В Івано-Франківську суд відмовив у позові чоловіка, який хотів скасувати свій призов на військову службу під час мобілізації, посилаючись на те, що у вересні 2022 року перебував у полоні в Херсоні та піддавався тортурам.
Про це йдеться у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду, пише Фіртка.
За даними справи, позивач у липні 2025 року був мобілізований і направлений до однієї з військових частин. Раніше він пройшов жорстоке утримання у полоні російських військових під час окупації Херсона: із 9 по 22 вересня 2022 року його тримали в підвалі та застосовували тортури.
За цим фактом відкрили кримінальне провадження, а у 2024 році чоловіка офіційно визнали потерпілим.
Як вказав позивач, він намагався оформити відстрочку від мобілізації через перебування у полоні та відповідні документи, однак у ТЦК його прохання ігнорували, заяву не прийняли й направили на військово-лікарську комісію, яку він не проходив. У результаті його призвали на військову службу без належного розгляду підстав для відстрочки.
Суд проаналізував законодавство, зокрема Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідні постанови Кабміну, які визначають процедуру надання відстрочки.
Відповідно до закону, від призову на військову службу під час мобілізації не підлягають особи, які були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, але лише за наявності підтверджуючих документів, серед яких є виписка з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи.
Суд встановив, що позивач не надав такої виписки, а лише документи зі слідчого провадження. Через це немає законних підстав для визнання дій ТЦК та командира військової частини протиправними, скасування наказу про призов та виключення його з особового складу частини.
Примітка: рішення суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги. Його можна оскаржити у Восьмому апеляційному адміністративному суді протягом 30 днів з моменту отримання повного тексту рішення.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Як "кувалась" українська поліція і суди:
З архівів про Голодомор
https://cdvr.org.ua/sites/default/files/archive/golodomor-anotovanyi-dovidnyk.pdf
Архівно-кримінальна справа
Л.Ф. Рагулі, хлібороба, та
В.Ф. Зеленського, міліціонера,
жителів с. Новгородківка
Зінов’євського округу.
23 вересня 1929 р.
Спр. 67527
РАГУЛЯ Лаврентій Фролович обвинувачувався у злісному ухилянні від сплати єдиного сільськогосподарського податку. Озброївшись сокирою, він погрожував комісії з опису його майна, а під час затримання поранив міліціонера М. НЕДОПАСЕНКА сокирою.
Міліціонер В.Ф. ЗЕЛЕНСЬКИЙ обвинувачувався в тому, що не вжив жодних заходів для затримання Л.Ф. РАГУЛІ. Обвинувач – Зінов’євський окружний відділ ДПУ УСРР (старший уповноважений відділу ВЕЙС, уповноважений БУРКОВСЬКИЙ, уповноважений обліково-інформаційного відділу ІЛЬЗІТ, начальник обліково-інформаційного відділу ПЕТРОВСЬКИЙ, т.в.о. старшого помічника прокурора Зінов’євського округу Д’ЯКОВСЬКИЙ, окружний прокурор БІЛЯЄВ).
За вироком надзвичайної сесії Зінов’євського окружного суду від 29 вересня 1929 р. Л.Ф. РАГУЛЯ засуджений за ст. 54-8 КК УСРР до вищої міри покарання – розстрілу з конфіскацією всього належного йому майна.
В.Ф. ЗЕЛЕНСЬКИЙ засуджений за ст. 99 КК УСРР до позбавлення волі з суворою ізоляцією строком на 3 роки та обмеженням у правах на 3 роки.
Постановою Зінов’євського окружного прокурора від 30 вересня 1929 р.
касаційна скарга Л.Ф. РАГУЛІ до розгляду в Верховному суді УСРР не була допущена і справа в касаційному порядку не розглядалась.
Не реабілітовані.
Архівно-кримінальна справа
А.С. Гнатченка та В.Т. Олійника,
жителів с. Куклівка
Олександрійського району
Дніпропетровської області.
10 січня 1932 р.
Спр. 67518
ГНАТЧЕНКО Андрій Семенович і ОЛІЙНИК Василь Тимофійович обвинувачувалися за ст. 54-8 КК УСРР у приховуванні хліба та злісному ухилянні від хлібозаготівлі. Разом зі своїм родичем А.С. ГНАТЧЕНКОМ наніс побої активістці села ТАНЦЮРІ Уляні, яка брала участь у вилученні хліба в В.Т. ОЛІЙНИКА.
Обвинувач – Олександрійське районне відділення Полтавського сектору ДПУ
УСРР (помічник уповноваженого СТАНІШЕВСЬКИЙ, уповноважений ЛОГВИНЕНКО, начальник відділення БЛІНОВ, прокурор ЄРЕМЕНКО).
За вироком виїзної сесії Дніпропетровського обласного суду від 27 квітня 1932 р. А.С. ГНАТЧЕНКА та В.Т. ОЛІЙНИКА визнано винними за ст. 54-8 КК УСРР і засуджено до позбавлення волі в загальних місцях ув’язнення на 5 років кожного без поразки в правах із конфіскацією майна на користь держави на суму 200 крб. з кожного.
Ухвалою Верховного суду УСРР від 25 жовтня 1932 р. касаційну скаргу
А.С. ГНАТЧЕНКА та В.Т. ОЛІЙНИКА залишено без наслідків, а вирок Дніпропетровського обласного суду без змін.
А.С. ГНАТЧЕНКО та В.Т. ОЛІЙНИК не реабілітовані.
Архівно-кримінальна справа
А.Й. Сороки, хлібороба-одноосібника,
жителя с. Кінашів Тульчинського
району Вінницької області.
15 грудня 1932 р.
Спр. 75474-фп
СОРОКА Артем Йосипович обвинувачувався у злісному ухилянні від виконання державних податків та невиконанні хлібозаготівлі.
У вересні 1931 р., коли в його господарство прийшли представники сільської ради НЕДЕЛЕВИЧ, СТОЛЯР і САЛИК для виявлення зернопродуктів, учинив опір, схопив сокиру і намагався вдарити нею СТОЛЯРА.
Обвинувач – Тульчинське районне відділення Вінницького обласного відділу ДПУ УСРР (співробітник відділення ПАСТУЩАК, начальник відділення КУХОВАРЕНКО, уповноважений СПВ ТАРАБУКІН, помічник прокурора обласного відділу ДПУ ЛЕВІНА).
28 лютого 1933 р. виїзною сесією Вінницького обласного суду в с. Кінашів Тульчинського району А.Й. СОРОЦІ винесено вирок за статтями 16, 54-8 КК позбавити волі у виправно-трудових таборах віддалених місцевостей на 10 років з поразкою у правах на 5 років. Реабілітований 13 травня 1992 р.
Архівно-кримінальна справа
І.Ф. Клочка й інших жителів
с. Черкасо-Карабутськ Кегичівського
району Полтавського округу,
хліборобів.
2 листопада 1929 р.
Спр. 75405-фп
ДІДЕНКО Михайло Никифорович, КЛОЧКО Іван Федорович, МОСКАЛИК Степан Дмитрович, ПЕСИГОЛОВЕЦЬ Микола Савелійович, ПШИКУН Степан Трохимович, ШЕПЕЛЬ Кирило Федорович та ШПИГУН Іван Платонович обвинувачувалися в тому, що систематично займались антирадянською агітацією, спрямованою на зрив хлібозаготівельної кампанії, маючи тісні зв’язки між собою, організовано ухилялись від виконання хлібозаготівельного плану,
одночасно тероризуючи населення. Влаштовували «волинки», використовуючи для цього «несвідому частину» населення і жінок.
Відкрито висловлювались серед селянства:
«Радянська влада своїми хлібозаготівельними планами обдирає селянство»,
«Навіщо комуністів годувати, посіяв для себе й хвате»,
«Доки вони будуть знущатися з нас»,
«Понадівали кожані тужурки та й знущаються над народом, забирають останній кусок хліба, оце так радянська влада».
Обвинувач – Полтавський економічний відділ ДПУ УСРР та особливий
відділ 25 дивізії (помічник уповноваженого МЕДВІДЬ, старший уповноважений НІКЕЛЬБЕРГ, начальник відділу БРЖЕЗОВСЬКИЙ, старший помічник окружного прокурора ЛІСНИЙ, окружний прокурор ОЛЕКСАНДРОВА).
Рішенням Надзвичайної сесії Полтавського окружного суду від 6 грудня 1929 р., винесено вирок за статтями 54-8, ч. 1 ст. 54-10, 57 КК УСРР:
І.Ф. КЛОЧКА, С.Д. МОСКАЛИКА, М.С. ПЕСИГОЛОВЦЯ, І.П. ШПИГУНА позбавлення волі із суворою ізоляцією терміном на 10 років кожний із кон-
фіскацією майна, з поразкою прав і висланням на 5 років, М.Н. ДІДЕНКА,
С.Т. ПШИКУНА та К.Ф. ШЕПЕЛЯ – позбавлення волі із суворою ізоляцією терміном на 5 років з конфіскацією майна та поразкою прав на 3 роки.
Реабілітовані 16 жовтня 1964 р.