Професор філософії прийшов до Майстра дзен Нан-Іна і почав питати його про Бога, медитацію та багато інших речей, що його цікавили. Майстер вислухав мовчки і потім сказав:
- Ви виглядаєте дуже втомленим. Ви прийшли здалеку, ви зійшли на високу гору. Дозвольте мені спочатку запропонувати вам чашку чаю.
Професор чекав поки закипав чайник, а в ньому кипіло безліч питань. Поки вода скипала, поки аромат чаю розливався в повітрі, Майстер дивився на професора, кажучи йому: «Почекай. Не поспішай. Хто знає? Навіть чаювання іноді може стати відповіддю на твої питання».
Тим часом професор почав думати, що його подорож була даремною: «Ця людина виглядає божевільною. Як можуть питання про Бога отримати відповіді під час мовчазного чаювання?» Але він дуже втомився, і подумав, що, загалом, було б непогано випити чашку чаю перед тим як піти звідси...
Тут Майстер приніс чайник. Він почав наливати чай в чашку.
Коли чашка наповнилася, він продовжував лити. Чай полився в блюдце. Потім блюдце наповнилося теж, але Майстер продовжував лити, і гарячий чай полився на підлогу... Професор вигукнув:
- Що ви робите? Хіба ви не бачите, чашка повна, блюдце теж?
А Нан-Ін сказав:
- Точно те саме і з тобою. Твій розум так переповнений запитаннями, що навіть якщо я відповім на них, в тобі не буде простору, щоб прийняти відповідь. І я кажу тобі, поки ти тут - твої питання переповнюють цей будинок. Ця маленька хатина сповнена твоїми питаннями. Повертайся, звільни свою чашку, а потім приходь. Спочатку створи хоча б маленький вільний простір в собі…
Ошо
