Я для себе відкрив Холодний Яр в 90-х роках, коли вже покійний тепер Роман Федорів видав у видавництві «Червона калина» книгу Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр». Тоді, в 2004-му році, про цю книгу мало хто чув, окрім, можливо, вчителів та істориків. Я разів три-чотири цю книгу перечитував. В 2004-му році перед Помаранчевою революцією я поїхав на передвиборчу агітацію в Черкаську область, якраз в саме ці «холодноярівські райони». І ще тоді я людям на Черкащині говорив про те, що я захоплююся їхньою історією, їхнім духом...
Книгу Василя Шкляра «Залишинець. Чорний ворон» я прочитав «запоєм» за одну ніч. І хоча сьогодні я в ній для себе нічого нового не відкрив, Василь Шкляр зробив велику справу – отой дух, який поклав в основу своєї книжки, він зводиться до одного сенсу: «Ми газди цієї землі. Чи на Прикарпатті, чи в Холодному Яру. Ми діти цієї землі. І будь-який зайда, який прийде на нашу землю і захоче з позиції сили щось нам диктувати чи відібрати в нас цю землю – дістане відсіч, в період війни силовими засобами, а сьогодні – поясненнями, бесідами, спротивом, - всіма цивілізованими законними шляхами».
Василь Шкляр в своїх коментарях сказав, що зараз центр національного спротиву переміщається з Західної до Центральної України. Я з таким твердженням цілком згідний. Я в 2004-му році також відкривав для себе Полтавщину. Але Полтавщину зі сторони Києва: Решетилівка, Машівка, Кобеляки… Там зараз дух – як на початку 90-х на Галичині. Я абсолютно переконаний, що в Центральній Україні дух українства посилюється. До речі, не в останню чергу через українофобські, україноненависницькі дії теперішньої влади. Там живе справжня українська інтелігенція. Українство живе в них. Воно (українство) в розповідях дідуся і бабусі, в Голодоморі…
І зараз цей дух українства пробуджується саме там, в Центральній Україні. Попри тих три страшних періоди, які пережили там люди в минулому столітті: в 20-ті роки – Громадянська війна, потім, в 30-ті, добили Голодомором, а потім танками в 41-44-му по два рази пройшлися. А Харків аж чотири рази переходив з рук в руки: від «совєтів» до німців… Команда в совєтів в 41-му – все підривати при відступі, в 44-му те саме від німців… Український дух там свідомо нищився. Він залишився в поодиноких таких бабусь та дідусів. Але все відроджується. Україна постане там. І слава Богу, що є такий Василь Шкляр, який робить велику справу.
Влада своїми діями створила дуже добру промоцію роману Василя Шкляра. Але і суспільство повинно заставити владу, скажімо, створити на основі роману фільм. Це повинен бути народний фільм. Матеріалу тут є на шедевр світового рівня.
