ДЕСЬ НА ПРИКАРПАТТІ. ГОРИ. ПОЛОНИНА. ПОГОЖА ЗЕЛЕНИСТА ДНИНА
Термінатор(Добрий) сидить під ген високою смерекою на пірамідальному горбочку, який, як певне здається, править за великий мурашник, і у позі лотоса із заплющеними очима та у єднанні трьох пальців обох рук у вигнуто-вертикальному положенні медитує. Щебечуть пташки, гудуть комашки, пурхають лисички за білочками, пасуться овечки без чабанів, біліють грибочки. Мотоцикл в тиші самотіє побіля ялівця, близько від молодця.
Іванко Конор, недалечко від Термінатора, теж зручно розсівся на земельці, не на горбочку і не у позі лотоса(ГЗК: у п.цвітучої папороті !), зорить з висоти полонини на панораму землі рідної, та й думку гадає, глибинну, немов океан.
ІВАСЬ(ГОЛОС ПОЗА СЦЕНОЮ): Чому на полонині немає Wi-Fi ?!? Чи, правильно це ? Чи, неправильно це ? Чи правильно інвестувати в глобальне покриття сто мільйонів, чи неправильно десять ?? Ось в чому питання: being or well-being ?!?
Іззаду тендітно плече Івася огортає богатирсько м'язиста рука Термінатора. Івасеві не надто комфортно від такої уваги щодо своєї скромної персони, проте він вдає, що все гаразд.
Термінатор(напрочуд сентиментально якось, ох…): Ах, як красиво тут, хіба ні !?!
Івась(з перестереженням): Безмежно.
Термінатор сидьма ще ближче підсувається до Івася (ГЗК: сунься також, хай він далі сунеться, і так продовжуй…)
Термінатор(замріяно дивиться на Івася): Про що ти розмишляв, Івасику ?
Івась: Про онтологію, телеологію, а в кінці про біологію. А шо ?
Термінатор(навіть романтичніше..): Чому, Івасику, не спершу..?
Іванко: Я ж не машина, бльон, якась, я ж людина – не якась ! Упс, сорі, не хтів, мен, образити, не то мав на вазі собі, не то, старий..
Термінатор: І я не про то, я ПРО ЦЕ… (він значеннєво стискає і розтискає плече Івася, і так безперестанку, і так дивиться на Івася, якому і так нікуди діватися...)
Івась(вимушений риссю змінювати тему, якось викручуватися з-під збіса затужавілих обіймів Тьомчика-Цьомчика, і тільки правдою, і нічого, крім правди): Глянь туди, прямо(вказує на віддалене крізь села і менші міста місто), - там я народився. У пологовому будинку – на вулиці академіка Сахарова, помежи Чорновола – колишня Пушкіна, - і Коновальця -..Дадугіна, - щоби збулось Давнє Пророцтво ! І Шевченка з Мазепи зовсім-зовсім поруч. Без базара. І, до речі, базара там ні одного.., нема базара. Нє-а. Мама добре пам’ятала, не забула, попри зайнятість, налагодження всякої там емісії, Виконання Місії ! Про Пророцтво - народження Месії ! Прямо з Ніцци інкогніто гвинтокрилом прилетіли, приземлився на нашому Ріддомі, коли – раптово - почалися пологи на десятому місяці, це тобі не караболі.. Потім був період вимушеної тривалої ініціації – так було, казала плачма потім мама, написано в Пророцтві, все у відповідності до Закону Еону, – мати мене, коли породила, оповила, опеленила, озеленила, під пеленою, і пустила в кошечку річечкою. Плив я довго і не так, як всі, не за течією, бо ж ПОНАД ВСІ, плив спершак я, не пішак я, в Черемоші, потімс у Дністрі, а звідтемза кручами до Посейдона Борисфена. Отже, виплив я деззь у Дніпрі, ш4астя, що, як усі, не у Кальміусі.. Сам себе вигодував, сам себе виховав, сам себе викохав і навчивсь усього у себе сам – ну UNbelievable, self-made, хіба я не реальний пацан 71 На життя заробляв виключно головою, - спочатку трощив горіхи у садочках,нелегально, потім цеглину в цирку, легально; згодом зрозумів, що рахувать головою горішки не децл лучче, а цеглини і тим паче, - отож трощити взявсь по повному.. Так я заробив свій перший мільйон. Коли першокласки бігали з щоденниками до училок, я уже роз’їжджав на першокласному самокаті з платіжками до УЧИТЕЛІВ. Збігав дев’ятий рік Мого Приходу, аж якось явилась мені мати, не уві сні, в юрбі, серед народу, босонога, простоголова, не на сцені, наче ..вчора, пам’ятаю, і різанула, майже телепатично, мармеладом мене просто в серце: «Івасю, ми, що чомусь не кріпко на авансцені - одного з тобов Роду ! Віднині, від після мене і до мене - все буде для Народу !» І тут пройнявся я невимовною синівською теплотою та подякою, зрозумів - що я люблю, і усвідомив – коли ти не політик, то паралітик, в цій державю. Вищий Поклик маєш, Сари Сину, Ти, співати не на одній октаві ! Доконче, знав я, доконче, що Пророцтво починає збуватися. І щоб воно не збулося мене.., требця, щоб збув його я - такі у нас розкладки: селяни альбо селяві. І нема іншого «ні-ні». Ой так, так, рано здохло дволике «ТАК». Ну, а що було зі мною потім, ти і сам чудесно знаєш. Та я люблю цей край, обожнюю, замалим не рай, землю Довбуша і Бешта, але решта, звісно, також вкрай.. Якщо все буде у довгожданому наслідку пучком, таки майбудь викуплю у вуйка Коломиї Карпатський Куршавель, а до Бурштейну, де море, як ти знаєш водиться, прокладу Европейські шоссе і втопчу «Купабеня пляж» – ціла Бразилія у мене відsose, де круглорічно буде сонце, чорноброві чікси і перманентний раж – не за «аж», «аж».. Десь не віддалік виросте Гуцулленд, для діток і батьків усіх, і тиражем не в один мільйон - журнал Плейбойко, для худих з амбіціями тіток і товстих без амбіцій дядьків, і усіх, усіх. І не дивись, Термику, на мене так.., я не псіх.
Термінатор(сама серйозність, руку забирає): Ось з цим, синку, батьку, ти і почнеш промовляти до цього народу, з таким йти можна навіть не за взятку.. Воістину ти Вибраний. Однак, Вибраний, давай, прошу, без Вибриків. Я природно поважаю твій віват-пріват, однакт ти народно не одинакт, невже, засранцю, ти вже забув про обіцянку сланцю ..?
Івась: Послухай, засланцю, хто тебе перепрограмував, га ?..
Термінатор(спалахом підскакує): Хто мене створив, дурбецало ?!!
Івась(не до спалахів йому): Ок, пригамуй, пригальмуй, прохолонь, я пам’ятаю, - я поділюся. Куди я подінуся ?! Хе-хе.. Будь нормальним ботом, це твоя робота і моя футурбота.
Термінатор(прочахає, присідає, і знов з обнімочкою тугою, та й ніби нічого й не сталося): Івасю, СинБадьку ти мій, тебе, край твій і країну твою – весь, НАШ АУРОвий, терен-кластер УU - чекає грейтове my-буття, ти ще не раз скажеш мені «д-яку-U», в усіх часах буття, за хмарочос на цій чи тій горі до неба з антеною і сектором G, за Е-грегор гіпер юнітовий, за Пальму і за Сосну – це все тобі треба.
Івась: Що ще станеться в прийдешності, розскажи ?
Термінатор: Конкретизуй, не глобалізуй..
Івась: Ну.., серце болить майбутньому часі давно мене за судьбу Гугл і Яху..
Термінатор: Буде Гуху, а потім Ягл. Остаточно – Ягу.
Івась: А Яша і Рамбік ???
Термінатор: РамбаЯнда – індуси постараються.., щоб тим не Амба.
Івась(інтерес нечувано зростає): Ну а що з Facebook ?
Термінатор: Facebody. I’m so sorry Marc. Вut not nobody..
Івась: Бальон-бульйон ! А Віндяк ? А Еплучко ? Сіско ?
Термінатор(остогид йому Івась): Слухай, я не знаю, я воював за IBM, Твіттер і Вікімедію-Вікіпедію – я не простак, я - елітарний солдак.
Івась(дарма він це сказав): Воював за IBM, Твіттер і Вікіпедію ??? Супроти КОГО ???
Термінатор: Ну… проти тих самих… Проти Байдупедії, звичайно, – медаль отримав – двісті штук китайців положив – то небагато, але п’ятдесят з них за-китайців… Інтелектуально, ясен пень.
Івась(він намагнічений до сказу увесь ): Хочу вже в майбутнє, негайно забирай мене, бджоли пляж, бджоли полонина, бджоли Укра... Ні, стривай, why я вар’ят, варіат..?! Я ж джміль, поки не заплідню ці квіточки і не поб*ю міль..- тікай геть від мене, дурний хміль !
Термінатор(голосом тисячолітнього мудрія): Але і це ще не повне майбуття. Ти пізнаєш його проростки й коріння, коли після опівночі попустишся.. - під землю, невідлучно від мене, і не зможеш втриматися від оп’яніння. Ти започаткуєш рід Нових Гуцулів – Gуґлів, мудрих і всезнаючих, як колись мольфари, та що там - більше, звукуй уже фанфари !..
Іванко(казиться від нетерплячки): Та що ж таке, чуваче, і чому після опівночі ?.. І де це місце покоїться в цих горах ?
Термінатор: Там ти все знайдеш ! І газ, і нафту, воду, золото і навіть сонце !.. Майже у кожній країні спочиває підземно свій Е-грегор і його матерія таємна, та в оцій він особливий, з якихось причин, великої ваги і диво значення – для істинного бачення.
І якби ті всі Е-грегори, що носять ймення 5 Монумент, з’єднати, об’єднати воєдино з одним-єдиним центром, то було б усім давно ефектно і перфектно, навіть тим, котрі з одним-єдиним центом. Так і буде, ще дуже, дуже перегодом. Чому після опівночі ? Бо реальне сонце сходить тоді, коли заходить номінальне.. А покоїться воно БІІП(він розсекречує, та ми, на жаль не чуємо, не всім можна, не всім треба..) Різниця між Мною і Ним у тому, що він - минуле, а я – майбутнє, як би там тимчасово не складалися явища. Є до чого прагнути, погодься, бігти краще з головою уперед, не горбся.
Івась(притишено задумливо): Минуле+Майбутнє.. А я теперішнє у колі… якої ти, Вкраїно+Іване, шукаєш долі !?! І наф’юга, галіма калі-юга ?!?
І в ту мить він мимохіть блимає баньками на дисплей ноутбука, що безпечно кріпиться собі на пеньку зрубаного бука, а там, трясця, незбагненна наука: барвиста пікса, на якій, топлесс у віночку, класна чікса, посміхається йому понадливо, наче він її знає не угадливо.., а дійсно знає, Івась відчуває, і бачить, бігме, бачить, як нізвідки сяйливий диво-сяйвом індикатор безпровідного інтернету множиться і множиться зеленим світлом без всякого на те білету; раптом чудасія виростає зі статики дівки у експресію дівки, і, знаєте, таку експресію..., що мимоволі бентежно робиться за Івасеву імпресію... І ось вона, немов сама енергія п’янка й густа, виходить із екрана, крокує до Івана, а Іван, хоч і за натурою ще той бонвіван, але така натура його напружує майже так само, як комсомольська культура(ГЗК: Ей, Іване, нестійка твоя життєва братрура..)
Дівчина у віночку, видком справжня гуцулочка, проходить повз Іваночка, з вихилясами задком (файним). А назад обертається та й до Іванка солодко, ласо озивається: «Іванку, Іванку, я твоя Марічка, я твоя права і ліва щічка, іди за мною, будь собою, я тебе виведу у хащі, а в хащах є хатка, а в хатці – є я, ти, і, наша Пічка».
«А хатка на лапці, а двері і віконця на латці», - голос з нутра перебиває вже готового Івася. Іванко оживає, все зникає.
Нічка наступила, полонину й ліс непроникною постіллю укрила. Вище за найвищою горою кругліє місяченько. Десь дальше і глибше в пущах виють вовки, десь значно ближче пугає пугач. Горить, жахтить багаття, і вельми знаття, що коло нього отаборилися наші славнії браття. Термінатор, підпершись ліктем об травичку і долонею об вушко, читає на бочку книжку Забужко, «Польові дослідження українського сексу». Іванко поряд награє на гітарі і заливчасто віддушиною, неначе рекламує, мелодекламує(Pink Floyd «Wish You Were Here») :
So, so you think you can tell
Heaven from Hell,
Blue skies from pain.
Can you tell a green field
From a cold steel rain?
A smile from a veil ?
Do you think you can tell?
And did they get you to trade
Your heroes for ghosts?
Hot ashes for trees?
Hot air for a cool breeze?
Cold comfort for change?
And did you exchange
A walk on part in the war
For a lead role in a cage?...
How I wish, how I wish you were here.
We're just two lost souls
Swimming in a fish bowl,
Year after year,
Running over the same old ground.
What have we found?
The same old fears.
Wish you were here...
Термінатор мовчазно зачинає зачитувати нові сторінки тої самої книжки , а Івась звучно - нові куплети іншої пісні(Nirvana, «Smells Like Teen Spirit»):
Load up on guns and bring your friends
It's fun to lose and to pretend
She's over bored and self assured
Oh no, I know a dirty word
Hello, hello, hello,
how low? how low? how low?
Hello, hello, hello!
With the lights out, it's less dangerous
Here we are now, entertain us
I feel stupid and contagious
Here we are now, entertain us
A mulatto
An albino
A mosquito
My libido
Yay! Yay! Yay!
I'm worse at what I do best
And for this gift I feel blessed
Our little group has always been
And always will until the end
Hello, hello, hello,
how low? how low? how low?
Hello, hello, hello! ...
Термінатор(перериває): Цить ! Ти заважаєш..
Іванко(припиняє): Бальон-бульйон, старий, малий, ти ж Термінатор !.. Поганому роботу вінчестери мішають...
Термінатор: Коли я поглинений душевною роботою, коли я окрилений животворною турботою, я не можу відволікатися на буденне, навіть злободенне, пізнай сокровенне ! І взагалі, хочу сказати, ти мало знаєш українську літератури, це сором, Івасю, сором.
Іванко: Хто, я погано знаю starукрліт і сучукрліт ???!!! Та я... та я хоч зараз тобі дослівно перекажу всю «Повію» Панаса Мирного ?!?
Термінатор: А бодай віршик Алекса Саши Ірвіна можеш прочитати тут і вже ?
Іванко: Кого ??
Термінатор: Алекс Саша Ірвін. Чи просто Ірвін, без зайвих антропонімів.
Іванко: Не чув про такого антропа, не знаю тего хлопа.
Термінатор: Значить, ти марно народився і марно прожив стільки літ ! Вслухайся в ці животрепетні рядки, замруж оченята, піднеси і піднесись до неба-! – так треба-!
Любіть Оклахому! Вночі і в обід,
Як неньку і дедді достоту!
Любіть Індіану! Й так само любіть
Північну й Південну Дакоту.
Любіть Алабаму в загравах пожеж,
Любіть її в радощі й біди !
Айову любіть! Каліфорнію теж!
І пальми крислаті Флориди!
Е-е-е... як там далі, хе-хе ?...
Колумбію-округ і Джорджію-штат,
Монтану і Луїзіану! І Канаду, здається, теж…
Любити не зможеш ти штатів других,
Коли ти не любиш по-братськи
Полів Арізони й таких дорогих
Просторів Аляски й Небраски.
Любов цю, сильнішу, ніж потяг до вульв,
Плекай у душі незникому.
Вірджинію-штат, як Вірджинію Вулф,
Люби! І люби-Оклахому!
Знай дорогу від Дому, до Дому.
Івась: Не вермішель віршель, глибокодумний, достойний, захват, атпад. А скажи таку річ. Все ж так… що то за таємнича книга, що має слугувати нам за вирішальний звитяжний ритуал проти недоброзичливців, котру ні разу не відривала моя мама, цікавість розбирає мене ?
Термінатор: О-о-о, то-о-о древній, всесильний манускрипт, гримуар-р, я б сказав !!!
Іванко: Мемуар ?
Термінатор: Фак, ти ще скажи, чи не нуар!?..
Іванко: То ти не відкриєш, ніяк ?..
Термінатор: До пори, до часу - ніяк.
Іванко: Ну ти і...
Івасика оточують і заполоняють думи, ми їх не бачимо,як не бачить їх сам Івасик, однак ми їх чуємо:
«Що то за книжка така, що нею так беззастережно згребувала мама – може Коран ? Кобзар ? Чи Буквар ? Та що я таке городжу.. – який Кобзар, який Буквар ?!?! Звичайно – читала, і в пам'яті, не напевно, навік проілюструвала ! Вона ж матріотка, майже як я патріот! А що ж то за компик, що ним я теж ні разу не юзачив – оце справді цікавно !?.. Та як би там не було, сподіваюся, що мати Playgirl і Hustler читала.. Та це ж і не книжки, що я знов таке гоню?!.. Хоча.., ти знаєш Іване, це з якого боку подивиться.., – саме так, подивитися, бо кого зараз непокоять особливо книжки, в яких нема на кого і що подивиться..»
Коли Івась виринає зі своїх рефлексій, разом з собою, Термінатор відбирає гітару без бою, покриває голову ковбойським капелюхом, вмикає музикального моторчика одним рухом.
( «Want Love», Elton John )
I want love, but it's impossible
A man like me, so irresponsible
A man like me is dead in places
Other men feel liberated
I can't love, shot full of holes
Don't feel nothing, I just feel cold
Don't feel nothing, just old scars
Toughening up around my heart
But I want love, just a different kind
I want love, won't break me down
Won't brick me up, won't fence me in
I want a love, that don't mean a thing
That's the love I want, I want love
I want love on my own terms
After everything I've ever learned
Me, I carry too much baggage
Oh man I've seen so much traffic
So bring it on, I've been bruised
Don't give me love that's clean and smooth
I'm ready for the rougher stuff
No sweet romance, I've had enough…
Іванко(квасний у нього погляд): І шо далі ?
Термінатор(масний у нього погляд): Я республіканець, але в душі я демократ… (розширяє прошивку сорочки)
Іванко(достойно): Вибач, я аристократ.
Термінатор(обидився, манірний): Ретроград. Побився б об заклад, ти б воював навіть за Петроград..
Іванко(незворушно): Ні за Сталінград.
Термінатор : Скоштуй все ж мій виноград.., скоштуй, або сам бери, якщо ти вже такий, крути-верти..
Іванко(вдається до старої тактики): Чекай, стривай, ми ж не знайомі, а ти вже забажав, зажадав, навіть імені свого мені не назвав, – ну «Термінатор» якийсь, ну думай собі що завгодно... А раптом в тебе «триператор» ?
Термінатор(кокетливо): А ти вгадай, як звуть мене… Підскажу: на буквоньку «Т». Вгадаєш, - то відлипну від тебе, обіцяю, даю на зуб, галімим картрідером буду..
Івась(такий поворот його більше влаштовує): Значить, кажеш, на букву «Т» ти називаєшся, картрідер кля... Мабуть, ти – Теренс ?
Термінатор(пискливо): Ні, не Теренс, ха-ха…!
Івась: Тревор ?
Термінатор: ; :(
Івась: Трейвіс ?
Термінатор: ; :(
Івась: Стопудово – Теодор !
Термінатор: Ну ти й матадор..:))
Івась: Тедд ?.. Тодд ?.. Курррва.. Те.., Те.., Траволта ??
Термінатор: Ага, Турман…
Івась: Тім ? Тін ? Тімберлейк ? Тімбаленд ? Тіматті ? Тімур, Радрігес, суха фля ?.. Ну стопудово Тіто ! А Тінто, хіба нє..?! Виходить, що Тертуліан Ти, Термику.. І так нє ?!.. Ну як ж тебе охрестили, монстре, і нафігащо так ?!! Значить, Тюдором станеш ти, іменне «ні-що», нічо не знаю.. Невже, Тодось ???
Термінатор: Тарас, лосось !!!
Іванко: Не звизди..
Термінатор: Не звиздяй я, не попугай, не нагнітай..
Іванко: Який же ти Тарас, якщо ти вилитий ...ас !?!
Термінатор: Ти задовбав… Продемонстрвувати посвідчення ?????
Іванко: Яке посвідчення, ти ж кібероїд, ти ж …Ас ! …Підмутиш всякий целулоїд за анфас люксовий, для вас і Вас.. Та ну тебе, не повірю, нема дурних у нас.
Термінатор: Ну тьолкі-палкі.., ну шо ти за людина..! Наструнчуй свій асс, якщо ти за нас, я Тарас, Тарасссс !
Івасссь, як аргумент, в один мент, піднаходить йому актуальную піснясь:
I want love, but it's impossible
A man like me, so irresponsible
A man like me is dead in places
Other men feel liberated…
Тоді Термінатору не залишається нічого, як вдатися до найважчої своєї артилерії..:
Термінатор: Іване, ти хтиш повної влади чи повної засади ? Якщо –ні, то нема мені для тебе ради, поради і розради.. Коли так, то давай і мене, і себе - заради 7! Перший ступінь посвяти в підземеллі, то, мій друже, на земеллі, підставити дупу тому, хто відстояв за твою своєю, - не бійся я не буду використовувати хвою.. Нагинайся, або розвертайся до сосни, я розпакую тобі свої сни.. Вже без п’яти хвилин половина ночі, я впораюсь філігранно до секунди, в мене добрі очі.. А як тільки час на годиннику обнулиться, знай, вирушаєм ми так низько туди, де мудрі змії туляться не так гризько, кицько.
Сферичний місяць зверху поволі рухається до нас, на фоні перемішання вовчого виття з людським криком та двоголосою – демонічний бас і пронизливий контратенор - співаночкою «Ой на горі два дубки». РІЗКИЙ НАЇЗД МІСЯЦЯ.
***
Він, газо-плавкий, худий, маслакуватий Термінатор, під’їжджає на своїй краснусі-карусі, Феррарі, до козацько-масонської брами з гарматами Наполеона, дому № 777, вулиці Суперукраїнська, де, як ми знаємо, мешкає Івась Конор. Довжелезний колісний почет посіпак Термінатора, що миттю поміняли свої номерні знаки – ХОХЛ на МОСКЛ – розташовується позаду нього, мовби підстраховуючи.
Термінатор висідає з автака. І ми не намилуємося його виглядом під вкорочений витвір «Как упоительны в России вечера», «Белый Орел».
Как упоительны в России вечера,
Любовь, шампанское, закаты, переулки,
Ах, лето красное, забавы и прогулки,
Как упоительны в России вечера.
Балы, красавицы, лакеи, юнкера,
И вальсы Шуберта, и хруст французской булки,
Любовь, шампанское, закаты, переулки,
Как упоительны в России вечера,
Как упоительны в России вечера,
В закатном блеске пламенеет снова лето,
И только небо в голубых глазах поэта
Как упоительны в России вечера…
На ногах чорні ботфорти, зі шпорами у всі чотири сторони на кожній. Шпори не прості, а золоті і дуже кілкі. До ботфортів, ясна річ, пасують білі гусарські легінси, до легінсів шкарпетка на «хазяйстві» – під легінсами, ясна річ. Поїхали ще вище: Темний китайський джемпер без капюшона adiDoSS, на адідоссі ледь не на весь торс срібний православний хрест, під адідоссом, на кістлявій грудині, грубезна золота цепура, таким чином, щоб і виднілась вона, і не виднілась, коли не потрібно – все це у нього для гармонії золота і срібла, типу земного граду і небесного граду. Зверху дуже темна і якісна шкірянка. Про якість судіть самі: на спині вигаптовано наступне: «куртка кожаная (от 3 до 6 млн.чел) 30-х годов, комсостава бронетанковых войск НКВД. НЕПЕРЕШИВАЛАСЬ. Пуговицы метал черные. 7 из 10 оригинал, размер –НА ВСЕХ СТАНЕТ. На подкладке штамп («Газпром-картель», преимущественно КРАСНЫЙ г. Москва). Состояние хорошее, и это лишь только начало… Ориентировочная цена: НЕ ПРОДАЕТСЯ, НЕ ОБМЕНИВАЕТСЯ, ПОКУПАЕТ САМА. Куртка довоенного образца, использовалась повсеместно частями НКВД во время войны славных 30-х годов. Очень нужны деньги ! Ведь скоро уже новые тридцатые, ребята, вы че, а !..» І тільки наспинний напис паладієм - NOVUS ORDA SECLORUM - затьмарює той інший, точніше, доповнює. Курточку прикрашає білосніжне жабо німецького виробництва, родом з вісімнадцятого століття. На жабо діамантова запонка, німецького виробництва, родом з цього століття і трохи минулого. Жабо править йому у восьми із десяти випадках за шмаркачку. А запонка для понту, іміджу. Присутнє в нього ще, окрім жабо, боа, трибарвне, це, мабуть, для якогось дуже альтернативного понту, на випадок чогось аж надто непередбачуваного… Далі тільки вище: сонцезахисні лижні окуляри, бренду Oakley і масивна золота (без сплаву) сережка-кільце у пробитій мочці правого вуха. Верхівку Голови обпинає, не стинає, брунатна чалма, на чалмі гордо тримається ще більш брунатна шапка-будьоновка із фронтальною червоною зіронькою, не одним, а двома кутами пентаграми вверх.
Відтак швидкими темпами рухаємося вниз: кулачата Термінатора зручно замкнуті в титанові браслети – кастети, які дуже пасують йому до марки та фасону його неповторної курточини. Зубочистка-сірник в газороті, один за одним спопеляються, а от сигаретка дещо повільніше темніє.
Він впритул підходить до воріт. Обдивляється. Його неймовірно дратують всі ті єгипетські трикутнички і трипільські колечка, більше лише гармати. Зате, як гнізда пусті (тимчасово) його потішають, ви би знали, люди-людоньки !..Термінатор обома кулачищами розхитує браму, попри наявність поряд електродзвінка.
На незносний шум, що не раптово прибігає переляканий дворецький, котрий перед тим, як бачимо, раптово взяв до рук полистати історичну книгу «Україна у вогні», в затінку побіля винограднику.
Дворецький (послужливо): Чим я можу вам допомогти, мій пане ? Ви заблукали ?..
Термінатор(зневажливо): Кто, я ?.. Ета ви здєсь всє рамси папуталі !.. П*здєц, как срать хачу ! На х*й аткрить ету пєчєру, і нємєдля,*ля !
Випускає з рук книгу, не до неї зараз йому, коли «зопа у вогні». Тріпотливими рученятами дворецький відмикає і відчиняє пишні ворота. Термінатор ввалюється на чужу територію, різким і сильним поштовхом приземляючи легкодухого маршалка. Одною лівою підважує його на рівні своїх темних, під темними.
Дворецький(жалібно закриває обличчя платком через дошкульний газ, не маючи змоги звільнитися): Відрекомендуйтесь, сер ?..
Термінатор: Мнє іщьо нє пєрєхатєлсь сер… Дабро пажалавать опьять в СССР.
Правицею з кишені куртки виволікає посвідчення і тицяє йому в ніс: «Старший Представитель Всемирной Канторы «Русьимущество» в малоРоссии. Функция Одна: ДОЛЖНЫ, ДОЛЖНЫ, ДОЛЖНЫ, не МЫ».
Дворецький(з готовністю): Я весь до ваших послуг.
Термінатор(не опускає його, далі попускає): Гдє Ванька Коннар ?
Дворецький: Івасик ? А, ви до нього… Івась поїхав на party, до школи, сьогодні не чекайте його. Давайте, ліпше, вже завтра зранечку…
Термінатор(з почуттям упевненості): Для мєня завтра, сєводня, вчєра – ета всьо адін божий дєнь. Я васточний тіп чєлабота. Как он виглядіт, етат хрєнав Ваня Коннар ?
Дворецький: Та як виглядає… діти, як діти, а то якесь чудо горохове !.. Напевно, у маму та й у тата вдався… (артистично) Прєдатєль ! …Таке мале, таке чшмаркате, а вже таке борзе, та хіба ні, гаспадіне прєдставітєлю ?!..
Термінатор: Давай валяй за фотаграфієй, даю тєбє на ета нє больше трьох мінут. Врємя пашло.
Він приземлює шафаря вдруге на п’яту точку, вже зі значно вищої висоти. Тому від того, тільки додається вдячної пари в дупі чкурнути до маєтку, либонь, не викидаючи з голови про три хвилини.
А Термінатор не дармує, «по-малому» випорожнюється на браму, гармати і в басейн, у формі аметистового серця, з трьома хвалебними фігурами позолочених жінок – вода мутнішає, прибуває; далі під монументи політичних діячів (в тому числі, Володимира Великого) і мислителів. Всім перепало, такий розгніваний Термінатор неприйнятним антуражем !
Рівно-рівненько за 3 хв. прибігає захеканий дворецький, міцно пригортає до себе чималенький портрет в розкішній рамочці, вкрадливо озирається назад, в сторону будинку, чи ніхто бува не пантрує його десь звідтіля.
Термінатор(вириває портрет): Чьо за хрєнь у тя ?
Дворецький(екзальтовано): Ось який він з себе, погляньте, гаспадіне мій, чи хіба не чарівний він ?!?
Картина виглядає так: малий Івась, повністю голий, по-варварськи зв’язаний мотузкою і прив’язаний до вороного поні, що мчить через широкий ланистий степ, а десь далеко-вдалині, куди ще не доскакав копитами чорний вибрик, видніється Кремль.
Термінатор(«зі знанням справи»): Вєласкєс, што лі ?
Дворецький(делікатно): Сафронов. Нікас Сафронов. Не халтура.
Термінатор уважно вивчає фрагменти картини.
Термінатор (на КЬ): А ет чьо за хата-баби-яґі ?
Дворецький( жахно йому, лячно): Та це… це, мій гаспадіне, Кремль...
Термінатор(спалахує): Чєво ?!? Какой-то лашарік на лашадкє – Крємлюху мнє будєт пєрєкривать, уоб єво мать !?! Да я, хахли, вам сча такую плюху !.. (замахується портретом на маршалка, але рука зависає в повітрі)
Дворецький(підлабузливо):Тут концепція, мій гаспадіне, концепція важлива ! Це художність ! І, до речі, коли нашого любого Івася списували для портрету, він же не знав про це.., - ми його напоїли, нагодували, приголубили дівчатками…
Термінатор(вже ясніше): ...І карлікавимі канямі, тотчас уразумєл сію парт-руху,- благаразумна,уважаю, за, так сказать…
Дворецький: …Ретруху.
Термінатор: Вєрна.
Ще раз Термінатор вдивляться в Іванка, цього разу навіть не лінується зняти темні окуляри.
Термінатор(намальованому Іванкові): Тунєц тєбє, малютка, вскорє, полний тунєц.(Дворецькому) Ну, всьо, я пачєсал, завтра сутра Ваньку нє ждітє, да і вєчєрком тоже... Будь здаров, тєрпіла, блаґадаріть за помащь пака нє стану, думаю, тєбє слєдуєт давно смєніть каманду, вратарь ти атарвісь..
Йде, але його раптом дуже сміливо і впевнено затримує дворецький.
Дворецький(виставляючи перед здивованим обличчям Термінатора жменьку): Ви, шановний, таки забули «атблагадаріть», вам так не здається ?.. Сафронов, шедевр, як-не-як.
Збентежений Термінатор витаскує з кишеньки шкірянки металічний рублик номіналом в «один», звисока кидає у простягнуту жменьку, і не збентежено при цьому промовляє.
Термінатор: Дєржи, ґардісь і ізвєняй, што всьо іщьо валютой – патєрпі нємножка, всєму свая дарожка, а всє дарожкі, как ти знаєш, вєдут в Рім, нє мінуя Крим..
Іде геть. Рука мажордома злютовує в напруженому кулаку монету.
Дворецький(вдогін Т): Одну мінуточку ! (Термінатор знехотя обертається) Єслі би знало Ваше Газатєльство Нєабєзатєльство, хто сєгодня ютром захадів к нам !..
Термінатор: ?..
Дворецький(передчуваючи тріумф): Какойсь такой здараве-е-нний мужик, у вишитій рубашці – не русській, ето точно – да й на крутому матациклі...! (Хитренько так) Ваньку Коннора, мєжду прочім, вопрошав...
Легкими дрібонькими кроками підходить до мажордома, і облагороджує його кишеньковими золотими монетками валюти імені Джорджа Вашингтона. Фонтанує золото, сиплеться у несумірні жменьки ситуативного воротаря.
Термінатор(стурбовано-шанобливо): Вельми вдячний Вам Вельмишановний Пане. Будьте ласкаві, Добродію, як Вас мені величати ?
Мажордом: Гаспадін Качубєєв-Іскрєнних. Рад знакомству (рукостискаються на «паритетних» засадах.)
Той, що в будьонівці, соплить що є духу в ніздрях у вже мало білосніжне жабо, відчепивши коштовну запонку і пришпиливши її на рукаві куртки, вшановує ним, жабо, Кочубєєва-Ісркрєнних.
Термінатор: Посвячує Вас у лицарі ордену «Общая Історія і Історічєскій Абщак» і дарую титул графа. Віднині Ви – Великий Правильний Пацан.
Кочубєєв-Іскрєнних ощасливлений і гордий до самозабуття.
Дуже занепокоєним Термінатор, вертається до червоної суперкарки. Жбурить портретом в багажник. Нервово газує, з рота і вихлопної, а за ним таким ж робом-хором його кортеж.
***
Всі пораються в лану. Термінатор розмашисто косить косою справа-наліво, зліва-направо пшеницю, стинає без шансів, - до пояса голий і без штанців. В трусах. Брюс Бандер-Вуйко (він же Брюсель Ван дер Вуй), і собі в трусах, не в хазяйських, як Тарас, а у стрінгах, як… - граблями він загрібає, розподіляє, нормує під поглядом Термінатора й Іванка, і під власним кутом зору. А пан Іванко, власне, голий весь, голіруч з коріннячком вириває рослини і загрібає, загрібає, часу не гає. Та, бразтери і сестери, не поцдумайте ніц дурновісного і лиховісного - ні! ні! – з коріннями вириває він - бур’ян ! І не на кальян. І не наг він повен – сокси, шкарпеточки чисті має, зашиті білими нитками на білому. Е-ге ж.
Робота кипить, в бота і хлопа. І в пана. ЗН Ацька Евасик уздріває за верству чиюсь таку притягульну особу. Спотикаючись, плачучи, в жалюгідному вигляді, слів не добереш, телепає до косярів знайома стрип-травесті-діва У-ЛЯ-ЛЯ-НА. Або просто дівка на букву У.
"Дівчина Кончіта"
(Скрябін, Кузьма)
Помада розмазана,
Сльоза не витерта на щоці,
По притонах затаскана,
Боїшся світла, як вампір.
Манери запущені,
Душа прибита цвяхами до стіни,
Твій ангел запарився,
Тебе відмазувати від біди.
Бун джорно, сіньйоріта,
Дівчина Кончіта.
Солодка, як халва,
Дешева, як трава.
Сигарета замучена висить,
На твоїй губі ніби спить,
Ти хотіла би спокою, але
Запал твоєї бомби горить.
Розказали по радіо, шо знов
Піднімуться ціни на газ.
Ти наїлася сємочок і ржеш,
Ніби можеш жити ше раз.
Бун джорно, сіньйоріта,
Дівчина Кончіта.
Солодка, як халва,
Дешева, як трава…
З іншого боку, теж приблизно за верству, шкандиляє теж до болю знайома вуманя, дженерейшн after 91 – пані Пусса ! Ненабагато лепськіша за ту пані.
« А я пливу»
(Ірина Білик)
А я...
А я пливу...
Все на світі, як вода,
Світла радість і біда.
Все тече і все біжить в нікуди,
Все на світі, як пісок,
Залиши на ньому крок,
Змиє все вода, було й так буде.
А я пливу в човні,
І так спокійно мені.
Мене несе течія –
Я нічия.
Я буваю не сама,
Я буваю у собі,
Я буваю, де ніхто не знає,
Я сідаю край вікна,
В небі хмари голубі,
Але й все ж вони колись зникають.
Все на світі, як вода,
Все на світі, як пісок.
Я буваю не сама,
Я сідаю край вікна…
З третього боку, в цей самий час, в цьому самому місці, тьопає тьотя Сара. Десь загубила шаблю... Та є коса, в руці, і хоч боса і вже не роса, вона жадібна до праці, немов оса ?..
«Арешт»
(ТНМК)
Ти уяви собі – падає Боінг
Людей кида сила ваги
Як погані бі-бої вони падають вниз
Найпоганіша криза із усіх криз
Я у салоні і саме в цей час
Хтось на небі надав мені шанс
І я зустрів її врешті решт
Але все це змінив мій арешт
Я бачу сни. Я бачу сни
Ти до мене не ходи, не дзвони
Коли я бачу сни, коли я бачу сни
Поки наш літак падав униз
Я пригадав, що читав десь колись
Що у кожній тварі має буть хтось
В собаки – собака, в Юнони – Авось
У моря – річка, у дома - тин,
У Петра Марічка, все з двох половин
Ми - два береги, Буда та Пешт
Все було б добре, якби не арешт
Що було потім, розповім в двох словах
Вирішив я припинити цей жах
Її взяв на руки, крила розкрив
Я покинув літак і на землю злетів
Сяяло сонце, я сів на траву
В її очи я зазирнув
І зрозумів, що нема в світі меж
Але все зіпсував мій арешт…
ЖІНКИ сходяться трикутником у трикутник ЧОЛОВІКІВ. Геометрія пшенично-степової землі зазнає ромбічних змін з відповідними географічними координатами; трикутники перехрещуються. Жінки грайливо танцюють і співають; чоловіки манливо заохочують і відпочивають.
«I wanna be loved by you»
(Мерилін Монро)
I wanna be loved by you, just you,
And nobody else but you,
I wanna be loved by you, alone!
Boop-boop-be-doop!
I wanna be kissed by you, just you,
Nobody else but you,
I wanna be kissed by you, alone!
I couldn't aspire,
To anything higher,
Than, to feel the desire,
To make you my own!
Ba-dum-ba-dum-ba
Doodly-dum-boo
I wanna be loved by you, just you,
And nobody else but you,
I wanna be loved by you, alone!
I couldn't aspire,
To anything higher,
Than to feel the desire,
To make you my own,
Ba-dum-ba-dum-ba
Doodly-dum-boo!
I wanna be loved by you, just you,
Nobody else but you,
I wanna be loved by you,
Вa-deedly-deedly-deedly-dum
Ba-boop-bee-doop!...
Уляна в’ється біля Термінатора, він сміється; Пусса приліпає до Брюса, він не відмовляє; Сара лине до Івана, він, наче гине ?..
Іванко: Мамцю, мамцю, ви трохи легше крутіться, агов !.. Це ж інцестом попахує… Мамцю рідна!...
Сара(перериваючи на секунду пісеньку): Інцест це теж інвест, Інвасю.
Жінки у пісні й танцях міняються партнерами.
Іванко(осторога до Уляни): Жінько, де твої москіти ?? 4ом ти, жінько, лишила свого Злосного Термінатора ??
Уляляна(перериваючи на секунду пісеньку): Серцю – накажеш. А голові – нєЕ. Шлунку – не відмовиш.
Обмін партнерами і партнерками.
Іванко(найніжніше): Пуссю, Пуссю, ти більше мене не покинеш, котю ?
Пусса(перериваючи на секунду пісеньку): Сьогодні ніколи !
Іванко(занепокоєно): А завтра ?..
Пусса: А завтра інколи. Але коли те «завтра» ?!..
Іванко(мажорно): Нінколи !
По піснянках і танках, Івась крикливо виголошує «по танкам -воїнство ! ДРУЖИНИ МОЇ !». Термінатор делікатно, згідно з неписаною інструкцією, випотрошує зі своє плоті комп’ютери-динаміки: один з живота, другий зі спини; Брюс Бандер-Вуйко налаштовує правильні еквалайзери; Іванко плейкає, і двіжнячОК стартує у полі - ген на три долі !
«Sexy And I Know It» (LMFAO)
When I walk on by, girls be looking like damn he fly
I pay to the beat, walking on the street, I'm new Le Freak, yeah
This is how I roll, animal print, pants out control,
It's Redfloo with the big f*ck
And like Bruce Lee I got the club
Girl look at that body [x3]
Yeah,I work out
Girl look at that body [x3]
Yeah,I work out
When I walk in the club, this is what I see
Everybody stops and they staring at me
I got passion in my pants and I ain't afraid to show it
I'm sexy and I know it [x2]
When I'm at the moss, Purity just can't fight them up
When I'm at the beach, they in a speedo I'm trying to tan my cheeks
This is how I roll, come on ladies it's time to go
We hit it to the bar,
Baby don't be nervous
No shoes, no shirt, and I still get serviced
Girl look at that body [x3]
Yeah,I work out
Girl look at that body [x3]
Yeah,I work out
When I walk in the club, this is what I see
Everybody stops and they staring at me
I got passion in my pants and I ain't afraid to show it...
I'm sexy and I know it [x2]
Girl look at that body [x3]
I work out
Girl look at that body [x3]
I work out
I'M SEXY AND I KNOW IT...
Трясеться земля від саунду і муву шістьох, це так вона підтанцьовує, це так її ритмчічно серце б’ється, і це так соловейко поблизу в ритмі-і-римі тьох, тьох. А далі впідвечірОК на враз стоячих колосках розпочинається - оххх… oxxx… аxxx… В консонанс і обогнанс розміреного і на закінчення логічно реактивного акорду жанра Нью-Ейдж. ЖАДАННЯ ?)!)!)
ДІТЯМ ДО ВІСІМНАДЦЯТИ ПЕРЕГЛЯД СУВОРО ЗАБОРОНЕНИЙ.З БАТЬКАМИ-НІ.
Серед степу у лану, Івану, легкому і постп’яному, є файно, любо, тепло в обіймах казково сонної Пуссочки, наче курочки з яєчками, золотими.Чи, можливо, позолоченими ? Чи є різниця ? Чи має бути?
Сусідують з сією парою з двох сторін в трикутнику, що трішки внаслідОК бурхливого процесу змінив градуси кутів, озолочені інші дві пари. Запара дивитися Івасеві на лежачого калачиком Термінатора - півлиця уздовж голови (якої половини ?) бідака втратив (чи навпаки придбав ?), а шкіри на спині зовсім нема – металеві кістки лишень тільки стирчать, коротше, продраний добряче.. Йому неабияк пощастило з любкою :) І Брюсу поталанило, тепер він знову БРЮС ВСЕМОГУТНІЙ – хропе на спині і повітрям з рота та носа траву високу і малу уколисує :) Та Івась далекий від чорних заздрощів, він бо свідомий циклічності кохання цієї ночі, емпірично і постфактум:))) І знає він ЦІНУ справжньої чоловічої дружби також.
Коли Термінатор ще спав, а Брюс в солодких мареннях стогнав (шо, мало йому ??), Івась вже у сяйві нейтральних променів досконало круглого супутника, високо вгорі, спостерігав трьох тьоть, що так чарівно поряд водили хоровод, і затамовано роздумував. З черевного репродуктора Термінатора тихо притлумлено звучала музика.
Ю. Андрухович і Мертвий Півень.
And Everybody Fucks You
Дівчата були не надто гарні й маленькі,
але одна сказала до іншої:
"Пропонують роботу на фірмі.
Секретарем-референтом, обов’язкове знання
Комп’ютера.
Сто баксів на місяць – і всі тебе трахають".
Сто баксів на місяць, подумав я.
І всі тебе трахають.
Це плюс чи мінус, як це розуміти, подумав я.
І в якому сенсі, подумав я, невже в дослівному,
може в переносному?
І в якому було би краще?
В дослівному? В переносному?
Я мав над чим замислитись, а поїзд
гнав собі далі й колеса як дурні вибивали
одне й те саме, одне й те саме:
Сто баксів на місяць!
І всі тебе трахають, трахають!
Сто баксів на місяць!
І всі тебе трахають, трахають!
Сто баксів на місяць!
І всі тебе трахають, трахають! …
« А якщо - не сто баксів на місяць... А якщо - не всі... А якщо – не кожну трахаєш, ти,... природно... народно ?!?» - із думками до Івася потроху поверталося масляне бажання, втричі бурливіше і солодше. «...і всі тебе...» - він глянув на Термінатора, потім перевів погляд на Брюса, що прокидалися, вже потягувалися, він уявив Злого Термінатора, і, клацаючи зубами, вирік увись «ПОДРОЧІТЬ, …НІСТИ !».
Випрямляється Івась рівно-рівненько, раненько, з появою у сяйві теплих променів досконало круглого, не зовсім коректно сказати б - супутника, високо вгорі, дружелюбно долучається до хороводу. Зі спини Термінатора народжуються звуки попередніх авторів, дещо іншого треку:
Дякуючи яхт-клубові, курсам англійської мови,
полоністиці та україністиці
за те, що виховали її спеціально для мене,
дякуючи всім редакціям, до яких вона пише,
журналові Russian Military Review,
який вона читає в берлінських ес-банах,
музиці, яку вона слухає,
фільмам, які дивиться,
комп*ютерним іграм, в які програє,
за те, що вона є вона є вона є вона,
дякуючи її дідові, котрий каже:
не їдь до Львова – такого міста немає,
дякуючи всім поколінням її предків
за те, що несвідомо злягаючись,
вимостили їй тисячолітній шлях втілення
(спеціально для мене),
прокрадаюся в її сни, дякую
дякуючи
за нагоду снитися,
нагоду відлунювати,
пульсувати
і дякувати…
http://www.proza.ru/2012/08/21/1583