Я мав намір запропонувати читачеві вишукане й дуже актуальне в нинішній ситуації порівняння вартостей релігійного живопису XIV та XV століть, але тут таки почув, що Верховна Рада заборонила телевізійну рекламу ворожок і навіть це не спричинило штурм цього вертепу розбійників обуреними виборцями, більшість з яких латентні язичники.
Отож, я закинув під канапу всі п‘ять томів Вазарі, з яким збирався полемізувати і вдався до роз‘яснення складових виїденого яйця, до примітивного просвітництва, до перетирання банальностей, адже більшість українського суспільства досі прозябає у невігластві та фарисействі і сприймає банальності за парадокси.
Повернемось до ворожок. Вони огидні. Найздібніші з них допомагають клієнту прислужитися сатані, безталанні просто видурюють гроші. Проте, депутати, які завдають шкоди суспільству в цілому і кожному громадянину персонально незрівнянно більше за ворожок, не заборонили політичну рекламу себе. Вони не заборонили рекламу банківських послуг навіть після кризи 2008 року, яку спричинила безвідповідальність банків. Вони не взяли до уваги те, що банки не менш гріховні за ворожок, адже стягують лихварський відсоток і втягують у цей гріх клієнтів, які довіряють їм свої гроші. Вони, ці підступні депутати, не заборонили рекламу телевізійних шоу, самі ці шоу, саму цю телевізію, не зважаючи на те, що все це деморалізує і гірше того: псує смак!
Колись у мене була дуже злобна кішка. Вона дряпалася й кусалася, і не дозволяла себе гладити. Якось вона сиділа на перекладині і гралася з власним хвостом, який звисав донизу. Потім хвіст став її дратувати і нарешті вона не стрималася і кинулася на нього. Обидва болісно впали на підлогу.
Держава подібна на дурнуватого кота. Вона має інстинкт забороняти. Поки що вона грається з власним хвостом – політикою, банками, телебаченням, але її дратує навіть те, що належить тим, кому належить вона. Вона кинеться на хвоста і впаде, але поки що реалізовує агресію на випадкових об‘єктах – на ворожках.
Ніколи не слід забувати, що держава – це зло на відміну від нації, яка є добро (злом являються лише сусідні нації). І от, коли це велике, нехай навіть і необхідне, зло намагається долати маленьке зло, це не може не викликати підозру. Держава вбиває муху на нашому чолі молотком. Тому з мухами варто боротися самим, не дозволяти державі.
Коли в Дагестані моджахеди спалюють горілчану лавку, чи стріляють місцевого ворожбита, це призводить до покращення дагестанської екзистенції, адже примножує її на один подвиг.
Коли те саме робить, скажімо талібська держава в Афганістані, це погіршує загальноафганську екзистенцію. Адже в цьому випадку вона примножується не на подвиг, а на репресію.
Ймовірно, ініціаторами закону проти ворожок були депутати, які вважають себе християнами. Ці наші брати по вірі не здогадуються, що християнству не варто вдаватися до послуг лукавого навіть у боротьбі зі слугами лукавого. Лукавий злукавить.
Російська Православна Церква довго служила російській державі і користувалася її послугами, аж доки російська держава в результаті революції не відкинула необхідність приховувати, що служить сатані, і скасувала православну формальність. Можливо, дехто з духовних осіб перед розстрілом згадував, як нацьковував поліцію на штундистів.
Чимось подібним завершиться й нинішня симфонія РПЦ з ФСБ.
У католиків ніколи не було особливих ілюзій щодо того, хто саме являється президентом світу цього.
Так, французьке законодавство забороняє не тільки ходити до школи в хіджабах, але й вішати у класах хрести. А ще не так давно Франція вважалася найстаршою дочкою Церкви і, як королівство, йшла одразу за Царством Небесним. Нині французькі католики замислюються над тим, що обмежити для держави її можливість забороняти є не менш важливим, аніж обмежити ісламську експансію.
Що там Франція, згадаємо, як після 2004-го року Юля і Луценко радісно використовували репресивний апарат, замість обеззброїти його. Але вони не перевершили лукавством лукавого.
Для державного молоха нема різниці між камланням ворожки і телевізійною проповіддю православного священика. Навчіть Молоха забороняти перше, і він заборонить друге.
Парламент свого часу був вигаданий суспільством, щоб обмежувати свавілля влади. Нині влада через парламент обмежує суспільство. Як безпосередньо через прийняте парламентом репресивне законодавство, так і опосереджено – коли єдиною легальною формою суспільної активності лишається виборча марнота. Парламентаризм має змінитися. Гадаю, незабаром це доведе логіка історичного розвитку, тобто, логіка розвитку психіки олігархів.
Олігархи колекціонують футболістів і політиків. Їхні функції цілком можливо було б об'єднати в одному девайсі, як наприклад у смартфоні вміщається телефон та гральна приставка.
Згодом можна поєднати вибори та національний чемпіонат.
Нас не має бентежити те, що зі спортсменів першим політичним лідером став не футболіст, а боксер. Олігархи занадто фетишизують футбол, їм здається блюзнірством розплачуватися з футболістами мандатами, але це минеться.
В парламенті поменшає гендерної рівності, натомість побільшає расової. Це не може не тішити. Хоча, навіть такий парламент плодитиме заборони.
Дмитро Корчинський,
