Цьогоріч на Прикарпатті слимаків багато, бо для їх розмноження були сприятливі умови. Часті затяжні дощі, хмарна погода – оптимальні умови для інтенсивного росту і розвитку слимаків.
Їх поширення і шкідливість переважно на забур’янених, перезволожених ділянках, на яких вони живляться молодими рослинами та ягодами. Тому високий рівень агротехніки, виполювання бур’янів, створення умов рівномірного зволоження запобігають їх масовому розмноженню, пише Фіртка.
Зимують дорослі особини та яйця у грунті. Тепла зима сприяла добрій перезимівлі шкідника. Наприкінці травня-на початку червня з яєць, що перезимували в ґрунті, народжуються молоді слимаки, які розвиваються два місяці, досягають за цей час зрілого віку і починають розмножуватися. Слимаки – гермафродити, кожна особина може відкласти за сезон майже 400 яєць.
Слимаки ведуть нічний спосіб життя. Вдень вони ховаються під рослинами, у верхньому шарі грунту, де під’їдають коріння рослин. Вночі вони вибираються зі своїх сховищ і пошкоджують рослини, грубо виїдаючи дірки у листі, плодах та ягодах часто знищуючи всю рослину. Присутність цього шкідника показує блискуча доріжка, яку залишає слимак переміщуючись.
Знищити слимаків повністю досить складно, проте можна суттєво зменшити їх чисельність та шкодочинність. Основні методи боротьби - агротехнічні. Найкращий час для боротьби з ними травень-липень.
Насамперед обкошування ділянок, рихлення грунту, міжрядний обробіток, прополювання. Механічний спосіб - це ручний збір молюсків. Збирають слимаків з рослин та грунту у вологу погоду, після дощу, вночі та вранці по росі. У цей час молюски активно повзають і харчуються.
Слимаків потрібно систематично відловлювати. Для цього у місцях їх скупчення розкладають мокрі ганчірки, куски шиферу, фанери, дощечки, купки бур’янів, які розміщують на відстані 3-5 м один від одного. Їх періодично переглядають і збирають слимаків. Зібраних слимаків знищують у міцному соляному розчині, або заливають крутим кип’ятком.
Створення захисних смуг і канавок. Захисні канавки шириною 15-30 см роблять з матеріалу, що ускладнює пересування слимаків. Це може бути хвоя, вапно, тютюновий пил, гірчичний порошок, деревний попіл, мелена кава, пісок, суха тирса, мелений суперфосфат.
Досить дієвим заходом є встановлення пасток з використанням пива, або суміші дріжджів та меду. Заповніть ємність вищевказаною речовиною та заглибте її на рівні землі. Молюски підповзуть на запах і потраплять в суміш. Кожні 2-4 дні перевіряйте пастки, звільняйте від шкідників і заповнюйте новим розчином.
В боротьбі зі слимаками допомагають і відволікаючі маневри: посадка в міжряддях найбільш «смачної» для слимаків культури – салату, який і прийме основний удар на себе. Також варто утриматися від завезення на свою ділянку грунту, щоб не привезти цих непроханих гостей.
Для успішної боротьби зі слимаками буває корисно перед початком перших заморозків або у час відлиг, скопати ґрунт на грядках. Справа в тому, що для зимової сплячки і відкладання своїх яєць слимаки шукають різні поглиблення або щілини, оскільки самостійно викопати нору вони не здатні. Пізнє перекопування ґрунту порушує зимовий сон цих шкідників, що сприяє загибелі потомства.
Найефективніше – це, звісно, природні вороги слимаків. Їх не так багато, але, до прикладу, хижі павуки, багатоніжки, туруни та жуки-стафіліні (хижаки) – всі вони становлять реальну загрозу цим молюскам. Люблять закусити молюсками жаби, вужі та ящірки, а з ссавців їх особливо полюбляють їжаки. Не гидують слимаками також голодні кури і качки.
Що стосується хімічного методу боротьби, то в Україні зараз в «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» не зареєстровано жодного препарату. Однак в інших країнах застосовують препарати з діючою речовиною «метальдегід». Деякі господарі посипають слимаків і грунт сіллю. Робити це в жодному разі не потрібно. Сіль руйнує фізико-хімічний склад грунту.
