Загиблого франківця поховають поруч із героями УПА

Публікації

«Я відходив пів року. Щоранку під гімн України вставав і плакав»: історія ветерана Юрія Довгана, який добровольцем пішов на війну

19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки.

2026

Захист дітей чи легалізація порно? Що насправді приховує законопроєкт №15294?

16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1129

Кити і паразити: чому найбільший промисловець країни-бензоколонки заговорив про катастрофу?

11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1275

Удень — психологиня у шпиталі, увечері — акторка на сцені: Ірина Онищук про театр, війну і силу людської підтримки

07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1720

Переплати за світло та газ на Івано-Франківщині: як бюджетні мільйони зникають через «додаткові угоди»

03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.

2899 1

«Пішов, бо інакше не міг»: історія полеглого захисника Івана Майки, який без вагань став на захист України

30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3993

Коментарі (8)

Коментар

Ваше ім'я

Ваш email

Введіть код з картинки

Макс 2014.02.22, 12:45

Герой, герой, а, судячи по його сторінці у соціальній мережі, -- прихильник сатанізму, атеїзму, антихристиянства... Хай Бог йому буде Суддя!

Іван 2014.02.22, 11:07

Слава герою. Вічна память.

Роман 2014.02.22, 11:39

Вічна пам'ять герою Небесної сотні ! Це людина З ВЕЛИКОЇ БУКВИ !!!

До "Макса" 2014.02.22, 13:39

Візьми і застрелься..... може хоч так мозги на місце встануть. Цей хлопчина загинув в тому числі і за тебе, віддавши найдорожче що в нього було, а що ти сам зробив для когось ?!

ялинка 2014.02.22, 13:56

Не мітингуйте на чистій душі молодого Героя!Не істеруйте такі як бабійка, що фарисействує і підтасовується постійно під будь-яку владу ( була і в комуністах зядлих ідеологах і ющенках. що привели цю банду до влади...) тепер вилізла на портрет загиблих Героїв України з витріщеними очима від переляку, що заберуть від неї корито бюджетне ( має зарплату під 20 тисяч гривень, віллу в пасічній , шикарні машини, квартири , шуби, діаманти....) нечесна !!!!Гидко!!!!!

Павло 2014.02.22, 14:22

Вічна пам'ять Герою, він загинув за нас і наше майбутнэ. Ніколи незабуваймо Небесну сотню.

ніхто 2014.02.22, 14:31

Зараз почнуть піаритись, повилазать зі своїми промовами. Дайте рідним поховати дитину.Це горе. В такі хвилини треба помовчати.

ГЕРОЯМ СЛАВА 2014.02.22, 15:21

Я НЕ БЛАГАТИМУ НА ВБИВЦЮ КАРИ... Вставай. Ходімо, синку мій, до дому ...До тебе йшла. А вслід собака вив... Віддай мені, віддай свій біль і втому. Я витримаю все, лиш ти би, рідний, жив. Ти не дивися страшно так у хмари, У синім погляді відбився чорний світ. Я не благатиму на вбивцю кари, Бо доста вже землі Вкраїнській бід. Пробач, синочку, любий мій, Іванку, Щось мої мислі не туди, де слід. Я фото гладила твоє до ранку, ...А потім вість страшну приніс сусід. Йому не вірю.Ти ж сказав - повернусь, Ще дід учив триматись за слова. Ну, як же так. Сказав - повернусь, А сам лежиш у ранах голова. Коли ти виріс? Вчора ще не було В твоїм волоссі й нитки сивини А, знаєш, сину, моє серце чуло, Як ти поранений просив води. Святої трошки принесла з Йордану, Тряслися руки, хлюпалась вона. Ти пий, синочку, рідний мій, Іване, Вона врятує.То ж свята вода. Вставай. Ходімо, сину мій, до дому, Я знову хустку в ружі одягну... Забудемо про біль і втому, Благаю, не лишай мене одну. Оксана Максимишин-Корабель 21 лютого 2014р. Спочивай з миром,незнайомий мій брате!!