В Україні триває війна. Хтось більше, хтось менше, але кожен пережив відповідні кризи та спотворення реальності через сильні моральні травми та викривлене сприйняття дійсності.
Багато українців зараз відчувають емоційну замкнутість, депресію та виснаження від того, що відбувається. Це впливає на нашу продуктивність і якість роботи.
Журналістка Фіртки поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.
Психологиня каже, що робота під час війни — ще одне випробування для наших громадян. Адже, всі переживають емоційне виснаження, втрату сил, відсутність мотивації й сенсу, у когось з’являлись страхи виходити з домівки та розлучатись з дітьми та близькими, у когось спостерігались втрати сну й апетиту, постійний пригнічений настрій, напади люті, імпульсивність, хтось вигорів у волонтерстві тощо.
Всі ці прояви та реакції, продовжує фахівчиня на зовнішні події не зовсім сприяють хорошій працездатності.
Один із найважливіших способів самодопомоги — потурбуватись про графік та режим, у якому можна жити у довготривалій перспективі.
Експертка радить, робити менше і розуміти, що така працездатність буде збережена кілька місяців, ніж робити ривки та після кожного падати від знесилення і тривалий час відновлюватись.
Щодо відпочинку та відновлення — це має стати обов’язковим пунктом у плануванні та щоденному графіку.
«Тут діє правило — краще менше, ніж ніяк. Використовуйте вільний час для турботи про себе.
Шукайте приємні моменти, задоволення і враження. Варто саме шукати, а не чекати поки з’являться.
Користуйтесь нагодою відпочити, коли з’являються легкі ознаки втоми, тоді відновлення буде швидшим і більш ефективним.
Принцип «краще менше, ніж ніяк» стосується також сну і голоду», — радить психологиня.
Втома, депресія та апатія — це лише ті «болі», з якими щодня стикається більшість із нас — реакція нашої психіки на стрес.
Через велику кількість інформації, емоцій і переживань, які призводять до психологічної травми, наша нервова система активує захисні механізми, щоб уникнути втоми, і мати ресурси для адаптації.
«Також необхідно віднайти свої сенси. Спробуйте знайти відповіді на наступні запитання:
- Чим важлива моя робота?
- Яка моя роль у економічній і суспільній площині?
- Що відбудеться, якщо я перестану виконувати свої обов’язки?
- А якщо мої колеги також відмовляться від роботи?
- Чи не знецінюю я свою роль і значущість?».
Крім того, у пошуках сенсу не варто дивитись глобально, потрібне значне звуження і фокус на найближче оточення.
Фахівчиня рекомендує завжди користуватись цим принципом, коли відчуваєте демотивацію і втрату значущості власної ролі.
«Коли ж ви помічаєте, що стаєте вимогливими до себе, очікуєте неймовірних результатів і ефективності, саме тоді звертайте увагу на глобальну картину і глобальні обставини, в яких вам доводиться працювати.
Встановлювати високі вимоги та очікування, застосовувати надмірну критику до себе, без врахування зовнішніх обставин — зовсім неправильно та шкідливо», - застерігає психологиня.
У такі складні часи, каже фахівчиня, дуже важливою є підтримка, комунікація і спільність з людьми.
Радить знаходити точки дотику і схожості з членами колективу, бути відкритими й чесними, не старайтесь «тримати обличчя», кожному в різній мірі важко. Тема про страхи й переживання має право звучати.
«І насамкінець — не нехтуйте звертатись за допомогою до близьких, до керівництва, висловлюйте прохання про розуміння і підтримку, діліться власним самопочуттям, висловлюйте власні потреби.
За необхідності звертайтесь до спеціалістів, щоб подбати про своє фізичне і психологічне здоров’я», — підсумувала психологиня Валерія Худзіцька.
Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?
«Найголовніші ліки — розмова та підтримка». Як протистояти страху та паніці під час війни
Як зберігати холодний розум під час війни: поради українки, яка стала свідком російської агресії
