Зроблено на Україні

 

 

Один з найкращих досвідів, які я маю у своєму житті, - це приїзди у наші краї швейцарських туристичних міні-груп, сформованих із людей, яким цікаво і важливо пізнавати світ. Не попросту насолоджуватися тупим релаксом пенсіонерів, які це заслужили, а дійсно їздити, дивитися, намагатися зрозуміти і полюбити.

 

Ці прості люди дарують віру.

 

Недавно учасники одного з таких турів Галичиною казали, що, читаючи українську літературу перед тим, як приїхати в Україну, вони – європейці серед європейців – жахаються власної провінційності.

 

І я їх цілком розумію. Не лише тому, що у нас є надзвичайна література, яка – лиш би вдалося адекватно перекласти і зрозуміти – вміє вражаюче розповісти про життя цієї центрової землі і людей на ній. Але історія двадцятого століття, та історія, яка є ще свіжою, за законами якої все ще живе нове століття, дійсно вибрала собі нас для того, щоби тут відбулися і відбувалися найцікавіші речі нового часу.

 

Переважно цього не усвідомлюємо навіть ми самі. Для нас такі історичні події є радше побутовими деталями. Щодо європейців і азіатів, то у їхній офіційній історії наша територія фігурує не надто важливим фрагментом – таким собі нічийним стадіоном, на якому час від часу відбуваються вирішальні матчі улюблених команд.

 

Пригадую собі пісеньку, яка мені видавалася дуже домашньою і дуже дитячою. Мені її співали якнайспокійніше. І співалося про цілком близькі речі – про жорна, які завжди стояли у нашій спіжарці. Тоді мене мало цікавили інші фігуранти тексту. Але вже і так було зрозуміло, що ці особи мають якийсь безпосередній стосунок до тих наших двох каменів. «Пише Сталін до Гітлера – мелють жорна, як холера. Гітлер єму відписує, що всі жорна конфіскує». У приспіві йшлося про споконвічну мотивацію – "крутять жорна вправо, вліво, бо їсти ся хотіло". І на завершення – історичний рецепт, чим усе закінчувалося: "б’ють шаблями вправо, вліво, щоб серце не боліло…"

 

Щовесни, коли копали городи, і щоосені, коли теж копали городи, ми визбирували із землі патрони і гільзи різних виробників. Спочатку відрами, потім жменями, згодом поодинокі.

 

Ліс за нашим садом був переповнений шанцями, окопами для скорострілів і гармат, переходами і траншеями. Міст над нашою річкою був новим, бо фрагменти підірваного старого лежали у річці.

 

Старші люди, які мене виховували, знали про континент без кордонів не тільки тому, що знали різні мови, читали книжки і газети різних країн, приятелювали із народженими у різних країнах, студіювали у всіляких університетах і сиділи у тюрмах і таборах усіх тих, хто воював один проти одного, але й тому, що всі ці держави, газети, армії і тюрми приходили до них навіть тоді, коли вони просто нікуди не виходили з дому. Найкращим, чого можна було від цих гостей сподіватися, були хіба нові сорти цигарок і мила. А ще – побудовані ними спрощені копії будинків у Відні, Варшаві, Берліні і Москві, на які можна було дивитися так, щоби колись згодом справжні Відень, Варшава, Берлін і Москва здавалися фрагментами міста твого дитинства.

 

У розмовах між собою мої вихователі називали Сибір курортом. З часом вони перестали пам’ятати страждання, вони згадували про літні піщані бурі, про зимову тайгу, про молоко, що продавалося у формі льоду на вагу, про колію берегом величного Байкалу.

 

Вони перестали будь-чого боятися, бо були впевнені у минущості всього минущого. Особливо держав, газет, тюрем, гостей, сортів цигарок. Навіть дітей без страху народжували у незнане, любилися у найтяжчі часи, знаючи, що любов і діти є, поки є.

 

Зрештою, у них була добра школа. Адже історію різних народів вони мусили вивчати старанніше, ніж учні всіх тих національностей. Отож, їхній погляд на історію хоч трохи наближався до ідеального. Тож вони – без жодних україноцентричних ідей – добре розуміли, що все найважливіше в історії Європи не мине їхнього життя. Вони згодилися на життя на полігоні. Їхня умова з дияволом полягала у відданні себе до цієї світової лабораторії.

 

Очевидно, що у самих експериментаторів і дослідників після цього всього не може не виникнути відчуття периферійності, провінційності і страху, що у якийсь момент дослід може вирватися з колби.

 

Тарас ПРОХАСЬКО,

Галицький кореспондент

 


14.02.2013 Тарас ПРОХАСЬКО 1918 0
Коментарі (0)

09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1248
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1059
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1102
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

7145
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1760
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

2591

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

368

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

609

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1646

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

875
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1111
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

590
02.09.2025

Завдяки сприятливим погодним умовам та щоденній праці аграріїв завершили збирання ранніх зернових культур.  

952
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1273
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

843
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1395 1
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

983
09.09.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

37327 1
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1066
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1315
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

825
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

3132 14