"Цензор.НЕТ" розпитав позафракційного народного депутата Володимира Парасюка про конфлікт із есбеушником Василем Пісним, можливі його наслідки, подальші плани та чотири кримінальні справи, порушені Генпрокуратурою.
Володимир Парасюк став відомий загалу, коли виступив на сцені Майдану 21 лютого 2014 року.
Потім були парламентські вибори, рік роботи у Верховній Раді. За цей час він брав участь у декількох сутичках - з колегами, начальником міліції Луганської області та прокурором. Але за останні кілька днів згадування Парасюка в новинах та соцмережах збільшилося в рази. Причиною стала його поведінка на засіданні антикорупційного комітету Верховної Ради у четвер. Він тоді на очах у народних депутатів та журналістів вдарив ногою в голову заступника начальника головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ Василя Пісного.
Цензор.НЕТ зустрівся із Володимиром наступного дня після інциденту. Мене запросили до одного зі столичних ресторанів. Тут в окремому приміщенні Парасюк проводив нараду із помічниками та адвокатом Ігорем Черезовим.
"ЯКЩО ПОСТАНЕ ПИТАННЯ ПРО ЗНЯТТЯ НЕДОТОРКАННОСТІ, Я НЕ БУДУ ПРОТИ"
- Зараз тільки й розмов, що про вашу сутичку із Пісним. Що ви про це думаєте?
- Скоро буде два роки, як я в цьому всьому знаходжуся. Повірте, я вже пережив немало інформаційних атак. Мене залякували фізичною розправою, робили замовні сюжети на телебаченні, намагалися дискредитувати. Я все це розцінюю як ще один період в боротьбі. Ще один бій.
- А що було раніше?
- Наприклад, коли ми їздили робити блокаду Дмитру Фірташу. Перекрили залізницю на кримський завод "Титан". Від нього дзвонили, казали: "Можете дорогу блокувати, але нам відкрийте прохід, тоді все у вас буде нормально". Ми не погодилися. Наступного дня через пресу почали лити бруд. Ось у мене є годинник, який подарувала сестра...
Парасюк озивається до сестри Ірини:
- Іра, скільки мій годинник коштує?
- 12 тисяч гривень, - відказує вона. - Ми з чоловіком подарували на день народження.
- Почали казати не про вартість годинника, а про те, що це - три мої зарплати, - продовжує Володимир. - Використовували всі засоби для маніпуляцій.
- З машиною так само, - додає сестра.
- Так, і з автомобілем, - киває Парасюк. - Я у 28 років не бідкаюся, що є бідною людиною. Я - представник середнього класу...
- У вас бізнес у батьків.
- Він наш спільний. Я буду лукавити, якщо скажу, що живу на одну депутатську зарплату. Це неможливо. На неї можна вижити, якщо просто сидіти вдома. Якщо реально подивитися на мою діяльність - це інші цифри. Одна поїздка до Криму, Дніпропетровська чи Кривого Рогу - це в середньому 15-20 тисяч. Їжджу з побратимами, на декілька днів. Ти маєш заправити авто, харчуватися, зняти житло. Це недешево. Але я не жаліюся. Однак не люблю, коли починають апелювати фактами щодо зарплатні. Я показав журналістам, де я живу в Києві, на Львівщині, яка в мене декларація. Однак все одно є люди, яким цікаво вишукувати бруд та маніпулювати. Тому чіпляються за дурниці та перекручують ситуацію. Але вони перегинають палку.
- Хто саме зараз проти вас воює?
- Зараз безпосередньо Адміністрація Президента. Я б з радістю назвав прізвища людей, з якими я спілкуюся. Але якщо я це зроблю, то завтра вони вже не працюватимуть. У мене взагалі в різних службах є хороші знайомі.
- Тільки в Адміністрації?
- Ще в Генпрокуратурі, СБУ, міліції. Це ті інформатори, які дають мені грунт, на якому я стою.
У Парасюка дзвонить мобільний. Він вибачається. Говорить, що перетелефонує.
- Це дзвонить активіст і каже, що йому треба переночувати в Києві, - пояснює. - Скажіть, чи я маю право йому відмовити?!
- Так а хто це?
- Я зараз вам відкрию секрет, але я навіть не впізнав. Але я погодився. Дам ключі від квартири, яку я орендую. До мене часто дзвонять бійці, які їдуть на ротацію. Вони проїжджають через Київ, маючи якийсь час між пересадкою на поїзди. Буває, телефонують навіть чужі люди. Я не відмовляю. Було таке, що у мене в трикімнатній квартирі спали 18 чоловіків. Мені ж її надає держава. Значить, нею можуть користуватися інші. Якщо людина порядна - будь ласка. Які проблеми?!
Адвокат Ігор Черезов встає з-за столу, йде до дверей.
- Смотрите, он ногами дерется, - жартує до мене.
- Ні, він жінок не б'є, - втручається сестра.
- Ніколи в житті, - схрещує руки на грудях Володимир.
- Після вчинку Кравчука та завданого вами удару Пісному в інтернеті почали використовувати термін "Дайвмордучелленджер". Зараз суспільство підігріте. Так ситуація може дійти до абсурду.
- Суспільство нагрівають не Парасюк та Кравчук. Ми кажемо владі: "Задумайся, бо буде ланцюгова реакція" Ось мені пішуть хлопці з фронту.
Володимир показує на телефоні СМСки: "Наша 93-тя з вами. Так би їх усіх" та "Володю, ми з тобою, бійці 30-ї механічної бригади".
- Я розумію, що вам багато хто телефонував та писав щодо цієї ситуації. У соцмережах думки розділилися. Що особисто вам говорять?
- Ті, хто телефонують, підтримують мене...
Парасюку телефонує Олександр Кравчук, який у четвер в суді над екс-міністром юстиції Оленою Лукаш вдарив в обличчя депутата від "Опозиційного блоку" Михайла Добкіна. Володимир запрошує його до ресторану.
- Я хочу зробити з ним фотографію та написати у Фейсбуці пост: "Майбутній генеральний прокурор України. Передаємо естафету українському народу", - всміхається.
( Парасюк виконав задумане і оприлюднив фото у Фейсбуку)
- Ви сказали, що готові до зняття недоторканності...
- Я не ховаюся за депутатську недоторканність. Якщо говорити про це питання, то давайте видавати 422 постанови по всіх депутатах, годину голосувати, і всі наші обіцянки будуть виконані. Немає бажання. Є маніпуляції. Але якщо завтра вийдуть і скажуть: "Володимир Парасюк, ми з вас знімаємо депутатську недоторканність", я не буду проти. Знімайте на здоров'я. Будь ласка. Я не буду розказувати: "Я цього не робив, то була не моя нога". Я скажу: "Я не жалкую через цей вчинок. Готовий понести відповідальність. За мандатом та недоторканністю не ховаюся. Є бажання - робіть. Відмовляти вас я не буду".
- Як відреагували ваші друзі-депутати?
- Є питання дружби й політики. Як би не склалися обставини у майбутньому, є люди, за яких я буду стояти до кінця. Нинішня ситуація для мене стала "лакмусовим папірцем". Є ті, кого я дуже сильно поважав. Але після цього вони не будуть у моїй орбіті - вони звідти вийшли.
- Назвіть, хто це.
- Не можу.
- Це народні депутати?
- Так. Коли відбувся арешт Корбана, я не думав ні про яку політику. Я розумів, що проти мого друга творять беззаконня. Я знав, що буде багато бруду, але все одно пішов на суди. Бо людські цінності завжди дорожчі за все інше. Навіть незважаючи на те, що мені зараз "шиють" по цьому кримінальну справу.
- Звинувачують у побитті прокурора.
- Та хто його бив?! Він налетів мені на лікоть. То його проблеми. Значить, неуважний. Але тоді ми затримували злочинця, якого треба було покарати.
- У вівторок в парламенті можуть поставити на голосування зняття з вас недоторканності. Голоси є?
- Ми це питання не обговорювали. Мені Боря (Філатов. - О.М.) у четвер подзвонив пізно ввечері. Каже: "Ты там держись". Я подякував і все. Наше політичне життя завтра може розійтися. Але між нами має залишитися повага.
До приміщення заходить Олександр Кравчук. Парасюк вітається з ним, просить почекати, поки ми договоримо.
"Я МАЮ ВИЗНАЧИТИСЯ - БУДУ ДЕПУТАТОМ, ГРОМАДСЬКИМ АКТИВІСТОМ ЧИ ПІДУ НА ФРОНТ"
- Ви останнім часом публічно підтримували Бориса Філатова, Геннадія Корбана, Євгена Терехова. Ще не думаєте вступити до УКРОПу?
- Я для себе ще не визначився, чи взагалі кудись піду. У мене на першому плані зараз інше. Я мушу себе знайти у процесі, який називається боротьба за Україну...
- Чому цим не можна займатися, будучи в УКРОПі?
- Послухайте, я ж не відкидаю такий варіант. Але маю визначитися - буду я народним депутатом, громадським активістом чи піду на фронт. Ми ж не знаємо, що буде завтра. Якщо ситуація загостриться, останній варіант стане актуальним.
- А вас кликали в партію?
- Звичайно. Ми перед виборами говорили з Борею та іншими. Я сказав, що зараз не готовий відповідати за вчинки тих людей, яких я не знаю. Наприклад, в Луцьку чи в Рівному хтось з партійців вчудить якусь дурницю, а мені нести відповідальність. УКРОП - це явище, яке створене за вимогою часу. Буде багато проблем. Але цей рух я підтримую.
- Не виключено, що у разі проведення дострокових парламентських виборів ви підете від УКРОПу?
- Не виключено. А, можливо, буду в "Самопомочі" чи Радикальній партії. Чи взагалі не піду до парламенту. Бо у нас немає правової держави, парламентаризму та чіткої позиції законотворчості. Мені там некомфортно...
- Златі Огнєвіч було некомфортно, тому вона склала мандат.
- Я неодноразово розглядав це питання. Але я мажоритарщик. У мене є відповідальність перед конкретними людьми, які мене обрали. Якщо я побачу, що це доцільно та остаточно визначуся, напишу заяву. Зараз для мене депутатство - це інструмент. У мене 51 законопроект. 7 стали законами. Я хотів у правовому полі врегулювати деякі процеси в країні. Мріяв, що вони будуть працювати. Але цього не відбувається. Ми лише "підтягуємо ланцюги", регулюємо їх. Збоку є два "рубильники", на яких тримають руки Президент та прем' єр. Вони мають запустити необхідні країні механізми. З тими законами, які у нас є, поставте Олександра (Кравчука. - О.М.) генеральним прокурором, він за тиждень пересадить тих, кого потрібно. Головне - бажання. Сьогодні маємо кругову поруку. Якщо Президент зачепить навіть найнижчого чиновника, це дасть ланцюгову реакцію, і він сам сяде. Порошенко та Яценюк - це чиновники старої системи. Україні потрібні нові зміни. Якщо цікаво, можу розказати.
- Розказуйте.
- Перше, конституційні зміни, але правильні. Треба зменшити період виборчих посад до двох років. Ми дуже швидко усвідомлюємо свої помилки. П'ять років чекати зміни влади - це забагато. Друге, зменшити склад Верховної Ради до 200 депутатів. Це оптимальна кількість. Третє, голосувати на виборах мають лише ті, хто платять податки...
- Це не порушення прав людини?
- Ні. Венеціанська комісія та міжнародні експерти кажуть: "Думайте про свою країну". Четверте, люстрація виборчих посад. Потрібно прописати чіткі критерії. Наприклад, депутат не може бути комуністом чи "регіоналом"...
- Вони зараз успішно "перефарбовуються" та вступають в інші партії.
- Ми говоримо про можливі варіанти наближення до максимального очищення. Ідеальну структуру ми побудуємо тоді, коли у нас буде громадянське суспільство. У нас його немає. У Європі за дотриманням законності дивиться громадянин, а не орган влади. Так повинно бути і у нас.
Також треба прописати норму, що народним депутатом людина може бути в парламенті не більше двох скликань підряд. Оці запобіжники, які я назвав, дозволять приблизно кристалізувати питання парламентаризму в країні. Далі - питання виконавчої влади. Потрібен технократичний уряд. Ніякої політики. Підзвітність. Контракт на один рік. Заборона на 20 років брати участь у будь-яких політичних проектах. У нас є люди, які можуть там працювати. Наприклад, замість Володимира Демчишина можна знайти ідеальну кандидатуру в Івано-Франківському університет і нафти і газу. Там за три тисячі гривень зарплати роблять дива у науковій сфері. Якби у влади була політична воля, за рік все можна було б запустити.
- Чому її немає?
- Їм це непотрібно. Вони прийшли до влади покривати свої схеми. Бо у шаленій бюрократії легше заховати гріхи.
- Але вони прийшли до влади після жахливих подій...
- Їм на це плювати - на те, що загинули люди, на війну. Порошенко, дотягнувши ситуацію майже до критичної точки, не розуміє: народ як зірветься, у нього заберуть все, а магазини "Рошен" попалять за одну добу. Чому можновладці так себе поводять - питання до психологів. Мене нещодавно хлопець, з яким я воював, запитав: "Вова, сколько вообще человеку надо денег?" Я знаю підприємців, які займаються бізнесом. Питаю, чому вони не хочуть розвиватися. Відказують, що в теперішній ситуації в країні це їм непотрібно. Вони розуміють всю відповідальність та ризики. Отаких людей треба до влади. Тих, хто цінує, що має, і добився всього своїми силами. Знаєте, у нас політикам-мільйонерам треба поставити одне питання - звідки вони взяли гроші?
- Ваш друг Філатов - теж мільйонер.
- Я не кажу, що всі мільйонери - погані. Але є нечесні. Найбільший цинізм полягає в тому, що вони виходять і маніпулюють святими речами перед суспільством. Порошенко хоче, щоб ми розчарувалися в собі та Майдані, і усвідомили, що він в цій країні - одне-єдине божество, яке правильно діє. Але так не виходить. За рік мати такий рівень недовіри - це вже феномен.
"СРАКОЛИЗТВО" В УКРАЇНІ - ОДНА З НАЙБІЛЬШИХ БІД"
- Давайте повернемося до вашого інциденту із Пісним. Чому ви раніше не піднімали питання щодо цього посадовця?
- Я піднімав. Писав та говорив, що це сірий кардинал, непублічний мільйонер, який ці гроші накрав, рейдер та контрабандист. Однак воно не було цікавим. Він - лише елемент, але якщо його розчавити - може посипатися система. Навіть якщо я сяду до в' язниці, буду щасливий, що підняв це питання на найвищий рівень.
Хочете про Пісного поговорити? У мене є унікальний документ, який засвідчує, що він був у Луганську три дні - з 30 липня по 2 серпня 2014-го. На підставі цього 18 грудня того ж року отримав статус учасника бойових дій. А хлопці, які по півтора роки сидять в окопах, не мають цього. Оце плювок в сторону суспільства. Я хочу сказати владі: якщо ти не можеш контролювати процес, коли корупціонери отримують такі статуси, то йди, бо ти не є дійовою.
- Ви вдарили Пісного після того, як він сказав, що в нього більше заслуг перед Майданом. Чи не вважаєте ви, що зараз недоречно мірятися відзнаками?
- Тут питання не в цьому. Просто це вже була "точка кипіння". Люди його типу взагалі не мають права вживати слово Майдан. Він - інертний корупціонер, який сидить і чекає, яка завтра прийде влада. Якщо буде Путін - до нього побіжить. Є сьогодні Порошенко - хвалитиме та обкладатиметься його портретами. До речі, це цікавий показник. Якщо ви заходите до кабінету чиновника і бачите на стіні портрет Президента, можете розвертатися та виходити. Я скажу нецензурно, але "сраколизтво" в Україні - одна з найбільших бід. Ви в Європі таких речей не побачите. Краще повісити ікону, щоб Бог оберігав. Правда, я одного разу бачив такий цинізм: у кабінеті чиновника у Львівській області внизу висять ікони, зверху над ними - Порошенко. Отак вислужується.
- Навряд чи Порошенко заходить в той кабінет, щоб таке бачити.
- А раптом завтра зайде?! Та й агентура працює.
- Справа щодо ситуації із Пісним вже четверта за рахунком. Є ще три...
- Ті - чистої води фейки, які швидко розваляться. Адвокати сказали, що у прокуратури навіть доказової бази немає. Парадокс в тому, що справа, в яку вони найбільше вчепилися, про те, як я зловив корупціонера та привіз його в СБУ. Вони викривили ситуацію.
- Вам ще закидають "кришування" вирубки лісів у Львівській області.
- Це якраз про того сбушника. Якби я викрав людину, то посадив би у підвал, і вона б там сиділа. Але такого не було.
- Розкажіть деталі, що насправді сталося з тією людиною.
- Ця людина - кум керівника лісгоспу за часів Януковича, на якого є стоси справ за розкрадання та незаконну вирубку лісу. Вони хотіли всі гріхи перекласти на нового голову. Тому ця невідома персона ходила по лісі та проводила незаконну перевірку. Мені - депутату з цього округу, зателефонували та розказали, що відбувається. Я приїхав. Він мені не представився. Питаю: "Що ви тут в лісі робите?". Відказує: "Гуляю". Знову прошу представитися. Він тікає. Падає. Я піднімаю. Говорю: "Ти для мене зараз - терорист. Тому поїхали з'ясовувати, хто ти є". Той знову давай падати. Я кажу: "Друже, не роби цього, тут білки не бігають з Айфонами, щоб тебе знімати". Я викликав своїх помічників. Приїхали восьмеро, серед них дві жінки. Плюс, двоє людей з екологічної інспекції, лісник та голова лісгоспу. Всього нас було 14. Всі все бачили. Ми поїхали до Львова, завів я його до СБУ, викликав генерала. Виявилося, що упіймав есбеушника. Я поцікавився, хто його відправив до лісу та на якій підставі. Тоді мене розвели як малу дитину - пообіцяли розібратися та доповісти. Мені дали слово. Тому я пішов. Але тепер розумію, що не можна вірити ні одному чиновнику, який мав відношення до радянської системи.
- Пісний про це все знав?
- Звичайно. Він же - заступник керівника відділу "К". Я заявляв з парламентської трибуни, що до цього причетний Юрій Луценко. Пам'ятаєте скандал, коли він напився в аеропорту у Франкфурті? Знаєте, з ким він був?
- Я пам'ятаю, що із сином.
- Та з Пісним. Із ним же на полювання їздить. Це прекрасно знає вся Львівська область. Ще третій у них у зв'язці - Степан Кубів. Він перший до мене підійшов після того, як я виступив в парламенті. Сказав: "Так не можна. Це наш львів'янин. Їх не ображають". Я питаю: "А нічого, що він розікрав півобласті?" Він зам'явся. Я попередив, що не заспокоюся. До мене підходили, пропонували зустрітися з Пісним, обіцяли фінансову винагороду, якщо я від нього відчіплюся. Я відмовився. Сказав, що буду робити максимум, щоб він за все відповів.
Під час нашої розмови прокурор Владислав Куценко заявив на брифінгу, що Парасюк проігнорував виклик на допит, вимкнув телефони та не виходить на зв'язок. Володимир поїхав до Генпрокуратури, щоб розібратися. В результаті зірвав Куценкові спілкування із журналістами.
Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"
Потім були парламентські вибори, рік роботи у Верховній Раді. За цей час він брав участь у декількох сутичках - з колегами, начальником міліції Луганської області та прокурором. Але за останні кілька днів згадування Парасюка в новинах та соцмережах збільшилося в рази. Причиною стала його поведінка на засіданні антикорупційного комітету Верховної Ради у четвер. Він тоді на очах у народних депутатів та журналістів вдарив ногою в голову заступника начальника головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ Василя Пісного.
Цензор.НЕТ зустрівся із Володимиром наступного дня після інциденту. Мене запросили до одного зі столичних ресторанів. Тут в окремому приміщенні Парасюк проводив нараду із помічниками та адвокатом Ігорем Черезовим.
"ЯКЩО ПОСТАНЕ ПИТАННЯ ПРО ЗНЯТТЯ НЕДОТОРКАННОСТІ, Я НЕ БУДУ ПРОТИ"
- Зараз тільки й розмов, що про вашу сутичку із Пісним. Що ви про це думаєте?
- Скоро буде два роки, як я в цьому всьому знаходжуся. Повірте, я вже пережив немало інформаційних атак. Мене залякували фізичною розправою, робили замовні сюжети на телебаченні, намагалися дискредитувати. Я все це розцінюю як ще один період в боротьбі. Ще один бій.
- А що було раніше?
- Наприклад, коли ми їздили робити блокаду Дмитру Фірташу. Перекрили залізницю на кримський завод "Титан". Від нього дзвонили, казали: "Можете дорогу блокувати, але нам відкрийте прохід, тоді все у вас буде нормально". Ми не погодилися. Наступного дня через пресу почали лити бруд. Ось у мене є годинник, який подарувала сестра...
Парасюк озивається до сестри Ірини:
- Іра, скільки мій годинник коштує?
- 12 тисяч гривень, - відказує вона. - Ми з чоловіком подарували на день народження.
- Почали казати не про вартість годинника, а про те, що це - три мої зарплати, - продовжує Володимир. - Використовували всі засоби для маніпуляцій.
- З машиною так само, - додає сестра.
- Так, і з автомобілем, - киває Парасюк. - Я у 28 років не бідкаюся, що є бідною людиною. Я - представник середнього класу...
- У вас бізнес у батьків.
- Він наш спільний. Я буду лукавити, якщо скажу, що живу на одну депутатську зарплату. Це неможливо. На неї можна вижити, якщо просто сидіти вдома. Якщо реально подивитися на мою діяльність - це інші цифри. Одна поїздка до Криму, Дніпропетровська чи Кривого Рогу - це в середньому 15-20 тисяч. Їжджу з побратимами, на декілька днів. Ти маєш заправити авто, харчуватися, зняти житло. Це недешево. Але я не жаліюся. Однак не люблю, коли починають апелювати фактами щодо зарплатні. Я показав журналістам, де я живу в Києві, на Львівщині, яка в мене декларація. Однак все одно є люди, яким цікаво вишукувати бруд та маніпулювати. Тому чіпляються за дурниці та перекручують ситуацію. Але вони перегинають палку.
- Хто саме зараз проти вас воює?
- Зараз безпосередньо Адміністрація Президента. Я б з радістю назвав прізвища людей, з якими я спілкуюся. Але якщо я це зроблю, то завтра вони вже не працюватимуть. У мене взагалі в різних службах є хороші знайомі.
- Тільки в Адміністрації?
- Ще в Генпрокуратурі, СБУ, міліції. Це ті інформатори, які дають мені грунт, на якому я стою.
У Парасюка дзвонить мобільний. Він вибачається. Говорить, що перетелефонує.
- Це дзвонить активіст і каже, що йому треба переночувати в Києві, - пояснює. - Скажіть, чи я маю право йому відмовити?!
- Так а хто це?
- Я зараз вам відкрию секрет, але я навіть не впізнав. Але я погодився. Дам ключі від квартири, яку я орендую. До мене часто дзвонять бійці, які їдуть на ротацію. Вони проїжджають через Київ, маючи якийсь час між пересадкою на поїзди. Буває, телефонують навіть чужі люди. Я не відмовляю. Було таке, що у мене в трикімнатній квартирі спали 18 чоловіків. Мені ж її надає держава. Значить, нею можуть користуватися інші. Якщо людина порядна - будь ласка. Які проблеми?!
Адвокат Ігор Черезов встає з-за столу, йде до дверей.
- Смотрите, он ногами дерется, - жартує до мене.
- Ні, він жінок не б'є, - втручається сестра.
- Ніколи в житті, - схрещує руки на грудях Володимир.
- Після вчинку Кравчука та завданого вами удару Пісному в інтернеті почали використовувати термін "Дайвмордучелленджер". Зараз суспільство підігріте. Так ситуація може дійти до абсурду.
- Суспільство нагрівають не Парасюк та Кравчук. Ми кажемо владі: "Задумайся, бо буде ланцюгова реакція" Ось мені пішуть хлопці з фронту.
Володимир показує на телефоні СМСки: "Наша 93-тя з вами. Так би їх усіх" та "Володю, ми з тобою, бійці 30-ї механічної бригади".
- Я розумію, що вам багато хто телефонував та писав щодо цієї ситуації. У соцмережах думки розділилися. Що особисто вам говорять?
- Ті, хто телефонують, підтримують мене...
Парасюку телефонує Олександр Кравчук, який у четвер в суді над екс-міністром юстиції Оленою Лукаш вдарив в обличчя депутата від "Опозиційного блоку" Михайла Добкіна. Володимир запрошує його до ресторану.
- Я хочу зробити з ним фотографію та написати у Фейсбуці пост: "Майбутній генеральний прокурор України. Передаємо естафету українському народу", - всміхається.
( Парасюк виконав задумане і оприлюднив фото у Фейсбуку)
- Ви сказали, що готові до зняття недоторканності...
- Я не ховаюся за депутатську недоторканність. Якщо говорити про це питання, то давайте видавати 422 постанови по всіх депутатах, годину голосувати, і всі наші обіцянки будуть виконані. Немає бажання. Є маніпуляції. Але якщо завтра вийдуть і скажуть: "Володимир Парасюк, ми з вас знімаємо депутатську недоторканність", я не буду проти. Знімайте на здоров'я. Будь ласка. Я не буду розказувати: "Я цього не робив, то була не моя нога". Я скажу: "Я не жалкую через цей вчинок. Готовий понести відповідальність. За мандатом та недоторканністю не ховаюся. Є бажання - робіть. Відмовляти вас я не буду".
- Як відреагували ваші друзі-депутати?
- Є питання дружби й політики. Як би не склалися обставини у майбутньому, є люди, за яких я буду стояти до кінця. Нинішня ситуація для мене стала "лакмусовим папірцем". Є ті, кого я дуже сильно поважав. Але після цього вони не будуть у моїй орбіті - вони звідти вийшли.
- Назвіть, хто це.
- Не можу.
- Це народні депутати?
- Так. Коли відбувся арешт Корбана, я не думав ні про яку політику. Я розумів, що проти мого друга творять беззаконня. Я знав, що буде багато бруду, але все одно пішов на суди. Бо людські цінності завжди дорожчі за все інше. Навіть незважаючи на те, що мені зараз "шиють" по цьому кримінальну справу.
- Звинувачують у побитті прокурора.
- Та хто його бив?! Він налетів мені на лікоть. То його проблеми. Значить, неуважний. Але тоді ми затримували злочинця, якого треба було покарати.
- У вівторок в парламенті можуть поставити на голосування зняття з вас недоторканності. Голоси є?
- Ми це питання не обговорювали. Мені Боря (Філатов. - О.М.) у четвер подзвонив пізно ввечері. Каже: "Ты там держись". Я подякував і все. Наше політичне життя завтра може розійтися. Але між нами має залишитися повага.
До приміщення заходить Олександр Кравчук. Парасюк вітається з ним, просить почекати, поки ми договоримо.
"Я МАЮ ВИЗНАЧИТИСЯ - БУДУ ДЕПУТАТОМ, ГРОМАДСЬКИМ АКТИВІСТОМ ЧИ ПІДУ НА ФРОНТ"
- Ви останнім часом публічно підтримували Бориса Філатова, Геннадія Корбана, Євгена Терехова. Ще не думаєте вступити до УКРОПу?
- Я для себе ще не визначився, чи взагалі кудись піду. У мене на першому плані зараз інше. Я мушу себе знайти у процесі, який називається боротьба за Україну...
- Чому цим не можна займатися, будучи в УКРОПі?
- Послухайте, я ж не відкидаю такий варіант. Але маю визначитися - буду я народним депутатом, громадським активістом чи піду на фронт. Ми ж не знаємо, що буде завтра. Якщо ситуація загостриться, останній варіант стане актуальним.
- А вас кликали в партію?
- Звичайно. Ми перед виборами говорили з Борею та іншими. Я сказав, що зараз не готовий відповідати за вчинки тих людей, яких я не знаю. Наприклад, в Луцьку чи в Рівному хтось з партійців вчудить якусь дурницю, а мені нести відповідальність. УКРОП - це явище, яке створене за вимогою часу. Буде багато проблем. Але цей рух я підтримую.
- Не виключено, що у разі проведення дострокових парламентських виборів ви підете від УКРОПу?
- Не виключено. А, можливо, буду в "Самопомочі" чи Радикальній партії. Чи взагалі не піду до парламенту. Бо у нас немає правової держави, парламентаризму та чіткої позиції законотворчості. Мені там некомфортно...
- Златі Огнєвіч було некомфортно, тому вона склала мандат.
- Я неодноразово розглядав це питання. Але я мажоритарщик. У мене є відповідальність перед конкретними людьми, які мене обрали. Якщо я побачу, що це доцільно та остаточно визначуся, напишу заяву. Зараз для мене депутатство - це інструмент. У мене 51 законопроект. 7 стали законами. Я хотів у правовому полі врегулювати деякі процеси в країні. Мріяв, що вони будуть працювати. Але цього не відбувається. Ми лише "підтягуємо ланцюги", регулюємо їх. Збоку є два "рубильники", на яких тримають руки Президент та прем' єр. Вони мають запустити необхідні країні механізми. З тими законами, які у нас є, поставте Олександра (Кравчука. - О.М.) генеральним прокурором, він за тиждень пересадить тих, кого потрібно. Головне - бажання. Сьогодні маємо кругову поруку. Якщо Президент зачепить навіть найнижчого чиновника, це дасть ланцюгову реакцію, і він сам сяде. Порошенко та Яценюк - це чиновники старої системи. Україні потрібні нові зміни. Якщо цікаво, можу розказати.
- Розказуйте.
- Перше, конституційні зміни, але правильні. Треба зменшити період виборчих посад до двох років. Ми дуже швидко усвідомлюємо свої помилки. П'ять років чекати зміни влади - це забагато. Друге, зменшити склад Верховної Ради до 200 депутатів. Це оптимальна кількість. Третє, голосувати на виборах мають лише ті, хто платять податки...
- Це не порушення прав людини?
- Ні. Венеціанська комісія та міжнародні експерти кажуть: "Думайте про свою країну". Четверте, люстрація виборчих посад. Потрібно прописати чіткі критерії. Наприклад, депутат не може бути комуністом чи "регіоналом"...
- Вони зараз успішно "перефарбовуються" та вступають в інші партії.
- Ми говоримо про можливі варіанти наближення до максимального очищення. Ідеальну структуру ми побудуємо тоді, коли у нас буде громадянське суспільство. У нас його немає. У Європі за дотриманням законності дивиться громадянин, а не орган влади. Так повинно бути і у нас.
Також треба прописати норму, що народним депутатом людина може бути в парламенті не більше двох скликань підряд. Оці запобіжники, які я назвав, дозволять приблизно кристалізувати питання парламентаризму в країні. Далі - питання виконавчої влади. Потрібен технократичний уряд. Ніякої політики. Підзвітність. Контракт на один рік. Заборона на 20 років брати участь у будь-яких політичних проектах. У нас є люди, які можуть там працювати. Наприклад, замість Володимира Демчишина можна знайти ідеальну кандидатуру в Івано-Франківському університет і нафти і газу. Там за три тисячі гривень зарплати роблять дива у науковій сфері. Якби у влади була політична воля, за рік все можна було б запустити.
- Чому її немає?
- Їм це непотрібно. Вони прийшли до влади покривати свої схеми. Бо у шаленій бюрократії легше заховати гріхи.
- Але вони прийшли до влади після жахливих подій...
- Їм на це плювати - на те, що загинули люди, на війну. Порошенко, дотягнувши ситуацію майже до критичної точки, не розуміє: народ як зірветься, у нього заберуть все, а магазини "Рошен" попалять за одну добу. Чому можновладці так себе поводять - питання до психологів. Мене нещодавно хлопець, з яким я воював, запитав: "Вова, сколько вообще человеку надо денег?" Я знаю підприємців, які займаються бізнесом. Питаю, чому вони не хочуть розвиватися. Відказують, що в теперішній ситуації в країні це їм непотрібно. Вони розуміють всю відповідальність та ризики. Отаких людей треба до влади. Тих, хто цінує, що має, і добився всього своїми силами. Знаєте, у нас політикам-мільйонерам треба поставити одне питання - звідки вони взяли гроші?
- Ваш друг Філатов - теж мільйонер.
- Я не кажу, що всі мільйонери - погані. Але є нечесні. Найбільший цинізм полягає в тому, що вони виходять і маніпулюють святими речами перед суспільством. Порошенко хоче, щоб ми розчарувалися в собі та Майдані, і усвідомили, що він в цій країні - одне-єдине божество, яке правильно діє. Але так не виходить. За рік мати такий рівень недовіри - це вже феномен.
"СРАКОЛИЗТВО" В УКРАЇНІ - ОДНА З НАЙБІЛЬШИХ БІД"
- Давайте повернемося до вашого інциденту із Пісним. Чому ви раніше не піднімали питання щодо цього посадовця?
- Я піднімав. Писав та говорив, що це сірий кардинал, непублічний мільйонер, який ці гроші накрав, рейдер та контрабандист. Однак воно не було цікавим. Він - лише елемент, але якщо його розчавити - може посипатися система. Навіть якщо я сяду до в' язниці, буду щасливий, що підняв це питання на найвищий рівень.
Хочете про Пісного поговорити? У мене є унікальний документ, який засвідчує, що він був у Луганську три дні - з 30 липня по 2 серпня 2014-го. На підставі цього 18 грудня того ж року отримав статус учасника бойових дій. А хлопці, які по півтора роки сидять в окопах, не мають цього. Оце плювок в сторону суспільства. Я хочу сказати владі: якщо ти не можеш контролювати процес, коли корупціонери отримують такі статуси, то йди, бо ти не є дійовою.
- Ви вдарили Пісного після того, як він сказав, що в нього більше заслуг перед Майданом. Чи не вважаєте ви, що зараз недоречно мірятися відзнаками?
- Тут питання не в цьому. Просто це вже була "точка кипіння". Люди його типу взагалі не мають права вживати слово Майдан. Він - інертний корупціонер, який сидить і чекає, яка завтра прийде влада. Якщо буде Путін - до нього побіжить. Є сьогодні Порошенко - хвалитиме та обкладатиметься його портретами. До речі, це цікавий показник. Якщо ви заходите до кабінету чиновника і бачите на стіні портрет Президента, можете розвертатися та виходити. Я скажу нецензурно, але "сраколизтво" в Україні - одна з найбільших бід. Ви в Європі таких речей не побачите. Краще повісити ікону, щоб Бог оберігав. Правда, я одного разу бачив такий цинізм: у кабінеті чиновника у Львівській області внизу висять ікони, зверху над ними - Порошенко. Отак вислужується.
- Навряд чи Порошенко заходить в той кабінет, щоб таке бачити.
- А раптом завтра зайде?! Та й агентура працює.
- Справа щодо ситуації із Пісним вже четверта за рахунком. Є ще три...
- Ті - чистої води фейки, які швидко розваляться. Адвокати сказали, що у прокуратури навіть доказової бази немає. Парадокс в тому, що справа, в яку вони найбільше вчепилися, про те, як я зловив корупціонера та привіз його в СБУ. Вони викривили ситуацію.
- Вам ще закидають "кришування" вирубки лісів у Львівській області.
- Це якраз про того сбушника. Якби я викрав людину, то посадив би у підвал, і вона б там сиділа. Але такого не було.
- Розкажіть деталі, що насправді сталося з тією людиною.
- Ця людина - кум керівника лісгоспу за часів Януковича, на якого є стоси справ за розкрадання та незаконну вирубку лісу. Вони хотіли всі гріхи перекласти на нового голову. Тому ця невідома персона ходила по лісі та проводила незаконну перевірку. Мені - депутату з цього округу, зателефонували та розказали, що відбувається. Я приїхав. Він мені не представився. Питаю: "Що ви тут в лісі робите?". Відказує: "Гуляю". Знову прошу представитися. Він тікає. Падає. Я піднімаю. Говорю: "Ти для мене зараз - терорист. Тому поїхали з'ясовувати, хто ти є". Той знову давай падати. Я кажу: "Друже, не роби цього, тут білки не бігають з Айфонами, щоб тебе знімати". Я викликав своїх помічників. Приїхали восьмеро, серед них дві жінки. Плюс, двоє людей з екологічної інспекції, лісник та голова лісгоспу. Всього нас було 14. Всі все бачили. Ми поїхали до Львова, завів я його до СБУ, викликав генерала. Виявилося, що упіймав есбеушника. Я поцікавився, хто його відправив до лісу та на якій підставі. Тоді мене розвели як малу дитину - пообіцяли розібратися та доповісти. Мені дали слово. Тому я пішов. Але тепер розумію, що не можна вірити ні одному чиновнику, який мав відношення до радянської системи.
- Пісний про це все знав?
- Звичайно. Він же - заступник керівника відділу "К". Я заявляв з парламентської трибуни, що до цього причетний Юрій Луценко. Пам'ятаєте скандал, коли він напився в аеропорту у Франкфурті? Знаєте, з ким він був?
- Я пам'ятаю, що із сином.
- Та з Пісним. Із ним же на полювання їздить. Це прекрасно знає вся Львівська область. Ще третій у них у зв'язці - Степан Кубів. Він перший до мене підійшов після того, як я виступив в парламенті. Сказав: "Так не можна. Це наш львів'янин. Їх не ображають". Я питаю: "А нічого, що він розікрав півобласті?" Він зам'явся. Я попередив, що не заспокоюся. До мене підходили, пропонували зустрітися з Пісним, обіцяли фінансову винагороду, якщо я від нього відчіплюся. Я відмовився. Сказав, що буду робити максимум, щоб він за все відповів.
Під час нашої розмови прокурор Владислав Куценко заявив на брифінгу, що Парасюк проігнорував виклик на допит, вимкнув телефони та не виходить на зв'язок. Володимир поїхав до Генпрокуратури, щоб розібратися. В результаті зірвав Куценкові спілкування із журналістами.
Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"
