Республіка Сан-Марино є однією з найменших держав в Європі, до яких також зазвичай зараховують Андорру, Ліхтенштейн, Мальту, Монако, Ватикан і Люксембург. Населення країни складає близько 32 тисяч чоловік (з них 80% - сан-марійці і 19% - італійці). Більше 13 тис. громадян живуть за кордоном. Площа держави - всього 60,57 км ², 80% з них - це скельні масиви, а на орні землі припадає 16,6% площі.
За легендами республіка Сан-Марино була утворена в 4 столітті нашої ери ченцем на ім'я Марино, який був вихідцем одного з островів в Адріатичному морі. Марино з групою послідовників прибув на гору Титано, де й організував поселення. Згодом Марино був зарахований до лику святих, а утворене з поселення отримало статус держави.
В 11 столітті Сан-Марино отримало статус комуни, і місто поширило свою владу на навколишні землі. Ця експансія Сан-Марино зустріла протидію місцевих феодалів, особливо єпископа з Ріміні, але папа Пій Другий визнав дії комуни правомірними, і навіть подарував Сан-Марино поселення Фьорентино, Монте-Джардіно і Серравалле. У 1243 році в Сан-Марино за аналогією з Давнім Римом вперше були призначені два консула, завданням яких було управління республікою. Офіційно ця посада називалася капітан - регент. Термін правління цих консулів був обмежений шістьма місяцями. Така система управління Сан-Марино збереглася і донині.
В Сан-Марино дуже низькі податки, тому багато хто прагне мати місцеве громадянство і реєструвати фірми в цій країні. Через це тут багато банків, офісів різних компаній.
