Світ зарухався. Війна на Донбасі – це тільки одне коліщатко, це як війна в Ефіопії у 1930-х роках. Її місце можна зрозуміти коли співставити з іншим війнами: в Грузії, Газі, Сирії, Курдистані. Наш східний фронт – це маленька частина великого протистояння, загострення якого нам, напевно, ще слід тільки чекати.

Колись читати було небезпечно. Прочитати – означало взяти на себе зобов’язання. Прочитав «феноменологію духу» - починай насильницьке повалення ладу. Або до кінця життя страждай сумлінням. Пролистайте зараз для прикладу того Гегеля. Не виникне натхнення навіть ларьок бомбануть. Нудно. Многа букф.

Нібито кабінетна команда Петра Порошенка пропонувала позакабінетній Юлії Тимошенко посаду Міністра закордонних справ. На що остання нібито відповіла відмовою. Ця інформація, на перший погляд, може видаватися абсолютно «качкою», але «не останні вуха» з табору Юлії Володимирівни стверджують, що не зовсім «качка»…

Напевне, однією з причин невизнання подій на Донбасі війною, є банальне небажання конфісковувати майно ворога. Хоча російські активи в Україні працюють на Росію – це ж ясно як Божий день.

Одна сторона в черговий раз висловлює стурбованість і занепокоєння, інша діє ще активніше. Чи, бува, не залишимося віч-на-віч із агресором - внутрішніми і зовнішніми, як Каддафі…

Цікаво, богом журналістів (а ще брехунів, торговців, злодіїв, політиків, дипломатів, подорожуючих), є - Гермес. До цього списку в сучасних умовах потрапляють також блогери, коментатори в соціальних мережах, рекламісти, піарщики, спічрайтери та інші конструктори «словесних і текстових форм».

Якби не праведні халіфи, які здійснили грандіозні завоювання, ніхто б тепер, крім вузькоспеціалізованих фахівців, не знав Пророка Мухаммада.

Організовані загони «переконаних» значного успіху не досягли. Янукович втік, але «януковичі» нікуди не ділись і навіть зміцнились. Самі ж «активісти першого типу» або були косо-криво інтегровані в бек-граундні політичні проекти (як «Демальянс» і «Автомайдан» у партію Гриценко) і прогнозовано програли.

Вибори як завжди вказали на їх неоднозначність, що поглиблюватиметься в подальшому, зі своїми відкритими і прихованими плюсами і мінусами.

Ось який:

Втім, хотілося б, щоб деякі люди таки потрапили до ВР, їм потрібна статусність, бо саме вони стоятимуть на наступній революційній трибуні (навіть революції потрібна презентація).

А що заважає аналогічно бійцям різних підрозділів в зоні АТО проголосувати за списками командирів підрозділів (рот, батальйонів, полків, бригад), за військовими квитками та офіцерськими книжками з номерами та серіями по списках командування, засвідчити ці списки своїм підписом (виборця-солдата/офіцера) та підписом командиру і начальника штаба, завірити мокрою печаткою підрозділу або в/ч?

Недавно проїжджаючи Болеховом помітив цікаву деталь. На афіші «Цирк» було приліплено портрет Грабовецького. Справедливости ради, читається якось дивно «цирк», а в ньому портрет «людина волі».

З позиції моралі і здорового глузду (звісно,  їхню вагу у суспільстві перебільшувати не буду) повинні  обратися до  Верховної Ради стовідсотково три депутати: по 83 виборчому округу Олександр Шевченко, по 87 Юрій Дерев’янко, і по 88 Олесь Доній.

Молотов, Хрущов, Каганович. Ними гордилася вся "вєлікая совєцкая родіна", а це злочинці. Разом з "незабвєнним Артьомом" вони "соотєчєствєннікі, героі  народа Донбасса".

Нам в Україні все це було давно знайоме, але європейці з таким знущанням зіткнулися вперше.

Боротися, йти вперед і не здаватися. Ніколи не здаватися і ні при яких обставинах. Ніколи не говорити ніколи.

Вірогідно, боротьба за депутатський мандат в окрузі розгорнеться між Михайлом Довбенком та Василем Кіндієм – керівником Івано-Франківського регіонального відділення «ПП «ОККОНАФТОПРОДУКТ».

Чи не тому першого президента-галичанина, приміром, Тараса Случика, і першого в історії дев’яностолітнього президента, Тараса Случика,  дочекається, зрозуміло, не весь теперішній народ у повному складі. Ось вам і Мойсей.

Про кінець світу та тотальне знищення людства писали безліч письменників, малювали картини про неминуче знищення світів доволі багато художників. Співали музиканти і оспівували поети боротьбу людства за виживання, а втім, війна завжди велася між людьми.

Якщо справжніх християн порівняти з футболістами (справжніх так само небагато, як і професійних футболістів), то нас – удаваних християн – можна вважати вболівальниками. Ми любимо Христа перед телевізором, або з пивом на трибуні стадіону, і ми ніколи не виходимо на поле.

Містика і футбол. На перший погляд речі не сумісні. Хоча, якщо включити фантазію, то можна багато чого побачити містичного, як у функціонуванні футбольної тематики, так і тієї, яка не торкається безпосередньо самої гри. Я хочу коротенько зупинитися на двох, на мою думку містичних навколо футбольних подіях.

Я не розумію, що відбувається на сході України. Я не розумію ми воюємо чи ні? З ким воює українська армія?

В кожному дворі чи будинку живе власний провідний «політолох», а в кожній області діє власний народом обраний політичний «ЛІДЕР».

Ще не завершились всі партійні з"їзди, але висновки можна робити вже. Третину парламенту займуть риги і єже с німі.

Парламент свого часу був вигаданий суспільством, щоб обмежувати свавілля влади. Нині влада через парламент обмежує суспільство. 

Впав у вічі свіжий бігборд "Свободи" з багатьма руками, які тягнуться вверх. Ніби як до сонця. А насправді їх там, наверху, чекав лише черговий слоган "Свободи".

Протистояння та скандали зазвичай супроводжують будь якого громадського діяча не залежно від того, яку роль чи який функціонал він відіграє у житті країни, регіону, області чи міста (містечка). Цікавими та плідними на сварки зазвичай відмічений і Івано-Франківськ.

Рання церква не мала каси. Вона не накопичувала. Святі дари роздавалися нужденним одразу після Євхаристії. Згодом ситуація змінилася.

І що робити в цій ситуації та за цей час Україні?

Колись віконцем до колективного підсвідомого були лише сни авторитарних лідерів, нині – соціальні мережі та статистика пошукових систем нтернету.

Предыдущие версии: сбили Ил76, хотели сбить Путина, это другой боинг - перекрашенный, там все мертвые были...

Цей рік приніс Україні і українцям драматичний досвід, з яким ми ще не стикалися за більш, як два десятиліття державної незалежності.

Не хочеться думати, де були б такі стовпи минулого режиму, як Ахметов (розвивав би майстерність у поводженні з колодою) та Іванющенко (ймовірно, більше часу проводив би не в Монако, а на Колимі). Очільники силових міністерств, певне, служили б на невисоких посадах в ЗабВО, або Підмосков'ї. Втім, можливо, лише Табачник обіймав би ту саму посаду, що й при Януковичі...

Ніколи ще за всі роки Незалежності не зустрічали ми наше свято з такою тривогою і з такими надіями. З одного боку над Українською Державою нависла чорна тінь східної орди. З іншого боку ми нарешті почали процес очищення України від пострадянської колоніальної скверни.

На днях минуло 65 років як не стало відомого у світі українського спортсмена-борця Івана Піддубного. Іван Піддубний шість разів був чемпіоном світу з боротьби і 25 років поспіль залишався непереможним борцем у світі.

Ніколи ще за 23 роки наш народ не платив таку високу ціну за свою незалежність. Навіть не ціну – жертву… Бо немає ціни життю героїв, розпачу матерів, тремтячому страху та сльозам дітей…

Ну добре, Юля за свої забаганки платила свободою, Кличко отримав багато ударів в голову, але хто всі ці інші лідери громадських симпатій? Вони здебільшого навіть свої виборчі кампанії ведуть за чужі гроші.

Вибори - це непогано. Проте, підступність бюрократичного інтернаціоналу і полягає в тому, що непоганими речами він відволікає нас від найважливіших.

У 1959 році в тому ж Мюнхені найманцем сталіністів було вбито Провідника Степана Бандеру. Нині руками інших найманців зруйновано його поховання. Час йде, а форми примітивної злоби і державного тероризму ті ж самі, що й 55 років тому. Нехай Європа згадує і думає! Ворог на її порозі!

В політиці, як і в житті є паразити. Вони, дрібні, паразитують на великих справах, на великих подіях. Останнім часом в українській політиці з'явився цілий виводок паразитів, які спекулюють на боротьбі нашого народу з агресором. Найпомітніший з них - Олег Ляшко, герой сексуальних скандалів і відомий "вітальщик" з восьмим березня. 

Ніяких змін. Ніякі це не відкриті списки, а знову гарантований прихід до парламенту старих облич... Краще те що є, а не те що хочуть нав'язати...

Свого часу великою політичною перемогою всіх мешканців Карпатського краю і, зокрема, моїх краян бойків став Закон "Про статус гірських населених пунктів". Як його автор знаю, наскільки важко було вибити у зарозумілої, захланної київської бюрократії соціальні пільги для мешканців гірського краю. 

Провів в оточенні гуру 5 діб. Закрив в голові питання 7 років пошуку...

У неділю, 10 серпня, Долина святкувала 1035-ліття. Цій даті був приурочений і візит Блаженнішого Святослава Шевчука.

Якби сьогодні в Україні було всього два мільярдери – Порошенко і Коломойський, - то з більшою вірогідністю, в недалекому чи далекому майбутньому, такий би статус-кво значно полегшав розкуркулення задофіга-імущих і ібущих, перетворення країни на взірець.

Чому я зареєстрував у ВР Проект Закону про тимчасовий дозвіл органам місцевого самоврядування замість обслуговування у Державній казначейській службі України на обслуговування в комерційних банки України.

Здолати ворога можна лише миром. Миром, який не передує поразці, а вінчає перемогу у битві. Шанси Кремля виграти після збитого Боїнга вже не такі великі, як видавалися вони до того.

Одним словом - дибіли!

Шлях до Європи тернистий. Одного бажання замало. Потрібно вирішити багато проблем, однією з яких є об'єднання Українського народу. Україна, перш за все, має самоінтегруватись. Бо інтегруватись в якомусь іншому напрямку може лише єдине ціле, частинами такий процес не відбудеться. 

Уривок з роману, де йдеться про ритуали посвячення жриць Великої Богині.

Хотілося б, щоби консолідація нації відбувалась за мирних обставин. Хотілося б, щоби за консолідацію нації ми не платили людськими життями. Але історія має свої правила, символізм та сенси. В минулому кожного народу, що усвідомлює себе нацією, був час суворих випробувань.

Церква ґрунтується не на престолі, а на бідності, зброї та дітях. На святості, а не на посадах.

До мене, як до депутата обласної ради звертаються громадяни з приводу проблем із виготовленням закордонного паспорта. Часто люди платять зайві гроші, не знаючи потрібної інформації, яка дозволяє їх не платити.

Зважаючи на сумну екіпіровку Збройних Сил України, нехлюйство командування та злочинну тендерну процедуру законодавства, та у зв"язку з непереборним приходом зими (зимового періоду погоди), ПРОПОНУЮ:

Чим далі, тим все більше стає зрозумілішим, що без люстрації неможлива ситуація довіри в суспільстві. Мова не йде про масові звільнення чиновників. Мова йде про поінформованість суспільства про те, кого воно бере собі на службу.