Зроблено на Україні

 

 

Один з найкращих досвідів, які я маю у своєму житті, - це приїзди у наші краї швейцарських туристичних міні-груп, сформованих із людей, яким цікаво і важливо пізнавати світ. Не попросту насолоджуватися тупим релаксом пенсіонерів, які це заслужили, а дійсно їздити, дивитися, намагатися зрозуміти і полюбити.

 

Ці прості люди дарують віру.

 

Недавно учасники одного з таких турів Галичиною казали, що, читаючи українську літературу перед тим, як приїхати в Україну, вони – європейці серед європейців – жахаються власної провінційності.

 

І я їх цілком розумію. Не лише тому, що у нас є надзвичайна література, яка – лиш би вдалося адекватно перекласти і зрозуміти – вміє вражаюче розповісти про життя цієї центрової землі і людей на ній. Але історія двадцятого століття, та історія, яка є ще свіжою, за законами якої все ще живе нове століття, дійсно вибрала собі нас для того, щоби тут відбулися і відбувалися найцікавіші речі нового часу.

 

Переважно цього не усвідомлюємо навіть ми самі. Для нас такі історичні події є радше побутовими деталями. Щодо європейців і азіатів, то у їхній офіційній історії наша територія фігурує не надто важливим фрагментом – таким собі нічийним стадіоном, на якому час від часу відбуваються вирішальні матчі улюблених команд.

 

Пригадую собі пісеньку, яка мені видавалася дуже домашньою і дуже дитячою. Мені її співали якнайспокійніше. І співалося про цілком близькі речі – про жорна, які завжди стояли у нашій спіжарці. Тоді мене мало цікавили інші фігуранти тексту. Але вже і так було зрозуміло, що ці особи мають якийсь безпосередній стосунок до тих наших двох каменів. «Пише Сталін до Гітлера – мелють жорна, як холера. Гітлер єму відписує, що всі жорна конфіскує». У приспіві йшлося про споконвічну мотивацію – "крутять жорна вправо, вліво, бо їсти ся хотіло". І на завершення – історичний рецепт, чим усе закінчувалося: "б’ють шаблями вправо, вліво, щоб серце не боліло…"

 

Щовесни, коли копали городи, і щоосені, коли теж копали городи, ми визбирували із землі патрони і гільзи різних виробників. Спочатку відрами, потім жменями, згодом поодинокі.

 

Ліс за нашим садом був переповнений шанцями, окопами для скорострілів і гармат, переходами і траншеями. Міст над нашою річкою був новим, бо фрагменти підірваного старого лежали у річці.

 

Старші люди, які мене виховували, знали про континент без кордонів не тільки тому, що знали різні мови, читали книжки і газети різних країн, приятелювали із народженими у різних країнах, студіювали у всіляких університетах і сиділи у тюрмах і таборах усіх тих, хто воював один проти одного, але й тому, що всі ці держави, газети, армії і тюрми приходили до них навіть тоді, коли вони просто нікуди не виходили з дому. Найкращим, чого можна було від цих гостей сподіватися, були хіба нові сорти цигарок і мила. А ще – побудовані ними спрощені копії будинків у Відні, Варшаві, Берліні і Москві, на які можна було дивитися так, щоби колись згодом справжні Відень, Варшава, Берлін і Москва здавалися фрагментами міста твого дитинства.

 

У розмовах між собою мої вихователі називали Сибір курортом. З часом вони перестали пам’ятати страждання, вони згадували про літні піщані бурі, про зимову тайгу, про молоко, що продавалося у формі льоду на вагу, про колію берегом величного Байкалу.

 

Вони перестали будь-чого боятися, бо були впевнені у минущості всього минущого. Особливо держав, газет, тюрем, гостей, сортів цигарок. Навіть дітей без страху народжували у незнане, любилися у найтяжчі часи, знаючи, що любов і діти є, поки є.

 

Зрештою, у них була добра школа. Адже історію різних народів вони мусили вивчати старанніше, ніж учні всіх тих національностей. Отож, їхній погляд на історію хоч трохи наближався до ідеального. Тож вони – без жодних україноцентричних ідей – добре розуміли, що все найважливіше в історії Європи не мине їхнього життя. Вони згодилися на життя на полігоні. Їхня умова з дияволом полягала у відданні себе до цієї світової лабораторії.

 

Очевидно, що у самих експериментаторів і дослідників після цього всього не може не виникнути відчуття периферійності, провінційності і страху, що у якийсь момент дослід може вирватися з колби.

 

Тарас ПРОХАСЬКО,

Галицький кореспондент

 


14.02.2013 Тарас ПРОХАСЬКО 1865 0
Коментарі (0)

05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

391
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

1749
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3255
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1178
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1205
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

1263 3

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

300

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

1150

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

993

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

426
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

361
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2520
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1262
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1352
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

577
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15214
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7511
01.07.2025

Плакати Нікіти Тітова надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається. Художник прагне, аби про героїзм українців знали в усьому світі.  

367
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

812 1
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

501
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

411
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

499