Чому прапор України жовто-блакитний

За Конституцією України український прапор — синьо-жовтий. Але в 1918-му році Центральна рада на чолі з першим президентом України Грушевським ствердила жовто-синій прапор. У руху ОУН-УПА Степана Бандери прапор вже був перевернутий — синьо-жовтий, як зараз. Хто, коли і навіщо перевернув прапор України?

Золоте, жовте символізує Творця, Бога-батька і взагалі — Вищу Духовність. Синіше ж — це усе земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння в надії, що вони нею не зловживатимуть.

Говір про синє небо і золоті ниви, прийняте зараз — досить примітивне. Воно сумнівне вже тому, вважає, наприклад, творчий директор громадського об’єднання «Освічена Україна» Анатолій Мицкан, що насправді кольори нашого прапора здавна символізують дві головні стихії природи і людського буття — вогонь(жовтий колір) і вода(синій). Логічно припустити, що тільки поєднання «жовтий — згори, синій — знизу» відбиває вічну симетрію — божественну гармонію цих стихій. Інакше ж, якщо розмістити їх навпаки, це означатиме порушення світопорядку, катастрофу, при якій вода гасить вогонь .

Саме таку, золото-блакитну символіку і принесли колись трипольцы за часів грандіозного переселення народів з Північного Причорномор’я за три тисячоліття до н. э., зокрема і в Індію, де вона збереглася до наших днів в первинному виді. Ця країна буквально уся прикрашена таким поєднання кольорів. Але там ви ніде не побачите, щоб синіше домінувало над жовтим. Тому пропонуємо ознайомитися з кваліфікованим дослідженням цієї теми, чиє резюме однозначно-вичерпно відповідає на питання, яким бути Державному прапору України — синьо-жовтим або ж жовто-синім.

Одного разу ще на початку 1992 року китайська художниця Мао Мао попросила на одному мистецькому заході тодішнього Президента України Леоніда Кравчука зробити все від нього залежне, щоб в тільки виниклій самостійній Україні передусім змінили розміщення кольорів на головному державному символі — синьо-жовтому прапорі. Мовляв, якщо він і далі залишатиметься таким же, то під цим поєднанням кольорів країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і, нарешті, крах. Адже синіше згори і жовте знизу, за словами художниці, утворюють гексаграму «Пі». А це, згідно з класичною китайською Книгою змін «И-цзин», — одне з чотирьох найгірших комбінацій. І розшифровують її так: «Будьте пильні і передбачливими. Не беріться ні за одну важливу справу, тому що вона швидше не збудеться, чим збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без всяких підстав сваритеся з друзями».

Тоді як зворотне розміщення кольорів, коли жовте розташоване вгорі, а синіше — внизу, утворює абсолютно іншу гексаграму «Тай», яка означає: «Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток».

Проте Л. Кравчук, якого поети-нардепи переконали, що синьо-жовтий прапор символізує мирне небо і золоту українську пшеницю під ним, тоді відбувся жартами : що корисно, мовляв, для китайця, то для українського — смерть і навпаки. А шкода. Бо, як бачимо, китайська художниця, схоже, була права. Принаймні 20-річна історія нашої незалежності продемонструвала як в політичному, так і в соціально-економічному житті держави саме те, від чого застерігала Мао. Словом, «перевернутість» нашого прапора, яка спотворює езотеричну суть символу, дуже швидко позначилася на Україні.

Шкода також, що радянські поети(екс-комуністи), які тоді були головними радниками президента з питань державного будівництва, не відали або не хотіли знати, що українська революція 1917-го року в Києві, українізація підрозділів царської армії на фронтах Першої світової війни і на Чорноморському флоті відбувалися під жовто-блакитними, а не синьо-жовтими прапорами. Під жовто-синім прапором йшли у бій українські юнаки під Крутами. Колишній глава Генерального секретаріату Володимир Винниченко згодом писав: «.Ми рішуче нічого не міняли в суті тої державності, що була за часів Тимчасового уряду. Ми тільки міняли національну форму її — замість біло- синьо-червоного прапори мі вішали жовто-блакитний». І що саме це поєднання фарб голова Центральної Ради Михайло Грушевський запропонував для основного символу УНР.

Чому ж згодом гетьман Скоропадський і головний отаман Петлюра перевернули прапор, точно не з’ясовано досі. Може, під впливом синьо-жовтої прапора ЗУНР, ідеологи якої, очевидно, формували державну символіку за принципом «аби не так, як у поляків», в яких світла(біла) смуга розміщена на національному прапорі вгорі? А може, Павло Скоропадський, скинувши Центральну раду, просто перевернув прапор, щоб символічно ознаменувати переворот? Як би то не було, але на селянському з’їзді Скоропадський представив перевернутий прапор і пояснив: синіше — це небо, а жовте — поля пшениці. Це представлення панує і понині. Мовляв, українці є хлебопашеством нацією, тому її природним символом є синьо-жовтий прапор. І при цьому не враховують, що небо буває синім надзвичайно рідко, адже в сонячний день воно звичайне блакитне (тому для позначення неба і пшениці прапор має бути блакитнувато-жовтим.

Але про неприродність, небезпеку поєднання синього кольору над жовтим, окрім «И-цзин»(ще не було жодного випадку, щоб пророцтва з цієї книги не збувалися), свідчить також тлумачення значення кольорів і їх комбінацій з інших потаємних джерел. Скажімо, древню емблему створення світу з хаосу і боротьби і єдності двох протилежних принципів зі східної філософії, відому як «Ян-инь», передають саме цими кольорами. Жовте, або золоте, Ян означає «світло, тепло, небо, активність, чоловічий принцип, сонце». Зате синіше Инь символізує пітьму, холод, землю, пасивність, жіночий елемент, місяць. Що ж буває, коли земне і пасивне домінує(тобто розміщено згори) над небесним і активним, мабуть, пояснювати надмірно. З історії добре відомо, що відбувалося з тими справами, рухами, країнами, які тривали, виникали, розвивалися під знаком такого протиприродного поєднання цих кольорів. Вони немов заздалегідь були запрограмовані на невдачу.

Або ж візьмемо Фэн-шуй. За цією традицією, розміщення синього(воля) над жовтим(мудрість) означає «Закон занепаду», тобто прогресуючу деградацію, нещастя, хаос. Тоді як зворотне поєднання фарб — жовте над синім — означає гармонійне поєднання Неба і Землі, чоловічого і жіночого, сильного і гнучкого, що обіцяє розвиток, добробут, щастя.

З сакральної точки зору жовтий колір означає активний, творчий, сонячно-вогняний, духовно-божественний початок, а блакитний — пасивне, вологе, консервативне, яке вимагає активізації і одухотворення. Зображення ж на прапорі синього над жовтим свідчить, що нація визнає панування пасивного над активним, консервативного над творчим, матеріального над божественним. Цей світогляд суперечить природному стану Всесвіту і є руйнівним. Під таким прапором держава запрограмована не на розвиток, а на занепад.

Про це ж сповіщає і арійська традиція. Дослідники стверджують, що духовний вождь величного арийства Рама обрав своїм сакральним символом жовто-синій штандарт. Бо він означає гармонійне поєднання небесного вогню(РА) і земної речовини(МА). Це також демонструє природну перевагу духу(золоте, жовте) над матерією(блакитне, синіше). Тоді як розташування фарб з точністю до навпаки, крім усього іншого, ще і спотворює святе ім’я Рама на Мара(примара, привид, або ж і зомбі, сучасно).

Ідеолог концепції «Перехода-IV» і редактор однойменного журналу Ігор Каганец говорить, що «нинішній синьо-жовтий державний прапор України не обіцяє їй нічого хорошого, оскільки декларує збочене домінування пасивної матерії над активним духом. Хоча, слід сказати, він точно відповідає нинішньому тимчасовому положенню деградації і духовної пітьми в Україні». А спричинило такий стан якраз прийняття спотвореного символу замість правильного.

Власне, і за православними канонами іконописання, які відомі ще з Візантії, золоте, жовте символізує Творця, Бога-батька, німб Бога-сина і взагалі — Вищу Духовність. Синіше ж — це усе земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння в надії, що вони нею не зловживатимуть. Але ми бачимо, як користуються цим даром люди. А також знаємо, куди завела безвідповідальна свобода колишнього командира небесного воїнства на ім’я Денница, що відоміший як Люцифер.

За правилами ж геральдики, прапори зазвичай утворюють на основі гербів, які виникли раніше, ніж прапори. Тому колір верхньої смуги полотнища диктує колір самого знаку, а нижньою — гербового поля. Якщо герб, наприклад, Польщі — це білий орел на червоному фоні, то відповідно і прапор біло-червоний. Тому якщо герб України — жовтий тризубець на синьому полі(або навіть якщо узяти герб Галицько-волинського князівства — золотий лев на синьому фоні), то і прапор має бути жовто-синій, а не навпаки.

Нинішній прапор України називається синьо-жовтим, тому верхня його половина є синьою(головний колір), а нижня — жовтою(допоміжний колір). Відповідно, згідно із законами геральдики, на державному гербі повинен зображатися синій тризубець на жовтому фоні. Проте насправді ми маємо жовтий тризубець на синьому фоні. Але тоді головний, жовтий колір має бути вверху нашого прапора, а не навпаки.

Світова філософська, політологічна і соціологічна думка не надто багато уваги приділяє питанню символів. І не дивно, бо сучасне людство як цивілізація споживання — це так зване суспільство знаків. А знаки відрізняються від символів так само, як, скажімо, буква — від живого звуку, який вона означає. Відомий сучасний сербський філософ Светислав Басара, який досить серйозно відноситься до порушеного питання, вважає, що «символ — це така річ, без якої дійсність є неповноцінною. Це своєрідні обмінні пункти, через які енергія вищої реальності витікає у світ явищ . А неправильна інтерпретація символу має, так би мовити, корозійну дію на дійсність».

Цікаво б в цьому ключі розглянути прапори інших держав і подивитися, образно кажучи, яку дійсність вони відбивають. Впадає у вічі, наприклад, що в тих державах, які на своїх прапорах зберегли традиційні символи, наприклад, хрест(як в Швейцарії, скандинавських країнах, у Великобританії), реалії набагато кращі, ніж там, де вибрали на роль національної символіки пентаграми і інші інфернальні символи. Скажімо, зараз одне з перших місць у світі по рівню життя займає Норвегія, на державному прапорі якої зображений біло-синій хрест на червоному фоні. Серед останніх же країн за цим показником — Мозамбік, чиєю символікою є схрещені сапи і автомат Калашникова на тлі жовтої пентаграми.

Можна сказати: це тому, що Норвегія багата корисними копалини, а Мозамбік зруйнований громадськими війнами. Але насправді все могло бути по-іншому: спочатку вибрали символи(відповідно хрест і автомат Калашникова), а вже потім як наслідок кому дісталися розквіт, а кому — постійні військові конфлікти.

Напрям культурно-цивілізаційних перетворень задається духовно-світоглядним імпульсом. Концентрованим вираженням світогляду є символіка. Тому символіка повинна відповідати моделі того майбутнього, якого ми прагнемо.

Правильна символіка програмує правильне майбутнє.

novomoskovsk.eu