"Перший бій ми прийняли на Житомирській трасі. Оскільки я був командиром гармати МТ-12 «Рапіра», то були змушені розкладати свою пушку майже на асфальті. Згодом нас відправили майже під Білорусь й там ми також зустрічали колони, які втікали, адже тоді якраз майже повністю відбили Київщину.Після цього наш дивізіон направили на Схід. Там почалася "нормальна" війна. Відтак, поранення я отримав 15 червня і прийшов наказ виїхати двома розрахунками в одне із сіл на Луганщині. Там вже були визначені наші позиції, але, мабуть, нас здали місцеві або вичислили дрони. Бо коли ми почали окопуватися - розпочався артобстріл", - пригадує військовослужбовець.
"Зараз ми займаємося рекрутингом, оформлюємо добровольців на контракт. Я стараюся людям пояснювати - тим, хто звертається до нас як добровольці на контракт. Стараюсь підібрати їм роботу у бригаді за їхнім фахом чи спеціальністю.Ми наголошуємо, що потрібно іти служити, бо якби не наші захисники - вже тут був би русскій мір", - додає працівник ТЦК.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Ухилення від мобілізації без реального покарання: про що свідчить судова практика