ЗМІ: У Запоріжжі спалили активіста Автомайдану у власному авто

Публікації

«Я відходив пів року. Щоранку під гімн України вставав і плакав»: історія ветерана Юрія Довгана, який добровольцем пішов на війну

19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки.

2017

Захист дітей чи легалізація порно? Що насправді приховує законопроєкт №15294?

16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1122

Кити і паразити: чому найбільший промисловець країни-бензоколонки заговорив про катастрофу?

11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1269

Удень — психологиня у шпиталі, увечері — акторка на сцені: Ірина Онищук про театр, війну і силу людської підтримки

07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1715

Переплати за світло та газ на Івано-Франківщині: як бюджетні мільйони зникають через «додаткові угоди»

03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.

2894 1

«Пішов, бо інакше не міг»: історія полеглого захисника Івана Майки, який без вагань став на захист України

30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3988

Коментарі (7)

Коментар

Ваше ім'я

Ваш email

Введіть код з картинки

Гуцул-хуліган 2014.02.15, 15:24

А не має такої машини щоб туда помістились всі дибіли майдануті автомайдануті ті які перетворюють країну в полігон нечесті і хтось би в бак вистрелив і був би спокій на років 100

ПП 2014.02.15, 15:26

Всіх може і не треба але вожаків і вожачків це точно треба так зробити.

Тратата 2014.02.15, 15:34

Боже боже сьогодні вперше побачив на свої очі що ці заблудші вівці наробили біля білого дому то за голову взявся. Одним слово мудаки інакше не скажеш. Кличко Тягнибок Яценюк рвуться до корита а ви дурні без голові куди рветися ви получите точно те саме що і получили після помаранчевої революції

вася 2014.02.15, 15:35

позавчорашні новини друкують.Вже новіші новини є, людина через кредити в банках померла, ніякого пострілу там немає.

сумно 2014.02.15, 15:37

Це жахливо, у таке важко повірити. Людська кров не водиця -- проливати не годиться.

Віктор Баранов, 2014.02.15, 21:17

До українців Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці: Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день, Коли ми, українці, забули, що ми — українці? І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот, І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється, І що ми на Вкраїні — таки український народ, А не просто юрба, що у звітах населенням зветься. І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина, І що щедрість — в серцях, а не в магазинних вітринах. І що є у нас мова, і що українська вона, Без якої наш край — територія, а не Вкраїна. Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори! Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! Запитаймо у себе: відколи, з якої пори Почали українці себе у собі забувати? Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття, У якому свідомості нашій збагнути незмога, Чом солодшим од меду нам видався чад забуття Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога? Українці мої! То вкраїнці ми з вами — чи як? Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата? Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк, Що розцвів нам у душах смиренністю "меншого брата"? Українці мої! Як гірчать мені власні слова... Знаю добре, що й вам вони теж — не солодкі гостинці. Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива, Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці. Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?.. Віктор Баранов, 1999 р.

Автор невідомий. 2014.02.15, 21:21

Немає "москалів" між нас, нема "бандерів," а є - знедолений вкраїнський люд. І є сім'я - "міжгірських" ненажерів , захочуть -милують, а схочуть, то й уб'ють. Брати зі Сходу, плачем разом з вами, коли в копальнях ваші діти мруть. І серце розривається у мами, в моєї мами, як на шахтах дзвони б'ють. А батько твій не може самокрутку від трепету в руках одразу запалить. А мій в той час сльозу ховає хутко, біда не в нас. Та в нас також болить... З Донецька - ти, а я живу у Львові, приїдь у гості, хлібом поділюсь. Не страшно, що різниця є у слові, я іншого, мій братику, боюсь. Боюся тих, хто ділить нас з тобою: (а сам в той час витесує гроби). Боюся тих, хто кличе нас до бою, мовляв, хай чубляться "презренные рабы" У мене на столі лиш картоплина, а ти, хто-зна, чи й вчора їв. ... Я вже не хочу, щоб моя родина, й твоя також, кормила упирів! Немає "москалів" між нас, нема "бандерів," є Люди! Є Вкраїна! Ти і Я! І купка є "міжгірських" людожерів, то не вони... А ми - одна Сім'я!