Гості Івано-Франківська переважно бачать лише одну частину міста. Переважно це є центральні вулиці та площі. Ну, і різноманітні об’єкти, котрі на цих вулицях розташовані.
Але ж ми, мешканці міста, чудово знаємо, що є й інший Івано-Франківськ. Я про маленькі вулички, котрі розбігаються від вулиць більших, немов потічки від центрального русла, утворюючи своєрідну дельту міста.
Втім, ми, хоча й знаємо про ці вулички, в силу цілком зрозумілих обставин, рідко на них буваємо. І якщо вуличка не є основною сполучною судиною між двома «великими» вулицями, то нею переважно ходять лише ті, хто там мешкає, а також ті, хто час від часу навідується до них в гості.
Пересічний івано-франківець, якщо потрапляє на таку вуличку, то опиняється наче в іншому місті. Бо часто виявляється, що він тут не бував ніколи, або був настільки давно, що вулиця змінилася до не впізнання.
Особисто для мене такою вулицею нещодавно стала вулиця Коперника. Я там, звичайно бував. Колись. Коли, згадати немає можливості. А оце захотілося зрізати шлях і…
Я знаю, що забудовники Івано-Франківська – це люди без совісті, честі й гідності. Я можу нагородити їх ще бозна якими епітетами. Тому те що я побачив на вулиці Коперника мене не здивувало і не приголомшило – в нашому місті й не таке можна побачити. Але побачене надихнуло мене на ще одну рубрику «Будівельні маразми Івано-Франківська».
А для початку я поділюся з вами тим, що побачив на вулиці Коперника, а, вірніше, за адресою Коперника, 10.
Тут забудовник, звівши будинок, без усяких гризот сумління, просто стирив в міста тротуар. І дійсно, для чого пішоходам потрібен цей тротуар – вулиця тиха, автомобілів на ній немає, зате на тротуарі можна розмістити клумбу й облаштувати в’їзд в гараж, що знаходиться під будинком.
Хочеться звичайно спитати, а куди дивиться департамент містобудування та архітектури міста? Але після справи Гаркота ми всі чудово знаємо куди дивиться цей підрозділ виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Тому немає чому дивуватися.
