Мені все-таки не хотілося б занадто погано думати про розумові здібності Тимошенко. Сподіваюсь, її абсолютно безумна поведінка пояснюється тим, що домовлятись з нею з якогось моменту реги просто відмовилися, побачивши, що їй дійсно нема чого їм запропонувати (і саме в цей момент вона нарешті публічно наїхала на Портнова). Тому що якщо вони досі готові відпустити її на всі чотири сторони, всього лише вилучивши майже все нажите непосильною працею, а вона продовжує дуріти та бикувати...
_________________________
И вдруг за столиком вспорхнуло слово: "Берлиоз!!"...Взметнулась волна горя при страшном известии о Михаиле Александровиче. Кто-то кричал, что необходимо составить коллективную телеграмму и немедленно послать ее. Но какую телеграмму, спросим мы, и куда?...Да, погиб, погиб... Но мы то ведь живы!...И кой-кто уже вернулся к своему столику и – сперва украдкой, а потом и в открытую – выпил водочки и закусил. В самом деле... чем мы поможем Михаилу Александровичу? Тем, что голодными останемся? Да ведь мы-то живы!
Михаил Булгаков, "Мастер и Маргарита"
По гарячих слідах зміни запобіжного заходу для ЮВТ, поки триває збурення і поки ще ніхто не повернувся до столика, не випив горілочки і не закусив котлетками де-воляй – я вирішила написати свій коментар з приводу суті подій, які відбулися у Печерському суді у п'ятницю.
Отже, один з колег-юристів якось поставив мені сакраментальне питання: "Тетяно, ось ти можеш пояснити мені: ЯК так може бути, щоб людину з "вищого ешелону влади", якій реально світить кримінальна стаття, захищав адвокат без досвіду участі в криминальному процесі?!"
Я відповіла: "У мене було декілька клієнтів "з вищих ешелонів", але ніхто з них навіть і не подумав би поводитись настільки безглуздо, як ВОНА.
Всі подібні клієнти були зі мною абсолютно відвертими, хоча і ризикували глобально, що я можу використати їхню відвертість їм на шкоду. ЮВТ ж вважає себе найрозумнішою і абсолютно не налаштована бути щирою та відвертою з якимись там адвокатішками. Однак, без повної відвертості клієнта перед адвокатом про жодний ефективний захист не може бути й мови; вона впевнена, що вона сама собі найкращий адвокат; лохів, які були і є у неї в процесі, вона використовує виключно як гарматне м'ясо для затягування процесу.
Така поведінка – це її особистий вибір, і вигрібатиме вона за нього по повній програмі."
Додатково можу навести аналогію. Не довіряти адвокату та приховувати від нього інформацію по справі – це те саме, що не дозволити проктологу провести ректальне обстеження. Безглуздо при цьому сподіватись, що адвокат чи проктолог вам чимось при цьому допоможуть, еге ж?
Вищенаведений діалог відбувався задовго до того, як Тимошенко було запроторено до СІЗО. І це ще її щастя, що реги вчинили з нею по-людськи – посадили у віп-камеру, допустили адвоката, дозволили передати особисті речі... Бо могли б запроторити до робітничо-селянської переповненої хати з барижками та наркоманками, попередньо провівши звичайну санобробку, та відмовити адвокату в побаченні в п'ятницю ввечері, не кажучи вже про передачку.
Тобто, реги і досі не вважають її "простою смертною", в зв'язку з чим фактично не отримають тих бонусів від "Юлі за гратами", які могли б отримати, якби вирішили її пресувати "по повній програмі".
То що ж сталося? Чому ЮВТ фактично відмовилася від дійсно професійного адвокатського захисту? Чому вирішила більше ніколи і нікому з "проктологів від юриспруденції" не показувати свій "анус"?
На мою скромну думку, пояснення лежить на поверхні. І це пояснення має ім'я – Андрій Портнов. Юлія Володимирівна колись вважала Портнова лєпшим соратнєгом та генієм юриспруденції. Що кагбе свідчить про її власний розумовий рівень та про її вміння розбиратись в людях, ога.
Нагадую тим, хто забув – саме Ондрюша виступав з юридичним обгрунтуванням, коли Юлія Володимирівна, навіть в найдикішому кошмарі не уявляючи свого програшу на виборах, грабонула Фірташів газ, не подбавши про те, аби прикрити свої сідниці хоч якимись формальностями.
Фінал є загальновідомим (цитую статтю з УП): "Газ в Україну та Європу почав поступати після підписання догорів переуступки боргу RosUkrEnergo перед Газпромом на користь "Нафтогазу". В своїх свідченнях Діденко іронічно пояснив, що ця оборудка була описана "визначними юридичними фахівцями сучасності", маючи на увазі Андрія Портнова та Валерія Писаренка, які також брали участь у газових переговорах у Москві.
Під час допиту і Діденко і Дубина підтвердили, що ініціатива переуступки боргу RosUkrEnergo перед Газпромом належала саме російській стороні. Нагадаємо, що два роки потому винним у цих домовленостях, згідно з рішенням Стокгольмського арбітражу, був визнаний НАК "Нафтогаз України".
Розглянемо дві версії: або Ондрюша дійсно такий бовдур, який раптом забув курс цивільного права за 2-й курс юрфаку, а тому не розумів, ЩО він верзе і що вони з Юлію Володимирівною чудять, або – що він все прекрасно розумів та чесно пояснював ЮВТ можливі наслідки.
При всьому моєму скептичному ставленні до Ондрюші, я переконана, що все він і сам прекрасно розумів, і Юлі пояснював в усіх деталях. Але, але, але... Вона прийняла одноосібне рішення грабонути Фірташа, а Ондрюші, як подейкують злі поінформовані язики, пообіцяла "за содєйствіє" ФДМ та інші ніштяки.
Але, як за нею водиться – кинула, та ще й вибори програла – не в останню чергу через ту саму жадібність та схильність до перманентного кидалова щирих та відданих людей.
Ображений Ондрюша вирішив, що свою частину домовленостей з ЮВТ виконав, а натомість отримав дулю, злився і перейшов до регів.
Цинічні реги вирішили спіймати особливий кайф, доручивши курувати "справу Тимошенко" саме Портнову, і про це їхнє стратегічне рішення було відомо втаємниченим спостерігачам з самого початку. Перед величчю цієї драми зблідли б від поваги та заздрощів навіть сценаристи мексиканського "мила"; всі чекали, коли ж Тимошенко нарешті прямо звинуватить Портнова в плануванні своїх переслідувань. Це сталося лише на початку серпня і стало сигналом, що "ось-ось щось станеться".
Я вже зазначала, що, навіть враховуючи роль Портнова в усьому цьому цирку, Тимошенко прийняла стратегічно неправильне рішення – не наймати адвокатів-професіоналів, не пояснювати суспільству справжню суть того, що відбувається. Натомість, вона почала наймати адвокатів-"статистів" виключно для затягування процесу.
Зрозуміло, що після Ондрюшиної ескапади Юля втратила довіру до адвокатів як таких, але... це поведінка не державного діяча того рівня, на який вона нібито претендує, а – дєвочкі-пріпєвочкі: "Любіла я, страдала я, а он, подлєц, сгубіл мєня – нікому більше не вірю, піду в монастир".
В результаті – вона всі свої тили лишила незахищеними та позбавила себе будь-яких шансів хоча б на відносно благополучний для себе фінал процесу.
Ще раз нагадую "закон дзю-до": якщо тебе вже взяли на больовий або на удушаючий – треба здаватись, тому що ніяка сутичка не варта зламаної руки, а тим більше – шиї. Професійний адвокат на процесі працював би над тим, щоб:
- доносити позицію Тимошенко (до суспільства – не до Кірєєва!);
- досконально знати справжню позицію її супротивників – мається на увазі, інсайдерську інфу, а не те, про що пише дилетантська преса, заангажована тією чи іншою стороною.
І, звісно ж, професійний адвокат працював би над усіма варіантами можливих домовленостей Тимошенко з регами. Тому що можливість компромісу не можна відкидати ніколи – будь-яка "війна" коштує ресурсів, і є повним безглуздям витрачати їх дарма. А якщо хтось хоче в'якнути, що Юля не буде домовлятися з регами в принципі – то хай згадає ширку-"коалу", ага.
Але повернемось до питання, на що ж розраховувала Юля, якщо не на професійний захист і не на домовленості.
Було зрозуміло, що рано чи пізно настане критичний момент – затягування часу не могло бути вічним, і це була завідомо хибна стратегія. В своєму відеозверненні вона згадує про "європейський суд та український народ".
Це – щонайменш наївно. Поки європейський суд щось там вирішить, вона має всі шанси якщо не згнити у тюрмі, то принаймні втратити "товарний вигляд".
З українським народом теж не все так просто: досить побіжний аналіз соціальних мереж показує, що навіть "прогресивна частина суспільства", яка хоча б цікавиться політикою, налаштована скептично. Що вже казати про "непрогресивну": одні на морі, інші на городі, і всім – "по барабану".
Сподівання на те, що "заграніца нам поможєт" – це навіть не дитячий лемент Немирі на галявині, це – повний абсурд. Ось, французский посол вже добалакався, і навряд чи багато західних дипломатів аж жаждуть (навіть з урахуванням "мотивування" від Немирі) – провторити його долю.
Кляті західні інформагенції помістили інформацію про зміну ЮВТ запобіжного заходу кудись в "підвали"; наступного разу вони згадають про неї лише при винесенні вироку.
Годі й казати, що репутація Януковича та всієї його шобли не зазнає на Заході суттєвих змін – тому що куди вже гірше, йой!
У Європи та США і своїх проблем – вище даху; нема їм чим займатись, крім як Юлією Володимирівною та її особистими проблемами (бо партії у неї вже фактично немає, адже у владичіц марскіх біля розбитого корита соратників бути не може апріорі).
Врешті-решт, раціональні західні люди абсолютно щиро вважають, що правосуддя в Україні – є проблемою виключно мудрого українського народу, і на рівень продажів великих західних корпорацій впливає доволі незначним чином. А якщо хтось щиро вважає, що Україна цікавить світ чимось іще, окрім можливості збуту всілякого потрєблядського лайна – мої вам співчуття.
Отже, Тимошенко зробила стратегічну помилку: опираючись на вельми примарні політичні перспективи, з одного боку, та втративши довіру до адвокатів, з іншого, вона вирішила не захищати свої тили з усієї сили, не протиставляти регам гідну зброю, не шукати найкращий вихід з цієї ситуації – а просто блазнювати та влаштовувати комедію.
До якогось моменту, звісно, усім було весело. Але це мало колись закінчитись – і закінчилось. Точніше, дійшло до закономірного проміжного фінішу. І якби з усіма, хто мені казав, що Тимошенко не закриють, я посперечалася б хоча б на літр пива – то зараз у мене був би вже цілий басейн цього хмільного напою...
Мені все-таки не хотілося б занадто погано думати про розумові здібності Тимошенко. Сподіваюсь, її абсолютно безумна поведінка пояснюється тим, що домовлятись з нею з якогось моменту реги просто відмовилися, побачивши, що їй дійсно нема чого їм запропонувати (і саме в цей момент вона нарешті публічно наїхала на Портнова). Тому що якщо вони досі готові відпустити її на всі чотири сторони, всього лише вилучивши майже все нажите непосильною працею, а вона продовжує дуріти та бикувати... ОМГ...
P.S.: Кірєєв, безумовно, не мав ніяких правових підстав змінювати Тимошенко запобіжний захід, оскільки вона регулярно відвідувала судові засідання. І Європейський суд, безумовно, через стопіццот років напише про це в своєму рішенні по справі "Тимошенко проти України", і навіть, можливо, присудить Юлії Володимирівні відшкодування в розмірі кількох тисяч євро. Це, напевно, безмежно втішить її колись, да.
P.P.S.: Ще раз закликаю пасіонарних неадекватів отямитись та зрозуміти, що простим обиватєлям безглуздо вписуватись за якусь зі сторін в бійці "солнцєвських" та "люберецьких"... соррі, ОЗУ "ПР" та ОЗУ "БЮТ". Агрумент "сьогодні таке сталося з Юлею, а завтра може статись з будь-ким" – не котить. "Таке" – ВЖЕ стається з тисячами українців, і не просто "таке", а значно, значно гірше.
P.P.P.S.: Політиканам, які організовують якісь там "мойдани" під гаслами на кшталт "Юлі – волю", нагадую, що обивателі реагують на такі заходи приблизно наступним чином: "А шо – я сам "нізащо" сидів (або – мої родичі, знайомі, куми, свати, сусіди, друзі – сиділи), але при цьому ми в суді не бикували; посланці від Карпачової до нас не бігали, про адвокатів та передачки в п'ятницю ввечері ми і мріяти не могли, як і про віп-камеру... І було все це тоді, коли Юля рулила країною. То чи не пішла б вона куди подалі?"
Тетяна Монтян, УП