку.
«Мені дозволили це зробити. Але далі пересадили із зеленого авто в машину поліції. У тому автомобілі у мене забрали телефон. Зліва сиділа дівчина у військовій формі, праворуч — чоловік, якого я знав з армії. Він вирвав у мене з рук телефон і почав ламати собі об коліно.
Я спитав: для чого він це робить. І потім зателефонували комусь із них зі словами: "Все, давайте його на Верховину". Я кажу: хлопці, чому ви везете мене туди? Ви не склали ніякий протокол затримання. У мене всі військово-облікові дані у Косівському районному ТЦК та СП, як і моє приписне. Ви не маєте мене права туди везти. Вони мене не хотіли слухати, почали хамити», — говорить чоловік.
Зі слів Леоніда Бойчука, не доїжджаючи до Соколівки, автомобіль розвернувся, оскільки у селі Яворів ремонтували міст. Дорога до Верховини у той день проходила через Косів, Кути, Тюдів та Підзахаричі. Чоловік додає: шлях зайняв удвічі більше часу, ніж зазвичай.
Умови у Верховинському районному ТЦК та СП
«У Верховині один з працівників ТЦК та СП у наказовому порядку сказав мені повитягувати все з кишень. У мене там були лише портмоне, ключі від автівки, що залишилася у Косові, і ще якісь дрібниці. Я кажу: це — мої особисті речі, ви не маєте права. Він відповів: "Якщо ви цього не зробите, то ми застосуємо до вас фізичну розправу". Добре, треба — то треба», — пригадує Леонід Бойчук.
За словами чоловіка, його повели у кімнату «закритого типу»: там були заґратовані вікна, площа приміщення становила орієнтовно 2 на 1,5 метра. У приміщенні стояло одне двоярусне ліжко, а також матраци на підлозі.
«Всередині були шестеро людей. На матраці в наручниках сидів чоловік — то був мій односелець. Коли він повернувся, я побачив, що він побитий. Зрозумів, що це — не жарт. Мене привезли о 10:30 і десь до 22:30 я відстояв на ногах», — каже Бойчук.
Побиття у Верховинському районному ТЦК та СП
Орієнтовно за три години після того, як Леонід Бойчук опинився у кімнаті, всередину зайшов військовослужбовець.
«Подивився, скільки нас є, і вийшов. За ним зайшов ось цей Анатолій Ч. — тепер я знаю, як його звати. У нього не було звання на шевроні, він не представився. Він почав одразу кричати. Спочатку "наїжджав" на мого односельця, погрожував йому.
Там ще сидів хлопчина 26-27 років з великим синцем під оком. Він сидів зблідлий і все говорив: "Мені недобре". Я звернувся до Анатолія Ч.: пане, надайте йому медичну допомогу, бачите, йому недобре», — пригадує чоловік.
За його словами, після цього військовослужбовець почав бити новобранця.
«Він каже йому: "Ану вставай". Той встав. Далі говорить: "Зніми кофту". Хлопчина знімає кофту і Анатолій Ч. б'є його у груди. То був такий сильний удар, що я подумав, що він точно переломить грудну клітку. Хлопчині ще гірше стало — він скрутився вдвоє, сів на підлогу.
Я дивлюся і кажу: за що ви його б'єте? Він проігнорував це питання і ще декілька разів вдарив його. А потім до мене і каже: "Я тобі надам медичну допомогу. Я з тобою ще розберуся". Анатолій Ч. вийшов. Так день і минув», — розповідає Леонід Бойчук.
Відмова проходити флюорографію під час ВЛК
На світанку 12 серпня Леоніда Бойчука та ще декількох новобранців вивели і посадили у шкільний автобус жовтого кольору.
«Садив нас працівник ТЦК в окулярах, "айтівець", який сидів за комп'ютером і оформляв всі документи. Водієм був високий бородатий чоловік. Вони повезли нас до медзакладу — не знаю, чи то була Верховинська районна лікарня, чи поліклініка.
Спочатку мені зробила жінка кардіограму. І після цього "айтівець" та Анатолій Ч. повели мене на флюорографію. Сказали: "Роздягайся". Я відповів, що у 2024 році хворів на гострий бронхіт, і в Кутській лікарні мені робили флюорографію на новому апараті. Двічі — до хвороби і після. Просив їх зробити запит через Helsi», — пригадує Леонід Бойчук.
Чоловік каже, що після цього підполковник почав лаятися і кричати на нього.
«Казав: "Я тобі зараз покажу, хто тут головний". Підійшов і при працівнику флюорографії почав мене бити по обличчю поліцейським жетоном, який був у його правій руці. Так що у мене щось хруснуло у носі. Казав: "Дивися, хто я є такий. Зрозумів?" І продовжував бити мене тим жетоном. Не знаю, скільки разів він мене ударив — десь 20. Може, більше. Анатолій Ч. перепитав: "Ти точно не будеш проходити флюорографію?" Я відповів, що ні», — каже чоловік.
З його слів, далі підполковник Верховинського районного ТЦК та СП вивів його на коридор.
«Там вони з "айтівцем" в окулярах почали мене бити, рвати на мені сорочку. Я кричав не своїм голосом. Били по всіх частинах тіла — по нирках, голові, по всьому. А кардіологиня стояла у коридорі і бачила це все. Вони мені сказали: "Будемо проводити з тобою цілий день виховні роботи". Наручники натягнули на мене і вивели до автобуса. Правда, дорогою їх зняли», — говорить Леонід Бойчук.
«Я в тих наручниках добу провів. Навіть в туалет не міг піти»
У приміщенні Верховинського районного ТЦК та СП інших новобранців відпустили у кімнати, а Леоніда відвели у приміщення на другому поверсі будівлі.
«Туди зайшов Анатолій Ч. з наручниками і балончиком. Я це добре пам'ятаю: він був сірого кольору з надписом "Терен". Він каже: "Руки вперед". Я поклав, бо думаю: Бог його знає. Він одягає мені наручники і починає запшикувати балончиком прямо в очі. А після цього — тлумить.
Знову кулаки по голові, по нирках, по грудній клітці. Це вже фактично було катування за ч. 3 ст. 127 Кримінального кодексу України. Це довго тривало. Я почав задихатися. Він побачив, що я непритомнію, і поволочив мене в туалет, до води», — пригадує чоловік.
Леонід Бойчук додає, що після цього підполковник повів його назад до класу:
«Я йому кажу: чоловіче, та що ж ти хочеш в мене? Почав проситися, але не було з ким говорити. У коридорі Ч. знову першим мене вдарив — і то з такою силою, що я не знаю, чи було в нього щось у руці, чи ні. Не знаю, як людина може так кулаком вдарити і ребро загнати всередину.
Я не очікував цього. Якби очікував, то я би трошки згрупувався, і, може, не було б таких наслідків. Стоячи зліва, він вдарив мене так сильно, що я аж пригнувся і закляк на колінах, почалася тахікардія серця».
Леонід Бойчук стверджує, що у той день його побили ще двоє військових ТЦК та СП, які вранці везли його на проходження військово-лікарської комісії.
«Ч. закликав "айтівця" і того бородатого водія. Вони втрьох притулили мене до стіни. Анатолій Ч. стояв зліва, водій прямо і бив мене по животі, а "айтівець" — з правого боку. Я маю 162 сантиметри зросту, а вони — від 170 сантиметрів і вище. Як вони мене там били. І це все на очах працівника ТЦК, який у перший день вимагав у мене витягнути з кишень усі речі.
Це тривало упродовж семи-восьми хвилин. По всіх частинах тіла били. Я відчував, що непритомнію. Кажу їм: давайте, бийте, вбивайте мене. Кричав до них. І вони зупинилися. Ще декілька ударів Ч. завдав, але ті двоє зупинилися», — каже чоловік.
З його слів, після побиття він перебував у невеликій замкненій кімнаті з іншими новобранцями:
«Завели мене всередину. Я в тих наручниках добу провів. Навіть у туалет не міг піти. Згодом — кров'ю ходив. Порушили мені щось там всередині. До цього у мене з цим було все нормально».
"Жінка-хірург написала, що я — здоровий"
З його слів, увечері того ж дня побої продовжилися. На світанку 13 серпня чоловіка повторно повезли на ВЛК.
У медзакладі його оглянули декілька лікарів. Леонід Бойчук розповів хірургині, що зазнав побоїв у Верховинському районному ТЦК та СП.
«Жінка-хірург написала, що я — здоровий. Правда, вказала, що є "вікова хвороба". Але конкретно про те, що у мене вже було на той момент (після побоїв — ред.), не вписала. Я просив її, щоб мене пустили на лікування. У відповідь — нічого», — каже Бойчук.
Військова частина на Львівщині і заява в ДБР
Під час ВЛК чоловік все ж пройшов флюорографію. У день зникнення Леоніда його донька написала три заяви до поліції. Одну в Косові, дві — у Верховині.
«Мене хотіли відправити у Рівне, але я просився на Львівщину, аби якомога швидше там звернутися до лікаря. Бо боявся, що поки доїхав би до Рівного, то стік кров'ю.
Нас увечері 13 серпня відправили. Була зупинка в Івано-Франківську. А коли привезли до частини, то я попросив у чоловіка, який вів лекції, папір. Написав рапорт на медичний огляд після побиття у ТЦК. Вони не взяли це до уваги. Наступного дня — ще один рапорт», — говорить Леонід Бойчук.
У п'ятницю, 15 серпня, військовослужбовця повезли до госпіталю. Там його оглянув лікар.
«Він спершу подивився і одразу подумав, що я симулюю. Але після огляду сказав: "Візьміть його на операцію". В суботу-неділю прооперувати не могли, тому обіцяли в понеділок. У наступні дні я нічого не пив та не їв. Я боявся сепсису. Хлопці робили мені перев'язки.
У понеділок мене прооперували, потім я приїхав на реабілітацію на два місяці. Зараз я себе погано почуваю. У мене — болі під ребром, воно все погано зрослося. Я вважаю, що все, що зі мною відбувалося, було незаконним», — каже чоловік.
Медики діагностували у Леоніда Бойчука перелом лівого ребра.
18 серпня 2025 року його донька звернулася до Державного бюро розслідувань. У заяві вона вказала, що її батько четвертий день стікає кров'ю, а також, що у нього спостерігається випадіння прямої кишки третього кільця. У заяві також йдеться про побої військовослужбовцями територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зараз Леонід Бойчук має звання старшого сержанта. Він перебуває на лікуванні. Чоловік каже, що після оприлюднення інформації про взяття заступника керівника Верховинського районного ТЦК та СП під варту він свідчив слідчим Державного бюро розслідувань. Утім, як він стверджує, йому надали статус свідка, а не потерпілого.
Що про ситуацію кажуть у Державному бюро розслідувань
Суспільне надіслало інформаційний запит до Територіального управління Державного бюро розслідувань у Львові, аби з'ясувати, ким проходить Леонід Бойчук у справі про катування у Верховинському районному ТЦК та СП, а також дізнатися, скільки потерпілих фігурують у досудовому розслідуванні станом на грудень 2025 року. У відомстві пояснили, що розголошення матеріалів кримінального провадження може зашкодити подальшому досудовому розслідуванню.
Скарги на дії військовослужбовців Верховинського районного ТЦК та реакція представника омбудсмана
У коментарі Суспільному представник уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий розповів, що скарги стосовно зловживань військовослужбовців Верховинського районного ТЦК та СП під час мобілізації почали надходити до нього у травні-червні 2025 року.
«До нас неодноразово зверталися щодо Верховинського ТЦК. На жаль, люди відмовлялися писати письмове звернення, побоюючись імовірного тиску з боку цього територіального центру комплектування. Тож я як представник уповноваженого надіслав відповідні свої реагування до правоохоронних органів, зокрема й до Державного бюро розслідувань», — розповідає Віталій Вербовий.
За його словами, 21 листопада представник уповноваженого ВРУ з прав людини перебував з моніторингом у Верховинському районному ТЦК та СП. Також у цей день оперативна група ДБР проводила слідчі дії у цьому територіальному центрі комплектування.
«ТЦК — це Збройні сили України. Я теж — учасник бойових дій, ветеран. Дуже їх цінуємо, шануємо їхню роботу, але коли будуть такі порушення, ми реагуватимемо відповідним чином, тому що, як на нас, такі кроки не сприяють мобілізації, а, на жаль, заважають. Дуже багато моїх побратимів служать зараз у ТЦК, здійснюють мобілізаційні заходи, але проблем таких не роблять», — продовжує Віталій Вербовий.
Під час перевірки Верховинського ТЦК представник омбудсмана та слідчі ДБР виявили низку порушень, зокрема знайшли паспорти людей, посвідки, гроші.
«У Верховинському районному центрі комплектування та соціальної підтримки також виявили місце несвободи, незаконне місце, де утримували людей. Це — велике порушення. Ми бачили його під час здійснення нашого моніторингу», — каже Вербовий.
Загалом, з його слів, переважна більшість скарг, які отримує представник уповноваженого ВРУ з прав людини в Івано-Франківській області, стосуються невчасного оформлення відстрочок. Люди вважають, що мають право на відтермінування, а їх мобілізовують.
«Якщо надходять скарги про імовірне побиття чи приниження військовозобов'язаних, то ми телефонуємо, з'ясовуємо. Якщо бачимо потребу, тоді скеровуємо листи до Військової служби правопорядку, поліції, спеціалізованої прокуратури, ДБР», — пояснює Вербовий.
Як ситуацію коментують в Івано-Франківському обласному ТЦК та СП
Суспільне також звернулося за коментарем до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, аби з'ясувати, чи надходили до них скарги щодо побиття Леоніда Бойчука та інших військовозобов'язаних у Верховинському ТЦК. Оскільки триває слідство, в обласному ТЦК та СП відмовилися коментувати ситуацію.
Суспільне готове опублікувати позицію підполковника Анатолія Ч., якого військовослужбовець Леонід Бойчук звинувачує у побитті.
Що відомо про катування у Верховинському ТЦК та СП
21 листопада 2025 року на Івано-Франківщині затримали й оголосили підозру підполковнику, заступнику начальника Верховинського районного ТЦК та СП Анатолію Ч. За інформацією слідства, військовослужбовець знущався і бив новобранців. Скарги на підполковника щодо катування та вимагання грошей надійшли до Державного бюро розслідувань від жителів області та народних депутатів.
За версією слідства, 11 листопада заступник начальника Верховинського ТЦК та СП надав чотирьом підлеглим вказівку тримати новобранця, а сам бив його кулаком у пах щонайменше 20 разів. Через це медики провели потерпілому орхіектомію — видалення лівого яєчка.
