В нас тепер, перед виборами, багато кажуть про політиків-«гречкосіїв», які йдуть на підкуп виборців, роздають людям пакети з гречкою та продуктові набори, тільки за кілька місяців до виборів «раптом» прозрівають, що треба допомагати бібліотекам, школам, лікарням...
Ми критикуємо такий спосіб ведення передвиборчої агітації. Але ж люди самі часто-густо провокують політиків на такий стиль проведення виборчої компанії.
Пригадую, як йшов на попередні президентські вибори. Одразу з як тільки я зареєструвався під прізвищем Противсіх, - одразу ж «море» дзвінків, привітань, побажань, запитань..
Зустрівся я в той час і з нашим відомим місцевим поетом Степаном Пушиком, який висловлював своє захоплення моїм висуненням кандидатом в президенти та його способом в тому числі... Говорили-балакали про те про се, а він раптом каже: «Василю, ти як кандидат в президенти - дай двісті тисяч на видання моїх книг, на часопис «Перевал». Така, мовляв, умова підтримки на виборах. При тому то було так казано, між іншим, ніби «по дружньому». Не дав… (Не тільки тому, що не мав, а й тому, що не вважаю ефективною і потрібною таку «куплену» підтримку).
Вже поточні вибори. Один мій добрий знайомий, професор, навіть листа написав наступного змісту (дослівно): «Шановний Василь Васильович! Прочитав в газеті, що Ви знову йдете на вибори. Виходить, що маєте багато грошей, а мені говорили, що їх у Вас немає. А як з обіцянкою, яку Ви давали Матері Божій, перебуваючи в її містечку – Маріямполі. До речі, всі, крім Вас, хто побував там, внесли свій певний вклад, включаючи Михайла Васильовича Вишиванюка. Можете запитати в нього – він Вам розкаже. Хотілося би отримати відповідь з піднятого питання. З повагою, …».
Користуючись нагодою, даю відповідь і на цього листа – обов’язково допоможу, але тільки після виборів (і незалежно від їх результатів), щоб ніхто не подумав, що я таким чином намагаюся «купити» прихильність виборців.
Навіщо будемо загортати щось «погано пахнуче» у кольорові папірці? Давайте чесно скажемо, що ми такі які є. Тому знов попроходять до Верховної Ради «тушки». Бо в «тушок» повно грошей, а ще більше гречки.
Від чого така психологія?
По перше, від бідності. Незаможна людина не може стратегічно мислити. Вона мислить на рівні тактики виживання, мислить сьогоденням.
По друге, багато у нашому суспільстві накопичилося лицемірства. Зранку на мітингах «патріоти» рвуть вишиванки «за Україну», а ввечері за кілька папірців готові все продати першому ліпшому зайді.
Народ сприймає політика як завідомо заможну людину, або як таку, що має доступ до дурних грошей. А така «дійна корова» має бути здоєна і в тому багато вбачають «справедливість». Може на побутовому рівні така «хлопська мудрість» й має сенс, але якщо державно мислити, то філософія «здоювання політиків» неминуче обертається тим, що політики сприймають таке відношення до них за норму і діють відповідно (деякі навіть сприймають депутатство як бізнес – рахують скільки грошей вклали і планують скільки «відбити» після виборів можливим депутатством).
А попит породжує пропозицію. Хочеш продати свій голос? Прошу дуже, «друже бобер»! Тримай пакет з гречкою і голосуй за «благодійника»!
