ЗМІ: У Запоріжжі спалили активіста Автомайдану у власному авто

«Іноді процес триває місяцями»: як в Івано-Франківську ідентифікують загиблих воїнів

09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.

1313

Навіщо фемінізм у країні, що воює: Ірина Славінська про рівність по-українськи, стереотипи та право бути собою

05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1022

«Війна принесла нові медичні виклики»: як в Івано-Франківську борються з больовим синдромом у поранених (ФОТО)

30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.

2039

Зарплати, маєтки та «гедоністичні» автомобілі «суддів і прокурорів» Івано-Франківщини. Аналіз декларацій чиновників

26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3522

Від забороненого видобутку до сувенірних ринків: як на Прикарпатті працював нелегальний бурштиновий бізнес

24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1317

«Не хочу малювати зневіру»: художник Нікіта Тітов про Івано-Франківськ, ментальне здоров’я та малюнки як терапію

21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1305

Коментарі (7)

Коментар

Ваше ім'я

Ваш email

Введіть код з картинки

Гуцул-хуліган 2014.02.15, 15:24

А не має такої машини щоб туда помістились всі дибіли майдануті автомайдануті ті які перетворюють країну в полігон нечесті і хтось би в бак вистрелив і був би спокій на років 100

ПП 2014.02.15, 15:26

Всіх може і не треба але вожаків і вожачків це точно треба так зробити.

Тратата 2014.02.15, 15:34

Боже боже сьогодні вперше побачив на свої очі що ці заблудші вівці наробили біля білого дому то за голову взявся. Одним слово мудаки інакше не скажеш. Кличко Тягнибок Яценюк рвуться до корита а ви дурні без голові куди рветися ви получите точно те саме що і получили після помаранчевої революції

вася 2014.02.15, 15:35

позавчорашні новини друкують.Вже новіші новини є, людина через кредити в банках померла, ніякого пострілу там немає.

сумно 2014.02.15, 15:37

Це жахливо, у таке важко повірити. Людська кров не водиця -- проливати не годиться.

Віктор Баранов, 2014.02.15, 21:17

До українців Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці: Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день, Коли ми, українці, забули, що ми — українці? І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот, І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється, І що ми на Вкраїні — таки український народ, А не просто юрба, що у звітах населенням зветься. І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина, І що щедрість — в серцях, а не в магазинних вітринах. І що є у нас мова, і що українська вона, Без якої наш край — територія, а не Вкраїна. Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори! Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! Запитаймо у себе: відколи, з якої пори Почали українці себе у собі забувати? Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття, У якому свідомості нашій збагнути незмога, Чом солодшим од меду нам видався чад забуття Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога? Українці мої! То вкраїнці ми з вами — чи як? Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата? Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк, Що розцвів нам у душах смиренністю "меншого брата"? Українці мої! Як гірчать мені власні слова... Знаю добре, що й вам вони теж — не солодкі гостинці. Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива, Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці. Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?.. Віктор Баранов, 1999 р.

Автор невідомий. 2014.02.15, 21:21

Немає "москалів" між нас, нема "бандерів," а є - знедолений вкраїнський люд. І є сім'я - "міжгірських" ненажерів , захочуть -милують, а схочуть, то й уб'ють. Брати зі Сходу, плачем разом з вами, коли в копальнях ваші діти мруть. І серце розривається у мами, в моєї мами, як на шахтах дзвони б'ють. А батько твій не може самокрутку від трепету в руках одразу запалить. А мій в той час сльозу ховає хутко, біда не в нас. Та в нас також болить... З Донецька - ти, а я живу у Львові, приїдь у гості, хлібом поділюсь. Не страшно, що різниця є у слові, я іншого, мій братику, боюсь. Боюся тих, хто ділить нас з тобою: (а сам в той час витесує гроби). Боюся тих, хто кличе нас до бою, мовляв, хай чубляться "презренные рабы" У мене на столі лиш картоплина, а ти, хто-зна, чи й вчора їв. ... Я вже не хочу, щоб моя родина, й твоя також, кормила упирів! Немає "москалів" між нас, нема "бандерів," є Люди! Є Вкраїна! Ти і Я! І купка є "міжгірських" людожерів, то не вони... А ми - одна Сім'я!