Активісти протестують проти кліматичної політики Норвегії, проголошуючи: "У кімнаті є слон, про якого ми не говоримо".
В Осло вуличні ліхтарі живляться відновлюваними джерелами енергії. Для економії енергії розумні ліхтарі тьмяніють, коли поруч нікого немає.
Норвезька столиця, як і решта країни, пишається своїми винятковими екологічними показниками. Його система громадського транспорту також повністю живиться відновлюваною енергією. Дві третини нових автомобілів, що продаються у місті, є електричними. Є навіть шосе для бджіл.
Є лише одна проблема. Значна частина екологічних інновацій, якими так пишається Норвегія, фінансується коштом нафтових грошей. Тому що Норвегія, крім того, що є перспективним «кліматичним чемпіоном», також є основним експортером викопного палива. І планує так жити ще довгий час.
Норвегія - не єдина країна, яка проповідує стабільність, одночасно заробляючи на тому, що спричиняє кліматичні зміни. У кінці цього року у Великобританії відбудеться великий кліматичний саміт. Водночас в країні планують відкрити нову вугільну шахту. Канада, самопроголошений кліматичний лідер, вливає податкові долари у новий проєкт нафтопроводу.
Математика дуже проста
Багато країн добувають викопне паливо, попри зобов'язання боротися зі зміною клімату.
Але Канада, Норвегія та Великобританія виділяються тим, що роблять це, позиціонуючи себе як «кліматичні чемпіони».
"Великобританія лідирує у світі в боротьбі зі зміною клімату", - заявив прессекретар Департаменту бізнесу, енергетики та промислової стратегії Великобританії CNN в електронному листі.
"Ми були першою великою економікою, яка прийняла законодавство щодо чистого нульового рівня викидів до 2050 року, і з 1990 року ми скоротили викиди на 43% - найкраще в G7".
Уряд Великобританії може заявити ці претензії, оскільки відповідно до міжнародних угод кожна країна несе відповідальність лише за викиди парникових газів, що виробляються на її території.
Це означає, що Великобританії, Канаді, Норвегії та іншим не потрібно турбуватися про викиди, спричинені спалюванням їх нафти, газу та вугілля в інших місцях світу.
Спалювання викопного палива виділяє СО2, який затримує сонячне випромінювання в атмосфері, подібно до того, як скло утримує тепло в теплиці. Це призводить до підвищення температури, що своєю чергою спричиняє більш екстремальну погоду, танення льоду та підвищення рівня моря.
Це просте рівняння: чим більше викопного палива ми спалюємо, тим більше СО2 викидається в атмосферу і тим більший парниковий ефект.
Метою Паризької кліматичної угоди є обмеження потепління нижче 2 градусів за Цельсієм і як можна ближче до 1,5 градусів вище доіндустріального рівня.
Щоб досягти цього, у світі необхідно скоротити видобуток викопного палива приблизно на 6% на рік у період між 2020 і 2030 роками. Однак поточні прогнози показують щорічне збільшення на 2%.
"Ми просто не можемо дозволити собі спалити більшість наявних запасів викопного палива, щоб утриматися нижче 1,5 градуса Цельсія", - сказав Плай Ахакулвісут, вчений Стокгольмського інституту довкілля.
Вчені з питань клімату підрахували кількість парникових газів, які ми все ще можемо додати в атмосферу, не порушуючи критичного порогу 1,5 градуса.
На початку 2018 року Міжурядова комісія ООН з питань зміни клімату (МГЕЗК) оцінила цей так званий вуглецевий бюджет приблизно в 420 гігатонн (мільярди тонн) СО2 для шансів обмежити потепління до 1,5 градусів. Більш недавня оцінка, опублікована в журналі "Nature" на початку цього року, показує, що цифра коливається від 230 гігатонн до 670 гігатонн.
Минулого року у світі виробили приблизно 34 гігатонн CO2, що означає, що залишковий бюджет вуглецю може вичерпатися трохи більше ніж за шість років, якщо викиди не почнуть швидко зменшуватися.
Канада, Великобританія та Норвегія встановили амбіційні цілі. Великобританія та Канада пообіцяли зменшити свої територіальні викиди до чистого нуля до 2050 року. Норвегія - до 2030 року. "Чистий" нуль означає, що якщо вони не можуть повністю ліквідувати всі викиди, вони можуть компенсувати різницю шляхом видалення вуглецю з атмосфери, наприклад, висаджуючи більше дерев.
Вантажівки на нафтових пісках Атабаска в Альберті, Канада.
Професор Ніклас Хене, партнер-засновник Інституту клімату, кліматичного аналітичного центру, сказав CNN, що рішення зосередитися на територіальних викидах постало з перших днів кліматичних переговорів.
"Була тривала дискусія щодо того, чи робити це таким чином, і ця угода була досягнута, і вона не охоплює питання експорту або питань споживання товарів, які виробляються деінде ... і я згоден, це не 100 % має сенс ", - сказав він.
Це робить величезну різницю. За даними статистичного управління, щорічні внутрішні викиди в Норвегії досягли близько 53 млн тонн у 2017 році.
Згідно зі звітністю ООН про викиди у 2017 році, викиди від нафти та газу, які Норвегія продала за кордон, досягли приблизно 470 мільйонів тонн у 2017 році. Міністр клімату та навколишнього середовища Норвегії Свейнунг Ротеватн заявив CNN у своїй заяві, що зобов'язання країни базуються на територіальних кліматичних цілях.
"Викиди, пов'язані зі споживанням експортованої нафти та газових продуктів в інших країнах, покриваються обліковими записами та цільовими показниками імпортерів", - сказав він.
Відповідаючи на запитання про плани експорту нафти та газу в країну, він сказав, що "Норвегія рішуче підтримує перехід від використання та виробництва викопних джерел енергії до відновлюваних джерел енергії".
Керівник кліматичних, енергетичних та промислових досліджень аналітичного центру Carbon Tracker, Ендрю Грант, зазначає, що багато виробників економічно покладаються на доходи від викопного палива. Вони знають, що скоро світу потрібно буде відмовитися від цього, але ніхто не хоче першим вийти.
"У всіх є причини, чому вони вважають, що це повинні продовжувати виробляти вони, і ніхто інший", - сказав Грант CNN. "На Близькому Сході - тому, що це дуже низька вартість, у Канаді говорять про права людини, в Норвегії - про низьку вуглецеву інтенсивність виробництва, у Великобританії - тому, що у нас є розвинена інфраструктура ... у США вони навіть говорили, що збираються експортувати свої «молекули свободи»".
Виробництво викопного палива може бути дорогим, і багато урядів стверджують, що зупинка зараз буде марною тратою грошей, часто державних, які вже витрачаються на наявні проєкти та розвідки.
Хене сказав, що хорошим прикладом є газопровід "Північний потік-2", який проходить з Росії до Німеччини.
"Проєкт зроблено на 95%. І зараз люди сперечаються, чи потрібно це робити, чи ні, і існує тиск, щоб він працював, тому що люди вклали в це багато грошей. Отже, зараз все майже готово, чи не варто нам просто будувати його і тоді використовувати?", - сказав він. "Я кажу "ні". Це не сумісно з Парижем, нам потрібно менше інфраструктури викопного палива, а не більше. Це не потрібно, і це насправді контрпродуктивно".
Канада, Норвегія та Великобританія планують продовжувати виробляти викопне паливо, інвестуючи в нові проєкти та розвідки. За даними Канадського енергетичного регулятора, видобуток нафти в країні, як очікується, буде збільшуватися до 2039 року.
Запаси нафти у Канаді становлять приблизно 168 мільярдів барелів, згідно з урядовими даними. Якщо все це видобути та спалити, це призведе до додавання в атмосферу 72 гігатонн СО2 на основі розрахунку з використанням цифр МГЕЗК щодо вмісту вуглецю за замовчуванням. Це майже третина світового вуглецевого бюджету, що залишився. Уряд Канади не відповів на неодноразові прохання про коментарі.
Якщо Норвегія також продовжить буріння, як планувалося, загальний обсяг викидів від відомих запасів нафти та газу становитиме приблизно 15 гігатонн CO2, за даними норвезького інституту кліматичних досліджень CICERO. Це "з’їло б" 6,5% залишку вуглецевого бюджету для всього світу.
Тим часом за підрахунками Управління нафти та газу Великобританії, станом на кінець 2019 року запаси нафти у Великобританії становили 5,2 мільярда барелів, достатньо для продовження видобутку ще протягом двох десятиліть.
"Наразі лише декілька дрібних виробників перестали видавати дозволи на нові майданчики для викопного палива. Данія була одним із них за останні кілька місяців, і таке рішення повинні прийняти в Норвегії та Канаді, а також у США та Великобританії".
Громадський тиск
"Це лише одна тенденція, яку ви бачите в різних секторах, на які вплине регулювання клімату", - сказав Едвард Коллінз, директор з корпоративного лобіювання в InfluenceMap, в аналітичному центрі, що вивчає питання кліматичного лобіювання. Звідусіль чується "Ми особливі, і хоча ми підтримуємо ваші кліматичні амбіції, цей проєкт нам потрібен через будь-яку кількість причин, таких як робота або економіка", і кожен окремий сектор заявляє про це", - додав він.
