В трясовині Х вже кільканадцять років панують хижі, з неприборканим апетитом, безцеремонні рептилії – алігархатори.
Живуть вони винятково за законом, джунглів. Вони сміються і регочуть з тих, хто стверджує, що царі дикої і напівдикої природи, то леви, вовки і слони…; вони, всупереч усталеним думкам, чудово знають, що все звірйо – майо, що трясовина, їх обитель райський, ніяким чином іншими не може сприйматися крім як життєво необхідне водоймище: купання і водопій. Самі вони мають виходи, запливання в просторі солоні моря, океани і чистіші прісні води, наперекір природі, здавалось би, все частіше безбоязно конкуруючи з акулами, баракудами і піраньями.
Вони не завжди і не в усіх користуються демонстративною повагою і любов’ю, знаходяться ті, які не гребують голосисто-полум’яно поза очі шпигнути їх, що, мовляв, плазуни-живодери, то мутанти, неконтрольованою еволюцією занесені з Заходу, для інших – нендза заплила з країв, де «ближче сонце» і, що число шкуродерів невпинно зростає із ще стрімкішим простором для поживку, в той час як дрібніша фауна теж собі росте, розростається, однак ледь кінці з кінцями зводить в однокровному болоті і слугує тим переважно для великого хліба і великих забав.
Найсміливіші з них не соромляться, в жодному разі – геть будь-який сором ! – називати себе Чебурашками, а хижаків болотяних притуманеною конотацією – крокодилом Гєною.
Більше притуманені тільки можливості і бажання умертвити чи бодай витурити Гєну в роздільної хвардії Чебурашок.
Їх улюблена манера риторики: малькам – дешевий і якісний корм, чисту воду, гуманні гачки, гнучке волосіння, легкі грузила без поплавків, тверді вудилища і тільки в рідному та спільному акваріумі.., з великою перспективою влитися в живодайний басейн, а девіз-заклик, без якого не уявляється будь-яке звертання, – Гєна з Карфагєна має бути знищеним !
Карфагєн – особливо важлива, кон’юнктурна територія, що веде пунічні (більш схожі, на панічні) війни, хоч здебільшого висвітлює свої пасажі – як переговори і безкінечні дружні заїзди, запливи, перепрошую, з Римом, в основному, з тим, шо третій і чєтвьортому нє бить.
Ті сміливці, поводирі, самоіменовані добрими і невинними Чебурашками, хоч більшість з них родом з СССР, а, вочевидь, не всі дивилися анімацію про потішне вухате ГМО і зубате КРО з мадам Шапокляк, героїнею другого плану (?), інакше б їм не було поголовно властиво втирати звіркам, що гібрид якоїсь мавпочки і пацючка, нехай і елітарного, здатний всерйоз поперти проти свого найкращого дружбана Гєни ( з якого дива це ??) – який хижак годуватиме його, ссавця, сосунка молочного ? (це лишається поза кадром). Він сам себе не нагодує, бо хоч не такий хижий за натурою, та апетити у вухатого, повірте, не мізерні, та й зубки водяться…маленькі, проте гостренькі, ще й які !
А й коли кумедна тваринка справді зуміє по-крупному наїхати на Гєну, улюбленця великої частини пролетарів, бо грає на гармошці і власне хижак, зуби має великі замість вух, крути-не-крути, а дрібна рибина лащилася, тащилася і надалі буде … від подоби дракона, архетипу правильного звіра – то… власне, все вже сказано.
Таки Че добре знається на мультиках, щось добавить, щось відмінить, а публіка - та ж, родом з часів старих-добрих мультиків.
Че не просто вишколився вдавати з себе команданте Че, товариш Че – тямущий Че-л у всіх відношеннях, його гібридність, що б хто не казав, – природна, тому йому до снаги гарцювати гопака у вишиванці і в червоній воєнній формі під калінку-малінку, залежно, в яке вухо, праве чи ліве, дме вітер змін , вушка в нього, … не потребує зайвого опису.
Гібридність Чебурашки – то його неіснуючий фізично, але існуючий психологічно панцир, який позбавляє його карми повільної і поетапної Че…репахи; це аж ніяк не атавістичний пережиток і не новітня помилка природи – це все в кращих справдженнях Дарвіна, єдиного, кого Че істинно шанує і перед яким схиляється, а алігархатор Гєна – то лише приклад для досяжних устремлінь, не більше. Вдосконаленню і самовдосконаленню немає міри, є тільки ціна.
І ось, допустимо такий варіант, що Чебурашці, котромусь з них, таки не на словах вдалося посунути Гєну з Карфагєна , що далі, товаришу Че ? А далі Че в трясовину запускає когорту тритонів і жаб, переважно рідноболотних, «без участі яких цей тріумф був би не можливий !», бактерії і ледь-ледь живі в багні рибоньки починають стиха, собі під ніс – тільки так, як завжди після бравої звитяги ! – не суголосно апелювати до героя: а як же ми, основна маса, товаришу-тваришу ??
Товариш Че заспокійливо відказує: буде середній клас болотних – водойма вмить перетвориться на джерельну водицю, присягаюся хвостом, який в мене, окрім вух, також водиться !!
Проходить якийсь час і мутагени роблять свою справу: появляється новий вид (?) і заразом з ним відразу виділяється нова пануюча популяція великих, хижих, зубатих тварин, на ділі навіть зовні мало чим відмінних, хіба що дещицю обарвленням, від їх попередників.
Чебурашка обіцяє, звітує, із закочуванням очей до неба промовляє і про око полемізує…, а найпалкіше і найчастіше з уст його ллється, що все буде якнайкраще, тільки в тому випадку, якщо Гєна з Карфагєна буде знищений, дотла, а для цього потрібно від Вас… - сама мализна, дрібнота …ну раз на п’ять рочків…
У більшості в черговий раз прозріння: Чебурашка виявився личиною щура і мавпи, а не якимось унікальним напівприматом.
А на арену сходять наступні герої з довгого списку «щасливе дитинство»: «Простоквашинський» індіго дядя Фйодор зі свитою інтелектуальних ходячих не на двох за ним, а на чотирьох.., який люто воює з відсталим і обмеженим поцтальйоном Пєчкіном чи Вовк-Заєць з «Ну, погоди !» - для общього і общнякового народу і « Ну, постривай !» - для «національно свідомих» людей. Для полярних радикальних крил ульотно-пролітаючої…- « Як козаки у футбол грали», « Як козаки футбол придумали» - рімейк для підстрелених від народження крил, і «Тімка і Дімка», «Следствие ведут Колобки», «Вовка в Тридевятом царстве».
Та як би не було, а Гєна з Карфагєна має бути знищений ?
