Боротися, йти вперед і не здаватися. Ніколи не здаватися і ні при яких обставинах. Ніколи не говорити ніколи. Треба пам’ятати все те, що нас оточувало, все що було - його немає, воно в минулому, його не повернеш і не потрібно, раз минулого немає. Не робити спроб заглядати в майбутнє, навіть не фантазувати, а для чого? Вся сукупність майбутнього, всі події синхронно пов’язані, ми міняємо тільки деталі. Життя складається з деталей. Треба жити. Жити треба тут, вже і зараз, а головне боротися, тут і зараз. Головний ворог в боротьбі ми самі, наші внутрішні пристрасті, бажання та наміри, котрі по своїй суті, як і всі бажання є гріховними. Любити треба свої вади і все що є, та боротися.
Проте боротьба за власний народ - самопожертва у війні з ворогом, вища радість для кращих з роду, племені, народу. Тільки шкода тих, хто кладе голову за державу, бо кращі помирають … , а залишаються ті, що є і не завжди ті, що залишаються після воєн і конфліктів мають той ступінь сміливості і вправності, щоб кристалізувати та виділяти вправну політичну еліту. Насправді нам треба вправну, молоду і сильну політичну еліту, котра всіма можливими шляхами зможе вивести країну на нові щаблі розвитку, котра здатна буде змонтувати нову архітектуру модернізованої держави, з просунутою економікою та законодавством. А головне - все має бути з пошаною і любов’ю до держави.
Є надія і віра в те, що хлопці, котрі в мороз і сніг з молотами в руках добували бруківку, переможуть і збудують нову державу. Збудують нову країну на руїнах старого совкового світу, збудують щось, що любитиме кожен громадянин, кожна особистість в новій державі. Тут треба сказати, що нам бракує любові до тої землі, котра нас породила, бо все все - таки починається з любові. Нам вистачає любові до рідних і близьких, до тих, хто вміє любов віддавати. Нам важко любити погані дороги і чиновників, котрі беруть і витрачають гроші не за призначенням. А треба любити. Все що Є - то любов.
Немає нічого вищого за любов. Напевне завдяки тим мізерним одиницям людей, котрі у своїх серцях концентрують світло любові, і тримається ще цей світ. Нам треба берегти любов, до держави, людей, наших сімей. Бо хто ми без світла любові є ? Залишимося в суєті земного мороку і будемо деградувати, коли вище завдання людства сіяти зерна любові та світла у часі і просторі.
