Майданщики-окаянщики,
Да гірка ваша доля,
Що не вмієте хліба-солі їсти
Да з чорного поля!
Да ж ми не орали,
Да ж ми не пахали,
Да будем хліба-солі їсти,
Ой як підемо у щирі борги
Да берестоньку дерти.
Ой білая береза, білая береза,
Да тихая розмова;
Ой десь же моя любезная
Да в госпо́ді здорова.
Тече річка невеличка
Да до лиманочка...
По тім боці на толоці
Ой не один й не два
Наші майданщики
Ходять без сорочки.
Вишитої і простої.
Гей, нумо, хлопці, ми космомольці,
Дружніше в ногу ступайте,
Владу Райську, волю роботчу
Всі ви гуртом захищайте!
Вкупі, червонці, ми космомольці,
Треба нам в спілку єднаться,
Пану гладкому, Дону Цькому
Годі вже нам покоряться!
З боєм пройшли ми степ український,
Коней в Дону напували,
Під Перекопом з ворогом бились,
Ми на Карпатах бували.
В Чорному морі панство-кацапство топили,
Панство жорстоке, криваве,
Глибоко в Польщу рейдом ходили,
Чули «Дайош!» під Варшавой,
«Саюзь і Євра, Єврасеві, – лєвой, правой !»
Що у нашому колгоспі
Вже помічені ланки,
Скоро підем шарувати
Ми цукрові буряки.
Буду гарно я полоти,
Буряк обробляти,
Постараюся цей я рік
З га шістсот зібрати.
Бо у нас нове життя
Вже тепер настало(2012), —
Хочу вдарно працювати,
Як шахтар Стаханов.
Мені зараз хочеться
Вдарно працювати
І, як Демченко Марія,
Агрономом стати.
Хоч я той рік у колгоспі
Не так працювала,
То на цей рік постараюсь —
Дам шістсот з гектара.
Наша шахта у змаганні
Перша йшла і перша йде.
Всіх відсталих закликає
І до першості веде,
Наче ПаРтія велика, що
В біду не заведе,
Хоч би Хартія Еврика -
Що вже їм збреде !...
Приїжджають до нас месьє
Й даме в гості:
«Як працюєте, скажіть, у цій
Богом даній волості ?
Ми навчитись у вас хочем дуже,
Свою шахту покажіть же».
Показали й розказали,
Як умієм працювать, да.
Кажуть гості на прощання:
«Мда…Більш не будем відставать!...»
Ідуть Януч із Шахтьором,
Ідуть усміхаються, —
Вони друзі дуже добрі,
Ще й добре змагаються!
Хто в Донбасі чи Кривбасі їх
Не знає, в них науки не бере!
Добре вони вміють вчити,
Як невпинно йти вперед!
Отакі-то у нас люди,
І робота в нас така,
Бо серця у нас радянські,
І невтомная «желєзно-гібкая» рука.
А хто твердить, що ми «іносраньські»,
Тим ми гідну відповідь дамо:
«Да, на… кастюми в нас – італьянські !»
А вам всім буде - «желєзно-гібкая» Пі…
Високо у небі даленіє вертоліт. Все чутніше і чутніше гуркотить.
Рапт малює сам себе не здалік у русі танк. Немов на бойовий клич гелікоптера, він мчить неабиТАК ! Веде його – невидно, ясен дуб, зате неабиЯк видно, хто на ньому вивищується ! То яйцями на гарматі – не Сара Конор – а Сєня Донор !!! На прізвисько – Рембо Перша Кров Я Не Целка. Пацан У-Хакі усенький, засмальцьований рідними українськими чорноземами, де ніс, рот і пульки. Не буде, браття, пощади ворогам Неньки, Усєнький – вояка то значний ! – УНього ще й пєстік дамський(?) в кишенці, і пульки, пульки...
ТАнК - чавунний і бравурний - прикрасований прапорами Ураїнської Повстанської Армії і червоної !! Крейдою писані на антуражній броні - цитати Адама Сміта і Адама Мартинюка !! І,самозрозуміло, Єви ... Дме бродячий вітер йому у металеву дупу, а з металового дула вилітає.
Ось молодецький Сєня У-ввижає високо-високо від землі гвинтокрила Agusta 139-го, ну, десь так, у розкішному комфорті, на шість місць буде, не більше, не менше. Зовсім мало що не як у ВВП з Москітії.
Рембо Перша Кров Я Не Целка мужньо – не те слово – виманює пальцєтами з сагайдака вражаючу стрілу з гострюще загостреним цільовим кінцем, із внутрішньої кишеньки (дамський пєстік ззовні, там, де зрака) виманює тими самим пальцєтами якусь таємниче чорну пластикову коробочку(там, мабуть, порох !), прикручує до цільвого кінця стріли, напинає тятиву,і, - запускає шпичака у небо !!! - У-сьо, ну точно хана залізному Карлсонові, зіб’є вражого дзьоба, зірве на полум’яні друзки, порве гвинтойоба, полюбе!.. Нє ??? Стрілу У-ловлює спритна НЕВИДИМА РУКА з гелікоптера ??? Хвилина зо п’ять, і стріла летить вспять - до нашого піхотного влучника ! У-ловлює – У-міло, ясне діло, Рембо С , не як якийсь там «екс», - одною рукою, У-явіть собі ! Ламає коробочку пластмасову без проблем, виймає записочку чорно-біленьку – проблєми будуть, Рембо ?? - У ворогів !! Тепер понятно у-сьо, то психотропна зброя !!! Там, у коробочці чорній, точно порох...
Карлсону скоро каюк, ага, а Рембо Сєня захлопує за собою танковий люк. Ага. Розвертається танк у танку, дує за вітром під музику стихії.
А з гелікоптера карколомним багаторазовим перекручуванням в повітрі приземлюється на голову – нічо, в нього голова тверда і міцна - боксер Роккі – ну стопудяк - голий будяк всім ворогам народу ! ВИ подивіться, які ОН ВОЯКИ В НАС !!! ( ГЗК: Сталлевий Сільвестре – ти тепер цілковито відсторонений від виконання обов’язків розважливо-розважально ухоробрювати глядача перед ящиком).
***
Салюти гармат у небозвід, відсалютований звіт Робокопа, Бетмена, хвилинку, то Міша Поплавський, що співав в ТАРТАРії, так, героїзували, тепер стопудняк Бетмена, Супермена; слава реконкістеру Сіду, комісарові Мегре і Шекспіру за віру; і ще не море, але вже не струмочок-горе прихильників Івася, Термася, Сарочки і компанійочки. Цілує-зацілує народ, шапками і «касками» (ну не казка ?!)закидує, підкидує Уляну з Пуссою !! Прийшло свято, нарешті, на вулиці Донбаса з яйцеплином Бідараса. Достукалися до сердець, снарядами, - вібачійте – нарядами ви не хтіли.
Сивоголовий, високочолий і довговусий Пан з вербовим очеретом, звичайно, звичаєво у належному вбранні підходить до сяйливого від салютів Івася.
Пан: Дрась Івась.
Івась(сконфужено): Добридень, Вуйку.
Пан(хє-хє, гладить по голівці-Голови): Молодець ! То була перевірка на народолюбство ! (і вчіпливо вивчає ніс Івася, очі і інші риси обличчя, гладить по голівці..)
Пан: То ти син Сари ?..
Івась(каху-каху): ..І батька Гриціва.
Пан: ..Але син Сари..
Івась: Після сансари..
Пан(після затяжного сканування): Пох’й – головне, що БАНДИТИ ТИ НАРИ ! А всьо решта додасться, або приліпиться.. – гроші маєш, сину Гриціва.
Івась( праве коліно прикладає до рідної землі): Помазайте в царі, Пане ?
Пан: Лучше – в президенти..
Івась: Ну най буде, лиш презенти не міняйте – на коронацію, що назвемо інавгурацією.
Пан( з правицею на маків'ї Івана, в зоряне салютне небо і до народу): Нарешті Доля і Дажбог подарувала нам простого, селянського, з народу, синьоокого Парубійка – ПРЕЗИДЕНТА !!!
НАРОД: УРА-А ! УРА-А ТАВАРІЩІ УРА-А !
Івась(знизу): Кароокого, і Бог, - все решта чиста правда, Паночку.
Пан(до народу): Яке «УРА», ТАВАРІЩІ ??? «УНА» ! «УПА» !«УГА» ! ВИ – Чорнобога ТВАРІЩІ !!
Івась: Пане, мовчіть, тихесенько, еліті – УГА, пролетеліті - УРА. Ком-промісу не вийде, а Кон-сенсусу можна..
Пан(до гільдії): Давайте оливи – тілько не маґазинної, - а базарної !!
Івась(з кишені на): Забудьте про консенсус, лийте, лийте.
Поки триває процедура ...НАЦІЇ-!, бідна Сара, хоч і рада, проте побивається.
Тарас(пригортає):Не плач, Сара Конор, це не Зрада, це Гонор !
Сара: Та я знаю, та серце знає своє..
Тарас: Так, Сарцю, серце знає, воно-дитя – своє, він.
Сара(схлипує вулканом): Ну а як же Квін ?!?
Тарас(загадково): Ти не все знаєш, ти не майбутнього мем…
Сара(відживає): Що ти маєш на увазі, Тарасе ?..
Тарас(навпрямки): Ну Регентшою будеш ?
Сара(продумує ): Ну як довго ?
Тарас(відбивається мовчанням): Саро, що точно тобі обіцяю, так те, що коли пройде «не довго», виникне сильне і славне військо жіноче – бійсь всякий мужчина, симпатична не личина - Секс Секс Галичина ! Коса на голові, страпон -ну ти вкурсі.., Форса у серці ! Ймення, Саро, найцінніше, що є в людини – не з нею, а – після неї. Невидима Голова Історії покаже небачене. Не проводь життя, не вікуй тілько сьогоднішнім, чи вчорашнім, завтра, коли тебе не буде, - важливіше і інтересніше буде. Або – ти будеш. Що теж непогано.
Підходить Пусса, і також невесела.
Пусса: А мене не пустили на церемонію, а сказали, шо тіпа не дресс-код. А як Уляну, то тіпа зразу супер-код !?..
Івась (з булавою в руці): Народе ! Народ ! Вперіод на Завод !!
Народ суне за ним, нею, ними, Івася несуть на ношах Тарас і Пусса, Бандер-Вуйко і Уляна, а де Сара ? – Позаду із народом, шалено ораторствує, яким потрібно ходити коридором, на заводі. І сталося – знайшлися ноші і для Сари !
Івась нотує у блокнот:
Мені тринадцятий минало,
Я пас ягнята за селом,
Бо пас в селі, а жив
У місті, чи се є
Добрі вісті ?...
РОЗВ’ЯЗКА. Донецький Металургійний Завод. За годину до СВІТАННЯ.
СКОРО БУДЕ «ДАСВІДАНЬЯ»
ЗАМОРОЖЕНИЙ Т-1000, ВІДМОРОЖЕНИЙ, НЕ ГРІЄ ЙОГО ВЛАСНИЙ ГАЗ, БО ПРОТИ НАС, ТА Й ПРОСТО, ЯК ТАКИЙ, ВІН НЕ АС, А ТАК СОБІ-ПАЦАН-КАЛБАС, ТИПУ ВЕСЬ ТАКИЙ «ЛЮБЛЮ ДАНБАС». ПІДАРАЗ.
Ледве-ледве складає себе до купи.
Івась, з трембіторатором, авжеж, завдав тільки сам значних пожеж вражій машині. Він чує, наче Сарин, наче стогне благально, ранена, голос.
ГС: Йвасю, Йвасику, іди-но сюди, дитино… Йвасю-ю !..
Йвась(не спішить завертати за ріжок, не пиріжок): В якому місце у мене родимка у вигляді лева, га ?..
ГС: На Сраці. А-а, а-а, Йвасю-ю !..
Івась(пламеніє, кидається на голос): Не тільки, мамо, там, не тільки, скільки можна вас учити…
І просто попадає в лабети Злого Термінатора.
ЗТ(демонічно): ХА-ХА-ХА !!!
Івась: Хахахахли, ти хотів сказати ?.. Ти шо чувак заїкакаєшся ?...
ЗТ: Ваня Конар – тєбє, братєц, пізбатєц.
ІК(мужніше): Я ІВАН КОНОР. Я ВИМАГАЮ ПОВАГИ - КРЕМЛІВСЬКИЙ КАЦАПГАНЦЮ !
ЗТ: Я тєбя пахараню с почєстямі – «ІЗБАВІТЄЛЬ», абєщаю.
І коли здається, що вже – все, капдець, на холодець, не вернеться, - ЗВУК ТРЕМБІТОРАТОРА – І ПОСТРІЛ З РАКЕТНИЦІ-УКРАЇНСЬКОЇ І ЕНЕРГЕТИЧНОГО БЛАСТЕРА, - І РОЗДВОЄННЯ, РОЗТРОЄННЯ, І ЗНОВ БІЛЬШЕ ІМПЕРЕАЛІСТА - І БАБАХНЕ ВІН ІЗ ДИКИМ НЕІМПЕРСЬКИМ ВИСКОМ – У ОГНЕННЕ ВАРЕВО РОЗПЛАВЛЕНОГО МЕТАЛУ. У-УУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУ
На тому місці, де він стояв, виникає із кутка того місця, чи то здивована, чи то відрадна Сара. Поспішає обнімати й цілувати Йвася, навіть не дає змоги глянути на свого й його порятівника.
Йвась(спересердя ледь відліплює): Мамо, мамо, звідки він дізгався про родимку не тільки на ямці ?.. Хто сказав ???
Сара: А я звідки знаю !?! Сам ледь мене не не прорвав своїм розкладним гаком !..
Івась: Я бачу, у вас засос на шиї залишився…
Сара: Це він мене силою !!
Івась: Я вірю, він сильний, ще й грубий, такі – усім жіночкам подобаються…
Сара: Ти мене з кимось плутаєш, Іванку, поклич Улянку !..
Івась: А вас спробуй не сплутати – таких різних…
Термінатор: Мене не сплутаєте, наприклад, з Брюсом, перепрошую, що перебиваю вас, після того, коли перебив Т-1000… ?
Івась: Ти хотів сказати – чи не сплутаємо тебе із Ганцом ?.. Ні, нізащо. Спас, дружфренд, вірняк спасб. Типу спасибі. (Міцне Чоловіче Рукостискання).
Наспіла публіка широка, де не тіко Улянка, Брюс і Пусса – багацько правильних козаків, гордо-радо млинкує вуса. У когось радіо рокоче: «В МАСКВЄ 12 ЧАСОВ УЖЕ ЗА ГРІНВІЧЕМ. А В КИЄВІ ВСЕ РІВНО КРАЩЕ ! ЗА GРІНВІЧЕМ.» «У КОГОСЬ» ? У ВСІХ !!! А двоє достойних гуцулів, і більш, як двоє з ними, у відповідному вборі, доводять полоненим хохло-кацаптерам(всяким совлогопєдам, преведмедведам і нищим расам), що ті не в Гоморі, попри недалеко море і немоскітську присуть тут і зараз – доводять співом, скрипочками і іншими інстрУментами.
Трембіти, буде трендіти, діти !
Lviv, Lviv, Lviv, Lviv, Lviv, Lviv, Lviv, Lviv, Lviv, Lviv.
There's nothing you can do that can't be done
Nothing you can sing that can't be sung
Nothing you can say but you can learn how to play the game
It's easy
Nothing you can make that can't be made
No one you can save that can't be saved
Nothing you can do but you can learn how to be you in time
It's easy
All you need is Lviv
All you need is Lviv
All you need is Lviv, Lviv
Lviv is all you need
(дуй Никольцю в вухо трубов сему Хєрнілову, праве, Никольцю, праве, йо !)
All you need is Lviv
All you need is Lviv
All you need is Lviv, Lviv
Lviv is all you need
Nothing you can know that isn't known
Nothing you can see that isn't shown
Nowhere you can be that isn't where you're meant to be
It's easy
All you need is Lviv
All you need is Lviv
All you need is Lviv, Lviv
Lviv is all you need
All you need is Lviv (All together, now!)
All you need is Lviv (Everybody!)
All you need is Lviv, Lviv (Йой!)
Lviv is all you need (Фест!)
Lviv is all you need (Lviv is all you need) [11x]-(для довбомобів !)
Yee-hai! (Lviv is all you need) – сталося ! Довбомоби – заспівали, а з ними і
Їхні моби.
Lviv is all you need (Lviv is all you need) Там, де колись хтів так жити,
Новонавернена нендзо, твій Дід, або Прадід.
А «Жука»м і серу Полу зокрема скажем ми, браття й шестри, «подЄкували», за авторське право і право взагалі,- шо не Автура ми ?! Йо, йо !!
Термінатор(Ів.з почуттям виконаного обов’язку): Мені пора додому.
Івась: Чекай, тролейбус без п’яти, вспіваєш, давай відзначимо по-людськи, або по-кіборгськи, якщо не хочеш, - все рівно переп’ю !.. Дивись скіко люду зібралося !!
ЛЮД: Давай, залізко, виставляй ! Виставляй, на, ти сьодня гєрой, на !..
Термінатор: Нє, я через об’їздну(тирить на варево розпечене внизу), у вас такі ціни на перелітний і повзучий траспорт, шо я не дурак...
Івась(зітхає): А я колесами… Десєтку позичиш ?..
Термінатор: Та де, ти шо… - сам вишу всім, фігзна коли віддам – фігня ! Головне, шо перемога, а згодом буде змога і згода. Усюди. Я йду переодягатися – ей піпл, хто хоче крапуху завтикати на мій, не крапуху, – по баксу за секе.
ВОКС ПОПУЛІ: Опущений чи піднятий ?
Термінатор: Як прапор.
І от стоїть Тато-800, переодітий: ласти для підводного плавання, чорний фрак у тон, вишита біла сорочка, не моветон, метелик з 50-ма і більше зірочками, як витягнуті вшир руки, плавальна гумова шапочка, акваланг і кармінні, калинові окуляри – перець нема ради (У найкращому і найкориснішому значення слова).
Тим часом, в хімічному пеклі розплавів, наочно переливається злий, покараний Аватар-Термінатор, новіша, рідніша – в наших умовах – більш функціональна версія Тато-1000(О сім разів слава Робовладиці, що їх було не 1000…). Він, Тато-1000, покидьок, гнида паршива, нечестивець бісів спершу безжально вбив, нахабно розправився з чесними, порядними, здібними і глибоко патріотичними людьми, заплямувавши в Історії і підручниках з Історії їхні нічим не пагубні імена інженерів, економістів-бджолярів, політехніків-проффесорів і інших достойних людей і достойних своїх професій та хобі, цинічно перевтілившись в їхні лики, тіла(зумів нелюд навіть водночас відразу в декілька !!), одягнув чужу подобу, щоб здійснити, стерео-стерво, свою зловорожу місію з поневолення, стирання Нашої Нени з лиця Землі і смертовбивства її Індепендності ! Він і тільки він ( і йому подібні тут, і не йому подібні теж тут) приніс в цю країну загнуздані імплантати – дір-жави, яку віртуозно віртуально створили і якою довший час невидимо управляли гуманоїди(не плут з гуманістами) темної раси, мешканці спіральної темної галактики; він і вони ( і вони) спричинилися до Інволюшн, Інспірейшн, Індізпозишн, Індігніті, Індігнейшн оф Нейшн, Індюк-и.., Інтайсмент, Інфемі, Індіференс, Інфелісіті, Індісолйубл Інфенсі, Ініфектів, Ініфекчуел, Іне-дібл – Індьюсмент, Інслейвмент, Інфаркт. А відтепер, після поразки Зла і звитяги Добра, буде лише – Інсесент Інкріз і Інкрімент, Інджоймент, Інтає Інрічмент, Іномес Індаументс. Індіемент. Ітс Інгрес, Ітс Прогрес. Гов ту хелл Рігрес. Гов ! Палай покидьку, згорай – це за твої заслуги, нехай не згасне віднині і повік Слава Доброї Машини, котра врятувала нас, котра зійшла, щоб спасти Світ Праведників, а Грішника і його шайку Грішників (і не його) вигубити, послід їхній спаплюжити. Тричі Слава Йому. Ні, мало, 801 !!!
Івась(стежачи за муками Т-1000 в казанку): Ого скільки кат встиг народу угробити !! Бальон-бульйон, я ж його знаю – то мій дворецький !.. І її я знаю… Що, мій пес-с навіть ?!?
Хтось з Народу: Та то ж мій кум !!?
Більше з Народу: Та то ж наші родини !!? Та то ж МИ !!!(НЕПЕРЕБОРНА СИЛА ПРАВДИ засмоктує їх в котел)
Пусса(Т): Поспішай, бо ще трохи, і грянуть народні повстання, непорівнянні.. антинародні..
Івась(собі і Т): Мільйони, мільйони громадян !! Між нами.., я завжди знав, скільки і яких людей заслуговує жити в моїй країні. Нашій! Не питався навіть в Тодося Тернера з приводу чисел.
ВСЕ. НАРЕШТІ. ВТОНУВ(ЛИ). SO OK !
Термінатор без поспіху, з гідністю викричує з голови процесор.
Т: Тримай – тепер ти головний.
І: А до того – хто був ??
Т: До того ти був Сопроцесор, а ще до того Препроцесор. Тепер – Абсолютний Процесор ! – Боронь тебе Боже, щоб з трьома «С»...
І: Собі найперше даю обітницю – що навіть не з двома.., або двома частково, вибірково, шоб знов не настало на Однобережжі ху*ово.
Термінатор(на вухо): З Брюсом – Брюселем невеселим - занадто не знюхуйся,- консультуйся, консультуйся..
Івась: А вінчєстер передаш, чуєш ?
Термінатор через потилицю витягає жорсткий диск – і він Івася.
Івась: І ше може графічний процесор ?
Термінатор: На перший раз вистачить, я ж не прощаюсь.., та й самому додому треба якось допертися..
Термінатор ступає на ескалатор і плавно спускає себе в котел(він же не той, вже мертвий-згорілий козел). Тріумфально їде він з синьо-жовтим стягом на плечах і аквалангом.
ТЕРМІНАТОР: I’ll be back, but hasta la vista baby.
Сентиментально каже на прощання вуйко Термінатор Сарі і Іванкові Конорам.
БРАТТЯ, ВСТАНЬМО, БРАТТЯ, ПІДІЙМІМО ПЕНТАТОЧКИ, БРАТОЧКИ – ВИ: ДАРУЙТЕ, ВИБАЧАЙТЕ І БОЖЕ ПОМАГАЙ. І ПАРДОН, пардон.
Ось вже майже погруз богатир, козаченько Термінатор, славний наш воєдино чумаченько-чуваченько, і лише рука його дорідна і могутня, неначе трансгенний БаоДуб (!), велично і переможно –всепереможно ! – переінакшується у пластиці з Мудри Землі у Мудру Знань. Мудро.
Ні, ой ні, неспромога стримати заливних сліз цьоці Сарі, ні президенту Іванкові, синочкові її вцілілому. Та Іванко, немовби той Нео, що з сусіднього кіна, Неосин Землі Своєї, він не грає кіна і довго не ридає, він добре знає, - не лярви ж син, - що то за штуковина в його руках, яку наостанок передали йому дідьо Термінатор. То найкрутіша булава, новітній Жезл Історії, Нацматриця, трасця, заповнена мільйонами йоттабатів, йоханий бабай ! Там вся Історія, від Первнів до Кришталевого Майбуття, куди власне погруз Термінатор, від Лемурів і Атлантів до Нової Раси - Гіперлюдини, Сингулярної і Невмирущої. І заяскрівся Іванковий погляд, оком правим, оком лівим, благородністю і хижістю(здоровою) – невдовзі йому відкриється Остаточна Істина і Остання Свобода, а просто зараз – типу Наймудріша і тіпа Найвища ВЛАДА. А він її Носій. А Сара Регентша. Ша, досадливі, інакше з вас каша.
GET MAN . Підпис Кров’ю.
ПЕЧАТКА З ОРЛАМИ І БЕРКУТАМИ.
Недовго думаючи, Іванко подвійним сальтом на голову стрибає за Термінатором, під всенародне «ЙОЙ».
Ой, хіба ж можна порівняти голосіння за Татом-800 з Татом-1000000 ?!?!?! Ой, як Сара реве, оком лівим !! Ой, як несолодко Пуссі зараз, яка злощасна Уляна !! Брюс хниче, і, ніби вже кудись не кличе.. Навіщо ти, Йване, копіюєш криво, коли можна рівно чи з мірністю, гідністю наліво ?!? Чом ти без балона і костюма спеціяльних он туди, дітваку ?!? Наф‘юга ти футурботу проміняв на роботу бота ?!? Нащо забув, месіє, про місію ?!? Чого ради, які ворони тобі наплакали на голову, що ти, баламуте, бали змінусував рейтинга – трейнінга до Корони ?!?
ФАКА-ЦРАКА, одним словом, ой, йой, ти, Йване, життє твоє зас...
Неждано і вже негадано з тепленької червонуватої водички – випурнає жваво жайворонок Йванко ! Зі стягом двобарвним, поглядом незабарним, прохає сталево він публіку, знов рясно звеселу і бурну, на єден момент відвернутися, щоб повноцінно повернутися. Вконтентовують Звернення людоньки щиросердо, Іваненко на елеваторі їде вверх бравосердо, підперезаний прапором з тазу до колін, король-легінь двох берегів полонин, бо ж голий, бо ж купався, бо ж вимивався з головою, бо ж не буде на люди…
На серці тату – Бандера, паралельно – Бандерас, на кілька сантиметрів нижче – Бендер. (З цього приводу: оскільки «погані хлопці» - то «хороші хлопці», - то нема ніяких ділем, горобці).
Коли Єврась – уже не Конор, а – Гонор, виправдано Гонорово шпацирує з заводу підстеленим з нагоди червоним килимом зі скіпетром в правиці і державою в лівиці повз алею прихильників і на крок вперед Сари, Уляни, дівчинки Пі, на два хлопчика Пі…сающого і майже обапліч з хлопійком Олеськом і хлопійком Юзьком – то розчахує прапор раз по раз до люду – час хвалитися, що не конкурент в цьому і верблюду !
Серед тріумфуючого народу виділяється ІВАН ГРИЦІВ – біологічний і менталогічний БАТЬКО Іванка Конора.
Іван Гонор Старший: Йо Юасю !
Іван Гонор Молодший: Шемс мене не називав так ніцто, добре, що не чує Тараско, але тсіхо, тсіхо – ціла бригада в него туйка. Подєкував, шо прибули на коронацію.
Іван Г: Іване – ти не Конор, і не Гонор – Гонор ! А сім’я наша, родина, запам’ятай, - Gриців Gонор!
Уклін Івану від Івана і синівський вдячний поцілунок. Вчасно звучить фрагмент вдалої, вдатної, знаної пісні. Не без помочі народа!
«Родина, родина – від батька й до сина
Від матері доні добро передам.
Родина, родина – це вся Україна
З глибоким корінням, з високим гіллям!!!»
«Вибирай жінку, Монаршку, Цесарю !» - вимагає народ і відразу висуває свої не ніякі, троякі, версії.
Іван: Народе, а може якусь собі Монашку ?.. Типу нейтрашку Наташку ?.. Шо, кажете, - какашка ?.. То я беру все рівно, чи шо ?...
НАРОД: НІ-ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ !!!!!!!!!!!!!
Іван Гонор довго тужиться, поки швидко не розпружується.
Іван(обхоплює трьох): Аллах акбар !
Дядько Шимон із Хайфи, завсідник найсмачнішої у Льовові кнайпи, у першому ряді, втрачає зразу питому притому, у всьому своєму наряді.
Іван: Дядьку Шимоне, отямтесь, встаньте, - всім нехай до взаєморозуміння будуть лайфи – ви ж із Хайфи !?..
АЛЕ НЕ ПАЛЬЦЕМ РОБЛЕНИЙ НАРОД ВИМАГАЄ СПИНИТИСЯ НА ОДНІЙ, ІНАКШЕ, ПОГРОЖУЄ, СПИНИТЬСЯ ТАКОЖ НА ТРЬОХ, ГЕТЬМАНАХ...
Іван Gонор, так вміє рахуватися з народом, що задля Великого Діла навіть призупиняє Велику Ходу із старого заводу.
Іван: Люди ! Вам так потрібна постійна діва біля мене ? Зичите, зичники, собі й мені тисячолітньої звички ? - Пораджуся із Герою, Афіною і Афродітою, і оприлюдню рішення.
Народ не збурюється і не перечить.
Іван: А зараз – не думай, Народе, про лишнє, слухай своїх ніг і як вітер свище !
Танці (Воплі В)
Лягає день.
Він віддає свої надії ночі.
Робітники
Заморились працювати.
Там вогні,
Яскраві блищуть лампи.
Приходьте, люди, на вечір у клуб,
Там будуть танці.
Там, там танці.
Та-та-та, танці.
Танці.
Ми вспомінаєм цілий тиждень.
Багато є балачок та думок.
Ждемо коли прийде добра неділя.
Танцзал запрошує нас.
У клубі були любі танці.
Та-та танці.
Веселі, бодрі, добрі танці.
Ла-ла-ла танці, танці.
Та-та-та танці, танці, ла-ла-ла
Та-та-та танці, танці, ла-ла-ла.
Оп, оп.
І виходить із заводу У...
TO BE CONTINUED...
