Голгофа - це не зубна паста, а Содом і Гоморра - не подружжя. Ной - це не просто ім'я сина Бориса Беккера, а Іов - не тільки назва роману Йозефа Рота. Крім того, Великдень - це не свято, пов'язане з весіллям Ісуса Христа, а святковий день Трійці не має відношення до його Воскресіння.
Багато жителів так званого християнського Заходу в цих питаннях навряд чи почуваються особливо впевнено. "Я не дуже добре знаю історію" (Don't know much about history) співали Саймон і Гарфанкел в 1978 році в пісні, в якій проголошувався чудовий світ любові, а також оспівувалося незнання історії, біології, алгебри і взагалі всіх інших шкільних предметів. Але там нічого не було сказано про незнання релігії. Однак, відсутність знань у цій області вже давно можна приєднати до загального списку.
Що пов'язує вас з Великоднем, днем Трійці, Різдвом? Подібного роду питання люблять через певні проміжки часу задавати інститути з вивчення громадської думки, і все частіше вони отримують таку відповідь: "Поняття не маю. Вихідні дні, подовжений кінець тижня, сімейне свято, ігри з онуками, гарна їжа..." Деякі смутно пригадують: "Свято для християн". Або: "Щось, пов'язане з церквою". Після цього вони переносять Воскресіння на Велику п'ятницю, а днем народження Господа вважають Великодню неділю. Сьогодні в Німеччині 39% дітей у віці від 6 до 12 років навіть не знають, чому святкується Різдво. "Тому що зима і приїжджає бабуся", - відповідають діти, і після цього важко очікувати від них пояснення того, що значить древо пізнання.
Музична, мистецтвознавча та літературна неосвіченість поширена повсюдно, але ще більшою мірою це відноситься до релігійного знання. У той же час Біблія продовжує залишатися найбільш продаваною книгою. Так, наприклад, міжнародне суспільство Gideon, засноване в 1899 році в Сполучених Штатах і об'єднує переважно євангелічних підприємців, а також випускників університетів, щорічно поширює 45000000 примірників цієї книги. Самій спільноті Gideon ми зобов'язані тим, що знаходимо Біблію в готельному нічному столику. Але яка від неї користь, якщо вона просто лежить в нічному столику? Ми цінуємо Біблію, але ми її не читаємо. Це підтверджують дослідження таких авторитетних інститутів з вивчення громадської думки як Gallup: знання про християнство не є пріоритетними в основних прошарках західного суспільства.
Незнання Біблії виявлено не тільки в середовищі невіруючих чи людей, які не відвідують церкву, але серед самих віруючих. Багатьом християнам загрожує втрата розуміння основ найголовніших свят, в тому числі - Великої п'ятниці, Великодня, Різдва. За даними компанії Emnid, П'ятидесятницю 48% опитаних пов'язали зі Святим духом, що саме по собі викликає подив, хоча голуб як християнський символ цього свята поки ще не одержав свого шоколадного втілення. Звичайно, 23% опитаних визнають, що вони не знають, що сталося через сім тижнів після Воскресіння в день П'ятидесятниці, коли Дух святий був посланий на Землю, що і вважається, так би мовити, народженням церкви. 15% опитаних взагалі пов'язують Воскресіння з Днем Святої Трійці. Та й причини вознесіння Христа на небо для більшості населення Німеччини абсолютно не зрозумілі. День Господа деградував до рівня Дня батька - можливо, це відбувається тому, що в цьому випадку немає ні зайців, ні дідів морозів, зате алкоголь тече рікою.
Якщо вже з уявленнями про основні святах виникають проблеми, то чого слід чекати від знання змісту Нового і Старого Завіту? Про що, власне, йдеться в Нагірній проповіді? Деякі вважають, що в ній міститься заклик до усунення сміття на горі Еверест. Американцям іноді здається, що мова в даному випадку йде про виступ відомого проповідника Біллі Грема (Billy Graham). Ще питання: у чому сумнівався невіруючий Фома? І тут панує цілковите мовчання, і хочеться сказати цим неосвіченим людям: ні, до сумнівів великого Томаса Готтшалька (Thomas Gottschalk) це ніякого відношення не має. Ну а що значить "золотий тілець"? Ні, сини мої, це - не переплавлений золотий великодній заєць і не фіолетова корова, загорнута в золотий папір. Ну а тепер дещо легше: перерахуйте 10 заповідей? Вони ж всім відомі! Якщо б! Більшість людей здатні пригадати не більше трьох.
Було б непогано знати, принаймні, якісь основи нашої культури. Тоді ми могли б швидше розуміти деякі основні зразки людської поведінки і в сьогоднішньому світі. Що сталося по дорозі в Дамаск? Там Савл перетворився на Павла. А що трапилося по дорозі в Єрихон? Там діяв добрий самаритянин. А води якого моря були розсунуті? Хто були Йосип і його брати? Що таке "соломонове рішення"? Що таке "Пісня пісень" і хто її автор? Яке відношення має вихід з Єгипту до формування ізраїльської національної самосвідомості (Nation-Building)? А що значить заповіт, країна обітована, обраний народ?
У Новому Завіті розповідається про те, як одного разу Ісус п'ятьма хлібами і двома рибами нагодував 5 тисяч людей. Сьогодні це послужило б сюжетом для телепрограми "Сперечаємося, що ..."? Але хто тепер вірить в чудеса? Тим не менш, було б корисно мати уявлення про пару подій такого роду. Це неймовірне збільшення кількості їжі виразно описує євангеліст Матвій у 15-му розділі (14-21) свого Євангелія. А пацифістський лозунг "Перекуємо мечі на орала" можна знайти в книзі пророка Ісаї (2,4). Було б непогано, якби наші молоді люди знали про те, що пацифізм насправді - набагато давніший, і не пов'язаний своїм корінням з великодніми маршами або з активністю партії "зелених".
Темою для просунутих міг би стати більш складний пацифізм, який побачив Ісайя у вигляді абсолютно мирного суспільства, в якому сильні не пожирають слабких: "Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням, і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх". Якщо людина, яка не знає Біблії, побачить картину старих майстрів у музеї, що зображає цю ідилію, то він буде вважати бачення пророка просто ілюзорною ідилією. А той, хто в інтернеті запустить пошук за ключовими словами "ягня" та "вовк", отримає або якісь дитячі фрази, або відразу книгу Авнер "Два народи, дві держави". В результаті пошуку за словами "ягня" та "лев" буде знайдена посилання на книгу "Коли лев з ягням вкладається спати", що представляє собою введення в область управління ризиками.
Існує чимало людей, які не бачать нічого поганого в тому, що ми не маємо ніякого поняття про Біблію. Вони вважають релігію непотрібним баластом буржуазного життя. Але Біблія є також основою нашої культури і нашої мови. Переклад Лютера став об'єднуючою мовною скріпою, як і переклад короля Якова для англійців. Коли ми в Європі говоримо про "нашу культуру", ми повинні віддавати собі звіт в тому, що вона грунтується на біблійних сюжетах, притчах і псалмах. Майже всі наші моральні дилеми представлені в Біблії - вічна боротьба добра зі злом, спокуси з порятунком, досвіду з невинністю.
Та людина, яка називає знання Біблії непотрібним, не розуміє, що мова йде не тільки про віру. Не обов'язково вірити в історію створення світу - креативна сила біблійних сюжетів залишається неперевершеною. Велику західну літературу, в тому числі твори Вільяма Блейка або Джона Мільтона, Томаса Манна або Шекспіра, в п'єсах якого міститься приблизно 1300 посилань на Біблію, майже неможливо зрозуміти принаймні без рудиментарного знання іудейської і християнської Біблії. "Людина, яка не знає Біблії, в англомовному світі вважається неосвіченою, - підкреслює американський педагог і винахідник системи освіти core knowledge education Е. Д. Хірш (ED Hirsch) з Віргінського університету. На його думку, Біблія просто є частиною cultural literacy, тобто культурної грамотності.
Релігійна безграмотність, зрозуміло, характерна не тільки для секуляризованої Західної Європи - і в більш релігійній Америці знання Священного писання не набагато кращі. Ось що сказав Джон Адамс більш ніж 200 років тому про жителів Нової Англії: "Американець, який не вміє читати або писати, - такий же рідкісний феномен, як комета". Але сьогодні він не повірив би своїм очам і вухам, якби дізнався правду про американських підлітків. 8% з них вважають Мойсея одним з 12 апостолів, дві третини з них не мають поняття про те, що сталося на шляху в Дамаск, і дві третини не знають, що слова "Блаженні вбогі духом, бо їх є Царство Небесне" взяті з Нагірної проповіді.
Звичайно, Нагірна проповідь - це перша велика промова Ісуса. Там містяться не тільки заповіді блаженства і "Отче наш", але і цілий ряд таких прекрасних метафор як "бісер перед свинями" і "колода в чужому оці". Поширене колись мистецтво читання грунтувалося на Біблії. Часто вона була єдиною книгою в будинку, і її кожен день читали й вивчали, а не витягували на світ божий тільки на Різдво. У старій Європі люди, не вміли читати, знайомилися з біблійними історіями з допомогою церковних вітражів, що виконували функції біблійних ілюстрацій. Однак мова йде не тільки про такі приголомшливі сюжети як боротьба Іакова з ангелом або про руйнування Содому і Гоморри. Винятковими і політично важливими біблійні тексти роблять в першу чергу ідеї про порятунок і звільнення, про самовизначення і вірність закону.
Художник і поет Вільям Блейк назвав Старий і Новий Завіт "великим кодексом мистецтва". Авраам Лінкольн, цитував Біблію частіше інших американських президентів, назвав Америку в ході жахливої громадянської війни "останньою надією людства" (the last best hope on earth). У виступах таких американських політиків останнього часу як Вудро Вільсон, Гарі Трумен, Рональд Рейган і, природно, Джордж У. Буш можна зустріти чимало посилань на Біблію. Мова в даному випадку йде не про побожність або релігійність, а про метафори, які складають наш культурний фундамент.
Але як можна було б зміцнити цей крихкий фундамент? Релігійних уроків в школі стає в цій країні все менше, і відбувається це через небажання піддавати дискримінації представників інших релігій. Конфірманти володіють непоганими знаннями, але після конфірмації вони відразу ж ховають їх у найдальший ящик. Але і вони не мають майже ніяких знань про інші релігії, окрім християнства.
Що робити? В Америці ось уже кілька років реалізується проект біблійної грамотності (Bible Literacy Project). І в цій країні мають бути розроблені концепції і підготовлені вчителі не тільки для сучасних релігійних уроків, але й для ознайомлення з Біблією як з літературним твором. На відміну від цього, релігійна частина і місіонерство ставляться до приватної сфери сім'ї, до церкви, до синагоги і до інших місць проведення зустрічей християнами. Ось уже кілька років у американських університетах пропонуються курси з історії християнства, і вони викликають інтерес. Деякі англійські університети ще раніше відреагували на біблійну безграмотність. Там студенти в обов'язковому порядку мають вивчати курс "Біблія і класика".
Чому цього немає у нас? У невеликому університеті в місті Фехта пару років тому на кафедрі германістики в якості обов'язкових предметів були введені здвоєні курси латинської мови. На них майбутні германісти не читають Овідія або Тацита, а вивчають німецьку граматику для того, щоб їх майбутні учні не плутали іменник з підметом, а схиляння до кон'юнктури. Справа в тому, що знання граматики у випускників німецьких шкіл знаходиться на вкрай низькому рівні. Хороший побічний результат запровадження обов'язкового курсу в місті Фехта полягав у тому, що студенти старших курсів добровільно стали відвідувати заняття з латинської мови.
Це могло б послужити початком: двогодинний курс з вивчення Біблії для всіх студентів літературних та культурологічних факультетів у першому семестрі, а ще краще для всіх студентів гуманітарних факультетів. Деякі просунуті в області інтернету сучасники можуть сказати, що існують і більш важливі речі. Невірно. Як дітям потрібні казки, так і дорослим людям в рамках одного культурного співтовариства необхідні ті міфи, легенди і релігія, на основі яких виникла їхня культура. Можна отримати інтелектуальну користь від читання Біблії, не розглядаючи її як символ віри. І для цього не треба ходити до церкви.
Крістіне Брінк (Christine Brink),
