
Галицький районний суд розглядав кримінальну справу за обвинуваченням 26-річного жителя с. Задністрянського Галицького району активіста ВО «Тризуб ім. С. Бандери» Василя Абраміва, який, за версією слідства, в ніч з 19 на 20 грудня 2009 року з мотивів особистої неприязні до Партії регіонів та її лідера В. Януковича вчинив підпал приміщення виборчого штабу цієї політсили в Галичі.
Півтора тижня тому у цій справі нарешті завершилось судове слідство і розпочалися судові дебати. Представник державного обвинувачення прокурор Віталій Головашкін попросив суд «визнати підсудного Василя Абраміва винним в умисному пошкодженні чужого майна шляхом підпалу, тобто в діях, передбачених ч. 2 ст. 194 КК України», а також «у замаху на умисне пошкодження чужого майна, що могло б заподіяти майнову шкоду в особливо великих розмірах, вчинених шляхом підпалу, тобто у діях, передбачених ч. 25 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на термін три роки та два місяці, а також стягнути з нього 10 740 грн. 90 коп. майнової шкоди, заподіяної лідерові місцевих «регіоналів» В. Бродовичу, у приміщенні якого містився виборчий штаб кандидата у президенти В. Януковича». Як пише газета "Галичина", своєю чергою захисник Василя Абраміва Володимир Бандура звернув увагу суду на те, що у розпорядженні суду немає доказів вини підсудного у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій. Свідок обвинувачення, який на попередньому слідстві показав, що В. Абрамів нібито говорив йому, що підпалив виборчий штаб Партії регіонів у Галичі, від своїх показань у судовому засіданні двічі відмовився та заявив, що давав їх слідству під психологічним та фізичним тиском, перебуваючи під вартою.
Крім того, адвокат констатував, що проведеною по справі дактилоскопічною експертизою осколка від пляшки, знайденої на місці підпалу, виявлено придатний для ідентифікації слід пальця руки, але він належить не його підзахисному, а іншій, не встановленій слідством особі. Захисник В. Абраміва також зазначив, що допитані в суді працівники ДАі, які в ніч з 19 на 20 грудня 2009 року затримали «бус» його підзахисного, пояснили, що ніякого запаху горілого у його салоні не почули та не виявили там будь-яких запальних сумішей. Отож, як підсумував свій виступ В. Бандура, «чи не головним доказом вини підсудного у підпалі партійного офісу є газета «Бандерівець», яку він приніс туди 14 грудня 2009 року та «особиста неприязнь В. Абраміва до Партії регіонів та кандидата у президенти В. Януковича»ѕ Насамкінець він застеріг суд від будь-яких ідеологічних уподобань при винесенні вироку у цій справі, нагадавши про 1937 рік та судові переслідування дисидентів у часи так званого розвинутого соціалізму, а заодно попросив служителя Феміди виправдати свого підзахисного.
В останньому слові, яке виголосив В. Абрамів минулого понеділка, він назвав судовий процес «фарсом та замовним судилищем», а судову систему такою, що «не служить інтересам українського народу, а є лише слухняним інструментом нинішнього антиукраїнського режиму». Він також запропонував головуючому на процесі іванові Мельнику «поставити хрест на спробі українофобів запроторити за ррати українського націоналіста», адже вершитель правосуддя, на його переконання, має вибір — у разі винесення виправдального вироку ввійти в історію України не як холуй, а як патріот, що не дозволив манкуртам зламати життя українцеві»...
Суддя Мельник зачитує вирок. У судовій залі, де, як мовиться, яблуку ніде впасти, панує тиша. Сюди прийшли комбатанти визвольних змагань, місцеві «тризубівці», представники духовенства, журналісти і навіть новообраний народний депутат України Володимир Шкварилюк. Раптом старенька бабуся підсудного, яка слухає оголошення вироку, спершись на поручень лавки, непритомніє. Її виносять із судової зали, а через мить суддя зачитує вердикт: за умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, підсудного Василя Абраміва визнати винним і призначити йому покарання у вигляді трьох років та шести місяців позбавлення волі з випробувальним терміном два з половиною роки. У частині замаху на умисне пошкодження чужого майна, що могло б заподіяти майнову шкоду в особливо великих розмірах, вчиненого шляхом підпалу, — його оправдати, пишуть Паралелі.
Адвокат Бандура, який стоїть неподалік мене, каже: «Це — Соломонове рішення». А мені чомусь у цю мить спадає на згадку, що суд нацистської Німеччини виявився більш демократичним, аніж нинішній — галицький. Адже підсудного болгарського комуніста Георгія Дімітрова, звинуваченого у підпалі рейхстагу, він усе ж таки виправдав...