Вогонь - це тепло, це світло, це біль. Вогонь… Він буває різним, іноді він рятує, а за звичай спалює все довкола, з’їдаючи жовто - багряними обіймами все навколо. Вогонь - найпотужніша субстанція, плазма, котра здатна зруйнувати все на своєму шляху. Блискавка - це теж вогонь, з небес, блискавка воля Бога, гнів Божий, що вказує грішникам на їхні недоліки і рятує праведників від оман темних сил. Вогонь з блискавки вилився на нашу грішну землю, на землю вилився вогонь градом.
Вогонь і град обпалює нашу країну зі сходу. Вогонь від злого. Схід -містичне місце, де народжується новий день, але зараз на сході біль, кров і розпач. З кожним сходом сонця, з кожним новим днем до нас зі сходу приходять новини, злі і темні вісточки про кількість вбитих і поранених. Про кількість «воїнів світла», котрі пішли на той світ… на той світ, котрий від нас відділений одним подихом. Шкода, що ми не розуміємо…
Війна… Вона має в собі щось романтичне і героїчне у книжках, але тільки у книжках. Прогулюючись вулицями міста, ти випадаєш з медитативного стану щастя, кожного разу коли бачиш людей у камуфляжі. Ти розумієш, що війна близько, вона майже тут, вона на порозі твого дому, твого життя, твого розуму. Кожного разу ти усвідомлюєш, що війна є уже рік, і якщо йтиме такими темпами, то війна з нами надовго. Потихеньку ти звикаєш, заходячи в магазини, кафе, аптеки і бачиш скриньки на пожертви «воїнам АТО», а чи вірно звикати до такого стану? Чи треба звикати до війни, до вогню з градів, до сепаратистів і терористів і…
Віра у добро, добро і любов до всього живого є тим, що ще тримає цей світ у мирі. Віра у мир, але уже без миру на сході - це віра у перемогу. Людям притаманно у щось вірити, а чи треба вірити ? Можливо варто відкинути віру у перемогу і перемагати, кожного дня починати перемагати себе. Перемагати себе, свої вади, свої недоліки і в такій тяжкій праці над самим собою будувати нове життя, державу, суспільство. Віра у вдосконалення, у боротьбу зі злом в середині себе і є ключем до перемоги кожного і всіх.
