Втеча з Донбасу: історія переселенця

 

 

Біженець.jpg

 

Усвідомлення того, що необхідно змінювати місце проживання, до Василя Угринчука, мешканця Донбасу, прийшло нелегко. Але коли перебувати на лінії вогню стало небезпечно для життя його дітей, вони з дружиною одразу спакували валізи та вирушили на Коломийщину, шукаючи притулку у своїх рідних.

Про те, з чим зіткнулася його сім’я дорогою в безпечне місце, як починатимуть нове життя і чи готові повернутися в свій покинутий будинок – переселенець розповів кореспондентам "Коломийських ВІСТЕЙ". 

Куди веде шлях…

Пан Василь познайомився зі своєю майбутньою дружиною на київському майдані під час Помаранчевої революції. Згодом переїхав у її рідне село, що Артемівському районі Донецької області. Подружжя виховує двоє дітей – 8-річну дівчинку та 5-річного хлопчика. Сім’я вела господарку, мала корів, свиней, але невдовзі були змушені їх продати, аби отримати бодай якісь кошти на перший період. Адже залишатися в рідному обійсті стало неможливо.

Василь зізнається, що останнім часом його сім’ю постійно переслідували страх, паніка та відчай, адже їхнім життям почали керувати україноненависники.

«Того дня ми їхали на ринок, була спека, тож я вдягнув свої жовто-блакитні шорти з тризубом та написом «Україна». Поблизу ринку знаходився штаб, де й засіли проросійські бойовики. Побачивши мою одежу, відразу показали своє невдоволення і в результаті я лежав обличчям в асфальт. Практично все українське дратує терористів, навіть українська мова. Почувши її, з тобою можуть зробити що завгодно.

Одного разу, мій сусід, проїжджавши зі своїм товаришем через блокпост, вигукнув «Слава Україні!», після чого його забили ледь не до смерті. Мабуть, врятувала його жінка, яка побачивши це, молила нелюдів, аби ті в свою чергу помилували чоловіка», – ділиться спогадами пан Василь.

«Ми застрибнули в останній вагон»

Російські «визволителі» потребували робочих рук, тому просто серед ночі забирали чоловіків з їхніх помешкань, змушували копати окопи, носити трупи після боїв тощо…

«Коли розпочалося справжнє безчинство, люди масово покидали оселі та виїжджали хто-куди. Ми ж вирішили їхати потягом до Коломиї, бо сам я родом з Коломийщини. Цілу ніч я не міг заснути, то був час, коли ми покинули Горлівку та прямували до Києва. Я почув чиїсь крики: то терористи розмовляли з провідниками. Але, на превелике щастя, все обійшлося, ми рушили далі…

Не так пощастило людям, які втікали попереднім потягом. Їх посеред поля «окупували» терористи, позабирали дівчат хтозна куди, повикрадали гроші та золото, а провідників, які намагалися зарадити цьому, «поламали». Це тривало понад 3-4 години. Ми ж застрибнули в останній вагон», – розповідає Василь.

 

«Тут своя атмосфера»

Василь з дружиною довго думали про те, як втекти із справжнього пекла. Адже усі блокпости тоді були підпорядковані терористам, а вся тамтешня міліція та прокуратура на боці загарбників.

Проросійські терористи роблять усе для того, щоб життя простих мешканців було нестерпним. Вони вміло використовують методи залякування, аби люди жили в постійному страху. Вони засідають в багатоквартирних житлових будинках, звідки здійснюють постійні обстріли, також підпалюють пшеничні поля, заміновують дороги тощо. А нещодавно підірвали нафтопереробний завод у Лисичанську.

«Там взагалі своя атмосфера. Місцеві бізнесмени мусять платити, а фермери віддавати свою техніку, аби вижити. Щоб збудувати блокпости, терористи відбирають у людей автомобілі. Особисто мене найбільше шокувало, коли побачив російського священика з рушницею...

Уся територія контролюється проросійськими бандитами, чеченцями та російськими козаками, які цього, власне, і не приховують. Вони озброєні найновішою зброєю, а я на цій справі, повірте, знаюся, адже свого часу служив у армії, потім ще й у відповідних підрозділах. Порівняно з ними, наша українська армія – «гола». А як відомо, на голому патріотизмі багато не повоюєш. Але, дякувати Богу, є волонтери, які ціною власного життя доставляють усе необхідне нашим солдатам».

Погляд у минуле

Щоб виграти цю війну, варто поглянути назад та зробити висновки, запевняє пан Василь. Також настав час визнати, що йде справжня війна, війна між Україною та Росією.

«Так, таке важко психологічно сприйняти. Люди заспокоюють себе, що на Сході України йде антитерористична операція. Але варто поглянути правді у вічі: яка це АТО? Це справжня війна! Варто було б довести Європі, що в цій війні зацікавленою вона повинна бути теж, і що українсько-російський конфлікт може стати великою бідою для усього Заходу. Адже зазирнемо у минуле: свого часу Європа не зупинила Гітлера, а що ще у Путіна у голові – ніхто не знає. Є «західняки», які стверджують, що, мовляв, нащо нам здався той Донецьк такою ціною? Можливо й так, але я впевнений: якщо не зупинити бойовиків зараз, то вони зажадають інших українських земель».

Четверта влада

Перш ніж окупувати якесь місто чи навіть селище, першочергово відключають українське телебачення, а натомість починають транслювати російське.

«Величезною помилкою нашої влади було проігнорувати «кісельовщину». Адже саме четверта влада сьогодні є могутньою силою для маніпулювання народом. Російське телебачення вміло веде пропаганду та зомбує людей. Зараз там, на Донбасі, залишилося дуже мало людей, які мислять тверезо. Натомість є багато таких, які звикли, щоб їм підносили усе на тарілці, тому їм дуже підходить заангажоване телебачення. Переконати таких людей у чомусь практично неможливо. Російські журналісти не дають їм змоги думати та аналізувати, – запевняє пан Василь. – Наприклад, якщо з’являється російське телебачення з камерою у якомусь, скажімо, районі, люди знають, що треба якнайшвидше розбігатися. Адже камера відразу налаштована у те місце, куди повинна влучити куля. Саме так роблять гарну картинку, як «фашистські хунти» луплять по своїх».

На думку пана Василя, «засоби масової інформації (які служать правді і тільки правді) мусять працювати активніше, адже йде неофіційна інформаційна війна. А щоб втлумачити правду людям зі Сходу, повинна втрутитися держава».

«Звичайно, таких людей, в чиїх головах одна «кісельовщина», знищити легше, але це не вихід; з боку держави повинна діяти бодай якась програма, яка б переконувала, що ми одна велика й єдина держава».

 

«Повернуся на Схід у якості нацгвардійця»

 

Рішення покинути рідну домівку далося Василеві з дружиною дуже важко. Але воно прийнято, тож зараз сім’я перебуває на Коломийщині.

«Коли ми приїхали сюди, я вперше посміхнувся за останній час. І коли це побачила моя донечка, теж щиро зраділа.

Я знаю, що адаптуватися буде нелегко, але майбутнього в Донбасі я не бачу ні для себе, ні для своїх дітей. Зараз постало питання знайти роботу, а що далі? А далі будемо жити, облаштовуватися та виховувати своїх дітей, любити Україну. На Схід повернуся у якості нацгвардійця».

 

ВІСТІ


31.07.2014 1087 1
Коментарі (1)

Роман Брудр 2014.08.03, 17:03
Аж на сльози пробиває, не те що доля "Прикарпатьського батальону", котрих фактично голими кинули на мясо.
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2168
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

860
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

904
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

907 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2753 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1467

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

636

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

335

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1005

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1128
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2024
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1075
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

798
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

292
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14977
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7289
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

723
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

279
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

188
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

286
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

574
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1030