Ми всі звикли вважати, що писанки - традиційний атрибут саме великодніх свят. Але, виявляється, не все так просто.
Подейкують, що наші пращури розфарбовували яєчка не тільки навесні. Їх готували майже до кожного свята: чи то календарного, чи родинного (в подарунок до дня народження чи на весілля молодятам). Писанками прикрашали домівку, їх дарували близьким людям. Адже всім відомо, що саме писанка - найкращий оберіг від всілякого зла та негараздів, пише UA Modna.
Знавці кажуть, що писанки завжди були символом початку життя, народження нового, саме тому вони чи не найкраще символізують Різдво. Особливо досить часто про традицію різдвяних писанок згадують, коли говорять про поселення, розташовані ближче до гір, зокрема в Івано-Франківській області. Розповідають, що в далеких високогірних селах Гуцульщини різдвяні писанки й досі залишаються невід’ємним атрибутом святкового столу. До приходу християнства в ці місцини саме вони виконували роль родових оберегів. Тут вважають, що писанка, подарована на Новий рік чи Різдво, принесе в домівку мир та злагоду, захистить від усілякої нечисті, свято вдасться, а рік буде багатим та щасливим.
vk.com
Розповідають також, що особливої різниці між великодніми та різдвяними писанками насправді немає. Хоча на Великдень зазвичай використовують теплі яскраві кольори, а ось різдвяне яєчко можна зробити блакитним, синім чи використати розпис білим по білому.
Окрім звичних "жабок", "косиць", "зірок", "хрестиків" та інших традиційних візерунків, зустрічаються на різдвяних писанках й інші малюнки (ялинки, сніжинки, янголята, Святий Миколай, Вифлиємська зірка, вертеп, колядники, різдвяні та релігійні мотиви чи навіть карпатські зимові краєвиди) або ж просто привітання до свят.
Часом до зимової писанки можуть додавати дзьобик та крильця, аби зробити таку собі новорічну пташку. Але подейкують, що ця традиція була більше розповсюджена на сході України.
Але чому так мало українців знають про різдвяні писанки? Кажуть, що цей звичай настільки старий, що просто загубився в історії, тому навіть фольклористам та етнографам важко щось розповісти про нього.
