Одного разу Садівник прийшов у свій сад і виявив, що всі його квіти, дерева і чагарники вмирають.
Дуб пояснив, що вмирає, бо не може бути таким високим, як Сосна … Садівник застав Сосну поваленою: вона зігнулася під вагою думки, що не могла давати виноград, як Лоза … А Лоза гинула, бо не могла квітнути, як Роза… Роза плакала, бо не була настільки сильною і могутньою, як Дуб …
Тоді він знайшов одну рослину — фрезію, квітучу й прекрасну, як ніколи …
Садівник запитав:
— Як же так? Ти ростеш посеред цього зів’ялого і похмурого саду, а в тебе такий здоровий вигляд?
Красуня відповіла:
-Я не знаю… Можливо, я завжди думала, що, саджаючи мене, ти хотів саме Фрезію… Якби ти хотів мати в саду ще один Дуб або Розу, ти б посадив їх… Тоді я сказала собі: я постараюся бути Фрезією настільки добре, наскільки зможу …
