Вже сьогодні можна з впевненістю сказати, що четвертому за ліком президенту за один рік в багатьох аспектах вдалося досягти того, чого його попередник не зумів за цілих п’ять.
На відміну від Ющенка, який витав більше у вимірі духовних сентенцій, аніж реальних дій, вірячи у власну виключність, нового президента набагато більше цікавить саме матеріальна сторона й кінцевий результат.
Янукович зумів вибудувати чітку вертикаль, повернути собі повноваження Кучми, змінити форму правління на президентсько-парламентську, в якій роль інших гілок влади практично повністю знівельована, а сам президент перетворився на чи не єдиного домінантного гравця.
"Великі комбінатори" Віктора Федоровича спромоглися всього за один рік не лише змодифікувати систему, яку той же Кучма зводив роками, але й перевершити її в окремих аспектах.
Нова влада дійсно не витрачає час на пустопорожні розмови. Складається враження, що, будучи переконаною у своїй винятковості, вона взагалі воліє говорити якомога менше, а тим паче – вести діалог.
Варто зауважити, що якщо за "помаранчевими" закріпилося характерне "любі друзі", то нова влада знаменується масовим приходом на ключові в державі посади "донецьких" – представників великого капіталу, друзів дитинства та друзів друзів.
Звичайно, що серед них є й значна кількість висококваліфікованих фахівців. Разом з тим, позбутися "кумівства" так і не вдалося. Формування влади й надалі здійснюється за принципом замкненої касти. У стосунках ж з опозицією влада влаштувала свого роду "полювання на відьом".
Перемога? Влади та особисто Януковича – безумовно. Однак, як свідчить соціологія, рівень підтримки та особистий рейтинг Віктора Федоровича стрімко падає. Зокрема, згідно останніх досліджень, особистий рейтинг президента за 12 місяців впав із 48% (результат на виборах) до близько 26-28%.
Відповідь на запитання, чому відбуваються подібні метаморфози, якщо країна поволі встає на ноги і все налагоджується, навряд чи лежить виключно в площині проведення непопулярних, однак таких необхідних реформ.
Що обіцяв Янукович у своїй передвиборчій програмі, з чим йшов до виборця, і що спостерігає український громадянин на практиці? Чи почув президент кожного, як і обіцяв на біг-бордах із власним зображенням?
Реформи – шлях до світового визнання
Націленість на реформи стала не лише головним лейтмотивом передвиборчої кампанії, але вражала й після обрання.
Президент оголошує "смертельну війну" корупції, ініціює "обговорення", створює цілу низку комітетів з проведення реформ. Втім, наразі "реформування" більше схоже на намагання убезпечити власне знаходження при владі, побудувати стабільний, ручний режим, аніж докорінно змінити систему, забезпечити необхідний баланс стримувань і противаг.
Влада декларує широку боротьбу з корупцією, однак на даний момент така боротьба зводиться більше до тиску, переслідування та залякування своїх опонентів.
З анонсованих реформ за цей час реалізовано в тій чи іншій мірі судову, податкову, триває адміністративна. На черзі – пенсійна, житлова, земельна, реформа охорони здоров’я та інші.
Як наслідок, по країні вже понад рік бродить "привид реформ", кидаючи то в жар, то в холод її громадян, за щораз більше змушуючи мріяти не про покращення життя вже сьогодні, а про його непогіршення.
Сильна економіка – успішна країна
В економічній сфері Янукович поставив амбітне завдання – за 10 років Україна повинна увійти до складу G20. Стрижнем такого прогресу має стати інвестиційно-інноваційна модель розвитку. Однак, якщо в даному напрямі про конкретні результати вести мову ще відносно рано, то про цілі, передбачені програмою на 2010-2011 роки в самий раз.
Згідно офіційних показників Держкомстату за підсумками 2010 року зростання ВВП склало 4,2%, а обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на початок 2011 склав 44708 мільйонів доларів США. Обсяг інвестицій хоча й зріс на 4645 мільйонів доларів, однак даний показник зростання є найменшим за останні 4 роки.
Найбільшими інвесторами України виступили Кіпр, Німеччина, Нідерланди. Росія за обсягом інвестицій знаходиться лише на 4 місці із часткою 7,6%, що лише на 1,1% більше попереднього року.
Водночас, в економіку країн світу Україна інвестувала 6871,1 мільйона доларів. При цьому 92,3% – в Кіпр, 2,8% – у Росію. Переважна частина цих коштів, що не дивно, спрямовується в офшори.
Президент, як і обіцяв, добився прийняття нового Податкового кодексу, однак анонсованого зменшення податкового навантаження, а, відповідно, й полегшення життя підприємці так і не дочекалися. Незважаючи на заяви про необхідність захисту малого і середнього бізнесу, влада й надалі продовжує обслуговувати й дбати про інтереси великого капіталу.
І лише за допомогою "майдану" вітчизняні "мільйонери" змогли відстояти хоча б частину своїх прав у боротьбі з державними "мільярдерами".
В рейтингу економічних свобод Україна, опустившись на 17 пунктів, посіла 164 місце серед 179 країн. За даним показником ми останні в Європі. Водночас, Україна суттєво втратила й позиції щодо привабливості для ведення бізнесу, зайнявши 97 місце (у 2009 – 75), опинившись в компанії Нігерії, Мозамбіку та Уганди.
І це незважаючи на обіцянки перетворити Україну на найбільш інвестиційно привабливу державу у Східній Європі.
Бізнес так і не дочекався зниження ПДВ до 17% уже з 2011. Наразі він й надалі складає 20%, а зменшення ставки до 17% варто очікувати лише в 2014.
Не відбулося у 2011 й анонсованого зменшення податку на прибуток до 19%. Він становитиме 23% з щорічним зменшенням на 2%.
Водночас, владою напрацьовується й анонсується ціла низка заходів спрямованих на відродження села, залучення інвестицій у розвиток соціальної інфраструктури, будівництво автошляхів, медичних і освітніх закладів, газифікацію сільських населених пунктів. В окремих областях 2011 рік названо роком розвитку медицини та освіти на селі.
Однак, незважаючи на подібні ініціативи, набагато характернішими для влади є численні метаморфози, що пов’язані з перерозподілом бюджетних коштів. Так, обіцянки ліквідації пільг для депутатів призвели лише до суттєвого зростання видатків бюджету на забезпечення діяльності вищих посадових осіб.
Не менш показовою є ситуація в сфері охорони здоров’я, де на медичне обслуговування наших віпів закладено близько 300 мільйонів гривень,, в той час як на санаторно-курортне оздоровлення усіх інвалідів – менше 100 мільйонів.
І це лише окремі приклади…
Незважаючи на гучні заяви про запровадження європейських стандартів соціального захисту, покращення життя не особливо то і помітне.
Держкомстат повідомляє, що реальна заробітна плата зросла на 10,1%. Водночас, індекс споживчих цін склав 109,1%, індекс цін виробників промислової продукції – 118,7%. Лише на такі необхідні українцю продукти як хліб, картопля та олія показник індексу споживчих цін зріс на 11,2%, 30,5%, 18,1%. Судячи з тенденцій, це – далеко не межа.
Влада змогла реабілітуватися в очах МВФ. Однак, була змушена піти на повідку цієї інституції й виконати цілу низку норм, зокрема суттєвого підняття оплату за комунальні послуги тощо.
Віктор Янукович таки наважився на крок, якого уникали попередники. Водночас, анонсованого недопущення суттєвого підняття цін на газ, незважаючи на "харківські домовленості", уникнути так і не вдалося. Цей та низка інших чинників й призвели до суттєвого зростання фінансового навантаження на середньостатистичну українську сім’ю.
Від соціальної незахищеності – до державних гарантій!
Надійним гарантом гідного рівня життя за рік влада так і не стала. В умовах правового нігілізму та панування принципу політичної доцільності визнання людини найвищою соціальною цінністю, пріоритетності її конституційних прав, свобод і законних інтересів є можливим хіба що на папері.
Це відповідним чином відобразилося й на оцінці авторитетних міжнародних інституцій.
П’ятдесят мільйонів громадян України вже у 2020 році
На 1 січня в Україні проживали 45778,5 тисяч осіб. Упродовж року чисельність населення зменшилася на 184,4 тисячі осіб. Протягом року рівень народжуваності склав 497689 осіб, що на 2,9% менше, аніж за 2009.
Негативна тенденція споглядається вперше після 2004. Разом з тим, наявне й незначне падіння рівня смертності. Водночас, природній приріст населення за рік склав 200546 осіб зі знаком "мінус". А це – скоріше насторожує, аніж вселяє оптимізм…
Янукович хоч і подав відповідний законопроект, яким передбачено суттєве зростання виплат при народженні дитини, однак Верховна Рада "слухняно" пропозицію не підтримала. Відповідно, замість обіцяних 25 тисяч українська сім’я отримуватиме трохи менше 18.
Освіта – гідна інвестиція в майбутнє!
У сфері освіти Україна практично відмовилася від системи обов’язкового зовнішнього оцінювання для вступу до вишів, доповнивши її численними модифікаціями.
В результаті систему оцінювання знань було в значній мірі знівельовано, а численні експерти все частіше зауважують про повернення та зростання рівня корупції під час вступної кампанії.
Водночас, анонсованих гарантій збільшення кількості бюджетних місць у вишах до 75 % не спостерігається – у зв’язку зі зменшенням числа випускників у 2011, їх кількість вирішили скоротити.
Дві мови – одна країна!
Незважаючи на численні перестороги та обіцянки, українська мова все ще залишається єдиною державною. Водночас, неможливо не помітити численні перекоси спрямовані на нівеляцію її ролі та значення.
Україна, з одного боку, наблизилася до Європейської хартії регіональних мов, а з іншого – не створила гарантій належного захисту мови державної.
Вже сьогодні спостерігається значна русифікація. В першу чергу це стосується все тої ж сфери освіти, зменшено частку обов’язково мовлення державною мовою на телебаченні, скасовано обов’язковий дубляж фільмів українською мовою.
І це лише кілька прикладів глибинної проблеми.
Відкритість і добросусідство
У зовнішній політиці Україна повернулася до практики багатовекторності та балансування на межі фолу. Незважаючи на те, що перший закордонний візит президента відбувся до Брюсселю, набути нових союзників на Заході так і не вдалося. Водночас, переорієнтація в бік Москви надзвичайних дивідендів Україні так і не принесла.
Якщо ще нещодавно лідери провідних держав світу лише обмежувалися у своїй риториці нотками перестороги щодо активного процесу згортання демократичних засад, то зараз їхні оцінки набагато категоричніші.
Янукович так і не спромігся увімкнути Україну для європейських партнерів.
***
"Україна посяде гідне місце у світовому співтоваристві. Об’єднавши наші спільні зусилля, ми побудуємо нову – успішну та заможну Україну! Україну для людини, Україну для людей!", – саме такими словами закінчується передвиборча програма Януковича.
Втім, як засвідчив перший рік перебування на посаді президента, Віктор Янукович в основному зосередився на облаштуванні України для себе та свого оточення.
Наведення порядку в розбалансованій управлінській сфері було необхідним, однак, як засвідчили реалії, це переросло у замикання на особі президента виключних повноважень та переформатування "правил гри", що здійснювався в обхід цих самих правил.
Підсвідоме бажання багатьох українців, які прагнули замість надто м’якого та пасивного знову відчути міцну руку влади, наблизили країну набагато більше до диктатури, аніж до поступального розвитку за зміцнення засад демократичності.
Покращення життя вже сьогодні, яке обіцяв Янукович, якщо не пройшло осторонь звичайного українця, то настало для нього якось непомітно і що головне – невідчутно.
Часу, щоб збудувати Україну для людей, перелаштуватися з облаштування власного комфорту на комфорт всезагальний, у влади ще достатньо. Однак, питання, чи здатна на це і навіщо це чинній політичній еліті, залишаються відкритими…
Ігор Дебенко,політолог, Івано-Франківськ, для УП
