Головний сержант Юрій Найко (позивний «Найк») – майданівець та кіборг, який пройшов Донецький аеропорт та повернувся до лав Збройних Сил України після початку повномасштабного вторгнення.
Військовий родом з Хмельниччини, але зараз служить на посаді командира роти охорони Івано-Франківського РТЦК та СП.
Про це чоловік розповів у інтерв'ю в Івано-Франківському центрі комплектування та соціальної підтримки, пише Фіртка.
"Війна для мене почалася ще на Майдані, я це побачив. Розумієте, те що бачать розвідники, то інші цього не замічають. Був з 2014 року в Донецькому аеропорту, мій комбат — Олег Кузьміних, був у полоні.
Також там було дев‘ять моїх розвідників, четверо з них підірвали себе гранатами, бо не хотіли здаватись у полон, ще четверо — потрапили в полон разом із командиром взводу. З 9 жовтня 2015 року був резервістом", — розповідає Юрій Найко.
Після 24 лютого 2022 року чоловік повернувся до захисту України.
"Коли почалося повномасштабне вторгнення, мене викликали до військкомату. Нас відправили двома вагонами до 53 механізованої бригади. Ми приїхали до Дніпра, звідти нас розсадили в буси. З північної сторони Донецького аеропорту, посеред ночі, нас привезли на Маріупольський напрямок. Там до 53 механізованої бригади був закріплений батальйон «Айдар», мене одразу розвідники туди забрали.
Вони вийшли з-під Старогнатівки, батальйон фактично був розбитим. Буквально через годину ми пішли зупиняти танки, аби дати можливість евакуювати тяжко поранених людей.
Під Вугледаром нас було тільки чотири розвідники, ми фактично й не відпочивали, там я й отримав поранення — три осколкових (перше поранення отримав під Донецьким аеропортом, частина легенів з лівого боку в мене немає). Тут отримав поранення в ногу (перебило артерію), в руку (подвійний перелом зі зміщенням) і в праву лопатку (теж перелом).
Мене дотягнули до Курахова, далі сказали що я не транспортабельний, бо залишилось близько пів літра крові. Виповзав сам, бо мене б не знайшли — вважався б зниклим безвісти.
Переніс п‘ять операцій, спочатку відправили до шпиталю в Дніпро, потім в Умань, пізніше на батьківщину — в Хмельницький, де мені поставили на руку пластину. ВЛК визнала мене «обмежено придатним».
Чоловік розповів, як він потрапив до Івано-Франківська.
"Викликали мене до головного штабу у Київ і сказали, що мене відправляють в Івано-Франківський РТЦК та СП. Я їм кажу: «Ви нічого не переплутали, я — з Хмельницького». Вони відповіли, що ні, бо таке розпорядження.
Люди до мене вже звикли, я з ними по-доброму, заходжу в магазини — сміються. В Івано-Франківську багато хто знає. Завжди ставлюся із позитивом.
Я теж не народився військовим, теж не мав наміру бути ним. Але, бачте, ситуація швидко повертається. В нас жодне покоління не жило без війни — немає такого, щоб ввесь час було мирно", — ділиться сержант.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Ухилення від мобілізації без реального покарання: про що свідчить судова практика
