Ядерні примари Карпат

 

/data/blog/113857/6c0212b772123b1d59fe5b91f84eb774.jpg

 

Після того, як у 1950-х роках у Західній Україні втихли останні постріли українських повстанців, Прикарпаття потрапило у внутрішню зону широчезного оборонного редуту, яким Радянський Союз відгородився від «агресивного блоку» НАТО. Тоді в лісах Івано-Франківської (до 1962 року – Станіславської) області почали споруджувати цілий комплекс таємничих об'єктів, вмонтований у потужну ракетно-ядерну систему СРСР. До нині збереглися лише примари тих, колись надсекретних військових частин…

 

Ще у 1980-х роках на військовому аеродромі в Івано-Франківську приземлялися літаки з московськими генералами, яких за лічені хвилини доправляли у секретний командний пункт, щоби починати військові навчання – і тоді вся ця система рушала з місця. Проходили перевірку на готовність пускові шахти стратегічних ракет СС-24, розташовані у Чорному лісі біля села Грабівка Калуського району. Ядерні боєголовки до міжконтинентальних балістичних ракет зберігалися біля містечка Делятин Надвірнянського району – у спеціально збудованому сховку всередині гори.

 

Ядерний щит у Чорному лісі був захистом для секретного командного пункту військ країн-учасниць Варшавського договору (радянської противаги НАТО), розміщеного в підземному лісовому бункері біля непримітного села Ценжів, що за 10-12 кілометрів від Івано-Франківська. В околицях Ценжова донедавна також існувала військова частина, на території якої зберігали компоненти палива для ядерних ракет (гептил і його окислювач – меланж). При потребі їх терміново доставляли спеціально прокладеною бетонкою до ракетних шахт у Грабівці.

 

 

Спеціальний зв'язок, за допомогою якого командувач згаданих військ міг оперативно контактувати з усіма лідерами країн соціалістичної співдружності, забезпечували "антенні поля" – секретний військовий об'єкт, розташований біля села Міжгір'я Богородчанського району. Щоправда, від цього об’єкту тепер не залишилося навіть сліду – його демонтували, вирізавши з бункерів увесь брухт. Після розпаду СРСР і відмови України від ядерної зброї вся ця велика колись військова потуга в один момент стала непотрібною.

 

 

У ніч проти 2 червня 1996 року Україна стала державою без ядерної зброї – останню ракету з її території вивезли до Росії. Мешканці Делятина добре пам'ятають, як тоді ночами гуркотіли ешелони з вантажних вагонів, щільно запнутих брезентом. У них залізничною гілкою, що вела вглиб гір, везли щось дуже секретне та небезпечне. Тепер відомо, що тоді з Делятинської "зони" забирали ядерні боєголовки. Подейкують, що після спорожнення підземного сховку ядерних боєприпасів на територію військової частини приїхав тодішній міністр оборони України Валерій Шмаров i жартома порадив передати "зону" для потреб народного господарства – вирощувати печериці. Потім секретний об'єкт кілька років перебував у стані невизначеності. Віднедавна для підземного сховку знайшли нове застосування, перетворивши велетенські тунелі в надрах гори на склади для звичайних боєприпасів.

 

 

…Споруджували Делятинську «зону» в умовах надсекретності. Аби навколо будови не було сторонніх очей, виселили всіх мешканців гірського присілку Луг. Тепер там здичавілі сади, старі фундаменти і відновлена церква, в якій ще недавно був військовий спортзал.

 

Мешканців Лугу виселяли  на початку 1950-х років i вмовляннями, i погрозами. Комусь пропонували гроші за втрачене обійстя, декого залякували репресіями, а до хатин особливо непоступливих просто пiд’їздив бульдозер i валив стіни. Разом із селянськими хатами зникла й унікальна гуцульська церква Івана Богослова з інтер'єром, оздобленим знаменитим різьбяром Василем Турчиняком.

 

Коли в горах з’явилося військове містечко, унікальну церкву перенесли зі старого місця, вплівши в армійську інфраструктуру. Довший час приміщення храму було військовим складом, потім будівлю перетворили на спортивний зал. Віднедавна у стінах старої церкви знову правлять Службу Божу. Оскільки більшість населення містечка сповідує православ'я, то храм передали саме цій конфесії. А на тому місці, де стояла церква колись, тепер – обведений парканом старий цвинтар і новозбудована греко-католицька капличка.

 

Будівництво найсекретнішої частини військового об’єкту в делятинських горах – сховку для ядерної зброї – вели ті ж московські метробудівці, які споруджували базу для ядерних субмарин у кримській Балаклаві. Кажуть, до підземних робіт у Делятині залучали також ув'язнених, яких привозили сюди у щільно зашторених вантажівках. Протяжність підземного сховку становила кілька кілометрів.

 

 

Довший час цей секретний об'єкт маскували під авіаційний полк. Делятинці розповідають, що літаки з Коломиї й Івано-Франківська на низькій висоті пролітали над передгір'ями Карпат, а вже над Делятином різко набирали висоту. Робилося це буцімто для того, щоби радари потенційного противника фіксували, як радянські літаки вилітають просто із гір. Дотепер у військовому містечку стоїть на постаменті муляж літака як символ великого блефу.

 

У радянські часи об'єкт був підпорядкований безпосередньо Москві, тож i забезпечення товарами тут було цілком столичне. Екзотичними фруктами та делікатесами тут торгували тоді, коли в сусідньому Делятині їх ще й в очі не бачили. Діти військових, які закінчували середню школу у стратегічному містечку, вважалися випускниками Московської СШ №130.

 

…Територія ще одного колись надзвичайно секретного військового об'єкта – командного пункту військ країн-учасниць Варшавського договору – тепер виглядає так, ніби сюди влучила нейтронна бомба. Будівлі вціліли, майно не пошкоджене, але людей немає. Останній солдат покинув цей секретний об'єкт у 2004 році, коли за урядовим розпорядженням його передали до сфери управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

 

 

Були спроби створити на понад 100 гектарах цього колишнього військового об'єкта центр профілактичної медицини для лікування серцево-судинних захворювань і міжнародний центр реабілітації військовиків Збройних Сил України і країн НАТО. У підземному бункері планували відкрити музей військової історії країн-учасниць Варшавського договору. Але тодішнє обласне керівництво так і не знайшло інвестора, який би вдихнув у спорожнілий об'єкт нове життя. Тож із нього користали лише офіційні та неофіційні видобувачі брухту, поки колишній секретний об’єкт не передали Департаменту з надзвичайних ситуацій. Тепер тут склади «надзвичайників», а непристосовані приміщення – опломбовані та знову, як сказав один із сторожів, «засекречені».

 

На конфіденційних картах Генштабу позначка про запасний командний пункт міністра оборони СРСР біля Ценжева з'явилася 18 вересня 1971 року. Саме був розпал "холодної війни". У той час кожен свідомий громадянин Радянського Союзу просто зобов'язаний був знати розмір свого протигаза, а шити перші марлеві пов'язки для занять із цивільної оборони навчали у початкових класах школи. Атомна війна здавалася неминучою i кожен до неї готувався по-своєму.

 

Поки школяриків учили швидко та правильно вдягати саморобні пов'язки i під завивання сирени підтюпцем бігти до шкільних підвалів, радянські генерали, сховавшись у надійному підземному бункері, проводили масштабні навчання.  Свого часу останній командир цієї військової частини полковник Сергій Сліпченко розповідав, що за час його служби таких було два – "Щит миру 84" й "Осiнь 88". А за час існування об'єкту тут побували всі міністри оборони СРСР, починаючи від маршала Гречка. Бував тут i головнокомандувач об'єднаних збройних сил країн-учасниць Варшавського договору Віктор Куликов.

 

"Про початок навчань нас ніколи заздалегідь не повідомляли, – розповідав полковник Сліпченко. – Найчастіше просто інформували телефоном, що борт номер такий-то приземлився в Івано-Франківську. Це означало, що вже за півгодини ми мусили бути готовими до зустрічі міністра, представників Генштабу, а часом i військового керівництва зі східноєвропейських країн. Траплялося, що тут одночасно перебувало до півтори сотні  генералів".

 

За короткий час треба було приготувати все необхідне для прийому гостей – від туалетного паперу до канцелярської кнопки. Усім цим генералам забезпечували комфорт найвищого ґатунку, їхні робочі місця завжди були готові до використання за призначенням. Щоправда, як розповідали офіцери-"старожили", жодних надмірностей високі армійські чини собі тут не дозволяли, бо приїжджали сюди виключно працювати. Після три- або чотиритижневих тривожних навчань у військовому містечку знову починалися звичайні будні.

 

До речі, обслуговувати цю секретну базу будь-кому не довіряли. Офiцерам, призначеним сюди на службу, КГБ влаштовувало співбесіди ще за рік до закінчення ними військового училища. Один із моїх співрозмовників, сивоголовий підполковник, що понад двадцять років тому закінчив Вольське училище тилу, розповідав, що чекісти не брали до уваги оцінки, з якими курсант виходив із навчального закладу. Головне – ділові та моральні якості. Вивчався й родовід претендента аж до діда-прадіда, аби бува не потрапив на секретний об'єкт хтось неблагонадійний. Солдатами у радянські часи сюди призивали найчастіше сибиряків – хлопців із міцним здоров'ям, бажано зі середньою технічною освітою.

 

Після останніх навчань 1988 року спокійне й розмірене життя військової частини вже майже не порушувалося. Щоправда, свого часу тут побував міністр оборони України В.Шмаров, але жодними навчаннями з цього командного пункту більше не керували. Військові ігри виявилися надто дорогим задоволенням для української армії. 

 

 

…Найдовше з ядерних примар Прикарпаття проіснувала військова частина у Ценжеві, основним завданням якої було зберігання й охорона компонентів ядерного палива. Останнім часом це був лише окислювач – меланж. Його остаточно утилізували наприкінці червня 2010 року. Інший, цінніший компонент палива, гептил, віддали в Росію ще 2001 року. Територію, звільнену військовими, планували передати підприємцям для технопарку або оздоровчого центру, але наразі ділової активності ніхто не виявляє.

 

 

Найгірша ситуація – на території ліквідованої військової частини зв'язку біля села Міжгір'я на Богородчанщині. Ще 4 роки тому керівники комунально-експлуатаційної частини жалілися міліції на крадіїв – з бетонної огорожі об'єкту зрізали металеві двері, у бункері їх видерли з замками, всередині розкрадено все, що погано трималося, на місці залишилися лише важкі металеві каркаси. Зрештою, щоб об’єкт не розтягли мисливці за металом, демонтажем колишній секретних споруд дозволили зайнятися професіоналам…

 

 

 

 

Світлини автора й Андрія Риштуна

 

 

 

 

Богдан Скаврон, Збруч


02.09.2016 1650 0
Коментарі (0)

05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

1286
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1938 4
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1165
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3772
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3435 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2802 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

387

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

499

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1048

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1608
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1112
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1132
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

826
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6668
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

788
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44116
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3412
07.06.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35765 1
06.06.2025

В усьому світі санкції, накладені на Росію через її агресію в Україні, стали потужним інструментом, спрямованим на ізоляцію Кремля. Однак, як і у випадку з багатьма іншими, ці заходи не стали перепоною для всіх.  

312
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

434
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

711
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

787