Хата р(Р)ізника

                                                                                                                                                                            Назва статті не є хоррор-заголовком, але може претендувати на клікбейт. Автор   надихався грою слів між першочерговим призначенням об’єкта та прізвищем діючих власників

Як показує жорстока реальність, жодна будівля не гарантована від знесення під новітню забудову чи руйнівної радикальної «реконструкції». Тому як тільки почув, що будівля за адресою Чорновола, 122 загрожена потенційною новобудовою, одразу ж вирішив описати її «поки не пізно». У принципі, вже можна цілий гештег створювати #покинепізно для усіх публікацій про будівлі Франика. Чи то пак Станиславова.

Отже, що то за будівля? Чим особлива? А нічим.

Звичайнісінька собі «сіра коробка», якщо дивитися на неї з вулиці. Перший поверх, орендований під комерцію, розмальований відповідно до вподобань/можливостей малого бізнесу. Зате вигляд з двору - і ви одразу побачите затишну будівлю з красивим балконом.

Красиву, затишну, конструктивістську.

Для довідки: конструктивізм – це архітектурний напрям, характерними рисами якого є максимальна функціональність приміщень, правильні геометричні форми, практичність і відсутність зайвих деталей. До речі, зонування й візуальне оформлення різних за призначенням частин будівлі за допомогою різних  кольорів – це також риса конструктивізму. Ось така цікавинка.

Набув поширення на початку ХХ століття, розвинувся після Великої війни 1914-1918 років. У наших краях це ще й роки Визвольних змагань та польсько-української війни.

Розібравшись із контекстом, поговоримо про саме приміщення.

За спогадами старожилів, будинок за адресою вулиця Чорновола, 122, зведений на початку 1930-х років підприємцем. Судячи з масштабу будівлі, бізнес у торговця м’ясом ішов добре.

Спершу він орендував торгову «точку» в німецької родини, що проживала поруч (будинок №116): після смерті дідуся-різника вони не продовжили його справу.

Будинок, як і заведено в типовій міській забудові, мав відповідати запитам сімейного бізнесу та житла:

• у підвалі відбувалося розбирання привезених туш та їх дальша обробка;
• перший поверх займали торгові площі;
• на другому поверсі проживали власники;
• третій поверх заселяли працівники.

Читайте також: Руїни Франківська. Де знайти «те місто»?

До речі, під час ремонтних робіт вже в ХХІ ст., на бічних стінах виявили цікаві написи, що мали привертати увагу потенційних покупців. Не забуваємо, що у той час фактично це був уже край міста, тому ці своєрідні «бігборди» на високій будівлі точно впадали у вічі.

Реклама твердила, що тут відбувається: «Виготовлення та продаж буженини. Віктор Галат». 

Зараз, на жаль, ці написи приховав новітній ремонт й утеплення стін.

Державний архів Івано-Франківської області має потрібні дані, з яким можемо дізнатися, що до приходу «перших совєтів» тут проживали:

1. Галат Віктор, 1900 р.н.
2. Галат Станіслава, 1903 р.н.
3. Галат Антон, 1911 р.н.
4. Фрись Юзеф, 1921 р.н.
5. Зайонц Стефанія, 1921 р.н.
6. Борис Станіслав, 1923 р.н.
7. Куризма Марія, 1916 р.н.
8. Каліта Зигмунд, 1912 р.н.
9. Борис Яніна, 1924 р.н.

Як бачимо, архівна довідка показує власників і всіх мешканців римо-католиками, але у всіх родинних легендах і розповідях старожилів постійно фігурує інформація про власників - євреїв. Або, як мінімум, вказує на будівничих. На це, начебто, мають натякати навіть…кути (!) в приміщенні, які порушують канонічні 90 градусів заради притягування грошей.

Автор даного тексту не знає як і де перевірити цю легенду чи знайти узагалі будь-яку інформацію про неї, тому буду вдячний за підказки чи відсилки до фольклору.

У часі радянської окупації приміщення пристосували під потреби пожежної частини. За бажанням можете знайти у цьому також якийсь певний символізм.

Зараз «хата різника» у приватній власності родини Рєзніків, більшу її частину орендує «Простір освіти «Невгамовні», який активно змінює інтер’єр під себе й власні потреби альтернативної школи. «Невгамовні» щиро сподіваються, що забудовники міста знайдуть можливості спорудити чергову багатоповерхівку деінде.

Висновок перший

Архітектура – це не лише витончена готика чи розкішне бароко. Ми маємо навчитися розуміти цінність будівель, зведених нашими предками в стилі конструктивізму, бруталізму чи якогось іншого –ізму, придуманого мистецтвознавцями.

Висновок другий

Місто – це не лише добре заасфальтовані вулиці, широкі проспекти, велосипедні доріжки та комфортні тротуари з бруківкою, це іще його дух, міські легенди та вся матеріальна (і не тільки) спадщина.

Висновок третій

Дух міста аби жити, потребує старих будівель, вузьких вуличок і затишних двориків, парків та скверів зі старими липами, а в руїнах можуть жити лише привиди.

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram та читайте нас у Facebook. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!