Масова міграція з Галичини, припадає на 1922-1927 роки. Українці освоювали схід Канади, провінції Онтаріо і Квебек.
Отримавши 10 доларів, поселенець зобов'язаний був обробляти 160-акрів землі, жити в країні впродовж року і збудувати житло.
На таких умовах після трьох років поселенець діставав право власності. Умови життя були надзвичайно важкі, землю доводилось очищати від каміння, викорчовувати ліс, розорювати цілинний степ.
Нестача коштів на харчі, господарський реманент, хатнє знаряддя, незнання англійської мови, великий відсоток неписьменних ускладнювали й так надзвичайно важкі умови праці.
Але тільки завдяки великій витривалості українських селян їм вдалося перебороти всі труднощі й посісти гідне місце в канадському суспільстві.
Спочатку британська громадськість доволі неприхильно ставилася до українськиx емігрантів. Називали їх "білими неграми", неграмотними, примітивними фермерами.
За час свого проживання в Канаді українці стали найкращими фермерами в країні, обробили до десяти мільйонів акрів землі.
